Постанова

від 09.12.2008 по справі 15/155-08-3533

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" грудня 2008 р.

Справа № 15/155-08-3533

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії

суддів:

головуючого судді  Савицького Я.Ф.,

суддів 

Гладишева Т.Я., Лавренюк О.Т.

          Розпорядженням голови Одеського

апеляційного господарського суду №176 від 24.11.2008р. здійснено заміну судді

Одеського апеляційного господарського суду Гладишевої Т.Я. на суддю Одеського

апеляційного господарського суду Колоколова С.І..

Розпорядженням голови Одеського

апеляційного господарського суду №183 від 08.12.2008р. для розгляду справи

№28/51-08-1382 здійснено заміну судді Одеського апеляційного господарського

суду Колоколова С.І. на суддю Одеського апеляційного господарського суду

Гладишеву Т.Я.

при секретарі судового засідання

Кубік О.В.

за участю представників сторін в

судовому засіданні від 25.11.2008 р.

від позивача:

не з'явилися;

від відповідачів: ВАТ

„Електроннмаш” -Бєлих О.В., доручення б/н від 07.03.2008р.;

                          Завод „Електронмаш”

ДП ВАТ „Електронмаш” -Бєлих О.В., доручення б/н від 07.03.2008р.;

                          МВКП „Електра” АТ

„Електронмаш” - не з'явилися;

                          МП „Інструментсервіс”

АТ „Електронмаш” -не з'явилися;

                          виконавчий комітет

Одеської міської ради  в особі Відділу

державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради - Ковальчук

І.І., довіреність №03-74/вих/б від 14.10.2008р.

за участю представників сторін в

судовому засіданні від 09.12.2008 р.

від позивача:

не з'явилися;

від відповідачів: ВАТ

„Електроннмаш” -не з'явилися;

                          Завод „Електронмаш”

ДП ВАТ „Електронмаш” -не з'явилися;

                          МВКП „Електра” АТ

„Електронмаш” - не з'явилися;

                          МП „Інструментсервіс”

АТ „Електронмаш” -не з'явилися;

                          виконавчий комітет

Одеської міської ради  в особі Відділу

державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради - Ковальчук

І.І., довіреність №03-74/вих/б від 14.10.2008р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу акціонера відкритого акціонерного

товариства „Електронмаш” ОСОБА_1

на рішення

господарського суду Одеської області

від 27

жовтня 2008 року

по справі

№ 15/155-08-3533

за позовом:

акціонера відкритого акціонерного товариства „Електронмаш” ОСОБА_1

до відповідачів:  1) Відкритого акціонерного товариства

„Електронмаш”;

2) Заводу „Електронмаш” дочірнього підприємства відкритого

акціонерного товариства „Електронмаш”;

3) Малого виробничо-комерційного підприємства „Електра” АТ

„Електронмаш”;

      4) 

Малого підприємства „Інструментсервіс” АТ „Електронмаш”

      5) Виконавчого

комітету Одеської міської ради в особі відділу державних реєстраторів

про визнання

наказу недійсним, визнання записів про проведення державної реєстрації

недійсними, припинення юридичних осіб шляхом ліквідації та зобов'язання

виконати певні дії

Сторони належним чином повідомлені

про час і місце засідання суду.

Згідно зі ст. 129 Конституції

України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу здійснювалась повна

фіксація судового процесу.

Відповідно до ст. 77 господарського

процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладений на

09.12.2008р..

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду

Одеської області від 27.10.2008р. по справі №15/155-08-3533 (суддя В.С. Петров)

відмовлено у задоволенні позову акціонера ВАТ „Електронмаш” ОСОБА_1 до ВАТ

„Електронмаш”, Заводу „Електронмаш” ДП ВАТ „Електронмаш”, МВКП „Електра” АТ

„Електронмаш”, МП „Інструментсервіс” АТ „Електронмаш”, Виконавчого комітету

Одеської міської ради в особі відділу державних реєстраторів про визнання

наказу недійсним, визнання записів про проведення державної реєстрації

недійсними, припинення юридичних осіб шляхом ліквідації та зобов'язання

виконати певні дії з посиланням на те, що: 1)ОСОБА_1 є акціонером ВАТ

„Електронмаш” з 1998 року, що підтверджується випискою реєстру власників

іменних цінних паперів про стан особового рахунку НОМЕР_1, 09.06.2008р. ОСОБА_1

звернулася до ВАТ „Електронмаш” з заявою про ознайомлення з протоколами

загальних зборів ВАТ „Електронмаш”, після чого було зроблено висновок про те,

що при створенні Заводу „Електронмаш” ДП ВАТ „Електронмаш”, МВКП „Електра” АТ

„Електронмаш”, МП „Інструментсервіс” АТ „Електронмаш” на момент реєстрації їх

статутів були порушені вимоги ст. 41 Закону України „Про господарські

товариства”, оскільки рішення про створення дочірніх підприємств на загальних

зборах акціонерів не приймалося, що державна реєстрація та їх діяльність

порушує права і законні інтереси позивача як акціонера товариства; 2) між тим відповідно

до ст. 167 Господарського кодексу України, ст. ст. 10, 41 Закону України „Про

господарські товариства” рішення загальних зборів акціонерного товариства є

обов'язковим лише для учасників товариства, за ч. 5 ст. 98 чинного Цивільного

кодексу України право на оскарження рішень загальних зборів акціонерів

товариства належить лише учаснику товариства, проте як встановлено судом, на

момент прийняття ВАТ „Електронмаш” оспорюваного наказу позивач не був учасником

ВАТ „Електронмаш”; 3)ОСОБА_1 стала носієм корпоративних прав з моменту набуття

нею права власності на акції акціонерного товариства, тому рішення відповідних

органів ВАТ „Електронмаш”, прийняті до моменту придбання позивачем акцій ВАТ,

не можуть бути визнані такими, що порушують права позивача, крім випадків, коли

такими рішеннями затверджено локальні нормативні акти товариства (в тому числі

внесено зміни до установчих документів), при цьому слід зазначити, що

оспорювані позивачем акти не є локальними нормативними актами, на що

посилається позивач в своїх уточненнях до позовної заяви

Не погоджуючись з оскаржуваним

рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського

суду з апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1, в якій просить скасувати рішення

господарського суду Одеської області від 27.10.2008р. та прийняти нове рішення,

яким задовольнити позов, мотивуючи це тим, що : 1) господарським судом при

винесенні рішення порушено ст. 41 Закону України „Про господарські товариства”,

оскільки рішення щодо створення дочірніх підприємств відноситься до виключної

компетенції загальних зборів акціонерів, проте на загальних зборах акціонерів

ВАТ „Електронмаш” рішення про створення дочірніх підприємств не приймалося,

таким чином наказ від 31.05.1995р. №139 „Про структуру АТ „Електромаш”” не

відповідає вимогам законодавства, прийнятий з перевищенням повноважень та

суперечить вищенаведеній статті; 2) господарським судом першої інстанції

порушено п. 2.2.2 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від

28.12.2007р. №04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді

справ, що виникають з корпоративних відносин”, згідно з яким рішення органів

господарського товариства, прийняті навіть до вступу позивача до складу

учасників товариства або придбання ним акцій, можуть бути визнані такими, що

порушують права позивача, коли такими рішеннями локальні нормативні акти

товариства; 3) при прийнятті рішення було порушено ст. 328 Цивільного кодексу

України, оскільки при створенні дочірніх підприємств товариства були допущені

суттєві порушення закону, державна реєстрація та їх діяльність порушують права

та охоронювані законом інтереси позивача як акціонера товариства, оскільки ВАТ

„Електронмаш” не мало права формувати статутний фонд дочірніх підприємств та

передавати їм майно, внаслідок чого дочірні підприємства незаконно володіють

майном, яке передано засновником; 4) господарським судом порушено ст. 261

Цивільного кодексу України при здійсненні висновку щодо пропуску позивачем

строку позовної давності, проте позивачу стало відомо про порушення лише

09.06.2008р..

Позивач - акціонер ВАТ

„Електронмаш” ОСОБА_1та представники позивача, представники відповідачів -МВКП

„Електра” АТ „Електронмаш”, МП „Інструментсервіс” АТ „Електронмаш” не

скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні -в судові засідання не

з'явилися, проте повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду

апеляційної скарги, про що свідчать повідомлення про вручення поштового

відправлення від 13.11.2008р. та 26.11.2008р., які повернулися до Одеського

апеляційного господарського суду з відміткою про вручення.

Розглянувши матеріали справи та

доводи апеляційної скарги акціонера ВАТ „Електронмаш” ОСОБА_1, заслухавши

представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених

фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції

норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення

господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну

скаргу -без задоволення, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи,

колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що

відповідно до наказу президента АТ „Електронмаш” №139 від 31.05.1995р. „Про

структуру АТ „Електронмаш” на підставі рішення загальних зборів акціонерів від

08.06.1994р. (протокол №1) про перехід на „зонтичну” систему управління

акціонерного товариства, статуту АТ „Електронмаш”, на виконання рішення

Правління від 17.05.1995р. (протокол №12) та наказів №128 від 25.05.1995р. та

№137 від 03.05.1995р. створено з 01.06.1995р. у складі АТ „Електронмаш” дочірні

підприємства: 1)Завод „Електронмаш”; 2)Завод „Елмаш”; 3) МВКП „Електра”; 4) МП

„Елсіком”; 5) МП „Елтех”; 6) МП „Інструментсервіс”.

29.10.1998р. ОСОБА_1 придбала акції

ВАТ „Електронмаш” та набула прав акціонера ВАТ „Електронмаш”, що

підтверджується лише випискою з реєстру власників іменних цінних паперів про

стан особового рахунку № 00001975 від 09.06.2008р.

09.06.2008р. ОСОБА_1, як акціонер

ВАТ „Електронмаш”, звернулася до ВАТ „Електронмаш” з заявою (а.с. 38 т. 1) про

ознайомлення з протоколами загальних зборів ВАТ „Електронмаш”.

Після ознайомлення з установчими

документами підприємства ОСОБА_1 зроблений висновок, що при створенні дочірніх

підприємств ВАТ „Електронмаш”: Заводу „Електронмаш” ДП ВАТ „Електронмаш”, МВКП

„Електра” АТ „Електронмаш”, МП „Інструментсервіс” АТ „Електронмаш”, на момент

реєстрації їх статутів були порушені вимоги ст. 41 Закону України „Про

господарські товариства”, оскільки рішення про створення дочірніх підприємств

на загальних зборах акціонерів не приймалося, так ознайомившись з порядком

денним протоколу № 1 загальних зборів ВАТ „Електронмаш” від 08.06.1994р., на

яке йде посилання в наказі № 139 від 31.05.1994р., ОСОБА_1 дійшла висновку, що

питання про створення дочірніх підприємств на загальних зборах не вирішувалося,

та таке рішення акціонерами не приймалося, отже при створенні дочірніх

підприємств ВАТ „Електронмаш” -Заводу „Електронмаш”, МВКП „Електра”, МП

„Інструментсервіс” були допущені суттєві порушення закону, державна реєстрація

та їх діяльність порушує права і законні інтереси гр. ОСОБА_1 як акціонера

товариства.

Відповідно до ст. 167

Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої

визначається у статутному фонді (майні) господарського товариства, що включають

правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією,

отримання певної частки прибутку (дивідендів), а також інші правомочності,

передбачені законом та статутними документами.

Статтею 10 Закону України „Про

господарські товариства” передбачено, що учасники (акціонери) товариства мають

право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в

установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 41 Закону

України „Про господарські товариства” (в редакції, що діяла на момент прийняття

ВАТ „Електронмаш” оспорюваного наказу) загальні збори акціонерного товариства є

вищим органом акціонерного товариства, до компетенції яких віднесено вирішення

питань, що стосуються: а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного

товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; б)внесення

змін до статуту товариства; в) обрання та відкликання членів ради акціонерного

товариства (спостережної ради); г) обрання та відкликання членів виконавчого

органу та ревізійної комісії; д) затвердження річних результатів діяльності

акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження

звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення

порядку покриття збитків; е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх

підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; є)

винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб

товариства; ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів

товариства, визначення організаційної структури товариства; з) вирішення

питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; и)

визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його

дочірніх підприємств, філій та представництв; і)затвердження договорів (угод),

укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; ї) прийняття

рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної

комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

За таких обставин рішення загальних

зборів акціонерного товариства є обов'язковим лише для учасників товариства.

Відповідно до статті 1

Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи,

організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які

здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають

право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або

оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених

законодавчими актами України, до господарського суду мають право також

звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами

підприємницької діяльності.

За ст. 15 Цивільного кодексу

України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його

порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу

України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав

та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним;

припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до

порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення;

припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування

майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання

незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади

Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових

і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,

що встановлений договором або законом.

Статтею 88 Господарського кодексу

України визначено, що учасники господарського товариства мають право: 1) брати

участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих

документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку

(дивіденди); 3) одержувати інформацію про діяльність товариства; на вимогу

учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси,

звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної

комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо; 4)вийти в

передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства. Учасники

товариства мають також інші права, передбачені цим Кодексом, іншими законами та

установчими документами товариства.

За ч. 5 ст. 98 Цивільного кодексу

України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до

суду, таким чином право на оскарження рішень загальних зборів акціонерів

товариства належить лише учаснику товариства.

Пунктом 2.2 рекомендацій президії

Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. №04-5/14 „Про практику

застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин”

визначено, що відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України

встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у

тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без

створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта

підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду

захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з

корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права

позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог

установчих документів.

Законодавством не передбачено право

акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім

випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або

якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.

У Рішенні Конституційного Суду

України № 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 щодо

офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного

процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)

зазначено, що „акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані

законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання

чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи

іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким,

у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів

акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності

індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається

законом „.

Отже, суди у вирішенні спорів за

позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про

визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи

уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства.

Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні

позову.

У вирішенні корпоративних спорів

господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних

прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або

вступу до інших господарських товариств, тому рішення органів господарського

товариства, прийняті до вступу позивача до складу учасників товариства або

придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують права

позивача, крім випадків, коли такими рішеннями затверджено локальні нормативні

акти товариства (в тому числі внесено зміни до установчих документів).

Відповідно у господарського суду відсутні підстави для визнання недійсними

рішень органів господарських товариств, прийнятих  до набуття позивачем корпоративних прав.

Недотримання вимог закону та

установчих документів господарських товариств під час скликання і проведення їх

загальних зборів є порушеннями права на участь у роботі цього органу. Цим

правом відповідно до законодавства наділено лише учасників (акціонерів)

господарських товариств. Тому недотримання вимог закону та установчих

документів господарських товариств під час скликання і проведення загальних

зборів не можуть визнаватися порушеннями прав тих позивачів, які не є учасниками

(акціонерами) цього товариства.

Як встановлено судом, на момент

прийняття ВАТ „Електронмаш” оспорюваного наказу позивач не був учасником ВАТ

„Електронмаш”.

Позивач став носієм корпоративних

прав з моменту набуття ним права власності на акції акціонерного товариства,

тому рішення відповідних органів ВАТ „Електронмаш”, прийняті до моменту

придбання позивачем акцій ВАТ, не можуть бути визнані такими, що порушують

права позивача, крім випадків, коли такими рішеннями затверджено локальні

нормативні акти товариства (в тому числі внесено зміни до установчих

документів).

При цьому слід зазначити, що

оспорювані позивачем акти не є локальними нормативними актами, на що

посилається позивач в своїх уточненнях до позовної заяви (а.с. 98-101 т. 2).

Акт державного чи іншого органу -

це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який

породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших

суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу,

який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано

ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру,

тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий

уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний

письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить

загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів

ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і

обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів),

якому вони адресовані.

За таких обставин, господарським

судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що відсутні підстави для

визнання недійсними оспорюваних позивачем рішень ВАТ „Електронмаш”, прийнятих

до набуття позивачем корпоративних прав, відповідно відсутні й підстави і для

задоволення інших вимог позивача, що є похідними від вимог про визнання

недійсним наказу відповідача - ВАТ „Електронмаш” № 139 від 31.05.1995р., які

пов'язані з державною реєстрацією дочірніх підприємств.  

Статтею 33 Господарського

процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського

процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і

заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного

вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм

внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом.

Оцінюючи надані докази в

сукупності, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить

до висновку, що господарським судом Одеської області цілком правомірно

встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані, у зв'язку з чим не

підлягають задоволенню.

Крім того, слід звернути увагу на

те, що відповідно до п. 2.1 рекомендацій президії Вищого господарського суду

України від 28.12.2007р. №04-5/14 „Про практику застосування законодавства у

розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин” господарським судам у

вирішенні спорів між акціонерами та акціонерним товариством необхідно

враховувати, що відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України „Про Національну

депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”

підтвердженням права власності на цінні папери у документарній формі є

сертифікат, а на цінні папери, випущені у бездокументарній формі, або

знерухомлені (тобто переведені з документарної форми у бездокументарну),

-виписка з рахунку у цінних паперах.

Сертифікати цінних паперів

оформлюються на бланках суворої звітності. Відповідно до пунктів 14 - 17

Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів,

затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

від 17.10.2006 № 1000 (далі -Положення про порядок ведення реєстрів власників

іменних цінних паперів), під час внесення до системи реєстру записів про

перехід права власності на іменні цінні папери за наслідками цивільно-правових

угод сертифікат цінних паперів на ім'я попереднього власника подається

реєстратору і погашається.

Господарським судам необхідно мати

на увазі, що виписка з реєстру власників іменних цінних паперів не є

документом, який посвідчує право власності на акції. Пунктом 24 розділу VІІ

Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів

передбачено надання виписок з реєстру власників іменних цінних паперів на запит

зареєстрованих осіб. Водночас назване Положення не містить обмежень щодо

підстав та кількості таких запитів та не передбачає механізмів вилучення

і погашення виданих виписок при реєстрації переходу права власності на цінні

папери. У зв'язку з цим після відчуження акцій у особи можуть зберігатися

видані їй раніше виписки з реєстру власників іменних цінних паперів. Виписка з

реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку посвідчує

факт реєстрації особи у системі реєстру та належності їй певної кількості акцій

лише на дату видачі виписки, а не на дату звернення до суду.

Судам слід враховувати також, що

сертифікат цінних паперів є доказом права власності на цінні папери за умови

його дійсності. Положенням про порядок ведення реєстру власників іменних цінних

паперів передбачено недійсність сертифікату цінних паперів, раніше оформленого

на ім'я власника цінних паперів, якого за рішенням (вироком) суду позбавлено

права власності на цінні папери. Сертифікат, не наданий реєстроутримувачу разом

з документом, що підтверджує рішення (вироку) суду, вважається недійсним, про

що реєстроутримувачем здійснюється відповідний запис у журналі обліку

сертифікатів іменних цінних паперів та повідомляється особа, на ім'я якої він

був оформлений, і Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

З метою визначення дійсності

сертифікату акцій, оформленого на ім'я фізичної особи, господарські суди на

підставі п. 24 розділу VІІ Положення про порядок ведення реєстру власників

іменних цінних паперів повинні витребовувати у реєстратора виписку з реєстру

власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку позивача -власника

іменних акцій на час вирішення спору у господарському суді, на час порушення

прав позивача, внаслідок яких виник спір.

В матеріалах справи наявна лише

виписка з реєстру власників іменних цінних паперів про стан особового рахунку

ОСОБА_1 на 09.06.2008р. НОМЕР_1.

Таким чином, колегія суддів

Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивачем

-ОСОБА_1 не доведено належним чином в розумінні ст. 32-34 Господарського

процесуального кодексу України право власності на іменні цінні папери.

Враховуючи вищенаведене, колегія

суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що

рішення господарського суду Одеської області цілком відповідає вимогам чинного

законодавства та обставинам справи, отже його слід залишити без змін, а

апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105

Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний

господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду

Одеської області від 27.10.2008р. по справі №15/155-08-3533 залишити без змін,

апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з

дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                               

Я.Ф. Савицький    

Суддя:                                                                       

Т.Я. Гладишева

Суддя:                                                                                      

О.Т. Лавренюк