Постанова

від 09.11.2012 по справі 2а/1270/7911/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2012 року Справа № 2а/1270/7911/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Камінській М.В.

за участю :

представника позивача: Ямпольського Г.В.

представника відповідача: Гарбуз К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2012р. № 0001322220 та № 0013122200, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагер» (далі - Позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2012р. № 0001322220 та № 0013122200 .

В обґрунтування позову зазначено, що в період з 20.08.2012р. до 27.08.2012 р. відповідачем було проведено перевірку Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» (далі - перевірка), за результатами якої 03.09.2012р. було складено акт № 580/22-200/21756498, у висновках якого йдеться про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

На підставі Акту Відповідачем були винесені два податкових повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012р. № 0001322220 та податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012р. № 0013122200.

З висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач не згоден, оскільки вважає, що відповідач безпідставно взяв за основу вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011р. по справі № 1-291/2011, яким було доведено фіктивну діяльність ПП «Луганськенерголюкс», орієнтовно з січня 2010 року.

Наполягав на відповідності первинних бухгалтерських документів вимогам законодавства, реальності господарських операцій, укладених Позивачем з ПП «Луганськенерголюкс», за якими у останнього були придбані будівельні (електротехнічні) матеріали на загальну суму 65281,09грн. (сума з ПДВ) за період з 07.12.2009р. до 01.04.2010р.

На підтвердження поставки матеріалів послався на видаткові та податкові накладні, підписані від імені постачальника ПП«Луганськенерголюкс» директором ОСОБА_4, який не визнавався винним у вчинені злочинів, при цьому переважна більшість господарських операцій була укладена до січня 2010 року, тому вони не можуть визнаватись фіктивними на підставі вироку суду.

Додатково послався на офіційні дані реєстру платників податків (http://sts.gov.ua/businesspartner), за якими ПП «Луганськенерголюкс» перебуває на обліку в органі ДПС, як юридична особа, яка займається реальною господарською діяльністю.

На спростування висновків відповідача стосовно відсутності подорожніх документів на отриманий товар, послався на фактичне здійснення доставки матеріалів постачальником легковим транспортом.

Наполягав на використанні матеріалів, отриманих від ПП «Луганськенерголюкс» в подальших господарських операціях, наявності дозвільних документів, матеріальної бази та необхідної кількості працівників для фактичного здійснення господарської діяльності.

Просив визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012р. № 0001322220 та податкове повідомлення-рішення від 28.09.2012р. № 0013122200.

Відповідач позов не визнав, надав заперечення в якому в обґрунтування правової позиції прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень послався на встановлені під час перевірки порушення п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 13 600 гри., в т.ч. по періодах за 2009 - на 10 961 грн. (4-й квартал - на 10 961 грн.), за півріччя 2010- на 2 639 грн. (1-й квартал - на 2 437 грн., 2-й квартал - на 202 грн.), п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено його заниження всього у сумі 10 880 грн., в т.ч. за рахунок завищення від'ємного значення за березень 2010 в розмірі 432 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 10 880 грн. (в т.ч. грудень 2009 р. на 8 769 грн., лютий 2010 р. на 1 517 грн., квітень 2010 р. на 594 грн.).

Додатково зазначив про відсутність у позивача всіх первинних бухгалтерських документів, зокрема відсутність товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості матеріалів, зворотно-сальдові відомості.

На підставі вищенаведеного, зазначив, перевіркою встановлено, що ПП «Луганськенерголюкс» не здійснювало та не могло здійснювати операції з придбання товарів від постачальників та подальшого їх продажу на адресу TOB «Вагер».

Таким чином, TOB «Вагер» завищено витрати по отриманню будівельних матеріалів від ПП «Луганськенерголюкс» на 54 401 грн., які не доведені з господарською діяльністю, чим було занижено податок на прибуток на 13 600 грн., а також безпідставно включено до складу податкового кредиту суми по операціям з придбання будівельних матеріалів в сумі 10 880 грн.

Наполягав на правомірності проведеної перевірки, під час якої було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме складання видаткових накладних, формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок податкових накладних та первинних документів, зв'язок з господарською діяльністю за якими не доведено.

З посиланням на вирок у кримінальній справі зазначив, що посадові особи контрагента позивача - ПП «Луганськенерголюкс» визнані винними у фіктивному підприємництві, їх діяльність не була спрямована на здійснення реальних господарських операцій.

Просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні сторони надали пояснення, тотожні даним, викладеним в позовній заяві та запереченнях проти позову.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Луганської міської ради в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку у відповідача в якості платника податків, у тому числі податку на додану вартість (а.с. 82).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Повноваження відповідача визначені у тому числі ст. 20 ПК України.

У відповідності до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений ПК України. Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - наказ № 984).

Згідно із п.3 наказу № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В період з 20.08.2012р. до 27.08.2012 р. уповноваженими особами відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача, за результатами якої 03.09.2012р. було складено акт № 580/22-200/21756498 (далі - Акт № 580) (а.с.24-38).

Позивачем не оскаржуеться порядок призначення та проведення перевірки.

У встановленому порядку відповідачем був направлений запит на отримання додаткових документів, який на думку відповідача виконаний позивачем частково, оскільки не надані всі бухгалтерські документи, зокрема належним чином оформлені подорожні листи, сертифікати якості.

У висновках акту № 580 зазначено про порушення п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 13 600 гри., в т.ч. по періодах за 2009 - на 10 961 грн. (4-й квартал - на 10 961 грн.), за півріччя 2010- на 2 639 грн. (1-й квартал - на 2 437 грн., 2-й квартал - на 202 грн.), п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено його заниження всього у сумі 10 880 грн., в т.ч. за рахунок завищення від'ємного значення за березень 2010 в розмірі 432 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 10 880 грн. (в т.ч. грудень 2009 р. на 8 769 грн., лютий 2010 р. на 1 517 грн., квітень 2010 р. на 594 грн.).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі вищевказаного акту № 580 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012 р. за №0013122200, згідно якого розмір донарахувань з податку на додану вартість склав 13600,00грн., в т.ч. за основним платежем 10880,00 грн. за штрафними санкціями 2720,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 28.09.2012 р. №0001322220, згідно якого розмір донарахувань з податку на прибуток склав 17000,00 грн., в т.ч. за основним платежем 13600,00 грн. за штрафними санкціями 3400,00 грн. (т.1 а.с.42-43).

Сторонами визнано, що зазначені податкові повідомлення - рішення було направлено та отримано позивачем.

Предметом даного спору у тому числі є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

За твердженням представника відповідача підставою для винесення зазначених податкових повідомлень - рішень послугувала встановлена нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Луганськенерголюкс», та відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів фінансово - господарської діяльності.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації.

Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З системного аналізу законодавства убачається чітка регламентація та певні вимоги до бухгалтерських документів, зокрема до податкової накладної.

На момент складання спірних податкових накладних діяв наказ ДПА України N 165 від 30.05.97р., яким була затверджена форма податкової накладної та порядок її заповнення.

Згідно із затвердженою формою податкова накладна повинна містити посилання на умови постачання (форму цивільно-правового договору).

З посиланням на вимоги ст.181 Господарського кодексу України позивач зазначив про укладання господарської угоди у спрощеній формі, тобто лише шляхом обміну бухгалтерськими документами - видатковими та податковими накладними, без укладання окремого договору постачання.

З пояснень представника відповідача та акту № 580, вбачається, що підставами для прийняття оскаржених повідомлень - рішень слугував Вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.11 по справі №1-291/ 2011р. та відсутність у позивача належних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували реальність господарських операцій. Зазначене твердження відповідача суд не вважає беззаперечним.

На підтвердження реального виконання угод із зазначеним контрагентом позивачем надано платіжні документи (Т.2 а.с.21-27), видаткові накладні за 2009-2010 роки ( Т.1 а.с.10-16), податкові накладні ( Т.1 а.с.17-23).

В судовому засіданні встановлена помилковість надання позивачем, разом із позовною заявою платіжних документів, розміщених - т.1а.с.8-9, які свідчать про іншу діяльність позивача та не відносяться до предмету спору. В судовому засіданні позивачем додані додаткові платіжні документи (т.2.а.с.21-27).

Податкові та видаткові накладні від імені постачальника ПП «Луганськенерголюкс», за твердженням позивача, підписані директором ОСОБА_4

Податкові накладні від 25.02.2010 року, 31.12.2009 року, 30.12.2009 року, 07.12.2009 року (т.1 а.с.19-23), в розділі умови постачання містять посилання на рахунки від відповідної дати, які на виконання вимог ст. 71 КАС України надані позивачем до матеріалів справи (т.2.а.с.21-27) та кореспондуються за сумою, датою та індивідуальними між собою видатковими накладними, складеними за відповідні дати (т.1. а.с.12-16).

Видаткові накладні містять адресу постачальника : м. Луганськ, кв. Комарова, буд.19,кв.81, яка в свою чергу співпадає з юридичною адресою ПП «Луганськенерголюкс», зазначеній в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (Т.2.а.с.1-3).

Згідно із ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.11 по справі №1-291/ 2011р, який станом на момент розгляду даної справи набрав чинності, встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6, у період з січня 2010 року по 25 лютого 2011 року, за згодою з невстановленою особою, маючи намір займатись фіктивним підприємництвом, у січні 2010 року придбали у ОСОБА_4 Приватне підприємство «Луганськенерголюкс» (далі -вирок від 21.10.2011, а.с.157-211).

Згідно із зазначеним вироком з січня 2010 року ОСОБА_7, формально залишився директором, але господарською діяльністю підприємства не займався, при цьому передав членам злочинної групи статутні документи і печатку підприємства, а також документи по відкритих ним поточних рахунках підприємства для використовування вказаних рахунків, програму «Клієнт-Банк», логін та пароль, для управління вказаними рахунками з видаленого доступу.

Таким чином в розумінні вимог ст. 72 КАС України вироком від 21.10.2011 року встановлено, що з січня 2010 року ОСОБА_4 не займався господарською діяльністю ПП «Луганськенерголюкс».

При цьому за наданими сторонами розрахунками до січня 2010 року позивачем було виконано господарських операцій з контрагентом на суму 52612,8грн., після січня 2010 року на суму 12668,58грн.

Таким чином вирок суду від 21.10.2011 року та дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не стосується операцій, які мали місце до січня 2010 року.

В даному випадку суд не наділений повноваженнями розраховувати штрафні санкції по періодам та перераховувати розмір штрафу, визначений відповідачем за спірний період господарської діяльності - до вироку та після вироку від 21.10.2011року, оскільки суд не повинен підміняти податковий орган.

З пояснень сторін та досліджених бухгалтерських документів убачається, що осуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_6, не підписували спірних документів з позивачем.

У вироку суду від 21.10.2011 року не досліджувались спірні господарські операції між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», відповідно не надавалась юридична оцінка первинним бухгалтерським документам, дослідженим в даному судовому засіданні.

З досліджених в судовому засіданні засновницьких документів ПП «Луганськенерголюкс» убачається, що приватне підприємство «Луганськенерголюкс», і.к. 34791182, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 05.12.2006 запис № 1 382 102 0000 011708, керівник підприємства ОСОБА_4, місцезнаходження підприємства: Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул.Совєтська,б.40,кім.201, з 15.06.2009 нове місцезнаходження юридичної особи: 91057, м.Луганськ, Жовтневий район, кв.Комарова,б.19,кв.81, що підтверджується довідкою з ЄДР ( Т.2 а.с.1-5), статутом підприємства та свідоцтвом про державну реєстрацію (Т.2 а.с.30, 31 звор.бік).

05 травня 2011 року між ОСОБА_4 (дарувальником) та ОСОБА_8 (обдарованим) було укладено договір дарування частки у статутному капіталі ПП «Луганськенерголюкс». З 06.05.2011 керівником юридичної особи зареєстровано ОСОБА_8.

Рішенням власника від 05.05.2011 вирішено звільнити ОСОБА_4 з посади директора з 05.05.2011, обов'язки директора підприємства залишити за собою з 06.05.2011.(Т2. а.с.32).

Тобто зазначені засновницькі документи не містять даних про засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як посадових осіб ПП «Луганськенерголюкс».

При досліджені в судовому засіданні знайшло часткове підтвердження посилання позивача на використання в подальшій господарській діяльності продукції отриманої згідно бухгалтерської документації від ПП «Луганськенерголюкс», оскільки наявне співпадання матеріалів зазначених в актах виконаних робіт та видаткових, податкових накладних.

Зокрема, у видатковій накладній № ЛЄ-250202 від 25.02.2010 року зазначено про отримання позивачем - счетчика електронного прямоток актив-реактив НИК 5-100А (мовою оригіналу ( а.с.12), який за твердженням позивача, за актом № 2 від 16.12.2009 року та накладною № 135 від 16.12.2009 року реалізований на користь Головного Управління ЖКГ Луганської ОГА (а.с.49);

- у видатковій накладна від 30.12.2009 р. відображений:

- товар № 8 пускач магнітній 2 ш. (а.с. 14) співпадає з актом приймання виконаних робіт № 7 (а.с. 77);

- товар № 10 реле РПУ 2 ш. ( а.с. 14) співпадає з актом приймання виконаних робіт № 7 (а.с. 78);

- товар № 12 кабель ВВГ 3х2,5 14 метрів ( а.с.14) співпадає з актом приймання виконаних робіт № 7 ( а.с. 79);

- товар № 11 сальник 2 шт ( а.с.14) співпадає з актом приймання виконаних робіт № 7 ( а.с. 79).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на чотири подорожніх листи службового легкового автомобіля типової форми № 3 за період з 01.12.2009 по 31.12.2009, за період з 01.02.2010 по 28.02.2010, за період з 01.03.2010 по 31.03.2010, за період з 01.04.2010 по 30.04.2010, як документи які свідчать про перевезення товару з наступних підстав (а.с.129-132).

Порядок заповнення подорожнього листа легкового автомобіля регулюється Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.98 р. № 74, яка встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів (далі наказ № 74).

З системного аналізу Наказу № 74 убачається обов'язкове виконання положень наказу для всіх підприємств, установ та організацій, незалежно від відомчого підпорядкування і форми власності, використання власного або орендованого транспорту.

Надані позивачем подорожні листи видавались строком на один місяць та не відповідають встановленим п.2 Наказу № 74 вимогам в частині видачі листа строком на один робочий день.

В даному випадку критична оцінка судом подорожніх листів оцінюється в сукупності з іншими первинними документами та не свідчить про відсутність господарських операцій, оскільки вони не є визначальними, при цьому позивачем надані належні та допустимі первинні документи, які підтверджують наявність спірних господарських операцій.

При цьому незаконна діяльність ПП «Луганськенерголюкс» з іншими контрагентами, зазначеними у вироку суду, не є беззаперечним доказом незаконної діяльності у взаємовідносинах з позивачем.

Суд не приймає до уваги посиланням відповідача на відсутність сертифікатів, документів про якість товарів, зазначених у видаткових накладних, оскільки в даному випадку їх наявність не є обов'язковою, та не є предметом спору.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з платіжних доручень, доданих до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 306 грн., який необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 09 листопада 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2012р. № 0001322220 та № 0013122200 задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.09.2012р. № 0001322220 , яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем -13600,00 грн., за штрафними санкціями -3 400,00 грн.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.09.2012р. № 0013122200 , яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 10880,00 грн., за штрафними санкціями -2 720,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» судові витрати у розмірі 306,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 14 листопада 2012 року.

СуддяС.М. Чиркін