Рішення

від 09.11.2012 по справі 1527/8576/12

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 1527/8576/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2012 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Мунтян О. О.

при секретарі Скоріній М. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом Приватного Підприємства «Адвокатська компанія Пєткова»до ОСОБА_1

«про стягнення суми боргу», суд -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року ПП «Адвокатська компанія Пєткова»звернулись до Суворовського районного суду м. Одеси із вищеназваним позовом до відповідача.

На обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем ПП «Адвокатська компанія Пєткова» зазначено, що 30 серпня 2004 року між ПП «Адвокатська компанія Пєткова»та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання юридичних послуг. За умовами зазначеної угоди, як вказано позивачем, відповідач по справі ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання по спліт послуг у розмірі 50% від отриманої ним суми заборгованості за пенсійними виплатами після фактичного її отримання.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2008 року, яке набуло законної сили 22 жовтня 2009 року з ОСОБА_1 на користь ПП «Адвокатської компанії Пєткова»стягнуто суму боргу, за умовами вищевказаної угоди, у розмірі 13 933 грн. 54 коп..

Оскільки, як вказано позивачем, відповідач у справі ОСОБА_1 ухиляється відвикання взятих на себе грошових зобов'язань по сплаті вартості юридичних послуг за умовами Договору від 30.08.2004 року, а саме з 11 травня 2005 року, вважають за необхідне звернутись до суду із даним позовом про стягнення із ОСОБА_1 на їх користь суми інфляційного витрат та суми трьох відсотків річних від суми заборгованості у порядку визначеному положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У судовому засіданні представник позивача ПП «Адвокатської компанії Пєткова»заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити стягнувши з ОСОБА_1 на користь ПП «Адвокатської компанії Пєткова»суму інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 14 935 грн. 19 коп. та суму 3% річних від суми боргу у розмірі 2 891 грн. 20 коп., а всього суму у розмірі 17 826 грн. 39 коп.. Додатково вказавши, що проти задоволення заяви відповідача у справі ОСОБА_1 про застосування строків позовної даності до зазначених правовідносин заперечує з підстав необґрунтованості, оскільки, суму заборгованості стягнуто за рішенням суду, яке набуло чинності 22 жовтня 2009 року, а отже строк позовної даності спливав 22 жовтня 2012 року, в той час, як із відповідним позовом ПП звернулись 31 травня 2012 року, тобто в межах загального трирічного строку. Крім того, як вказано представником позивача, Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2008 року на сьогодні виконується у примусовому порядку.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, у задоволені позову просив суду відмовити в повному обсязі з підстав необґрунтованості, вказавши, що станом з грудня 2005 року вартість юридичних послу визначену за умовами Договору від 30.08.2004 року так як і сам Договір були предметом спорів, які розглядались судами різних інстанції неодноразово.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2008 року набуло чинності тільки 22 жовтня 2009 року та одночасно на той час було чинним та не кім не скасованим Рішення Апеляційного суду Одеської області, яким зазначений Договір було визнано недійсним та яке було скасовано тільки 04 квітня 2012 року, а отже його винні дії відсутні, відповідно заявлені вимоги безпідставні.

Відповідачем, крім того подано до суду заяву про застосування до зазначених правовідносин строку позовної давності та зазначено, що на сьогодні Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2008 року виконується ОСОБА_1 у примусовому порядку та з щомісячних пенсійних виплат, які отримуються ОСОБА_1, утримується відповідна сума грошових коштів.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог, з наступних підстав.

Стаття 509 ЦК України, передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно до вимог ст. 525 та ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом та зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ст. 625 ЦК України визначено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України визначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно положень ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Так судом було встановлено, що за умовами визначеними Розділом 4 Договору про надання юридичних послуг від 30 серпня 2004 року укладеного між Приватним підприємством «Адвокатська компанія Пєткова»та ОСОБА_1, останній прийняв на себе зобов'язання по сплаті вартості наданих юридичних послуг у розмірі 50% суми, фактично отриманої ОСОБА_1 в якості погашення заборгованості по оплаті пенсії безпосередньо після її фактичного отримання (а.с. 9).

Положеннями ч. 3 ст. 61 ЦПК України визначено, що обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2008 року, яке набуло законної сили 22 жовтня 2009 року на підставі Ухвали Апеляційного суду Одеської області (а.с. 7-8) із ОСОБА_1 на користь ПП «Адвокатської компанії Пєткова»стягнуто суму боргу за вищеназваним Договором про надання юридичних послуг в розмірі 13 933 гривні 54 копійки.

Крім того, зазначеним Рішенням встановлено, а отже доказуванню не підлягає, що ОСОБА_1 сума компенсації після проведеного перерахунку пенсії у розмірі 27 867 гривень 08 копійок отримана 10 травня 2005 року.

Отже, строк виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за умовами Договору про надання юридичних послуг від 30.08.2004 року настав 11 травня 2005 року у сумі -13 933 грн. 54 коп..

Постановою Верховного суду України від 24.10.2011 року винесеною по справі за № 6-38цс11, яка є обов'язковою для застосування, встановлено, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Виходячи з положень ст. 625 ЦК України та обставин встановлених Постановою ВСУ України від 24.10.2011 року, по справі № 6-38цс11, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат та трьох відсотків річних на суму боргу за Договором про надання юридичних послуг від 30.08.3004 року у розмірі 13 933 грн. 54 коп..

Однак, судом встановлено, що із відповідними вимогами щодо стягнення з ОСОБА_1 суми вартості юридичних послуг за Договором про надання юридичних послуг від 30.08.2004 року ПП «Адвокатська компанія Пєткова» звернулись у грудні 2005 року та за наслідками розгляду по суті даних вимог судом ухвалене вищезгадане Рішення.

Враховуючи, що виходячи з вимог ст. 625 ЦК України сума інфляційного збільшення основної суми боргу та 3% річних фактично входять до складу грошового зобов'язання, зазначене правова позиція випливає зі змісту Постанови Верховного суду України від 24.10.2011 року винесеної по справі за № 6-38цс11 та відповідно є обов'язковою для застосування, та приймаючи до уваги що ПП «Адвокатською компанією Пєткова»позов про стягнення суми основного боргу, а отже частини грошового зобов'язання, пред'явлено 01 грудня 2005 року, строк позовної давності переривається зазначеною датою -01 грудня 2005 року, відповідально строк з 11 травня 2005 року по 31 листопада 2005 року до нового строку не зараховується, в свою чергу, як вже зазначалось судом, Рішення ухвалене за наслідком розгляду даних вимог набуло чинності 22 жовтня 2009 року.

Отже за таких, обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування до зазначених позовних вимог строків позовної давності за період з 11 травня 2005 року по 31 листопада 2005 року та відповідно відмову у задоволені заявлених позовних вимог частині стягнення з ОСОБА_1 на корить ПП «Адвокатської компанії Пєткова»суми інфляційних витрат та 3% річних за період з 11 травня 2005 року по 31 листопада 2005 року включно, а відповідні нарахування слід проводити з 01 грудня 2005 року.

Одночасно, сторонами у справі не заперечувалось, а отже виходячи з положень ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає, що станом на час розгляду даної цивільної справи з відповідача у справі ОСОБА_1 за Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2008 року, яке набуло чинності 22.10.2009 року, у порядку примусового його виконання з визначеної суми заборгованості у розмірі 13 933 горн. 54 коп. утримуються відповідні суми, щомісячно.

Згідно до положень ст. 11 ЦПК України цивільній процес має характер диспозитивності, суд розглядає цивільній справі в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами у справі.

Судом, у порядку положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України сприяючи всебічному і повному розгляду даної справи на розгляд сторін у справі, а саме позивача, ставилось питання про з'ясування обставин пов'язаних із часом відкриття виконавчого провадження, періодів та сум утриманих з ОСОБА_1 у рахунок примусового виконання Рішення про стягнення заборгованості та відповідно доведення позивачем обставин щодо суми заборгованості на певній період, з якої відповідно і належить розраховувати інфляційні витрати та 3% річних, що підтверджується Журналом судового засідання та звукозаписом судового засідання.

Однак, позивачем у порушення вимог ст.ст. 10, 11 ЦПК України до суду не надано належних та допустимих доказів про фактичний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом з 23 жовтня 2009 року (за відрахуванням сплачених у порядку примусового виконання сум), а саме після набуття Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2008 року законної сили, з якої слід розраховувати інфляційні витрати та 3% річних.

Отже, суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог у частині щодо стягнення суми інфляційних витрат та 3% річних від суми боргу за період з 23 листопада 2009 року по 30 квітня 2012 (в межах заявлених вимог).

При цьому, суд критично ставиться до доводів представника позивача, що зазначені інфляційні витрати та 3% річних слід відраховувати із загальної суми заборгованості у розмірі 13 933 грн. 54 коп., навіть у випадку її зменшення, оскільки зазначені доводи суперечать вимогам ст. 625 ЦК України, згідно яких право кредитора на зазначені нарахування виникає саме з розміру суми заборгованості.

Відповідно судом встановлено, що із відповідача у справі на користь позивача підлягають стягненню: сума інфляційних витрат та 3% річних за період з 01 грудня 2005 року по 22 жовтня 2009 року, включно у загальному розмірі -8 186 гривень 46 копійок.

З яких, сума інфляційних витрат:

- за грудень 2005 року (розмір і.ф.: 100,9 сума боргу 13 933, 54 грн.) = 125 грн. 40 коп.;

- за 2006 рік (розмір і.ф.: 111,6 сума боргу 14 058, 94 грн.) = 1 511 грн. 64 коп.;

- за 2007 рік (розмір і.ф.: 116,6 сума боргу 15 570, 58 грн.) = 1 602 грн. 48 коп.;

- за 2008 рік (розмір і.ф.: 122,3 сума боргу 17 173, 06 грн.) = 1 685 грн. 04 коп.;

- за період з 01 січня 2009 року по 22 жовтня 2009 року, включно (і.ф.: 112,3 сума боргу 18 858, 10 коп.) = 1 634 грн. 08 коп., а всього сума у розмірі 6 558 грн. 64 коп. (а.с. 5-6);

сума трьох відсотків річних за період з 01 грудня 2005 року по 22 жовтня 2009 року, за 46 місяців та 22 дня (13 933,54 грн.*3%/46 м. 22.д) = 1 627 грн. 82 коп..

При цьому, виходячи з обставин встановлених Постановою Верховного суду України від 24.10.2011 року у справі за № 6-38цс11, суд критично ставиться до заперечень відповідача ОСОБА_1 про необґрунтованість заявлених вимог з підстав відсутності його винних дій або бездіяльності пов'язаних із невиконання ним у встановлений строк грошового зобов'язання та сплати на користь ПП суми у розмірі 13 933 грн. 54 коп. в тч. із посиланням на наявність спорів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи із вимогами щодо визнання Договору від 30.08.2004 року недійсним ОСОБА_1 звернувся у грудні 2009 року (а.с. 38) та на даний час вже набуло чинності Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07.02.2008 року, яким було стягнуто суму боргу.

Судові витрати підлягають стягненню у порядку положень визначених ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 11, 16, 261, 264, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного Підприємства «Адвокатська компанія Пєткова»до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: АДРЕСА_1 на користь Приватного Підприємства «Адвокатська компанія Пєткова»(код ЄДРПОУ: 32117918) суму інфляційного збільшення грошового зобов'язання у зв'язку із простроченням його належного виконання за період з 01 грудня 2005 року по 22 жовтня 2009 року включно у розмірі - 6 558 гривень 64 копійок, суму трьох відсотків річних за період з 01 грудня 2005 року по 22 жовтня 2009 року включно у розмірі -1 627 гривень 82 копійки, а всього суму боргу у розмірі - 8 186 гривень 46 копійок (вісім тисяч сто вісімдесят шість гривень 46 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований: АДРЕСА_1 на користь Приватного Підприємства «Адвокатська компанія Пєткова»(код ЄДРПОУ: 32117918) суму судового збору у розмірі у розмірі 81 гривні 86 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог ПП «Адвокатській компанії Пєткова» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: