Рішення

від 12.11.2012 по справі 5004/1062/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "07" листопада 2012 р. по справі № 5004/1062/12

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" від імені якого Волинське центральне відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Агропродукт"

про стягнення 9 223 587,45 грн.

Суддя: Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Тертичний Ю.В., дов. №157/03 від 08.05.2012р.

від відповідача: Кучма В.Ю., дов. №1 від 22.10.2012р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням позивача від 18.09.2012р. здійснюється технічна фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" від імені якого Волинське центральне відділення Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк" (дов. №157/03 від 08.05.2012р.) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Агропродукт" про стягнення 9 223 587,45 грн., в. т.ч. 4 495 000грн. заборгованості по простроченому кредиту по кредитному договору №18/07 від 10.10.2007р. з додатковими договорами №1-23 за період з 10.10.2007р. по 10.10.2008р., 4 002 913,04грн. заборгованості по прострочених відсотках за користування кредитом за період з лютого 2009 по липень 2012р. та 98 988,25грн. нарахованих відсотків за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. згідно п. 2.8. договору, 350 602,74грн. неустойки за порушення строків погашення заборгованості за кредитом за період з 01.06.2010р. по 08.04.2011р. та 276 083,42грн. неустойки по несплаченим відсоткам за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. згідно п.6.1 договору.

В обґрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем зобов'язання по поверненню кредитних коштів та оплаті за користування кредитом згідно кредитному договору №18/07 від 10.10.2007р. та додаткових договорів до нього №1-23 за період з 10.10.2007р. по 10.10.2008р., договір застави №6/10 від 29.06.2010р., договір уступки права вимоги з відкладальною умовою від 29.06.2010р., виписки банку по особових рахунках ТзОВ ВКФ "Агропродукт" за період з 10.08.2010р. по 23.08.2012р., статутні документи.

Розгляд спору відкладався згідно зі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою відповідача та неподачею витребуваних судом доказів.

Ухвалою суду від 23.10.2012р. строк розгляду справи продовжено та розгляд відкладено за клопотанням відповідача від 23.10.2012р. для проведення звірки розрахунків та мирного врегулювання спору до 06.11.2012р.

В судовому засіданні 06.11.2012р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про витребування у позивача додаткових доказів.

В судовому засіданні 06.11.2012р. було оголошено перерву згідно ст.77 ГПК України до 07.11.2012року до 12:00 год. та зобов'язано сторони представити суду: позивачу - банківську ліцензію станом на дату укладення кредитного договору та надання кредитних коштів, статут банку, положення про відділення та надати для огляду в судовому засіданні кредитну справу по кредитному договору №18/07 від 10.10.2007р.; відповідачу - направити повноважного представника до банку та звірити розрахунки по кредитному договору №18/07 від 10.10.2007р., зокрема щодо нарахування відсотків. У разі заперечення надати суду зустрічний розрахунок заборгованості (по тілу кредиту, відсоткам, пені) в судове засідання 07.11.2012р.

07.11.2012р. представник позивача надав для огляду в судовому засіданні та долучив до матеріалів справи копії витребуваних судом додаткових доказів, зокрема, банківської ліцензії №138 від 03.12.2001р.

Представник відповідача у запереченнях на позов від 07.11.2012р. позовні вимоги визнає в частині заборгованості по кредиту в сумі 4 495 000грн. та відсотків за користування кредитом в сумі 1 136 785,09грн. з лютого 2009р. по жовтень 2010р. Решта суми позову заперечує, мотивуючи наступним:

Згідно п. 1.1.2 кредитного договору №18/07 від 10 жовтня 2007 року термін користування кредитом встановлено сторонами по 08 жовтня 2010 року, а в п. 2.6 кредитного договору зазначено, що проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 360 календарних днів у році та календарної кількості днів у місяці. Даний пункт кредитного договору починаючи з 01 лютого 2008 року було викладено з виправленнями в тій же редакції в додатковій угоді №8 від 21 лютого 2008 року до кредитного договору від 21.02.2008 року;

Вказує, що зі змісту позовної заяви та розрахунків не зрозуміло, яка природа та порядок і розрахунок виникнення боргу саме в такому розмірі - 9 223 587 грн. 45 коп.

Стверджує, що прострочені відсотки (в тексті договору застосовано термін «проценти») - 4 002 913,04 грн. 04 коп. нараховано всупереч пунктам 1.1.2, 2.6 кредитного договору за період (лютий 2009 року по серпень 2012 року), хоча згідно договору період нарахування повинен бути саме по 10 жовтня 2010 року, а не по серпень 2012 року.

Нарахування відсотків - 98 988 грн. 25 коп. за період з 01 серпня 2012 року по 31 серпня 2012 року договором чи законом не передбачено (проведено без врахування вимог ст. 232 ГК України);

Неустойка по кредиту - 350 602 грн. 74 коп. з 01.06.2010 року по 05.04.2011 року нарахована без направлення вимоги та всупереч вимогам ст. 232 ГК України;

Неустойка по відсотках - 276 083,42 грн. за період з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року проведена з порушенням термінів, строків, всупереч ст. 232 ГК України та не передбачена договором, розрахунок нарахування відсутній.

Зазначає, що кредитним договором визначено в пункті 1.1.3 процентна ставка за користування кредитом з 10 жовтня 2007 року у розмірі 20%. Заперечує твердження позивача про будь-які зміни у розмірі відсоткової ставки за користування кредитом згідно додаткових угод №20А від 05 червня 2008 року та №23 від 10 жовтня 2008 року до 22% і 26% відсоткової ставки, оскільки дані додаткові угоди суттєво погіршували становище позичальника і протоколу - згоди засновників на такі зміни відсоткових ставок засновники товариства не надавали. Вважає, що дані додаткові угоди до кредитного договору є нікчемними і жодних наслідків за собою не тягнуть. Відповідно, дана сума підлягає перерахуванню в межах строку дії кредитного договору і згідно діючої ставки 20%. Листи від 23 травня 2008 року та від 13 жовтня 2008 року лише підтверджує тиск з боку банку на керівника товариства з метою спонукання його без повноважень на підписання додатків до договору про збільшення відсоткової ставки про кредиту.

Наводить власний розрахунок суми боргу:

Сума основного боргу : 4 495 000 грн.

Нараховані відсотки (по жовтень 2010 року) : 1 136 785 грн. 09 коп. (при ставці 20%)

Всього сума боргу : 5 631 785 грн. 09 коп.

Просить у задоволенні позову ПАТ «Брокбізнесбанк»до ТзОВ ВКФ «Агропродукт»в частині 3 591 802 грн. 36 коп. відмовити.

Суд, керуючись ст.ст. 22, 78 ГПК України, прийняв визнання позову в частині заборгованості по простроченому кредиту в сумі 4 495 000грн., як таке, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та судом не встановлено порушення прав третіх осіб.

Водночас, суд не приймає визнання позову в частині розрахунку нарахованих процентів в сумі 1 136 785,09грн. з лютого 2009р. по жовтень 2010р., як таке, що суперечить законодавству (ст. 1048, 1054, 1056 1 ЦК України) та порушує права позивача.

В судовому засіданні 07.11.2012р. оголошувались перерви згідно ст.77 ГПК України для підготовки представником позивача письмових пояснень до розрахунку нарахування процентів за кредитом та ознайомлення з поданими розрахунками.

Представник позивача надав пояснення від 07.11.2012р. щодо нарахування прострочених процентів (Т.2 а.с. 58).

Представник відповідача звернувся до суду з заявою про пропуск позивачем строку позовної давності по відсоткам (процентам), пені, мотивуючи тим, що позивач нараховує заборгованість та визначає період порушення права з грудня 2008року, а звернувся до суду в вересні 2012р.

Водночас, звертається до суду з клопотанням від 07.11.2012р. про розстрочення суми заборгованості та просить суд розстрочити суму боргу у вигляді пропорційного обов'язку відповідача сплатити суму боргу помісячно рівними сумами в період з 01.04.2013р. по 01.04.2015р.

Представник позивача в межах повноважень, визначених довіреністю №157/03 від 08.05.2012р., клопотання про розстрочення заперечив. Суд клопотання про відстрочення виконання рішення з 01.04.2013р. та розстрочення до 01.04.2015р. відхилив, як необґрунтоване відповідними доказами та таке, що суперечить ч. 6 ст. 83 ГПК України, зважаючи на те, що прострочення користування кредитом відбувається більше ніж два роки.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в :

10.10.2007р. між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" в особі директора Волинської філії Шлапак Т.О., яка діяла на підставі Положення про філію та довіреності банку від 20.04.2007р. №2961 (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк", що стверджується п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", затвердженого загальними зборами акціонерів, протокол №02/10 від 09.07.2010р., зареєстрованого 09.08.2010р.за №1073100060000818) (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Агропродукт" (позичальник) був укладений кредитний договір №18/07.

Відповідно до статті 1 кредитного договору банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором. Кредит надається у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 5 000 000 грн. Сторони погодили зменшення ліміту кредитування в строки згідно з графіком.

Термін користування кредитом по 08 жовтня 2010р. Процентна ставка за користування кредитом - 20% річних. Кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів.

Додатковими угодами №1 від 10.10.2007р., №2 від 19.10.2007р., №3 від 25.10.2007р., №4 від 28.11.207р., №5 від19.12.2007р., №6 від 27.12.2007р., №7 від 04.01.2008р. позичальник отримав транші на загальну суму 8 065 450грн.

Додатковою угодою №8 від 21.02.2008р. сторони погодили з 01.02.2008р. викладення п.2.6 кредитного договору №18/07 від 10.10.2007р. у наступній редакції:

Проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п.1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 365/366 днів у році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Згідно з додатковими угодами №9 від 29.02.2008р., №10 від 05.03.2008р., №11 від 12.03.2008р., №12 від 18.03.2008р. позичальник отримав транші на загальну суму 802 945грн.

Додатковою угодою №13 від 01.04.2008р. сторони погодили з 01.04.2008р. викладення п.1.1.1 кредитного договору №18/07 від 10.10.2007р. у наступній редакції:

Кредит надається у вигляді поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 4 500 000грн. Сторони погодили зменшення ліміту кредитування в строки згідно з графіком.

Додатковими угодами №14 від 02.04.2008р., №15 від 03.04.2008р., №16 від 04.04.2008р., №17 від 09.04.2008р., №18 від 16.04.2008р., №19 від 14.05.2008р. позичальник отримав транші на загальну суму 2 414 530 грн.

Додатковою угодою №20-А від 05.06.2008р. сторони погодили процентну ставку за користування кредитом: 22 проценти річних.

Додатковими угодами №20 від 03.07.2008р., №21 від 11.07.2008р., №22 від 15.07.2008р. позичальник отримав транші на загальну суму 1 145 000 грн.

Додатковою угодою №23 від 10.10.2008р. сторони погодили викласти починаючи з 01 листопада 2008 року п.1.1.3 кредитного договору №18/07 від 10.10.2007р. у наступній редакції: процентна ставка за користування кредитом: 26 процентів річних.

З метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань по кредитному договору №18/07 від 10.10.2007р. 29.06.2010р. між сторонами укладено договір застави №6/10, п.1.1 якого сторони передбачили в строк повністю повернути кредит заставодержателю; сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 26 процентів річних; сплатити штрафні санкції та інші платежі у випадках, передбачених кредитним договором.

В той же день, 29.06.2010р. між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" в особі Волинської філії Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Агропродукт" (кредитор) укладено договір уступки права вимоги з відкладальною умовою, згідно якого кредитор, керуючись ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, уступає новому кредитору право вимоги з відкладальною умовою по договору №0165-ОПП на поставку товару від 14 квітня 2010р., укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "Агропродукт" та ЗАТ "Оболонь". Відкладальною умовою в розумінні цього договору є невиконання кредитором зобов'язань по кредитному договору №18/07, укладеному 10 жовтня 2007 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Отже, з моменту укладення кредитного договору між сторонами виникли цивільно-правові відносини, які врегульовані як загальними положеннями про зобов'язання, так і окремими зобов'язаннями щодо кредиту.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1056 1 ЦК України (доповнено ЦК згідно ЗУ від 12.12.2008р. №661-VI) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами кредитного договору №18/07 від 10.10.2007р. (п. 2.6) з врахуванням змін, внесених додатковою угодою №8 від 21.02.2008р. встановлено, що проценти нараховуються в межах терміну користування кредитом, що визначений п.1.1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, із розрахунку 365/366 днів у році та календарної кількості днів у місяці. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

У п.1.1.3 договору сторони погодили процентну ставку за користування кредитом в розмірі 20% річних.

Додатковою угодою №20-А від 05.06.2008р. сторони погодили процентну ставку за користування кредитом - 22% річних.

Додатковою угодою №23 від 10.10.2008р. сторони погодили починаючи з 01.11.2008 року процентну ставку за користування кредитом - 26% річних.

Сторони обумовили у п.1.1.2 договору термін користування кредитом - по 08.10.2010р.

ТзОВ ВКФ "Агропродукт" в порушення зобов'язань по кредитному договору кредитні кошти не повернуло, проценти по кредиту сплачувало несвоєчасно і не в повному обсязі, а з березня 2011 року погашення припинилось, що призвело до звернення кредитора з позовом до суду.

Вимоги позивача щодо стягнення простроченого кредиту в сумі 4 495 000грн. стверджуються кредитним договором від 10.10.2007р. №18/07 з додатковими угодами до нього №№1-23 за період з 10.10.2007р. по 10.10.2008р., договором застави №6/10 від 29.06.2010р., договором уступки права вимоги з відкладальною умовою від 29.06.2010р., листуванням між сторонами за період з 23.05.2008р. по 20.01.2012р., довідкою №1022/050 від 23.08.2012р. ВЦВ Львівської філії АТ "Брокбізнесбанк" про заборгованість ТзОВ ВКФ "Агропродукт", виписками банку по особових рахунках ТзОВ ВКФ "Агропродукт" за період з 10.08.2010р. по 23.08.2012р., підставні, визнані представником відповідача в межах повноважень, визначених довіреністю №1 від 22.10.2012р., у запереченнях від 07.11.2012р. та підлягають до задоволення відповідно до ст. 1054 ЦК України та ст.193 ГК України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Суд вважає підставними і вимоги позивача щодо стягнення 4 002 913,04 грн. прострочених процентів за користування кредитом за період з грудня 2008р. по липень 2012р. та 98 988,25грн. процентів за користування кредитом за серпень 2012р. Всього: 4 101 901,29грн.

При цьому виходить з наступного:

В силу ст. 49 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) надання банками безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

Пунктом 3 частини першої статті 1 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансовий кредит - це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Банк згідно з законом та статутом є фінансовою установою та господарюючим суб'єктом.

Метою банку є залучення, накопичення і використання коштів та одержання прибутку в інтересах банку та його акціонерів (п. 1.5 Статуту).

Право банку на отримання процентів за надання позичальникові грошових коштів визначено і статтею 1054 ЦК України.

Сторони, обумовивши у кредитному договорі строк повернення кредиту та сплати процентів - 08.10.2008р. (п. 2.6 договору), водночас передбачили, що проценти нараховуються до дня погашення кредиту та сплаті заборгованості за кредитом в повному обсязі (п.п. 2.7, 2.8 кредитного договору), моментом (днем) повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки банку суми кредиту, процентів, комісій, неустойки, визначених цим договором та вказали, що договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором (п.7.1).

Про сприйняття відповідачем цих умов договору свідчить і часткова сплата процентів за користування кредитом після 08.10.2010р. та листування сторін протягом 2009-2011рр.

В силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Неповернення кредитних коштів в обумовлені договором строки передбачили в силу зазначених вимог закону і договору подальшу плату за використання коштів.

Суд не приймає заяву відповідача від 07.11.2012р. про пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення процентів за користування кредитом, зважаючи на наступне:

29.06.2010р. між сторонами кредитного договору укладено договір застави №6/10 та договір уступки права вимоги з відкладальною умовою, якою є невиконання кредитором ТзОВ ВКФ "Агропродукт" зобов'язань по кредитному договору №18/07 від 10.10.2007р.

Сторони кредитного договору, підписавши 29.06.2010р. договір застави №6/10 та договір уступки права вимоги з відкладальною умовою, обумовили укладення цих договорів для забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ ВКФ "Агропродукт" по поверненню кредиту, сплати процентів за користування ним, штрафних санкцій тощо, в т.ч. і підтвердивши процентну ставку по кредиту - 26% (п. 1.1 договору застави №6/10 від 29.06.2010р.) та у договорі уступки права вимоги від 29.06.2010р. визнали відкладальною умовою саме невиконання кредитором зобов'язань по кредитному договору №18/07 від 10.10.2007р. (п.1.2).

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

Тобто, укладенням вказаних договорів 29.06.2010р. відповідач перервав строк позовної давності, визнавши факт невиконання зобов'язання по кредитному договору №18/07. Про визнання боржником боргу свідчить і листування між сторонами, зокрема, листи №1а від 06.03.2009р., від 22.12.2010р., 10.06.2011р., в яких боржник інформує про наміри погашення боргу, в т.ч. і відсотків.

Зміст листування між сторонами, яке велося протягом 2009 - 2011 років, свідчить про те, що відповідач мав певну грошову заборгованість перед позивачем, яку не міг погасити через об'єктивні економічні обставини, що перешкоджали йому у виконанні своїх зобов'язань перед позивачем. Відповідач систематично інформував позивача про дії і заходи, яких він вживає задля того, щоб остаточно розрахуватися з ним з існуючих зобов'язань.

В жодному з листів відповідач не заперечує факту існування своєї заборгованості перед позивачем, навпаки, майже в кожному листі відповідач просить вибачення за затримку і запевняє позивача, що врешті-решт розрахується з ним.

Аналізуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що з 29.06.2010 року (дати підписання договору застави №6/10 та договору уступки права вимоги з відкладальною умовою відповідачем), в яких він визнав борг перед позивачем, відбулося переривання перебігу строку позовної давності, який на підставі Цивільного кодексу України з цієї дати розпочався заново.

Оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 23.08.2012р., строк позовної давності в частині вимоги про стягнення процентів за користування кредитом на момент звернення позивача до суду не завершився.

При цьому судом врахована правова позиція Вищого господарського суду України, викладена у п.23 Листа "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" №01-8/211 від 07.04.2008р. та постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2012р. по справі №37/257.

Зважаючи на викладене, підставні вимоги позивача щодо стягнення 4 101 901,29грн. процентів за користування кредитом за період з грудня 2008р. по серпень 2012р. згідно ст.ст. 1048, 1054, 1056 1 ЦК України.

Суд не приймає заперечення представника відповідача щодо нікчемності додаткових угод до кредитного договору про зміну процентної ставки.

Як кредитний договір №18/07 від 10.10.2007р. і додаткові угоди до нього №№1-23 за період з 10.10.2007р. по 10.10.2008р., так і договір застави №6/10 від 29.06.2010р. та договір уступки права вимоги з відкладальною умовою від 29.06.2010р. підписані зі сторони ТзОВ ВКФ "Агропродукт" директором товариства Собчук Миколою Євгеновичем, який діяв на підставі Статуту товариства, протоколу зборів засновників від 18.09.2007р. №18/09-07 та Контракту від 16.09.2005р.

Згідно Статуту ТзОВ ВКФ "Агропродукт", затвердженого засновниками ТзОВ ТзОВ ВКФ "Агропродукт" 16.11.1999р., зареєстрованого в Рожищенській районній державній адміністрації 17.11.1999р. під №416/ю0010154, засновниками фірми є громадяни України Собчук Л.П., Вакулюк Н.О.

Згідно п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Статуту товариства управління справами фірми здійснює директор, який наймається по контракту. Функції директора може здійснювати один із засновників. Директор фірми самостійно вирішує будь-які питання діяльності фірми, а саме: виступає від імені фірми перед третіми особами; одноосібно укладає договори, угоди, контракти (в т.ч. зовнішньоекономічні); визначає перспективи розвитку фірми; встановлює штати; у відповідності з діючим законодавством встановлює форми і розміри оплати праці робітників; видає і підписує накази; здійснює інші функції по управлінню справами фірми, які не суперечать чинному законодавству та Статуту. Виключною компетенцією засновників є: внесення змін та доповнень до Статуту; визначення основних напрямків використання прибутку; затвердження перспективних річних планів та звітів про виконання; прийняття рішення про ліквідацію або реорганізацію фірми; призначення та звільнення директора. Засновники не вправі втручатися в поточну господарську діяльність фірми.

У відповідності до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Контракту прийому на роботу директором ТзОВ ВКФ "Агропродукт" 16.09.2005р. строком до 16.09.2010р. призначений Собчук Микола Євгенович.

Тобто, при підписанні зазначених вище договорів, додаткових угод, директор ТзОВ ВКФ "Агропродукт" діяв в межах повноважень, визначених статутом та контрактом.

Тобто, суд зауважує, що така зміна процентної ставки (до 26%-у спірний період) відбулась відповідно до умов договору (п. 3.1.2.) шляхом підписання повноважною особою відповідача (керівником) додаткових угод, в межах повноважень, визначених статутом та контрактом, підтверджена і директором при підписанні договору застави від 29.06.2010р. (п.1.1 договору застави №6/10 від 29.06.2010р.).

Підтвердженням прийняття збільшених відсоткових ставок є і докази сплати відсотків до лютого 2011р.

Не приймає суд і доводи представника відповідача щодо нікчемності правочинів у зв'язку з відсутністю протоколу згоди засновників на такі зміни, оскільки при укладенні кредитного договору до кредитної справи та матеріалів позовної заяви долучений протокол №18/09-07 зборів учасників ТзОВ ВКФ "Агропродукт" від 18.09.2007р., яким два засновника розглянули питання про звернення в Волинську філію АБ «Брокбізнесбанк»з метою одержання кредиту на загальну суму - 5 000 000 гривень; визначили уповноважену особу для підписання кредитного договору та договору застави майнових прав. Уповноважили директора ТзОВ ВКФ «Агропродукт»Собчука Миколу Євгеновича підписати договір застави майнових прав та кредитну угоду на умовах, запропонованих АБ "Брокбізнесбанк".

В подальшому підписання додаткових договорів директором, як було зазначено, відбулось в межах повноважень, визначених статутом та контрактом.

Вимоги відповідача про застосування до нарахування процентів за користування кредитом порядку, визначеного ст. 232 ГК України, суперечать змісту ст. 232 ГК України, яка передбачає порядок застосування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання і не поширюється на порядок нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054 ЦК України, є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

На цьому зауважено Верховним Судом України в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010роки) від 07.10.2010р.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 350 602,74грн. неустойки за порушення строків погашення заборгованості за кредитом за період з 01.06.2010р. по 08.04.2011р. та 276 083,42грн. неустойки по несплаченим відсоткам за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. згідно п.6.1 договору.

У кредитному договору №18/07 від 10.10.2007р (п.6.1) сторони передбачили, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів та/або комісії за користування кредитом банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми спростроченої заборгованості за кожен день прострочення та обумовили, що штрафні санкції застосовуються за вимогою банку.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України (ЦК України) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з приписів частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 4 ГК України норми останнього, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед нормами ЦК України, що містять відповідне загальне правило (пункт 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Верховний Суд України у постанові від 27.04.2012р. висловив правову позицію, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Згідно зі ст. 111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Згідно розрахунку позивач нараховує 350 606,74грн. неустойки за порушення строків погашення заборгованості за кредитом без урахування положення ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Пунктом 1 ст. 261 ЦК України визначено перебіг позовної давності, який починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку перебіг позовної давності почався з 29.06.2010р., а звернення ж позивача до суду відбулося 23.08.2012р.

Згідно п.п. 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем заявлено про сплив позовної давності та клопотання про її застосування 07.11.2012р.

Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду за пропуском строку позовної давності по стягненню неустойки за порушення строків погашення заборгованості за кредитом в сумі 350 602,74грн. та 220 309грн. неустойки по несплаченим відсоткам за період з 01.07.2009р. по 31.08.2011р., це є підставою для відмови у стягненні згідно зі ст. 267 ЦК України.

Вимоги позивача щодо стягнення неустойки по прострочених відсотках по кредиту підставні в сумі 55 774,42грн. за період з 01.09.2011р. по 30.06.2012р. та підлягають до задоволення в силу ст.ст. 230-232 ГК України та п.6.1 договору.

Суд не приймає заперечення відповідача щодо відсутності вимоги для застосування санкцій, оскільки дані твердження спростовані тривалим листуванням сторін договору саме щодо проведення розрахунку по кредитному договору (Т.1 а.с. 73-84).

Водночас, господарський суд враховує, що Верховний Суд України у постанові "Про стягнення суми" №3-127гс11 від 28.11.2011р. висловив правову позицію, що обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Суд не приймає заперечення представника відповідача про відсутність у позивача банківської ліцензії на час укладення кредитного договору, оскільки до матеріалів справи долучена банківська ліцензія №138, видана Акціонерному банку "Брокбізнесбанк" Національним банком України 07.12.2001р. (Т.2 а.с. 12).

Згідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" №1775-III від 01.06.2000р. (з подальшими змінами і доповненнями) відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, банківська діяльність.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" №1755 від 29.11.2000р. (з подальшими змінами і доповненнями) встановлено, що строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, визначених частиною третьою статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", є необмеженим , крім видів господарської діяльності, зазначених в абзаці другому пункту 11 та пункті 3 цієї постанови.

Отже, подана позивачем ліцензія №138 від 07.12.2001р. є чинною і діяла на час укладення кредитного договору.

Оскільки спір в частині задоволених вимог до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 60 395,08грн. (пропорційно сумі задоволених позовних вимог) слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 1048, 1054, 1056 1 ЦК України, ст.ст.193, 230-232 ГК України, ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Агропродукт", м.Рожище, вул. Куліша, 46, код ЄДРПОУ 30457451

на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м.Київ, пр.Перемоги, 41, код ЄДРПОУ 19357489

4 495 000грн. простроченого кредиту, 4 101 901,29грн. процентів за користування кредитом, 55 774,42грн. неустойки за порушення сплати процентів, 60 395,08грн. витрат по судовому збору. Всього - 8 713 070,79грн.

3. У стягнені 350 602,74грн. неустойки по простроченому кредиту та 220 309грн. неустойки по прострочених відсотках відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

12.11.2012р.

Суддя Філатова С. Т.