Рішення

від 13.11.2012 по справі 5004/1291/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2012 р. Справа № 5004/1291/12

за позовом відкритого акціонерного товариства "Оснастка", м. Нововолинськ

до відповідача: професійно-технічного училища №11, м. Нововолинськ

про стягнення 7777 грн. 23 коп.

Суддя Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Волочай Л.В. -начальник юридичного бюро (дов. №01/113 від 29.02.2012р.)

від відповідача: Яценко Н.В. -юрисконсульт (дов. №01-08/236 від 26.10.2012р.)

Суть спору: відкрите акціонерне товариство "Оснастка" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з професійно-технічного училища №11 7777,23 грн., в тому числі 7191,51 грн. заборгованості по оплаті послуг з транспортування електричної енергії, наданих відповідачу у період з 01.10.2006р. по 31.12.2010р. у відповідності до укладеного між сторонами договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача від 31.10.2003р. №81-138/03, 485,88 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в частині проведення належних розрахунків, а також 99,84 грн. трьох процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 29.10.2012р. розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача та у зв'язку з необхідністю надання представнику ПТУ №11 можливості ознайомитись із матеріалами справи.

В судовому засіданні представник позивача пред'явлені позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх в повному об'ємі, поклавши на професійно-технічне училище №11 обов'язок відшкодування ВАТ "Оснастка" понесених ним у зв'язку з поданням позову до суду судових витрат.

При цьому представник сторони посилається на укладення 31.10.2003р. між сторонами договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача за №81-138/03, надання відповідачу у період з жовтня 2006 року по грудень 2010 року згідно цієї угоди послуг з транспортування електричної енергії, прийняття послуг професійно-технічним училищем №11, проведення часткових розрахунків по їх оплаті, існування у відповідача боргу по оплаті послуг в розмірі 7191,51 грн. (довідка ВАТ "Оснастка" від 09.11.2012р. №04/537 -а.с. 88), нарахування у зв'язку з цим сум пені та трьох процентів річних.

Відповідач у відзиві від 05.11.2012р. №01-08/245 (а.с. 93) на позовну заяву та представник сторони в судовому засіданні з приводу пред'явлених позовних вимог заперечили засвідчуючи при цьому, що між ВАТ "Оснастка" та ПТУ №11 було укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача за №81-138/03 від 31.10.2003р. згідно якого позивач зобов'язувався забезпечувати передачу активної електричної енергії в межах величин, дозволених субспоживачу до використання, а відповідач, в свою чергу, брав на себе зобов'язання своєчасно сплачувати кошти за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі й за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, в порядку та на умовах, передбачених угодою. У зв'язку з недостатнім фінансуванням училище не змогло виконати в повній мірі своїх зобов'язань за договором.

При цьому відповідачем зазначається, що ВАТ "Оснастка" вчасно не звернулась з позовними вимогами до ПТУ №11 у зв'язку з чим пропустила строки позовної давності за період з 2007 по 2009 рік.

Посилаючись на ті обставини, що згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і такий строк встановлено тривалістю у три роки, а також те, що згідно ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), відповідач засвідчує, що статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, просить суд застосувати наслідки пропуску позивачем при зверненні до суду строків позовної давності, частково відмовити ВАТ "Оснастка" у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення суми основної заборгованості та повністю відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог щодо стягнення нарахованої суми пені.

Поруч з цим відповідач погоджується із нарахованою позивачем сумою трьох процентів річних.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2003 року між відкритим акціонерним товариством "Оснастка", м. Нововолинськ та професійно-технічним училищем №11, м. Нововолинськ було укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача за №81-138/03 з додатками (а.с. 9-12).

Згідно з умовами зазначеного договору (п. 1.1) позивач зобов'язувався забезпечувати передачу відповідачу електричної енергії в межах величин, дозволених ПТУ №11 до використання, а останній, в свою чергу, своєчасно сплачувати кошти за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

На виконання умов зазначеного договору позивачем відповідні послуги з транспортування електричної енергії (передачі електроенергії власними технологічними мережами) надавались відповідачу у період з жовтня місяця 2006 року по грудень місяць 2010 року включно.

У визначений період позивачем було надано, а відповідачем використано (спожито) обумовлених договором послуг на загальну суму 9391,51 грн. Викладене підтверджується долученими до матеріалів справи (а.с. 13-60, 85-87) рахунками-фактурами, котрі щомісячно у період 2006-2010 років виставлялись товариством "Оснастка" професійно-технічному училищу №11 до відповідної оплати.

Таким чином наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт надання позивачем відповідачу визначених угодою послуг та прийняття останніх професійно-технічним училищем №11.

Загальна вартість наданих у звітний період послуг та їх помісячний розмір відповідачем заперечені не були.

Умовами пункту 4.1 договору №81-138/03 від 31.10.2003р. було встановлено обов'язок субспоживача (ПТУ №11) здійснювати оплату за використання електричних мереж ВАТ "Оснастка" за розрахункові періоди згідно з додатками "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії" до договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача. При цьому плата за використання електричних мереж основного споживача повинна була вноситись субспоживачем на підставі рахунку, одержаного від основного споживача, впродовж п'яти днів.

Враховуючи викладені положення угоди, а також дати виписки рахунків-фактур суд вважає, що оплата відповідних послуг, наданих позивачем у той чи інший звітний місяць, повинна була бути здійсненою (проведеною) відповідачем у строк до п'ятого числа місяця, наступного за звітним.

Проте відповідач договірні зобов'язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті наданих послуг (в порядку, строки та обсягах, визначених угодою) не виконав, у встановленому порядку послуги з транспортування електричної енергії (передачі електроенергії власними технологічними мережами) не оплатив у зв'язку з чим заборгував позивачу 7191,51 грн.

Судом встановлено, що сума заборгованості 7191,51 грн. включає в себе загальну вартість наданих позивачем у період з 01.01.2007р. по 31.12.2010р. відповідачу послуг 9391,51 грн. з врахуванням заборгованості ПТУ №11, котра існувала перед ВАТ "Оснастка" по оплаті аналогічних послуг станом на 01.01.2007р. в розмірі 2325,67 грн. (рахунки-фактури №СФ-701 від 31.10.2006р. на суму 1168,40 грн., №СФ-785 від 30.11.2006р. на суму 1139,77 грн., №СФ-858 від 31.12.2006р. на суму 229,16 грн. -а.с. 85-87), за мінусом здійснених розрахунків в листопаді місяці 2008 року на суму 2200 грн.

За результатами огляду долучених до матеріалів справи документів судом було встановлено, що розрахунки на суму 2200 грн. були здійснені між сторонами шляхом проведення взаємозаліків заборгованостей, котрі існували у ВАТ "Оснастка" перед ПТУ №11 у 2005 році (витяг із журналу обліку за 2005 рік з аналітикою рахунку №685 в підтвердження кредиторської заборгованості в сумі 2200 грн. -а.с. 83), а також заборгованостей училища №11 перед товариством "Оснастка" в сумі 2200 грн., котрі виникли у 2008 році (витяг із журналу обліку за листопад 2008 року з аналітикою рахунку №685 -а.с. 84).

Розрахунки в сумі 2200 грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованостей періоду жовтня-листопада та частково грудня місяців 2006 року.

Непроведення відповідачем належних остаточних розрахунків з позивачем та існування у ПТУ №11 відповідної суми боргу виступили підставою для звернення ВАТ "Оснастка" до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача за №81-138/03 від 31.10.2003р. з додатками предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, у зв'язку із закінченням терміну своєї дії та відсутністю відповідних на те заперечень сторін, подальшим отриманням відповідачем визначених угодою послуг пролонговувався на наступні періоди (пояснення ВАТ "Оснастка" від 25.10.2012р. №10/316 а.с. 91-92).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем на виконання його умов відповідних послуг, прийняття цих послуг професійно-технічним училищем №11 та непроведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову.

Сума заборгованості 7191,51 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, не була спростована чи заперечена відповідачем.

Поруч з цим суд вважає за необхідне засвідчити, що з матеріалів справи, її фактичних обставин та положень укладеного між сторонами договору вбачається взятий на себе обов'язок відповідача проводити оплату відповідних послуг позивачу щомісячно згідно виставлених рахунків до п'ятого числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідно у позивача за вимогами щодо стягнення з відповідача заборгованостей періоду з грудня місяця 2006 року по грудень місяць 2010 року виникло право позовної вимоги та звернення до суду відповідно з 06 січня 2007 року за борговими зобов'язаннями грудня місяця 2006 року, 06 лютого 2007 року за борговими зобов'язаннями січня місяця 2007 року, з 06 березня 2007 року за борговими зобов'язаннями лютого місяця 2007 року і т.д., з 06 жовтня 2009 року за борговими зобов'язаннями вересня місяця 2009 року

У відповідності до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права -позовна давність, встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином суд, враховуючи положення ч. 5 ст. 261 ЦК України, вважає, що в даному випадку строк позовної давності для позивача в частині стягнення заборгованостей періоду з грудня місяця 2006 року по вересень місяць 2009 року закінчився (збіг).

Судом при цьому встановлено, що відповідна позовна заява відкритим акціонерним товариством "Оснастка" була подана до господарського суду Волинської області 10 жовтня 2012 року шляхом направлення позовних матеріалів поштовим зв'язком, про що свідчить відмітка штемпеля поштового відділення №3 міста Нововолинська на конверті кореспонденції (а.с. 67), а також була зареєстрована канцелярією господарського суду 15 жовтня 2012 року за вх. №01-32/1291/12.

Таким чином, враховуючи положення статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом було пропущено строк позовної давності щодо його вимог про стягнення з відповідача заборгованості періоду з грудня місяця 2006 року по вересень місяць 2009 року включно в розмірі 4008,93 грн.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи (а.с. 93) міститься відзив відповідача -професійно-технічного училища №11 (від 05.11.2012р. №01-08/245 -а.с. 93) про застосування трирічної позовної давності в якості підстави для відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення відповідної суми заборгованості.

За таких обставин суд застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення на його користь з позивача 4008,93 грн. заборгованості періоду з 01.12.2006р. по 30.09.2009р., що, в свою чергу, є підставою для часткової відмови у позові та задоволення відповідних позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості періоду з 01.10.2009р. по 31.12.2010р.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 8.2.1 договору №81-138/03 від 31.10.2003р. сторонами було визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків" до цього договору, субспоживач (ПТУ №11) сплачує основному споживачу (ВАТ "Оснастка") пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Отже, сторони у п. 8.2.1 договору №81-138/03 від 31.10.2003р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання відповідачем умов договору щодо строків оплати наданих послуг. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 8.2.1 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати наданих та спожитих послуг в повному обсязі не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати наданих послуг, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості 7191,51 грн. було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ПТУ №11 пені в розмірі 485,88 грн., нарахованої з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та умов п. 8.2.1 договору №81-138/03 від 31.10.2003р.

Розглянувши позовні вимоги ВАТ "Оснастка" в частині стягнення 485,88 грн. пені суд встановив, що штрафні санкції були нараховані позивачем за період прострочки платежів з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. Нарахування суми пені позивачем помилково здійснено з врахуванням заборгованостей минулих періодів, а саме з наростаючим підсумком за весь період надання послуг (2006-2010 роки), в той час, коли відповідні суми штрафних санкцій повинні були та могли нараховуватись не інакше, як з врахуванням вартості послуг (заборгованості) відповідного звітного періоду.

Поруч з цим суд вважає за необхідне засвідчити, що у відповідності до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин суд вважає, що з відповідними позовними вимогами щодо стягнення пені, нарахованої за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р., позивач вправі був звертатись до господарського суду у відповідні періоди до 01.07.2011р. -31.12.2011р.

Як вже було зазначено, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У своєму відзиві від 05.11.2012р. №01-08/245 професійно-технічне училище №11 заперечує з приводу позовних вимог ВАТ "Оснастка" щодо стягнення суми пені 485,88 грн. з підстав пропуску позивачем спеціальних строків позовної давності, просить суд застосувати річну позовну давність в якості підстави для відмови позивачу в задоволенні його позовних вимог в частині стягнення відповідної суми пені.

За таких обставин суд застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення на його користь з позивача 485,88 грн. пені, нарахованої за період прострочення платежів з 01.07.2010р. по 31.12.2010р., що, в свою чергу, є підставою для відмови у позові в цій частині вимог.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу та включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з ПТУ №11 99,84 грн. трьох процентів річних за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми відсотків річних, перевіривши методику її нарахування позивачем, суд вважає, що відповідні вимоги підставні частково та підлягають до задоволення на суму 4,21 грн., а в частині стягнення 95,63 грн. трьох процентів річних в позові слід відмовити у зв'язку з безпідставністю її нарахування.

При цьому судом було враховано те, що нарахування трьох процентів річних позивачем було здійснено за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. з врахуванням заборгованостей минулих періодів, в тому числі й з врахуванням заборгованостей, по котрих при зверненні до суду з відповідним позовом було пропущено трирічний строк позовної давності.

Нарахування процентів річних помилково було здійснено з початковим періодом нарахування 01 числа кожного поточного місяця, хоча згідно договору та обставин справи заборгованість у відповідача виникала саме з 06 числа місяця, наступного за розрахунковим.

За таких обставин та з врахуванням здійсненого позивачем періоду нарахування суд вважає, що відповідні відсотки річних могли нараховуватись виключно у наступному порядку та розмірах:

- із суми боргу липня місяця 2010 року 73,73 грн.: за період з 06.08.2010р. по 31.12.2010р. (148) днів, що становить 0,90 грн.;

- із суми боргу серпня місяця 2010 року 71,42 грн.: за період з 06.09.2010р. по 31.12.2010р. (117 днів), що становить 0,69 грн.;

- із суми боргу вересня місяця 2010 року 129,02 грн.: за період з 06.10.2010р. по 31.12.2010р. (87 днів), що становить 0,92 грн.;

- із суми боргу жовтня місяця 2010 року 230,40 грн.: за період з 06.11.2010р. по 31.12.2010р. (56 днів), що становить 1,06 грн.;

- із суми боргу листопада місяця 2010 року 301,06 грн.: за період з 06.12.2010р. по 31.12.2010р. (26 днів), що становить 0,64 грн., а всього 4,21 грн.

Здійснені позивачем нарахування суми процентів річних із заборгованості грудня місяця 2010 року 261,89 грн. за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. на думку суду є безпідставними з огляду на виникнення цієї суми заборгованості у відповідача лише з 06 січня 2011 року.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України за рахунок професійно-технічного училища №11 (пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 256-258, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 599, 625, 629, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з професійно-технічного училища №11 (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 24, код ЄДРПОУ 02546743) на користь відкритого акціонерного товариства "Оснастка" (м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, код ЄДРПОУ 05797977) 3182,58 грн. заборгованості та 4,21 грн. трьох процентів річних, а всього 3186,79 грн., 659,51 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повне рішення

складено

13.11.12