Рішення

від 08.11.2011 по справі 5015/5672/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.11 Справа№ 5015/5672/11

за позовом публічне акціонерне товариство «Кредобанк»в особі центральної філії Пат «Кредобанк», м.Львів

до відповідача 1: ТзОВ "Танталл", м.Львів

до відповідача 2: ТзОВ "Фрут Майстер Комерс"

про стягнення заборгованості за Генеральним договором факторингового обслуговування

ціна позову : 2273223,90грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Грущак В.О.- представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача 1 : не з"явився;

від відповідача 2: не з"явився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» в особі центральної філії Пат «Кредобанк» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ "Танталл" та ТзОВ "Фрут Майстер Комерс" про стягнення заборгованості за Генеральним договором факторингового обслуговування, ціна позову: 2273223,90грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області №5015/5672/11 від 03.10.2011р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 11год. 50хв. 18.10.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав зазначених в ухвалі суду по даній справі від 18.10.2011р.

Представнику Позивача в судовому засіданні оголошено його права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області, які скеровані в тому числі і Відповідачам 1,2 (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначалось, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано копії додаткових договорів до Генерального договору факторингового обслуговування №2/Ф від 18 лютого 2008р.

Представники Відповідачів в судове засідання жодного разу не з'явились, були належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, вимог ухвал суду по даній справі, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконали, про причини невиконання та неявок не повідомили.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора. Жодних клопотань про витребування доказів не заявлялося.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

18.02.2008р. між Позивачем (Банк) та Відповідачем 1 (Клієнт) укладено генеральний договір факторингового обслуговування №2/Ф (далі -Договір), відповідно до п.2.1 якого, Клієнт відступає Банку в порядку та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги до боржників, визначених у додатковому договорі, а Банк передає грошові кошти в розпорядження Клієнта в межах ліміту заборгованості на Клієнта та ліміту заборгованості на боржника на визначений строк за винагороду, розмір і порядок сплати якої визначено цим Договором та додатками до нього.

Відповідно до п.2.2 Договору, розмір прав грошової вимоги Клієнта до Банку, що будуть передаватися Банку за цим Договором, а також розмір коштів, що передаються у розпорядження Клієнта, визначаються в додаткових договорах.

Згідно п.5.1 Договору, боржники здійснюють платежі за відступленими вимогами на користь Банку (виконання зобов'язань) на умовах, передбачених у договорі поставки.

Відповідно до п.6.1 Договору, за надання послуг факторингу за цим Договором Банк отримує винагороду від суми кожного відступленого права вимоги; розмір винагороди визначається в цьому Договорі та додаткових договорах, при чому, якщо в додаткових договорах встановлено інший розмір винагороди, ніж той, що встановлений у цьому Договорі, тоді застосовуються умови додаткового договору.

Згідно п.п.6.3-6.5 Договору, у день надання авансу Клієнт сплачує на користь Банку: комісію за управління дебіторською заборгованістю (розрахунок наведено в таблиці №1 Договору), проценти за користування авансом протягом строку платежу за правом вимоги; у день отримання повної суми від боржника після закінчення строку платежу за правом вимоги, але не пізніше останнього дня додаткового терміну, Клієнт сплачує Банку: комісію за управління дебіторською заборгованістю (розрахована відповідно до таблиці №2 Договору), плату (проценти) за користування авансом у додатковий термін; плата (проценти) Банку за період користування авансом встановлюється у розмірі 15% річних.

Відповідно до п.5.3 Договору, Клієнт несе солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання Боржником зобов'язань за правами вимоги.

Згідно п.п.7.1, 7.2 Договору, керуючись ст.1081 ЦК України, Сторони з підписанням цього Договору домовилися, що Клієнт відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається; Клієнт несе солідарну відповідальність перед Банком за виконання Боржником зобов'язань за відступленими правами вимоги; у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за правом вимоги, Клієнт, як солідарний боржник, зобов'язується на наступний банківський день з дня закінчення додаткового терміну оплатити Банку прострочену заборгованість боржника в повному обсязі, право стягнення якої належить Банку на підставі цього Договору та умов договору поставки та/або угоди і відшкодувати Банку всі понесені ним збитки, пов'язані з невиконанням Боржником своїх зобов'язань.

Відповідно до п.9.1 Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Клієнт на вимогу Банку оплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за весь час прострочення

Згідно п.13 Договору, Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 17.02.2009р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором та боржниками за правами вимог.

До Договору додано (додатки до Договору) перелік боржників, повідомлення про зміну реквізитів плату же, реєстр переданих документів по угоді, доручення, повідомлення, яке підлягає направленню на адресу боржника та стан розрахунку між боржниками та Клієнтом.

Відповідно до додаткових договорів до Договору, в тому числі додаткового договору №1/5 від 07.11.2008р., встановлено ліміт в розмірі 1690000грн., розмір авансування становить 95% від повної суми.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Між Позивачем та Відповідачем 1 укладено додаткові договори до Договору №2/1 від 18.02.2008р., №2/2 від 19.02.2008р., №2/2 від 21.02.2008р., №2/4 від 25.02.2008р., №2/5 від 06.03.2008р., №2/6 від 11.03.2008р., №2/7 від 13.03.2008р., №2/8 від 18.04.2008р., №2/9 від 23.04.2008р., №2/10 від 06.05.2008р., №2/11 від 12.05.2008р., №2/12 від 13.05.2008р., №2/14 від 22.05.2008р., №2/16 від 11.06.2008р., №2/17 від 18.06.2008р., №2/18 від 25.06.2008р., №2/20 від 08.07.2008р., №2/21 від 15.07.2008р., №2/22 від 22.07.2008р., №2/23 від 25.07.2008р., №2/24 від 30.07.2008р., №2/25 від 04.08.2008р., №2/26 від 11.08.2008р., №2/27 від 18.08.2008р., №2/28 від 19.08.2008р., №2/29 від 28.08.2008р., №2/30 від 13.10.2008р., №2/31 від 06.11.2008р. (далі -Додаткові договори), в яких зазначено, що Клієнт відступає Банку право вимоги грошових коштів в розмірі повної суми, передбачене відповідними пунктами договорів поставки (включаючи всі види неустойки та збитків), на умовах Генерального договору по угодах з боржниками, перерахованих у реєстрі (кожний з реєстрів наведений в кожному з Додаткових договорів).

Додаткові Договори підписані та скріплені відбитками печаток Сторін.

Крім того, в Додаткових договорах визначено розміри авансів (всього 3586540,84грн.).

Також, в кожному з Додаткових Договорів наведено реквізити договорів поставки: №ДГ-05/02-2 від 05.02.2008р., №05/02-1 від 05.02.2008р., №ДГ-05/02-1 від 05.02.2008р., №05/02-2 від 05.02.2008р. (далі -Договори поставки).

При цьому суд зазначає, що боржником за всіма Договорами поставки є Відповідач 2.

Відповідно до п.1 Договору поставки товару №05/02-1 та Договору поставки товару №ДГ-05/02-2 від 05.02.2008р., укладених між Відповідачем 1 (Постачальник) та Відповідачем 2 (Покупець), Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця (сік яблучний концентрований освітлений -за Договором №05/02-1) та цукор у мішках (за Договором №ДГ-05/02-2), далі -- Товар, а Покупець зобов'язується прийняти поставлений Товар і провести оплату за Товар (згідно рахунку Постачальника на протязі шестидесяти календарних днів від дати поставки, про що зазначено і у п.4.1 Договору - за Договором №05/02-1), та (на умовах даного договору, протягом 60 календарних днів з моменту поставки (за Договором №ДГ-05/02-2, в т.ч. п.3.3 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору поставки товару №05/02-1 від 05.02.2008р., Покупець отримує Товари на загальну суму 3861000грн.; ціною Договору поставки товару №ДГ-05/02-2 є 3400000грн.

Згідно п.2.1 Договору поставки товару №05/02-1 від 05.02.2008р., та п.4.2 Договору поставки товару №ДГ-05/02-2, датою поставки вважається дата, вказана в накладній.

Відповідно до п.8.1 Договору поставки товару №05/02-1, за прострочення оплати за Товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від неоплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, до повного розрахунку, та згідно п.6.2 Договору поставки товару №ДГ-05/02-2 -в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно Додатку №1 до Договору поставки товару №05/02-1 від 05.02.2008р. та п.9.5 Договору поставки товару №ДГ-05/02-2, термін дії Договорів - до 31.12.2008р.

Договори поставки підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

Крім того, в Додаткових договорах наведені реквізити угод (номери та дати накладних), дати оплати боржником повної суми, та зазначено дати закінчення додаткових термінів.

Відповідно до видаткових накладних за №№РН-0000001-0000012, №№РН-0000013-0000028, №№РН-0000032-0000034, №РН-0000036, №№РН-0000043-0000045, №№РН-0000054-0000055, підписаних та скріплених відбитками печаток Відповідача 1 та Відповідача 2, Відповідачем 1 поставлено Відповідачу 2 Товари згідно Договорів поставки на загальну суму 3790305,93грн. (77000+77000+77000+311850+79500+75900+75900+71555,26+163696+75900+4344,74+75900+222750+294514,53+32185,47+167814,53+136842,11+66593,36+106038,22+105263,16+88421,05+83508,57+105263,16+116491,43+47368,42+31578,95+70548,04+47368,42+63157,89+47368,42+63157,89+47368,42+63157,89+168421,05+105263,16+62315,79+227662,48+57937,52).

Сума наведених у видаткових накладних поставок Товару відповідає цінам Договорів поставок.

Описані видаткові накладні підписані та скріплені відбитками печаток Відповідача 1 та Відповідача2.

Наявними в матеріалах справи зведеними меморіальними ордерами станом на 16.09.2011р. підтверджується надання Позивачем Відповідачу 1 авансу в розмірі 1600000грн.

Проте, згідно доводів Позивача, які не заперечені відповідачами, Відповідач 1 свої зобов'язання перед Позивачем виконав частково, внаслідок чого за Відповідачами обліковується заборгованість в розмірі 1545680,62грн. простроченого основного боргу та 727543,28грн. пені за період з лютого 2009р. по 04.08.2011р. (відповідно до су платежів), що нарахована згідно п.9.1 Договору.

Позивачем 13.05.2011р. надіслано Відповідачам вимоги про сплату заборгованості. Проте, станом на час розгляду справи по суті, в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази надання відповідей на зазначені вимоги чи здійснення погашення заборгованості повністю або частково.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст.1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.1079 Цивільного кодексу України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Відповідно до наявної в матеріалах справи банківської ліцензії №43 від 27.01.2006р., таке право у Позивача було.

Згідно ч.1 ст.1084 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ст.541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідачів за Договорами чи здійснення повної або часткової оплати такого, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 1 та Відповідача 2 солідарно на користь Позивача 1545680,62грн. суми простроченої заборгованості по факторингу підлягають до задоволення; в частині стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 727543,28грн. пені позов також підлягає до задоволення, проте, в частині покладення солідарного обов'язку на Відповідача 2 щодо стягнення 727543,28грн. пені слід відмовити, оскільки пеня розрахована Позивачем за п.9.1 Договору (Генеральний договір), за яким Позивач вправі вимагати від Відповідача 2 платежів, зобов'язання щодо яких виникли у Відповідача 2 перед Відповідачем 1 за укладеними Договорами поставок, проте, Відповідач 2 не несе зобов'язання перед Позивачем за Генеральним договором в частині сплати пені, оскільки такі зобов'язання (згідно п.9.1 Генерального договору) виникли саме у Клієнта (Відповідача 1), та Відповідач 2 Генерального договору не підписував.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

08.11.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний (з врахуванням вихідних днів) 14.11.2011року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідачів пропорційно розмірам задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Танталл»(79058, м.Львів, пр..-кт Чорновола, 63, ідентифікаційний код 34368114) та товариства з обмеженою відповідальністю «Фрут Майстер Комерс»(01010, м.Київ, вул..Арсенальна, 20, ідентифікаційний код 34478543) на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк»(79026, м.Львів, вул..Сахарова, 78, ідентифікаційний код 09807862) в особі центральної філії ПАТ «Кредобанк»(м.Львів, вул..Наливайка, 6, ідентифікаційний код 22360822) 1545680,62грн. заборгованості, 15456,81грн. державного мита, 160,48грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Танталл»(79058, м.Львів, пр..-кт Чорновола, 63, ідентифікаційний код 34368114) на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк»(79026, м.Львів, вул..Сахарова, 78, ідентифікаційний код 09807862) в особі центральної філії ПАТ «Кредобанк»(м.Львів, вул..Наливайка, 6, ідентифікаційний код 22360822) 727543,28грн. пені, 7275,43грн. державного мита, 75,52грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його осакрження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.