Рішення

від 18.09.2012 по справі 1308/2149/2012

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1308/2149/2012

Провадження № 2/1308/840/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2012 року Жовківський районний суд Львівської області у складі :

головуючого судді Зеліско Р. Й., при секретарі Мамедовій Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Жовкві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства Оборони України «Західвійськбуд»про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків та стягнення моральної (немайнової) шкоди, мотивуючи свою вимогу тим, що відповідно до договору про дольову участь у будівництві житлового будинку № 3 від 03.08.2005 року відповідач зобов'язався здійснити будівництво 108-ми квартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та передати йому двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2. Одночасно позивач зобов'язався здійснити фінансування будівництва в обумовлених у договорі розмірах та у визначені у ньому строки. Покладені на позивача договором зобов'язання він виконав належним чином, що підтверджується відповідними квитанціями про перерахунок коштів. Станом на 19.12.2005 року, відповідно до договору, позивач в повному обсязі провів оплату за квартиру в розмірі 137025 грн. (що підтверджується довідкою відповідача від 19.12.2005 року).

Одночасно з тим, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, навіть не розпочавши будівельні роботи, оскільки договором передбачено, що відповідач зобов'язаний був передати йому квартиру згідно акту приймання - передачі при умові повної оплати вартості квартири, а саме, право власності після остаточного перерахування коштів переходить від ДП МОУ «Західвійськбуд»до позивача ОСОБА_1 Однак, ні після оплати ним повної вартості квартири, ні згодом відповідач свої зобов'язання не виконав, а на його неодноразові звернення з приводу необхідності виконання умов договору, належним чином не реагував. Позивач побоюючись, що може втратити навіть ту суму, яку сплатив за квартиру, звернувся до відповідача про розірвання договору та відшкодування збитків шляхом повернення внесеної грошової суми в розмірі 137025,00 грн. із врахуванням індексу інфляції. Борг відповідачем було сплачено, однак без врахування індексу інфляції, який обіцяли сплатити згодом, але не оплатили. Оскільки відповідач добровільно не сплачує заборгованості, то він змушений звернутися до суду. Просить стягнути з відповідача в його користь (згідно розрахунку) 38596,29 грн. боргу внаслідок прострочення виконання зобов'язання. Окрім цього, йому заподіяно істотну моральну шкоду, яка полягає в тому, що внаслідок свідомого невиконання відповідачем своїх зобов'язань він залишився позбавленим власного житла, можливості завести власну сім»ю, оскільки змушений проживати у батьків. Виключно по цій причині він і поїхав за кордон, щоби підзаробити грошей і купити власне житло. Однак, внаслідок того, що вартість житла в Україні з моменту укладення договору зросла майже у 3 рази, й сплачених раніше коштів на сьогоднішній день явно недостатньо для придбання житла, позивач змушений знову їхати з метою працевлаштування за кордон. У зв'язку з цим просить хоча б частково відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом даної справи.

В судовому засіданні позивач вимоги викладені у позовній заяві підтримав повністю, просив суд позов задоволити.

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що 21.06.2007 року Господарським судом Львівської області винесено постанову, згідно якої визнано недійсним договір між ЖБК «Мічуринець»та Державним підприємством Міністерства Оборони України «Західвійськбуд»про передачу функцій замовника від 18.03.2004 року, згідно якого проводилось будівництво відповідне фінансування даного будівництва будинку. Після розірвання даного договору відповідач не має жодних прав щодо даного будинку та квартир у ньому, а відтак відповідач не із своєї вини не міг передати квартиру у власність ОСОБА_1 Вважає, що вина ДП МОУ «Західвійськбуд»у даному випадку відсутня. Просить у позові відмовити..

Судом встановлено, що 03 серпня 2005 року відповідач Державне підприємство Міністерство Оборони України «Західвійськбуд» уклали з позивачем ОСОБА_1 договір № 3 про дольову участь у будівництві 108-ми квартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1.1. договору відповідач приймає у дольове будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в об'ємі однієї 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 50,75 м. кв., на 4-му поверсі, та зобов'язується після завершення будівництва передати її позивачу ОСОБА_1, а він в свою чергу зобов'язується здійснювати фінансування її будівництва у відповідності до умов даного договору.

Відповідно до п.2.1. договору попередня базова вартість квартири, яка підлягає передачі відповідачу складає 137025,00 грн.

Відповідно до п.3.1. договору фінансування будівництва квартири позивачем ОСОБА_1 здійснюється поетапно, а саме:

- до 03.08.2005 року перераховує відповідачу суму у розмірі 40000,00 грн.;

- до 30.09.2005 року перераховує відповідачу суму у розмірі 48512,00 грн.;

- до 30.12.2005 року перераховує відповідачу суму у розмірі 48513,00 грн.

З квитанцій № 894 від 03.08.2005 року, № 6766 від 27.09.2005 року, № 5318 від 19.12.2005 року вбачається, що позивачем у термін було перераховано на рахунок відповідача кошти вказані у договорі.

З довідки № 571 виданої 19.12.2005 року Державним підприємством Міністерство Оборони України «Західвійськбуд»вбачається, що станом на 19.12.2005 року ОСОБА_1 згідно договору № 3 від 3 серпня 2005 року провів оплату за двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 на четвертому поверсі в повному обсязі в сумі 137025 (сто тридцять сім тисяч двадцять п'ять гривень) 00 коп. Тобто, умови договору позивачем було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п.4.1. та п. 4.2. договору відповідач Державне підприємство Міністерства Оборони України «Західвійськбуд»зобов'язане передати ОСОБА_1 квартиру, згідно акту приймання-передачі, при умові повної оплати вартості квартири позивачем. Право власності на квартиру переходить від відповідача до позивача після остаточного перерахування коштів.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.1. договору за невиконання, або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору сторони несуть відповідальність у відповідності до законодавства України та цього договору.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що зобов'язання відповідачем після повного розрахунку позивачем за квартиру виконане не було, тобто квартира позивачу згідно акту приймання-передачі не передана. Із заяви від 21.08.2007 року вбачається, що ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою про повернення внесеної ним суми та відшкодування йому збитків із врахуванням індексу інфляції. З виписки із рахунків позивача вбачається, що відповідач повернув йому в період з 22.08.2007 року по 20.03.2008 року лише фінансовані ним кошти на будівництво квартири, але без врахування індексу інфляції. З розрахунку (на підставі індексів споживчих цін (індексів інфляції) в Україні за 2000-2008 роки) індексу інфляції за період з січня 2006 року (з часу повної оплати позивачем коштів за фінансування квартири відповідно до договору) по березень 2008 року (до повернення відповідачем позивачу даної суми) та розрахунку 3 (трьох) процентів річних від простроченої суми вбачається, що належна до стягнення сума:

- інфляції за користування грошовими коштами становить 30695,21 грн.;

- процентів за користування грошовими коштами становить 7901,08 грн.,

що в сумі складає 38596,29 грн.

Зазначена сума і підлягає стягненню з відповідача в користь позивача. Сума коштів відповідно до даного розрахунку сторонами не заперечувалась.

Судом також встановлено, що відповідач Державне підприємство Міністерства Оборони України «Західвійськбуд»укладаючи договір з ОСОБА_1 не мав жодних самостійних прав на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 а відтак і не могло виконати умови даного договору. Внаслідок цього, в подальшому, в період дії договору між сторонами, відповідач ДП МОУ «Західвійськбуд»не розпочав та не проводив будівництва житлового будинку з метою виконання умов договору, а відтак користуючись коштами сплаченими позиваачем, не використовував їх для реалізації мети договору. Внаслідок цього суд вважає, що відповідач в період з 19.12.2005 року (з моменту повної оплати позивачем за квартиру) по 20.03.2008 року (до моменту повної сплати боргу відповідачем позивачу) користувався даними коштами безпідставно.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 23 ч. 1 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Щодо стягнення моральної (немайнової) шкоди з відповідача, суд вважає, що в цій частині позовних вимог позов підлягає до часткового задоволення. При цьому суд враховує, що відповідачем було повернено основну суму внесену позивачем ОСОБА_1, як фінансування будівництва квартири у відповідності до умов договору. Однак, суд враховує і те, що внаслідок свідомого невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач залишився позбавленим власного житла, тобто порушено його нормальний життєвий уклад, а також заподіяно йому незручності, внаслідок невиконання відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з цим стягненню з відповідача судових витрат в користь позивача підлягає 685 грн. 96 коп. (1% від загальної суми стягнення).

Керуючись ст., ст. 10, 60, 209, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства Оборони України «Західвійськбуд»про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства Оборони України «Західвійськбуд»в користь ОСОБА_1 38596 грн. 29 коп. боргу внаслідок прострочення виконання зобов'язання.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства Оборони України «Західвійськбуд»в користь ОСОБА_1 30000,00 (тридцять тисяч) грн. моральної (немайнової) шкоди.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства Оборони України «Західвійськбуд»в користь ОСОБА_1 685 грн. 96 коп. судових витрат сплачених ним при подачі позовної заяви.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Зеліско Р.Й.