Рішення

від 21.10.2011 по справі 5015/5249/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.11 Справа№ 5015/5249/11

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Ілів»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 352609,50грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Бачинський А.В., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача -Онацько В.В., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ілів»про стягнення заборгованості; ціна позову: 352609,50грн.

Відповідно до позовної заяви, Відповідач одержав від Позивача кошти за кредитний договір про відкриття кредитної лінії, проте, внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань за укладеним договором, у відповідача виникла заборгованість перед Позивачем.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 15.09.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10год. 30хв. 04.10.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 04.10.2011р. та від 18.10.2011р. В судовому засіданні 18.10.2011р. оголошувалась перерва.

Представникам Сторін оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення представникеів про оголошення ухвал), зазначалось, що права та обов'язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано наступні документи: уточнений розрахунок ціни позову; виписку з проводок по рахунку за період з 01.03.2011р. по 28.04.2011р.; підписаний Сторонами акт звірки взаємних розрахунків з доказами отримання такого Відповідачем; копію довіреності на право здійснення представництва; супровідну про надіслання відповідачеві уточненного розрахунку позовних вимог та акту звірки взаємних розрахунків.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, протии позову заперечив повністю з причин та підстав, зазначених у відзиві.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано суду наступні документи: відзив на позов; клопотання про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи від 18.10.2011р. (відповідно до запису на третій сторінці обкладинки справи, представник відповідача 18.10.2011р. з матеріалами справи ознайомився); договір про надання правової допомоги від 17.10.2011р., ордер, та копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю.

Крім того, 20.10.2011р. до господарського суду Львівської області надійшло клопотання Відповідача про поновлення терміну на подання зустрічної позовної заяви, яке мотивоване ст.617 Цивільного кодексу України та ст.ст.53, 22 Господарського процесуального кодексу України. З приводу данного клопотання суд зазначив наступне. Так, відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Розгляд справи по суті розпочався 18.10.2011р., підтвердженням чого є дані протоколу судового засідання від 18.10.2011р. та ухвали суду по даній справі від 18.10.2011р., відповідно до яких представникам обидвох Сторін оголошено права та обов'язки, оголошено позовну заяву та доводи відзиву. З врахуванням наведенного, в тому числі того, що Господарським процесуальним кодексом не передбачено можливості поновлення строку на подання зустрічного позову, суд зазначає про відсутність правових підстав для поновлення терміну на подання зустрічного позову, а відтак, до задоволення клопотання.

До клопотання відповідача додано копії відзивів на позовну заяву, зустрічних позовів, копію повідомлення Позивачу про те, що Відповідач подає зустрічний позов, копії договорів (кредитний, іпотеки, застави, ухвали, позовної заяви, розрахунків. Проте, в системі документообігу господарського суду Львівської області станом на 21.10.2011р. зустрічного позову відповідача по даній справі не зареєстровано, відтак, враховуючи вимоги ст.2 -1 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для вирішення питання щодо прийняття чи відмови у прийнятті зустрічного позову.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів Відповідачем не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

26.02.2008р. між Позивачем (Банк) та Відповідачем (Позивачльник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №49к-2008 (далі -Договір), відповідно до п.2.1 якого, Банк надає Позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі 150000грн. на умовах, передбачених Договором (відповідно до договорів №1 від 18.06.2008р., №2 від 20.02.2009р., №3 від 31.03.2009р. про внесеня змін до Договору, сума кредиту становить 300000рн.).

Згідно п.2.2 Договору, дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -25.02.2010р. (згідно договору №4 від 10.12.2009р. про внесення змін до Договору, дата остаточного повернення -10.12.2010р.)

Відповідно до п.3.2 Договору, відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником виходячи з встановленої Банком відсоткової ставки 18% річних (відповідно до договору №4 від 10.12.2009р. про внесення змін до Договору, змінено розмір відсотків до 25% річних).

Згідно п.3.3 Договору, за управління кредитом у формі кредитної лінії Позичальник сплачує Банку комісійну винагороду, щомісячно у розмірі 1% від залишку заборгованості.

Відповідно до п.3.5 Договору, у випадку порушення Позичальником встановленого п.2.2 Договору строку погашення одержанного кредиту, Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки у розмірі 25% (згідно договору №4 від 10.12.2009р. про внесення змін до Договору, у випадку порушення Позичальником п.п.2.1, 2.2 Договору, Позичальник надалі сплачує відсотк за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки 30%).

Згідно п.5.2 Договору, Позичальник у випадку прострочення ним виконання зобов'язання по поверненню Банку сумм кредиту та /або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Відповідно до п.5.3 Договору, за несвоєчасну спату сумм кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченного платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення, що нараховується щоденно.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Відповідно до наявних в матеріалах спарви платіжних доручень з відміткою про сплату та розпоряджень Позивача, Позивачем перераховано за Договором та згідно Договору кошти.

09.09.2011р. Позивачем скеровано відповідачу вимогу №39-112 від 06.07.2011р. про сплату заборгованості згідно представленного у вимозі розрахунку, підтвердженням чого є наявний у матеріалах спарви фіскальний поштовий чек від 09.09.2011р. та опису вкладення у цінний лист.

Відповідно до доданих до матеріалів справи розрахунків ціни позову, та згідно представлених Позивачем протягом розгляду справи уточнюючих розрахунків ціни позову, станом на 09.09.2011р. заборгованість відповідача перед Позивачем за Договором становить 352609,50грн. , в тому числі прострочена заборгованість за кредитом -254900грн., прострочені проценти за користування кредитом -58649,7грн., прострочена комісія за управління кредитом -126,03грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту -19700,63грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків -3869,31грн., відсотки нараховані заперіод з 30.06.2011р. по 08.09.2011р. -14874,98грн., комісійна винагорода за управління кредитом в період з 01.07.2011р. по 08.09.2011р. -488,85грн.

Щодо доводів Відповідача, зазначених у відзиві з приводу того, що штрафні санкції повинні нараховуватись за період не більше 6 місяців суд зазначає, що згідно доданного до позовної заяви та згідно представленного Позивачем протягом розгляду справи розрахунків пені, розрахунок пені проведено за період не більше 6 місяців. Крім того, щодо доводів про неналежні документи щодо розрахунку ціни позову суд зазначає, що додані до позовної заяви та редставлені протягом розгляду справи розрахунки підписані директором філії, який, згідно наявних у матеріалах спарви даних з ЄДР, довіреностей, та положення про Філію) є керівником філії.

Суд також зазначає, що в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків між Сторонами за Договором, підписаний та скріплений відбитками печаток Сторін, станом на 30.09.2011р ., відповідно до якого (і наведене відповідає наявному в матеріалах справи уточненному розрахунку заборгованості за договором станом на 30.09.2011р.), заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором становить 357712,36грн. , в тому числі прострочена заборгованість за кредитом -254900грн., прострочені проценти за користування кредитом -58649,7грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту -19808,87грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків -4101,13грн., нараховані відсотки -19484,14грн., комісійна винагорода за управління кредитом -642,49грн.

Наведене свідчить про визнання Відповідачем суми боргу за Договором.

Проте, з приводу того, що сума боргу за Договором станом на 30.09.2011р. (згідно акту звірки) становить 357712,36грн. , і є більшою, аніж пред'явлена до стягнення та встановлена судом сума боргу за Договором станом на 09.09.2011р. 352609,50грн. , суд зазначає, що за відсутності клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд не вправі вийти за межі позовних вимог.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; принцип повернення, строковості та платності означає,що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Також, згідно ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась, на його банківський рахунок.

У відповідності до ч.1 ст 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавецьмає право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1048 , 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вище наведе, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором в розмірі 352609,50грн., чи здійснення повного або часткового погашення такої, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 352609,50грн. заборгованості за Договором, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом -254900грн., прострочені проценти за користування кредитом -58649,7грн., прострочена комісія за управління кредитом -126,03грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту -19700,63грн., нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків -3869,31грн., відсотки нараховані заперіод з 30.06.2011р. по 08.09.2011р. -14874,98грн., комісійна винагорода за управління кредитом в період з 01.07.2011р. по 08.09.2011р. -488,85грн., підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

21.10.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний (з врахування вихідних) 28.10.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ілів»(81615, Львівська обл., Миколаївський р.-н, с.Ілів, вул.Шевченка, 28, ідентифікаційний код 34659420) на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Львів»(79007, м.Львів, вул..ак.Гнатюка, 2, ідентифікаційний код 09325637) 254900грн. простроченої заборгованості за кредитом, 58649,7грн. прострочених процентів за користування кредитом, 126,03грн. простроченої комісії за управління кредитом, нарахована 19700,63грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 3869,31грн. нарахованої пені за несвоєчасну сплату відсотків, 14874,98грн. відсотків, нараховані заперіод з 30.06.2011р. по 08.09.2011р., 488,85грн. комісійної винагороди за управління кредитом в період з 01.07.2011р. по 08.09.2011р., 3526,10грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.