Рішення

від 08.11.2012 по справі 5009/3956/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 18/101/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.12 Справа № 5009/3956/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донсплав»(83008, м. Донецьк, вулиця Югославська, буд. 28)

до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 27)

про стягнення 67 480,00 грн. основного боргу, 1 214,64 грн. пені та 166,40 грн. 1% річних,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Нежигай І.О., довіреність б/н від 06.11.2012 р., паспорт серії ВВ №291192 від 29.01.1998 р. р.;

від відповідача : Жердєв І.С., довіреність б/н від 06.08.2012 р., паспорт серії СВ №840682 від 01.10.2003 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 23.10.2012 р. надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Донсплав»до відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»про стягнення 68 861, 04 грн., які складаються з: 67 480,00 грн. основного боргу, 1 214, 64 грн. пені та 166,40 грн. 1% річних за користування чужими грошима. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки № 20/2012/569 від 12.03.2012 р.

Ухвалою суду від 24.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/3956/12, справі присвоєно номер провадження 18/101/12, судове засідання призначено на 08.11.2012 р., про що сторони повідомлені належним чином.

Розгляду справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг»бази даних «Діловодство спеціалізованого суду».

В судовому засіданні 08.11.2012 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимог з підстав, що зазначені у позові. Просив суд стягнути з ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»67 480,00 грн. заборгованості за договором поставки № 20/2012/569 від 12.03.2012 р., 1 214, 64 грн. пені за порушення зобов'язань за договором та 166,40 грн. 1% річних за користування чужими грошима. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст. ст. 193, 202 ГК України. ст. ст. 526. 530, 599, 625, 655, 612, 692 ЦК України.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень посилався на відсутність замовлень з боку відповідача на поставку продукції, внаслідок чого відсутні правові підстави для оплати продукції, яка не замовлялась. Зазначив, що позивач не підтвердив жодними письмовими доказами свої доводи щодо вчасності надання відповідачу повного пакету документів, необхідних для розрахунку відповідно до умов договору. Також посилався на відсутність довіреностей виданих ВАТ «Запоріжсталь»на отримання продукції від ТОВ «Донсплав»за договором № 20/2012/569 від 12.03.2012 р. З урахуванням зазначеного, просив в позові відмовити.

Розгляд справи завершений 08.11.2012 р., судом, у відповідності до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донсплав»(постачальник, позивач у справі) та відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (покупець, відповідач у справі) 12.03.2012 року уклали договір поставки №20/2012/569, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупцю алюміній вторинний марки АВ-87 по ДСТУ 3753-98 «Алюміній для розкислення, виробництва феросплавів та алюмінотермії»(далі продукцію), а покупець зобов'язався прийняти цю продукцію та оплатити її вартість.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що номенклатура (марка), кількість, ціна та загальна вартість продукції, що поставляється зазначаються в Специфікаціях, які щомісяця оформлюються.

Загальна сума договору визначається як вартість продукції, поставка якої здійснюється у відповідності з доданими до неї Специфікаціями. Зміни загальної суми договору здійснюються шляхом підписання уповноваженими представниками сторін Специфікацій на додаткові партії продукції (п.3.1).

Так, на виконання умов договору та Специфікації № 1 позивач 18 червня 2012 р. здійснив поставку відповідачу продукції в кількості 5 тон загальною вартістю 87 480 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 14 580,00 грн.

Факт отримання відповідачем, обумовленої Специфікацією № 1, продукції підтверджується видатковою накладною № РН-0000017 від 18.06.2012 р., товарно-транспортною накладною від 18.06.2012 р. Згідно з вимогами Податкового кодексу України позивачем була виписана відповідачу податкова накладна № 1 від 18.06.2012 р. на суму 87 480,00 грн.

На оплату поставленої продукції позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000023 від 18.06.2012 р. на суму 87 480,00 грн.

Що стосується доводів відповідача, викладених ним у відзиві на позов в обґрунтування заперечень, суд зазначає, що пунктом 4.4. договору визначено перелік документів, якими супроводжується поставка і при відсутності яких строк розрахунків переноситься до моменту їх отримання. Цим пунктом визначено, що постачальник надає покупцю супровідні документи: накладну, сертифікат якості, рахунок та податкову накладну. Відповідачем заперечується факт надання постачальником рахунку (документу на оплату) та сертифікату. Сторони в розділі 6 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965 р. № П-6 (надалі Інструкція П-6). За вимогами п. 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів або деяких із них складається акт, в якому вказується які документи відсутні. Таким чином, не складення відповідачем за відповідною поставкою, згідно вимог Інструкції П-6, акту про відсутність рахунку-фактури та сертифікату в пакеті товаросупровідних документів є підтвердженням надання позивачем вчасно рахунку на оплату продукції та сертифікату якості продукції. Відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції та сертифікату якості продукції. Також суд зазначає, що до розгляду справи у господарському суді відповідачем зауважень щодо неотримання супровідних документів на поставлену продукцію не надавалось. Крім того, рахунок-фактура містить підпис гол. бухгалтера ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» Чернишової Л.П., що також свідчить про його вчасне вручення покупцю.

Доводи відповідача про недоведеність факту прийомки продукції, також спростовуються наданими документами, а саме у товаро-транспортній накладній в графі «вантаж одержав»наявний відтиск прямокутного штампу складу № 161 ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» із підписом уповноваженої особи про приймання продукції ТОВ «Донсплав».

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що поставка відповідачу обумовленої договором № 20/2012/569 від 12.03.2012 р. продукції на загальну суму 87 480,00 гривень відбулася 18 червня 2012 р. із додержанням умов договору.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. договору, розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 10 банківських днів з моменту поставки та прийому продукції у відповідності з Інструкцією № П-6 на підставі наданих документів, що зазначені у п. 4.4 договору. При відсутності зазначених документів строк оплати розраховується з моменту отримання повного пакету документів.

Відповідач належним чином зобов'язання щодо оплати отриманої продукції в узгоджений сторонами строк в повному обсязі не здійснив, сплатив лише 20 000,00 грн. (06.07.2012 р. -10 000,00 грн. та 13.07.2012 р. -10 000,00 грн.), чим порушив умови договору.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Нормами ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт наявності заборгованості у розмірі 67 480,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити отриману продукцію не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату поставленої йому продукції в повному обсязі не довів, тому вимогу позивача про стягнення заборгованості у сумі 67 480,00 грн. суд визнає документально підтвердженою, нормативно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, позивачем заявлені вимоги про стягнення, у відповідності до п. 8.4 договору, пені у розмірі 1 214,64 грн. та 166,40 грн. 1% річних.

За приписами частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 8.4. договору встановлено, що за прострочення оплати відповідно до п. 5.1. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше облікової ставки НБУ, яка діяла у період стягнення пені. Нарахування та стягнення суми неустойки, а також 1% річних за неправомірне використання чужими коштами, здійснюється відповідно положень та обмежень, що встановлені в ст. 232 ГК України, а саме за період не більше 6-ти місяців з дня, коли зобов'язання повинно було бути виконано.

Відповідно до розрахунку позивача стягненню підлягає 1 214, 60 грн. пені за період прострочення з 03.07.2012 р. по 30.09.2012 р., що складає 90 днів.

Згідно із прохальною частиною позову та останнім підсумковим абзацом розрахунку (додаток № 1 до позову, арк. с. 8) до стягнення заявлена сума пені у розмірі 1 214, 64 грн.

Факт прострочення матеріалами справи доведений.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що за вказаний позивачем 90-денний період прострочення з 03.07.2012 р. по 30.09.2012 р., сума пені дорівнює -1 244,51 грн.

Оскільки заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж порахована судом за аналогічний період, вимога про стягнення пені у розмірі 1 214,64 грн. підлягає задоволенню.

Також за прострочення виконання боржником зобов'язань щодо оплати отриманої продукції, позивачем заявлені вимоги про стягнення 1% річних за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних -є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Пунктом 8.4. договору поставки № 20/2012/569 передбачено, що за неправомірне користування чужими коштами нараховуються річні проценти в розмірі 1%.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань по оплаті товару, враховуючи умови договору та приписи чинного законодавства, суд вважає вимоги про стягнення річних процентів в сумі 166,40 грн., нарахованих за період з 03.07.2012 р. по 30.09.2012 р. такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 165,93 грн., оскільки позивачем була допущена арифметична помилка щодо кількості днів у році. В частині стягнення 0,47 грн. 1% річних суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Заперечення відповідача судом відхилені, оскільки факт порушення зобов'язань за договором та правомірність застосування штрафних санкцій матеріалами справи доведені. Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували повністю або частково позицію позивача.

Судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»(69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 27, код ЄДРПОУ 00191230, р/р 26003032840001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донсплав»(83008, м. Донецьк, вул. Югославська, будинок 28, код ЄДРПОУ 31018374, р/р не відомий) 67 480,00 грн. (шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 1 214,64 грн. (одну тисячу двісті чотирнадцять грн. 64 коп.) пені, 165,93 грн. (сто шістдесят п'ять грн. 93 коп.) 1% річних, 1 609,49 грн. (одну тисячу шістсот дев'ять грн. 49 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 0,47 грн. 1% річних, в позові відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 10 днів із дня його оформлення і підписання. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 09 листопада 2012р .