Постанова

від 09.11.2012 по справі 5021/980/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2012 р. Справа № 5021/980/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Камишева Л.М., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача - представник Ткаченко Р.Ю. за довіреністю № 102/10 від 26.12.2011р.,

відповідача- -директор Нешта О.В. -особисто, представник Журенко Ю.М. за довіреністю від 23.07.2012 року,

третя особа -не з*явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача -Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, (вх.2988С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 04.09.2012р. у справі №5021/980/12,

за позовом -Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Комунального підприємства «Теплогарант», м. Конотоп, Сумська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Комунальне підприємство «Тепло», м. Конотоп, Сумська область,

про стягнення 1 865 821,03 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути на свою користь з відповідача основний борг за поставлений природний газ у сумі 1 450 000,00 грн.; пеню у сумі 109 802,70 грн.; інфляційні витрати у сумі 193 411,19 грн. та три відсотки річних у сумі 112 607,14 грн. а також судовий збір у розмірі 37 317,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.09.2012 р. (суддя Миропольський С.О.) у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з КП «Тепло»в доход державного бюджету штраф у сумі 1700,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення господарського суду Сумської області від 04.09.2012 р. скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДК «Газ України»в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 4,33,34,35,43,81 ГПК України статей 525,526, 549-551,599,625 ЦК України, статей 231,232 ГК України.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що в правовідносинах між позивачем і відповідачем не виникло грошових зобов'язань, оскільки, по-перше, сторони договору переведення боргу не досягли згоди щодо істотних умов оплатності чи безоплатності договору (не визначена компенсація витрат новому боржнику первісним боржником чи забезпечення нового боржника документацією на отриманий газ задля компенсації витрат за рахунок грошових надходжень від кінцевих споживачів газу і послуг, на надання яких був використаний газ); по-друге, первісним боржником і кредитором не виконано досягнених домовленостей (зобов'язань) щодо належного документального забезпечення підстав здійснення оплати боргу новим боржником; в -третє, в обліку відповідача відсутня заборгованість перед позивачем через фактичне неотримання ним від позивача будь-яких активів (первинних бухгалтерських документів -як доказів здійснення господарської операції та правовстановлюючого документу на газ, отриманий первісним боржником) та відсутні правовстановлюючі документи на газ; в - четверте, борг за спожитий газ у первісного боржника взагалі відсутній через списання заборгованості на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 року № 3319, яким встановлено, що списанню підлягає заборгованість з пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 01.01.1997 року по 01.01.2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Окрім того, відповідач вказав, що статтею 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог, у даному випадку для стягнення пені. В частині 1 пункту 2 вказаної статті, передбачено застосування позовної давності в один рік для стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2009 року між Дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Тепло»укладено договір №06/09-773 ТЕ-29 на постачання природного газу. Згідно з цим договором ДК «Газ України»передало протягом жовтня-грудня 2009 року та січня -квітня 2010 року КП «Тепло» природний газ на загальну суму 6 885 164,28 грн., що підтверджується актами прийому -передачі природного газу, а КП «Тепло»прийняло та частково, в сумі 5 305 196,93 грн. сплатило за поставлений газ.

20.10.2010 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», КП «Тепло»та КП «Теплогарант»укладено договір про переведення боргу.

Згідно статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до статті 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Статті 513 Цивільного кодексу України визначає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до положень договору №14/10-1681 від 20.10.2010 року за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором поставки природного газу № 06/09-773 ТЕ-29 від 23.09.2009 року, укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов'язанні та замінює первісного боржника у зобов'язанні.

Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, становить 1 579 967,35 грн.

Пунктом 3.1 встановлено, що за цим договором до нового боржника перейшли обов'язки первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у пункті 2.1 статті 2 цього договору та всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням первісним боржником своїх зобов'язань за договором поставки природного газу №06/09-773 ТЕ-29 від 23.09.2009 року.

Тобто, сторони домовились, що новий боржник зобов'язується перерахувати грошові кошти у сумі, зазначеній у п.2.1 статті 2 цього договору, в порядку та на умовах, визначених договором №06/09-773 ТЕ-29 від 23.09.2009 року ( п. 3.2 договору).

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, а саме, розрахувався в сумі 129 967,35 грн., про що не заперечував у судовому засіданні.

Станом на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу КП «Теплогарант»перед ДК «Газ України»складала 1 450 000,00 грн.

Згідно пункту 4.1 новий боржник у повному обсязі прийняв на себе відповідальність за весь час прострочення виконання зобов'язань первісним боржником за договором поставки природного газу № 06/09-773 ТЕ-29 від 23.09.2009 року відповідно до його умов.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України майново -господарськими визнаються цивільно -правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що не є підставою звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, зокрема порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, посилання відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог на те, що КП «Тепло»не припинене як юридична особа та на те, що останнім не надано документів, як на підставу звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання є безпідставними.

Також необхідно зазначити, що пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України закріплений, зокрема, принцип свободи договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на виникнення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір породжує права та обов'язки для сторін договору і є обов'язковим для виконання ними.

Згідно з приписами частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та вимог цивільного законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладені обставини справи та норми права, колегія суддів вважає, що позиція відповідача, що спірний договір не містить умов оплатності та те, що за договором переведення боргу не було обумовлено всіх істотних умов, є безпідставною та необґрунтованою.

Посилання відповідача на те, що первісний боржник не виконав умови п.3.3 договору про переведення боргу, не передав йому всі документи, що стосуються предмету спірного договору після його підписання протягом двох днів, внаслідок чого в обліку відповідача відсутня заборгованість перед позивачем тобто, фактично відповідач не отримав від позивача будь-яких активів (первинних бухгалтерських документів -як доказів здійснення господарської операції та правовстановлюючого документу на газ, отриманий первісним боржником), через що він не має можливості сплатити борг, не може бути прийнято колегією суддів до уваги, оскільки, по-перше, спірний правочин є чинний, по -друге, він схвалений відповідачем фактом здійснення часткової оплати заборгованості у сумі 129 967,35грн.

За таких підстав, позовні вимоги ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в частині основного боргу у сумі 1 450 000,00 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України, статей 258,549-551 Цивільного кодексу України та п п.7.2 договору № 06/09-773 ТЕ-29 від 23.09.2009 року за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідач зобов'язаний сплатити на користь ДК «Газ України»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п.7.10 договору пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Колегія суддів перевіривши розрахунок пені за період з 04.01.2012 року по 23.03.2012 року дійшла висновку про правильність його розрахунку і стягнення з відповідача на користь позивача 109 802,70 грн. пені.

Щодо посилання відповідача на статтю 258 Цивільного кодексу, якою передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимогу даному випадку для стягнення пені, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Слід зазначити, що згідно з п.7.2 договору № 06/09-773 ТЕ -29 від 23.09.2009 року за несвоєчасну оплату спожитого газу відповідача зобов'язано на користь ДК «Газ України»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. У відповідності до п.7.10 договору пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Пунктом 9.3 договору № 06/09-773 ТЕ-29 від 23.09.2009 року передбачено, що строк позовної давності та стягнення неустойки за цим договором встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, позивачем правомірно та обгрунтовано нараховано пеню за період з 04.01.2012 року по 04.07.2012 року у розмірі 109 802,70 грн. за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог п.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Індекс інфляції -це додаткова сума, яка сплачується боржником, і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат за період з листопада 2009 року по квітень 2012 року та 3% річних за період з 11.11.2009 року по 04.07.2012 року, колегія суддів дійшла висновку про їх правомірність і стягнення з відповідача на користь позивача 193 411,19 грн. інфляційних втрат та 112 607,14 грн. 3% річних від основного боргу 1 450 000,00 грн.

За таких обставин, загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 865 821,03 грн., яка підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Посилання відповідача про те, що борг за спожитий газ у первісного боржника взагалі відсутній через списання заборгованості на підставі Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»від 12.05.2011 року № 3319 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки, останнім не доведено документально списання такого боргу у відповідності до вимог Закону.

Згідно зі статтями 4,43 Господарського процесуального кодексу України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області не з*ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про не відповідність до матеріалів справи та невідповідність до норм чинного законодавства оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача, і про необхідність його скасування з прийняттям нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На підставі викладеного та керуючись, ст. 99, ст. 101, п.2 ч1. ст. 103, п. п.1,4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 04.09.2012 р. у справі №5021/980/12 скасувати та прийняти нове.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Теплогарант»(41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, 39 а, р/р № 26002001035 КФ АБ «Експрес-банк», МФО 337212, код ЄДРПОУ 32325215) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»суму основного боргу -1 450 000, 00 грн. ( один мільйон чотириста п*ятдесят тисяч грн.); пеню - 109 802,70 грн. (сто де*вять тисяч вісімсот дві грн. 70 коп.); інфляційні втрати -193 411,19 грн. (сто дев'яносто три тисячі чотириста одинадцять грн. 19 коп.); три відсотки річних -112 607,14 грн. ( сто дванадцять тисяч шістсот сім грн. 14 коп).

Стягнути з Комунального підприємства «Теплогарант»(41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, 39 а, р/р № 26002001035 КФ АБ «Експрес-банк», МФО 337212, код ЄДРПОУ 32325215) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»судовий збір у сумі 37 317,00 грн. ( тридцять сім тисяч триста сімнадцять грн.) за подання позовної заяви та 18 658,50 грн. ( вісімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім грн. 50 коп.) за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

повний текст постанови складено 09.11.2012р.

Головуючий суддя О.А. Пуль

суддя Л.М.Камишева

суддя В.С.Хачатрян