Постанова

від 05.08.2009 по справі 02/4873

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

02/4873

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 серпня 2009 р.                                                                                    № 02/4873  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Воліка І.М.,

         Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від  19 травня 2009 року у справі № 02/4873 Господарського суду Черкаської області за позовом Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт", м. Черкаси, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технокар", м. Черкаси, про стягнення 11 480,29 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Негоденко Ю.П. (дов. № 10/578 від 17.03.09);

               –Рогоза В.В. (дов. № 08/1251 від 08.08.08);

відповідача –Панасенко В.П. (директор),

в с т а н о в и в:

У лютому 2009 року позивач –ПП "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ТОВ "Технокар" про стягнення 11 480,29 грн.

Вказував, що 21.01.08 між ним та відповідачем було укладено договір на здійснення ремонту агрегатів автонавантажувача 4014, згідно умов якого він зобов'язався доручити, а відповідач –виконати ремонтні роботи автонавантажувача 4014 на умовах, передбачених договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору       № 3, яке полягає в нездійсненні обумовленого в дефектній відомості ремонту та пошкодженні деталей автонавантажувача, в зв'язку з чим він змушений для здійснення господарської діяльності наймати автонавантажувач у третьої особи та здійснювати його оплату, позивач, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 06.11.08, просив стягнути з відповідача 11 640,60 грн. збитків, 374,54 грн. інфляційних та 61,82 грн. річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09 січня 2009 року (суддя Пащенко А.Д.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 9 789,84 грн. збитків, 86,98 грн. витрат по сплаті державного мита та 100,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині ремонту автонавантажувача 4014 та пошкодженням останнім окремих його деталей, в зв'язку з чим позивач змушений для здійснення господарської діяльності наймати автонавантажувач у третьої особи та здійснювати його оплату, що є підставою для покладення на відповідача обов'язку по сплаті збитків.

Рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних та річних, мотивоване посиланнями на ту обставину, що за договором № 3 у відповідача виникло натуральне, а не грошове зобов'язання на яке дія положень ст. 625 ЦК України не поширюється.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19 травня 2009 року (колегія суддів у складі: Фаловської І.М. –головуючого, Агрикової О.В., Чорногуз М.Г.) рішення частково скасовано.

Резолютивну частину рішення викладено в новій редакції, якою позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 3 070,00 грн. збитків, 31,88 грн. витрат по сплаті державного мита та 31,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено завдання йому збитків у заявленій до стягнення сумі.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 8 Конституції України, ст. 22 ЦК України та ст. 43 ГПК України,  просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 21.01.08 між сторонами у справі було укладено договір на здійснення ремонту агрегатів автонавантажувача 4014, згідно умов якого позивач зобов'язався доручити, а відповідач –виконати ремонтні роботи автонавантажувача 4014 на умовах, передбачених договором.

Згідно ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що обсяг ремонтних робіт визначається після розбирання агрегатів автонавантажувача, після чого складається дефектна відомість, погоджена із замовником.

На виконання умов вказаного пункту договору 21.01.08 сторонами було складено акт по обстеженню техніки (навантажувача) виробництва ПП "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" в якому вказано перелік несправностей навантажувача.

Судами встановлено, що на підставі вказаного акту відповідач склав Додаток до дефектної відомості № 3 від 21.01.08 з переліком необхідних до виконання робіт по ремонту навантажувача та з переліком запчастин на загальну суму 6 141,00 грн. та надав позивачу рахунок-фактуру № ТК-0000224 від 22.01.08 на суму 6 141,00 грн., який позивач частково оплатив, перерахувавши на рахунок відповідача кошти в сумі 3 070,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 127 від 23.01.08.

Перерахована позивачем сума складає 50 % від суми, вказаної у рахунку-фактурі № ТК-0000224 від 22.01.08, що відповідає умовам пункту   3.2 договору, згідно якого замовник зобов'язався до початку виконання ремонтних робіт оплатити 50 % вартості від загальної суми робіт, згідно виставленого рахунку і узгоджені дефектної відомості на протязі трьох банківських днів, інші 50% - по закінченню ремонтних робіт.

Згідно п. 3.4 договору під час виконання ремонтних робіт агрегатів згідно дефектної відомості та виявлення поломок інших агрегатів, до дефектної відомості буде зроблено доповнення, яке буде узгоджене сторонами та виставиться додатковий рахунок.

Разом з тим, судами встановлено, що відповідач в односторонньому порядку склав нові дефектні відомості з новим переліком необхідних до виконання робіт і запасних частин на суми 16 850,00 грн. та 17 769,00 грн. від тієї ж дати, що і Додаток до дефектної відомості № 3 від 21.01.08.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору, отримавши від позивача передоплату за ремонт автонавантажувача в розмірі 3 070,50 грн., ремонтні роботи, які визначені в дефектній відомості не виконав та в односторонньому порядку без погодження з позивачем склав нові дефектні відомості з новим переліком необхідних до виконання робіт і запасних частин, що є порушенням п. 3.4 договору та є підставою до стягнення завданих позивачу збитків у зв'язку з невиконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем умов договору, яке полягає в невиконанні договірних зобов'язань по ремонту автонавантажувача, що є підставою для покладення на нього обов'язку по сплаті 3 070,50 грн., сплачених позивачем для проведення ремонтних робіт відповідачем є такими, що відповідають нормам матеріального права та грунтуються на матеріалах справи.

Разом з тим, скасовуючи рішення місцевого суду та постановляючи нове рішення про відмову в іншій частині заявлених до стягнення сум збитків, суд апеляційної інстанції правильно встановив та виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено завдання йому збитків, які полягають у пошкодженні відповідачем гідроциліндрів нахилу до стану їх повної непридатності на суму 2 135,43 грн., вартості втраченого насоса НШ 71-3-2 на суму 753 грн., вартості втраченого  гідророзподілювача РХ-80 на суму 2 033,67 грн., вартості втрачених високовольтних проводів від кришки трамплера двигуна на суму 30 грн. та коштів, сплачених позивачем за оренду автонавантажувача в сумі 3 618,00 грн.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги на необгрунтовану відмову судом апеляційної інстанції у стягненні заявленої позивачем суми збитків, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються висновками суду апеляційної інстанції та матеріалами справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство "Черкасиліфт" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від  19 травня 2009 року у справі № 02/4873  залишити без змін.

Головуючий суддя:                                                                 Н.Г. Дунаєвська                                                                    

Судді:                                                                               І.М. Волік

                                                                                               Н.І. Мележик