Рішення

від 09.01.2009 по справі 02/4873

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/4873

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------                                 

Р І Ш Е Н Н Я            

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          "09" січня 2009 р.                                                                           Справа №  02/4873

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,  із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників:

позивача: Рогоза В.В., Негоденко Ю.П. –за довіреностями,

відповідача: Панасенко В.П. - директор,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт"        

до  товариства з обмеженою відповідальністю “Технокар”

про  стягнення 11 480 грн. 29 коп.,

                              ВСТАНОВИВ:

          Заявлено позов про стягнення з відповідача збитків в сумі 11480 грн. 29 коп., яка складається із вартості пошкоджених та втрачених частин механізмів та агрегатів, повернення авансової оплати, інфляційних та трьох процентів річних, оплати договору про найм автонавантажувача.  

          До прийняття рішення у справі позивач подав суду та надіслав відповідачу Заяву про зміну правової підстави позову від 06.11.2008 року, в якій просить стягнути із відповідача збитки, завдані неналежним виконанням договору № 3 на ремонт агрегатів навантажувача, в загальній сумі 11 640,60 грн., та просить стягнути 374,54 грн. інфляційних і 61,82 грн. процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України за прострочення повернення авансової оплати по договору. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 21.01.2008 року між сторонами було укладено договір № 3 на ремонт агрегатів автонавантажувача, однак, відповідач не здійснив обумовлений сторонами в дефектній відомості ремонт, зняв деякі деталі  та не повернув їх позивачу, циліндри нахилу пошкодив, до цього часу автонавантажувач несправний з вини відповідача і позивач несе збитки в зв'язку з тим, що він змушений наймати автонавантажувач у КП “Черкасиводоканал” для використання в господарській діяльності та оплачувати його використання.   

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у редакції заяви від 06.11.2008 року та  пояснили,  що:

-  позивач виконав свої зобов'язання за договором № 3 на ремонт агрегатів навантажувача, перерахував аванс для виконання ремонтних робіт на підставі погодженої позивачем дефектної відомості та виставленого відповідачем рахунку на суму 6141 грн.;

- відповідач не виконав зобов'язання за договором, в односторонньому порядку в березні 2008 року склав нові дефектні відомості, не погоджені із позивачем,  та виставив рахунки на суму 16850 грн., а потім на суму 17769 грн.;

-  відповідач  в односторонньому порядку  відмовився від виконання  робіт, які повинен був виконати  відповідно до договору,  і шляхом утримування у себе навантажувача без проведення ремонту примушував  оплатити не виконані і не узгоджені по об'ємам і видам роботи на суму 17769 грн.;

- позивач вимагав виконати умови договору, здійснити ремонт навантажувача та повернути його позивачу, адже лише після завершення ремонтних робіт відповідач мав право вимагати повну оплату, однак, після відмови відповідача позивач змушений був звернутися до суду з позовом про витребування  майна з чужого незаконного володіння, і рішенням господарського суду Черкаської області від 22 квітня 2008 року  по справі № 13/1410 позов було повністю задоволено на користь позивача, але навантажувач був переданий позивачу у несправному стані;

-  представник позивача Негоденко Ю.П. пояснив, що він особисто забрав лише два гідроциліндри нахилу, один з яких був пошкоджений до стану його повної непридатності, а інший позивач вважає також непридатним, так як у разі пошкодження одного циліндра  рекомендується заміняти обидва для забезпечення нормальної роботи агрегата; гідроциліндр нахилу було пошкоджено під час знаходження навантажувача в ремонті у відповідача, оскільки 21.01.2008 року сторони оглянули  навантажувач і спеціалісти відповідача вказали, що потребується заміна ремкомплектів циліндрів нахилу, а в подальшому, коли  Негоденко Ю.П. поцікавився ходом ремонтних робіт, йому пред'явили пошкоджений циліндр і повідомили про необхідність його повної заміни новим; Негоденко Ю.П. забрав два циліндри нахилу, але він не отримував інших запчастин і взагалі не був  у відповідача 29.02.2008 року, заперечує проти таких доводів відповідача, проти накладної, складеної відповідачем одноособово, так як вони безпідставні, і спростовуються у його листах на адресу позивача; Негоденко Ю.П. пояснив, що Акт по обстеженню техніки (навантажувача) від 21.01.2008 р. складався в одному примірнику в два етапи: спочатку  було коротко вказано, які деталі необхідно замінити, а вже пізніше працівник відповідача описав більш детально, і це видно із самого тексту запису, викладеного в минулому часі, та із того, що зміст акту частково суперечить дефектній відомості, складеній самим відповідачем;

- навантажувач використовувався позивачем, в установлений строк пройшов техогляд, що підтверджується в Акті державного технічного огляду машин від 05.04.2007 року;  

- представник позивача Сороколєт П.І. у судовому засіданні вказав, що позивач отримав автонавантажувач у стані гіршому, ніж він був до передачі відповідачу в ремонт, так як навантажувач був доставлений в ремонт на територію відповідача своїм ходом, а після повернення позивачу виконавчою службою  навантажувач стоїть без руху;

- представники просили  задовольнити позов, стягнути з відповідача заявлену   суму збитків.

Відповідач у Відзиві на позовну заяву (а.с. 45-47) та у Доповненні до відзиву (а.с. 80-81)  повністю заперечив проти вимог позивача, оскільки:

- відповідач повністю виконав умови договору № 3, однак, в процесі ремонтних робіт виявлялися все нові недоліки та з'ясовувалася необхідність заміни інших запчастин, тому й складалися додаткові дефектні відомості;

- автонавантажувач був відремонтований у березні 2008 року і 04.03. відповідач направив вимогу про оплату та отримання навантажувача, однак, позивач заявляв про недоліки в ремонті, протягом 3-х місяців велися перемовини  про недоліки та про суму оплати, але позивач не сплатив кошти за виконані роботи, тому навантажувач не передавався;  

- відповідачем було замінено запчастини і була складена дефектна відомість (скоригована) № 3 від 06.05.08р.;  

- згідно акту позивача від 09.06.2008 року представниками сторін було проведено огляд автонавантажувача та здійснено його випробування, однак, у акті було вказано такі зауваження, із якими не погодилася директор відповідача Панасенко В.П.  і акт не був підписаний;

- у червні 2008 року спеціалісти відповідача зняли нові деталі перед передачею навантажувача  по акту державного виконавця;

- представник позивача Негоденко Ю.П. не мав належних документів на підтвердження його повноважень підписувати такий акт від імені позивача;  

-  індекс інфляції і три проценти річних  не підлягають стягненню;  

-  розмір збитків  позивачем не доведений;  

- вказані у позовній заяві запчастини (два гідроциліндри нахилу та інші) представник позивача Негоденко Ю.П. забрав  добровільно з території відповідача без акту і претензій на їх стан,  згідно накладної від 29.02.2008р., так як вони дійсно були непрацюючі і не підлягали реставрації і ремонту;

-  причина поломки циліндра в тому, що до передачі навантажувача в ремонт масло у баку було густе та недостатнього рівня, навантажувач довго не використовувався, і шток був підігнутий ще у позивача, а коли спеціалісти відповідача зробили нахил після всіх замін і було подане масло на 2 циліндри, тоді вирвало кришку циліндра, тобто, циліндр додеформувався;

відповідач просить не брати до уваги висновок  спеціаліста від 24.09.2008 року, оскільки він виконаний особою, яка не має належних повноважень.   

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову,  посилалася на доводи  і міркування, викладені у відзиві на позов та у доповненні до відзиві, і пояснила, що договором не передбачено письмове узгодження дефектних відомостей, і всі вони були узгоджені представником позивача усно; позивач не довів розмір збитків та нанесення їх відповідачем,  так як  всі вказані запчастини і циліндри представник позивача Негоденко Ю.П. забрав із території, яка орендується відповідачем, без жодних зауважень, але накладна не підписана представником Негоденко Ю.П., так як такі накладні ніколи не підписуються і довіреності в таких випадках не надаються;  протягом всього часу не було жодної претензії від позивача,  жодного заперечення, представник відповідача стверджувала, що представники позивача свідомо не отримували  справну техніку та не оплачували вартість виконаних ремонтних робіт, тому спеціалісти відповідача зняли всі замінені запчастини перед тим, як  навантажувач був забраний.    

У судовому засіданні 30.12.2008 року представник відповідача заявила усне клопотання про призначення судової експертизи двох циліндрів на Львівському заводі автонавантажувальної техніки (виробнику автонавантажувачів) для з'ясування причин пошкодження циліндрів та придатності їх для використання.  

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти задоволення цього клопотання відповідача з мотивів його надуманості та необгрунтованості,  оскільки вказане клопотання відповідача направлене лише на затягування розгляду справи, що збільшує збитки позивача; експертиза непотрібна, наданий позивачем висновок спеціаліста не має значення, так як у справі є всі документи, на підставі яких можливо прийняти рішення, а представник відповідача у судовому засіданні під час огляду циліндрів погодилася  з тим, що один циліндр пошкоджений і не може використовуватися.       

          У судовому засіданні оголошувалася перерва із 22.12.2008 року по 30.12.2008 року, по 06.01.2009 року, по 09.01.2009 року.    

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд  встановив наступне.

 21 січня 2008 року СРБП “Черкасиліфт” (замовник за договором, позивач у справі) та ТОВ “Технокар” (виконавець за договором, відповідач у справі) уклали Договір № 3 на ремонт агрегатів автонавантажувача 4014, далі –Договір, за умовами якого позивач доручив, а відповідач  взяв на себе зобов'язання виконати ремонтні роботи автонавантажувача 4014.  

В пункті 2.2. Договору вказано, що обсяг ремонтних робіт визначається після розбирання агрегатів автонавантажувача, після чого складається дефектна відомість, погоджена із замовником.

Для виконання даного договору сторонами було складено Акт “По обстеженню техніки (навантажувача) виробництва ППСРБП “Черкасиліфт” від 21.01.2008 року, в якому вказано перелік несправностей навантажувача (а.с. 10).

          Як пояснили  представники сторін у судовому засіданні, на підставі цього Акту відповідач склав Додаток до дефектної відомості № 3 від 21.01.08р. (а.с. 12) з переліком необхідних до виконання робіт по ремонту навантажувача та з переліком запчастин на загальну суму 6 141,00 грн., а також  відповідач надав позивачу рахунок-фактуру № ТК-0000224 від 22 січня 2008 р. на суму 6141,00 грн., який позивач частково оплатив, перерахувавши на рахунок відповідача кошти  в сумі 3 070,50 грн. по платіжному дорученню № 127 від 23 січня 2008 р. із посиланням  на рахунок № ТК-0000224 від 22.01.08 р.

Перерахована позивачем сума складає 50% від суми, вказаної у рахунку-фактурі № ТК-0000224 від 22 січня 2008 р., що відповідає умові пункту 3.2. Договору,   за яким замовник зобов'язався до початку виконання робіт по ремонту оплатити 50% вартості від загальної суми робіт, згідно виставленого рахунку і узгодженої дефектної відомості на протязі трьох банківських днів, інші 50% - по закінченню ремонтних робіт. Тобто, решта суми підлягала сплаті по закінченню всіх ремонтних робіт автонавантажувача.   

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, оплативши половину суми, вказаної у рахунку, погодився із переліком ремонтних робіт, який вказаний у Додатку до дефектної відомості № 3 від 21.01.08р., тобто, вказану дефектну відомість слід вважати погодженою із замовником, а обсяг ремонтних робіт –визначеним  відповідно  до умови пункту 2.2. Договору.      

Дослідивши доказ у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд вважає, що в частині стягнення збитків позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.  

Договір № 3 на ремонт агрегатів автонавантажувача 4014 від 21 січня 2008 року  за своєю правовою природою є договором підряду і на нього поширюються положення глави 61 параграфа 1 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Сторонами не надано доказів недійсності вищевказаного договору, він виконувався сторонами.

В статті 844 ЦК України передбачено складення кошторису на виконання робіт за договором підряду, однак, у цій статті не передбачено вимог, яким повинен відповідати цей документ. Суд вважає, що  кошторисом до укладеного сторонами Договору слід вважати  Додаток  до  дефектної  відомості  № 3  від 21.01.2008 року (а.с. 12), який містить вичерпний перелік найменування видів робіт по ремонту навантажувача та вартість запчастин для його проведення.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 4 статті 844 ЦК України якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Згідно ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В пункті 3.4. Договору вказано, що під час виконання ремонтних робіт агрегатів згідно дефектної відомості та виявлення  поломок інших агрегатів, до    дефектної відомості буде зроблено доповнення, яке буде узгоджене сторонами та  виставиться додатковий рахунок. Тобто,  сторони домовились про те,  що всі зміни та додаткові роботи повинні бути узгоджені сторонами. Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що додаткові дефектні відомості могли узгоджуватися усно, оскільки зміни до дефектної відомості (що складає предмет договору і є кошторисом)  фактично є змінами умов договору,  а відповідно до пункту 7.1. Договору № 3  дійсними і обов'язковими для сторін  признаються лише ті  зміни і доповнення, які здійснені по взаємній згоді і підписані обома сторонами.   

          Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач змінив договірні зобов'язання без досягнення спільної додаткової згоди та в односторонньому порядку склав нові дефектні відомості з новим переліком необхідних до виконання робіт і запасних частин на суми 16 850,00 грн. та 17 769,00 грн. відповідно, але від тієї ж дати, що і Додаток до дефектної відомості № 3 від 21.01.2008 року. На вказаних дефектних відомостях відсутні підписи представника позивача та відсутні докази їх погодження позивачем.

          Наявні у справі листи сторін з приводу збільшення об'єму ремонтних робіт та збільшення їх вартості також засвідчують недосягнення згоди сторонами у цьому питанні.

          Позивач доводить, що він не давав згоди на збільшення об'єму ремонтних робіт, а відповідач, не проводячи обумовлений сторонами ремонт навантажувача згідно  Додатку до дефектної відомості № 3 від 21.01.2008 року,  став утримувати в себе навантажувач та відмовився його повернути, вимагаючи у позивача підписання нових дефектних відомостей на збільшені суми.

           За доводами позивача, внаслідок невиконання відповідачем умов Договору та внаслідок неправомірних дій відповідача щодо утримання в себе навантажувача, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права і рішенням господарського суду Черкаської області  від 22 квітня 2008 року по справі № 13/1410 (яке набрало законної сили) на користь позивача було задоволено позов про витребування майна з чужого незаконного володіння та витребувано у відповідача автонавантажувач модель 4014, заводський номер 5970, двигун 584, реєстраційний номер  09 - 120 СА.  

          Позивач вказує, що за результатами  Договору йому з боку  відповідача було завдано збитків, які полягають у  втратах деталей навантажувача та необхідності несення додаткових витрат для оренди аналогічного навантажувача у третьої особи.

          Згідно положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків за змістом цієї статті відносяться в тому числі:  втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Договір між сторонами не містить обмежень стосовно застосування повного обсягу збитків.

Для обґрунтування правової підстави позову позивач посилається і на  положеннями  частини 2 статті 852 ЦК України про те, що  за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.  Правомірними суд вважає також доводи позивача про те, що  фактично позивач відмовився від договору підряду і  Договір № 3 про ремонт агрегатів навантажувача 4014 від 21.01.2008 року  є  розірваним.    

Згідно частини 2 статті 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

     Позивач просить стягнути з відповідача в якості збитків такі фактично понесені витрати та втрати від пошкодження і знищення майна:

-          3 070,50 грн. сплачених відповідачу коштів, на які ремонт фактично не було проведено.

     Ці кошти було сплачено позивачем відповідачу згідно платіжного доручення № 127 від 23.01.2008 року з призначенням платежу „за ремонт автопогрузчика согл. счета  ТК-0000224 от 22.01.08  разом з ПДВ”. Вказаний у призначенні платежу рахунок знаходиться у справі.  Факт отримання цих коштів відповідач підтвердив у судовому засіданні, доказів виконання на цю суму ремонтних робіт суду  не надав. Дані кошти є втратами позивача, на які не отримано ремонтних робіт, а тому вони підлягають до стягнення з відповідача в якості збитків.   

-          2 135,43 грн. вартості пошкоджених відповідачем гідроциліндрів нахилу до стану їх повної непридатності для використання за виключенням із цієї суми вартості двох ремкомплектів до них на суму 216,67 грн.

     У Додатку до дефектної відомості № 3 від 21.01.2008 року на суму 6141 грн. (за висновком суду - погодженому сторонами), вказано, що відповідач повинен був  замінити ремкомплект гідроциліндрів нахилу в кількості 2х штук на суму 216,67 грн. без ПДВ. Однак, як встановлено судом і не спростовано позивачем та відповідачем, в період перебування навантажувача на ремонті у відповідача  один гідроциліндр нахилу був пошкоджений. Доводи позивача про те, що пошкодженими є обидва гідроциліндри, оскільки рекомендується заміняти обидва циліндри у разі пошкодження одного, суд вважає такими, що не підтверджені матеріалами справи, так як суду не подано доказів  неможливості використання одного гідроциліндра, тому вартість одного справного гідроциліндра не може відноситися до збитків, навіть якщо позивач згоден на повернення обох гідроциліндрів відповідачу у разі стягнення їх вартості. Вартість двох гідроциліндрів нахилу позивачем обрахована за даними рахунку на оплату ТОВ „Елта-Л” № 20/08-1 від 20.08.2008 року (2352,00 грн.) за мінусом вартості двох ремкомплектів до них на суму 216,67 грн. за даними Додатку до дефектної відомості відповідача. Кошти в сумі 1067,67 грн. є втратами позивача через пошкодження своєї речі, а тому вони підлягають до стягнення з відповідача в якості збитків. Суд частково погоджується з доводами відповідача і приймає висновок спеціаліста  нарівні з іншими доказами сторін, але не як висновок експерта.  

-          753,00 грн. як вартість втраченого насоса НШ 71-3-2.

     В ці частині позов не підлягає до задоволення,  виходячи із наступного: згідно погодженого сторонами Додатку до дефектної відомості № 3 від 21.01.2008 року, відповідач повинен був здійснити заміну насоса НШ-71-3-2.  При виконанні рішення суду по справі № 13/1410 від 22.04.2008 року державним виконавцем було складено акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу від 14.08.2008 року. Даним актом засвідчено, що на вилученому автонавантажувачі відсутній насос НШ 71-3-2. Оскільки даний насос підлягав не ремонту, а  його повній заміні через непридатність до використання, то суд вважає, що втратою такого насоса позивачу збитки не завдано і вартість насоса до стягнення не підлягає.

      -   2 033,67 грн. вартості втраченого гідророзподілювача РХ-80 (2166,67 грн. за мінусом вартості ремкомплекта до нього на 133,00 грн.).

     В цій частині вимоги підлягають до задоволення, оскільки вказаним актом державного виконавця про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу від 14.08.2008 року підтверджується, що на вилученому автонавантажувачі відсутній гідророзподілювач РХ-80. Згідно Додатку до дефектної відомості № 3 від 21.01.2008 року за договором на ремонт навантажувача слід було лише замінити ремкомплект розподілювача вартістю 133,33 грн. без ПДВ, але фактично весь гідророзподілювач РХ-80 був втрачений з вини відповідача. Вартість гідророзподілювача РХ-80 (2166,67 грн.) за мінусом ремкомплекту до нього складає збитки позивача від втрати майна і підлягає до стягнення з відповідача.   

           -  30,00 грн. вартості втрачених високовольтних проводів від кришки трамплера двигуна. Стосовно даної суми збитків суд вважає, що вони також не підлягають до задоволення, оскільки згідно Додатку до дефектної відомості № 3 від 21.01.2008 року відповідач повинен був здійснити заміну проводів на кришку трамплера. Відсутність цих проводів теж встановлена  актом державного виконавця про вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу від 14.08.2008 року. Але оскільки проводи підлягали повній заміні, то їх втрата не може бути збитками позивача і до стягнення з відповідача не підлягає.

Факт відсутності вказаних запчастин підтверджується у акті вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувану від 14 серпня 2008 року, складеному державним виконавцем Копієвським Р.А. у присутності представників сторін, а також фактично підтверджується відповідачем у накладній від 29.02.2008 року (а.с. 103).

Суд погоджується із доводами позивача про те, що вартість втрачених деталей до навантажувача (для обрахування завданих збитків втратою майна) можна брати із документів, складених відповідачем по справі. Зокрема, оскільки ТОВ фірма „Елта-Л” надавала дані лише про аналогічний гідророзподілювач 2Р801Вн1Ан1М, то позивач правомірно використав ціну гідророзподілювача РХ-80 із складених відповідачем нових дефектних відомостей (п. 11 та п. 13) – 2 166,67 грн. В цій частині позивач збільшував свої позовні вимоги.  

У відповідності до частини 3 статті 623 ЦК України збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, то у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

          Суд не приймає доводи відповідача про те,  що позивачем було отримано запчастини 29 лютого 2008 року, оскільки суду не подано належних доказів їх отримання. Подана відповідачем накладна  (а.с. 103) не може бути таким доказом, так як вона не підписана представником позивача, відсутня довіреність на їх отримання. Присутній у судовому  засіданні представник позивача Негоденко Ю.П., на якого посилається представник відповідача, заперечує факт отримання ним вказаних у накладній запчастин і  відповідач не довів іншого. Посилання відповідача на документи охорони суд не вважає належними доказами отримання саме названих запчастин і саме представником позивача, оскільки, як вказала представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2008 року,  правовідносини відповідача із службою охорони не мають відношення до позивача. Той факт, що Негоденко Ю.П. не отримував запчастини 29.02.2008 року, відповідач сам підтвердив у листі від 04.03.2008 року на адресу  позивача (а.с. 41), в абзаці 5 якого відповідач вказав, що “27.02.08р. вранці автонавантажувач був підготовлений до здачі в експлуатацію, про що було повідомлено Негоденко Ю.П., але він з'явився для прийняття автонавантажувача лише 03.03.08р. без водія, в якого повинно бути посвідчення на право роботи на автонавантажувачі.” У цьому та інших листах відповідач не писав про отримання запчастин представником  позивача.   

-          крім вказаних вище сум збитків, позивач просить стягнути з відповідача 3 618,00 грн. коштів, сплачених КП „Черкасиводоканал” за оренду автонавантажувача, оскільки відповідач не забезпечив ремонт   автонавантажувача  позивача відповідно до Договору. Дана вимога також підлягає до задоволення, оскільки позивач надав суду копію договору із КП „Черкасиводоканал” найму автонавантажувача  від 11.03.2008 року, акти виконаних робіт до нього, докази оплати послуг. Витрати позивача на оплату договору з КП „Черкасиводоканал” є згідно ст. 22 ЦК України  витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права і ці кошти підлягають стягненню з відповідача в якості збитків. Суд погоджується, що укладення позивачем договору із КП „Черкасиводоканал” було вимушеною дією, викликаною ненаданням відповідачем якісних послуг з ремонту автонавантажувача та нагальною необхідністю позивача у використанні автонавантажувача в господарській діяльності.   

      Відповідач не довів правомірність зняття із навантажувача поставлених деталей в зв'язку із несплатою позивачем коштів, адже за умовами договору кошти повинні сплачуватися замовником після виконання ремонтних робіт і передачі позивачу навантажувача.  

На підставі викладеного, в якості збитків з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення лише  3 070,50 грн. авансової оплати за ремонт автонавантажувача, 1067,67 грн. вартості пошкодженого відповідачем гідро-циліндру   нахилу, 2 033,67 грн. вартості втраченого гідророзподілювача РХ-80, та 3 618,00 грн. коштів, сплачених КП „Черкасиводоканал” за оренду автонавантажувача, а всього на суму  9 789, 84 грн.   

          В частині вимог про стягнення  індексу інфляції та трьох процентів річних в сумі 436,36 грн. на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України позивачу слід відмовити повністю, виходячи із такого:

У відповідності до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Позивач обрахував інфляційні та проценти річних із суми авансового платежу в розмірі 3 070,50 грн. Однак, за Договором № 3 на ремонт агрегатів автонавантажувача 4014 від 21.01.2008 року у відповідача виникло натуральне зобов'язання (провести ремонт), а не грошове зобов'язання, про яке йдеться у статті 625 ЦК України.  Оскільки авансові кошти в сумі 3 070,50 грн. позивач просить стягнути як збитки (понесені позивачем витрати), то ці кошти не можуть бути одночасно грошовим зобов'язанням відповідача по справі (в якості добровільного зобов'язання за договором). Таким чином, позивач безпідставно застосовує до свого авансового платежу положення статті 625 ЦК України, які поширюються лише на договірні грошові зобов'язання боржників.    

          Відсутність на автонавантажувачі запчастин, про які вказує позивач у позові, підтверджується в Акті державного виконавця від 14.08.2008 року, у накладній відповідача від 29.02.2008 року.  У Договорі № 3 відсутня умова про обов'язкову наявність довіреності на особу, яка повинна отримати техніку із ремонту. Як пояснила представник відповідача у судовому засіданні, на підприємстві відсутній документ, який би врегульовував порядок  передачі техніки  в ремонт чи видачі із ремонту, чи передачі запчастин. Представник відповідача пояснила, що акти приймання виконаних робіт не складалися в зв'язку з тим, що директор підприємства хворіла.     

З огляду на викладене, позов підлягає до часткового задоволення лише на суму  9 789, 84 грн.  збитків, а в решті вимог у позові позивачу слід відмовити.  

     Суд вважає,  що усне клопотання представника відповідача про призначення експертизи не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно статті 41 ГПК України господарський суд призначає експертизу для роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань.  

Відповідно до частини 2 статті 79 ГПК України  питання призначення судової експертизи є правом суду,  а не обов'язком.   

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи  представників сторін у судових засіданнях, суд  приходить до висновку, що для прийняття рішення у даній справі не потребуються спеціальні знання, що у справі достатньо доказів для прийняття рішення,  зокрема, тому, що:   

     - відповідач не заперечував  у Поясненні від 18.03.2008 року (а.с. 39) доводи позивача у Відповіді на претензію (а.с. 40) про те, що позивачу були «повернуті непрацездатні гідроциліндри нахилу з механічними пошкодженнями, які були працездатними при складанні акту обстеження від 21.01.2008р.»;

     - у судовому засіданні 22.12.2008р. (в процесі огляду судом обох циліндрів нахилу) представник позивача Негоденко Ю.П. підтвердив факт пошкодження одного циліндра нахилу до стану повної непридатності та пояснив, що позивач вважає також непридатним і другий циліндр, оскільки у разі пошкодження одного циліндра рекомендується заміняти обидва для забезпечення нормальної роботи агрегата;   

  - відповідач не довів, що в момент огляду навантажувача 21.01.08р. на ньому був пошкоджений гідроциліндр, адже у Додатку до дефектної відомості № 3 від 21.01.2008 року вказано лише про заміну ремкомплектів циліндрів нахилу, що дає підстави стверджувати, що самі циліндри нахилу не були пошкоджені, і цей висновок був підтверджений представником відповідача у судовому засіданні   22.12.2008р. (в процесі огляду судом обох циліндрів нахилу), яка не заперечила факт пошкодження одного циліндра, та на запитання головуючого пояснила, що   причина поломки циліндра в тому, що до передачі навантажувача в ремонт масло у баку було густе та недостатнього рівня, навантажувач довго не використовувався, і шток був підігнутий ще у позивача, а коли спеціалісти відповідача зробили нахил після всіх замін і було подане масло на 2 циліндри, тоді вирвало кришку циліндра, тобто, циліндр до деформувався.

Виходячи з того, що відповідач спеціалізується на ремонті такої техніки, він повинен був передбачити негативні наслідки включення навантажувача під нагрузкою чи в результаті інших дій в процесі ремонту навантажувача, тому суд вважає правомірним віднесення негативних наслідків на відповідача.

     Суд вважає клопотання відповідача про призначення судової експертизи  безпідставним та необґрунтованим.  

     З огляду на викладене та враховуючи, що суд не має права призначати правову експертизу, суд не вбачає підстав для задоволення усного клопотання представника відповідача та призначення судової експертизи.    

    На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог,  понесені останнім витрати на сплату державного мита  в сумі 86,98 грн.  та 100,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.    

    Виходячи з викладеного, керуючись статтями  41, 49, 79, 82-85 ГПК України, суд  

ВИРІШИВ:  

       1. Позов задовольнити частково.

       2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Технокар” (18000, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, к. 304, ідентифікаційний код 32881483) на користь приватного підприємства “Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство “Черкасиліфт”  (18000, м. Черкаси, вул. Ватутіна, 12/1,  ідентифікаційний код 02774094) -   9 789 грн. 84 коп. збитків, 86 грн. 98 коп. витрат на сплату державного мита, 100 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті вимог у позові відмовити.

             4. Усне клопотання  представника ТОВ “Технокар” про призначення експертизи залишити без задоволення.

       Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

       Суддя                                                                                  А.Д. Пащенко