Ухвала

від 06.11.2012 по справі 2а/1570/8953/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2012 р.Справа № 2а/1570/8953/2011

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицькій Н.В. при секретарі -Абилгазинової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРАН ЛОГІСТІК СЕРВІС» до Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2011 року ТОВ «КРАН ЛОГІСТІК СЕРВІС»(надалі - позивач, товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом, уточненим в ході розгляду справи, про скасування наступних податкових повідомлень-рішень Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (надалі -відповідач, МДПІ) від 20.10.2011 року:

- №0000162301, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8625,00 грн., з яких 6900,00 грн. -за основним платежем, а 1725,00 грн. -за штрафними санкціями;

- №0000172301, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17913,53 грн., з яких 14330,82 грн. -за основним платежем, а 3582,71 грн. -за штрафними санкціями;

- №0000182301, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 24977,50 грн., з яких 19982,00 грн. -за основним платежем, а 4995,50 грн. -за штрафними санкціями;

- №0000192301, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 16661,38 грн., з яких 13329,10 грн. -за основним платежем та 3332,28 грн. -за штрафними санкціями;

- №000315701, яким збільшені податкові зобов'язання по податку з доходів найманих працівників на суму 5033,11 грн., з яких 4026,49 грн. -за основним платежем, а 1006,62 грн. -за штрафними санкціями.

Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту від 14.10.2011 року №835/23-00/35404011 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.02.2009 року по 30.06.2011 року (надалі-акт перевірки).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки акту перевірки про допущені позивачем порушення не підтверджені належними доказами, суперечать положенням податкового законодавства та спростовуються наявними документами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 року позовні вимоги були задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

1. Щодо правомірності спірних рішень МДПІ з податку на додану вартість.

Як зазначено в акті перевірки, за перевірений період позивачем занижені податкові зобов'язання на суму 19982,00 грн. за лютий 2011 року, а також завищений податковий кредит на суму 21230,82 грн., у тому числі за вересень 2010 року на суму 5266,67 грн., за жовтень 2010 року на суму 1633,33 грн., за березень 2011 року на суму 4083,33 грн. за червень 2011 року на суму 10247,49 грн..

Сума занижених зобов'язань за лютий 2011 року в розмірі 19982,00 грн. донарахована позивачу рішенням №0000182301.

Сума завищеного податкового кредиту в розмірі 21230,82 грн. стала підставою для винесення МДПІ спірних рішень №0000162301 (ПДВ 6900 грн.) та №0000172301 (ПДВ 14330,82 грн.). Загальна сума нарахованого цими рішеннями ПДВ за основним платежем дорівнює суми завищеного податкового кредиту (6900,00 + 14330,82 = 21230,82).

Висновок МДПІ про заниження зобов'язань за лютий 2011 року на суму 19982,00 грн. викладений в пункті 3.2.1 акту перевірки. В той же час в акті перевірки не визначено, по якій саме операції ПДВ на суму 19982,00 грн. не було включено позивачем до складу податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції виходив з того, що підставою для нарахування позивачу рішенням №0000182301 ПДВ на суму 19982,00 грн. стала операція з надання позивачем інжинірингових послуг ТОВ «Бетен Енженьері»на підставі договору від 24.01.2011 року, на виконання якого сторонами цього договору були складені податкові накладні від 17.02.2011 року №7 (т.1 а.с.154), від 17.02.2011 року №6 (т.1 а.с.155), підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт від 16.03.2011 року (т.1 а.с.159), рахунки - фактури від 01.02.2011 року (т.2 а.с.68-69).

Задовольняючі позовні вимоги про скасування рішення №0000182301, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до положень пп.196.1.14 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та підпункту "в" пункту 186.3 статті 186 цього Кодексу операції із надання позивачем інжинірингових послуг в адрес ТОВ «Бетен Енженьері»на час їх виконання не були об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, оскільки з 01.01.2011 року до 30.06.2011 року операції з надання послуг, визначених підпунктом "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу, у тому числі інжинірингових послуг, не належали до об'єкта оподаткування ПДВ.

Такі операції стали об'єктом оподаткування ПДВ з 01.07.2011 року у зв'язку із набуттям чинності Закону України №3387-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур", яким виключено підпункт 196.1.14 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України.

Висновок МДПІ про завищення позивачем податкового кредиту на суму 21230,82 грн. ґрунтується на тому, що позивач неправомірно відніс до податкового кредиту червня 2011 року ПДВ на суму 10247,49 грн. по операціям із ПП «Грузовозофф», а також неправомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ, які на час перевірки не були підтверджені податковими накладними, а саме: за вересень 2010 року на суму 5266,67 грн. по операціям з ТОВ «Клепсідра»; за жовтень 2010 року на суму 1633,33 грн. по операціям з ТОВ «Лантан буд»; за березень 2011р. на суму 4083,33 грн. по операціям з ПП «Вайлід».

Неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з ПП «Грузовозофф»МДПІ в акті перевірки обґрунтовує інформацією, яка міститься в акті ДПА в Овідіопольскому районі №6/23-2/35640933 від 15.09.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Грузозозофф», в якому зазначено, що у даного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

З цих підстав МДПІ вважає, що операції позивача із ПП «Грузозозофф»є фіктивними і здійснені без мети настання реальних наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування рішень №0000162301 та №0000172301 суд першої інстанції виходив з того, що спірні суми податкового кредиту по операціям з ТОВ «Клепсідра», ТОВ «Лантан буд»та ПП «Вайлід»підтверджені позивачем належними податковими накладними, а висновки МДПІ про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операціям із ПП «Грузозозофф»суперечать положенням податкового законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по цим операціям.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції

У висновках акту перевірки дії позивача по завищенню податкового кредиту до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, МДПІ кваліфікує як порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97, а під час дії Податкового кодексу як порушення п.198.6 ст.198 цього кодексу.

За змістом цих норм Закону «Про податок на додану вартість»та ПК України відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

В акті перевірки керівник позивача зазначив, що не згоден з його висновками і в своїх запереченнях на цей акт від 20.10.2011 року (т.1 а.с.91-93) позивач спростовує висновок податкового органу про відсутність податкових накладних по операціям з ТОВ «Клепсідра», ТОВ «Лантан буд»та ПП «Вайлід», надавши відповідачу їх копії. Копії цих накладних також долучені позивачем і до матеріалів справи.

Слід також зазначити, що в заключній частині акту перевірки відсутній підпис керівника позивача стосовно підтвердження факту використання ревізорами при перевірки всіх наявних у позивача документів.

Отже, висновок акту перевірки про відсутність у позивача податкових накладних по операціям з ТОВ «Клепсідра», ТОВ «Лантан буд»та ПП «Вайлід»не підтверджений відповідачем належними доказами і спростовується документами, наданими позивачем.

Стосовно податкового кредиту по операціям із ПП «Грузозозофф», то як встановлено судом першої інстанції і відображено в акті перевірки, на момент проведення перевірки у позивача в наявності були всі необхідні податкові накладні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операції з ПП «Грузозозофф». Зауважень щодо їх належного оформлення у МДПІ не має.

Господарські відносини позивача із ПП «Грузовозофф»оформлені договорами на перевезення металоконструкцій і постачання будівельних матеріалів, на виконання яких ПП «Грузовозофф»були виписані і оформлені податкові накладні від 30.06.2011 року №30617 на суму ПДВ 3997,50 грн., від 30.06.2011 року №30616 на суму ПДВ 35333,33 грн., від 24.06.2011 року №24061 на суму ПДВ 2133,33 грн., від 20.06.2011 року №20061 на суму ПДВ 583,33 грн. ( т. 1 а.с.89-102).

Факт того, що вказаний контрагент на момент проведення операцій з позивачем мав право на виписку податкових накладних і був зареєстрований як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операції з вказаним контрагентом.

Стосовно висновків МДПІ про фіктивність (безтоварність) цих операцій, то з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, МДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів та послуг у ПП «Грузозозофф»в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання товарів чи послуг від цього контрагента.

Крім посилань на акт ДПА в Овідіопольскому районі №6/23-2/35640933 від 15.09.2011 року відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з ПП «Грузозозофф».

Посилання МДПІ на відсутність у ПП «Грузозозофф»основних засобів підлягають відхиленню, оскільки ці обставини самі по собі достатнім та належним доказом безтоварності операцій позивача з цим постачальником бути не можуть.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ПП «Грузозозофф», колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на валові витрати та податковий кредит з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки обставині діяльності ПП «Грузозозофф», з якими МДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених цих операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності ПП «Грузозозофф», в матеріалах справи відсутні. МДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальника на момент проведення з ними операцій.

Слід також зазначити, що під час проведення господарської операції із суб'єктом господарювання, що має ознаки фіктивності, платник податків може бути необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати товари (роботи чи послуги) від фізичних осіб, які діють від імені такого контрагента і мають наміри порушити податкове законодавство, або ж бути обізнаним щодо фіктивності такого контрагента, і використовувати його з метою незаконної конвертації грошових коштів, завищення своїх валових витрат та податкового кредиту.

При цьому в першому випадку дії платника податків є добросовісними, і такими, що не порушують приписи податкового законодавства, а в другому випадку його дії є незаконними, що вичиняються із прямим умислом на порушення норм податкового законодавства і тягнуть як податкову, так і кримінальну відповідальність.

У даній справі МДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких протизаконних дій, і не надає докази притягнення посадових осіб позивача та осіб, які причетні до діяльності вищевказаного контрагента, до кримінальної відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з ПП «Грузозозофф»та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів у цього постачальника, висновок МДПІ про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

2. Щодо правомірності спірного рішення МДПІ з податку на прибуток.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем завищені задекларовані у декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2011 року витрати на 6178,00 грн. по операціям із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 внаслідок відсутності первинних бухгалтерського обліку документів, які підтверджують витрати на цю суму, а також позивачем завищені валові витрати на суму 51237,51 грн. по операціям із придбання товарів та послуг у ПП «Грузозозофф».

Стосовно завищення валових витрат по операціям з ПП «Грузозозофф», то МДПІ в акті перевірки посилається на ті ж обставини, на підставі яких було зменшено позивачу податковий кредит по цим операціям, у зв'язку з чим висновки МДПІ про завищення витрат по операціям з цим контрагентом на суму 51237,51 грн. є помилковими з підстав, які вже наведені вище.

Заперечуючи проти висновку МДПІ про завищення витрат на суму 6178,00 грн., позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 01.01.2010 року, укладеного з ПП ОСОБА_5, доповнення до цього договору, а також копії платіжних доручень №29 на суму 4992,00 грн. від 29.03.2011 року (т.1 а.с.104), №32 від 31.03.2011 року на суму платежу 1186,00 грн. (т. 1 а.с.106), рахунок від 24.03.2011 року за виконання послуг з консультування з питань комерційної діяльності та управління та надання інших комерційних послуг за період з 23.10.2010 року по 24.03.2011 року (т. 1 а.с.107) та акту прийому-передачі виконаних послуг на загальну суму 6178,00 грн. від 24.03.2011 року (т.1 а.с.108).

Стосовно витрат по операціям із ПП ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з того, що надані до суду первинні документи по взаємовідносинам з цим підприємцем складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, і є належним підтвердженням правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по взаємовідносинах ОСОБА_5 за перевіряє мий період у сумі 6178,00 грн..

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки операції із надання ПП ОСОБА_5 позивачу консультативних послуг з юридичних питань, з питань комерційної діяльності та управління підприємством підтверджені належно оформленими документами, реальність їх надання позивачу не оспорюється відповідачем, а зміст цих послуг не викликає сумнівів в пов'язаності із господарською діяльністю позивача. В зв'язку з чим віднесення позивачем витрат за такими послугами до складу валових витрат здійснено у відповідності до приписів п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України.

3. Щодо правомірності спірного рішення МДПІ по податку з доходів найманих працівників.

Як вбачається з акту перевірки, зобов'язання по ПДФО нараховані позивачу у зв'язку із проведеними виплатами доходу на користь приватного нотаріуса ОСОБА_6 26.04.2010 року за проведені нотаріальні дії, а також за проведені виплати на користь фізичних осіб без наявності відповідних документів про їх підприємницьку діяльність та сплату ними податків.

Заперечуючи проти таких висновків МДПІ, позивач надав як до своїх заперечень на акт перевірки, так і до матеріалів справи, довідку №б/11 від 26.04.2010 року, видану приватним нотаріусом ОСОБА_6 про нарахування нею на суму отриманого від позивача доходу в розмірі 2172,00 грн. податку на суму 694 грн. та платежів до Пенсійного фонду на суму 138,07 грн. (т.1 а.с.244), а також надав документи, які підтверджують статус зазначених в акті перевірки фізичних осіб ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, як суб'єктів підприємницької діяльності та платників єдиного податку, а саме, копії свідоцтв про державну реєстрацію цих осіб, як фізичних осіб-підприємців, та свідоцтв про сплату ними єдиного податку.

Аналіз наданих позивачем документів свідчить про те, що при проведенні ним оплат на користь приватного нотаріуса ОСОБА_6 та зазначених приватних підприємців позивач не повинен був, як податковий агент, утримувати з сум виплат ПДФО та сплачувати його до бюджету.

З цих підстав рішення суду першої інстанції про скасування спірного рішення МДПІ №000315701 є обґрунтованим.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Березівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 липня 2012 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2012 року.

Головуючий: Судді: