Ухвала

від 21.01.2013 по справі 2а/1270/7911/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чиркін С.М

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року справа №2а/1270/7911/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф.,

Яковенка М.М.,

за участю секретаря судового засідання Білоцерковець Д.О.,

за участю

представника позивача Ямпольського Г.В. (за довіреністю)

представників відповідача Гарбуз К.А. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7911/2012 (головуючий І інстанції Чиркін С.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2012 р. № 0001322220 та № 0013122200,-

В С Т А Н О В И В :

До Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагер» до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2012 р. № 0001322220 та № 0013122200 (а.с.3-7 т.1).

Постановою суду першої інстанції від 09.11.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженої відповідальністю «Вагер» - задоволені повністю а саме: визнані незаконними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012 р. № 0001322220 та № 0013122200; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 306 грн. (а.с. 43-47 т.2)

Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Луганської міської ради в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку у відповідача в якості платника податків, у тому числі податку на додану вартість (т.1 а.с. 82).

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - наказ № 984).

Згідно із п.3 наказу № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В період з 20.08.2012р. до 27.08.2012 р. уповноваженими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача, за результатами якої 03.09.2012р. складено акт № 580/22-200/21756498 (далі - Акт № 580) (т.1 а.с.24-38).

Позивачем не оскаржуеться порядок призначення та проведення перевірки.

У встановленому порядку відповідачем направлений запит на отримання додаткових документів, який на думку відповідача виконаний позивачем частково, оскільки не надані всі бухгалтерські документи, зокрема належним чином оформлені подорожні листи, сертифікати якості.

У висновках акту № 580 зазначено про порушення п.5.1 ст.5, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 13 600 гри., в т.ч. по періодах за 2009 - на 10 961 грн. (4-й квартал - на 10 961 грн.), за півріччя 2010- на 2 639 грн. (1-й квартал - на 2 437 грн., 2-й квартал - на 202 грн.), п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено його заниження всього у сумі 10 880 грн., в т.ч. за рахунок завищення від'ємного значення за березень 2010 в розмірі 432 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ на 10 880 грн. (в т.ч. грудень 2009 р. на 8 769 грн., лютий 2010 р. на 1 517 грн., квітень 2010 р. на 594 грн.).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На підставі вищевказаного акту № 580 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012 р. за №0013122200, згідно якого розмір донарахувань з податку на додану вартість склав 13600,00грн., в т.ч. за основним платежем 10880,00 грн. за штрафними санкціями 2720,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 28.09.2012 р. №0001322220, згідно якого розмір донарахувань з податку на прибуток склав 17000,00 грн., в т.ч. за основним платежем 13600,00 грн. за штрафними санкціями 3400,00 грн. (т.1 а.с.42-43).

Сторонами визнано, що зазначені податкові повідомлення - рішення направлено та отримано позивачем.

Предметом даного спору у тому числі є правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За твердженням представника відповідача підставою для винесення зазначених податкових повідомлень - рішень послугувала встановлена нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Луганськенерголюкс», та відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів фінансово - господарської діяльності.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації.

Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З системного аналізу законодавства убачається чітка регламентація та певні вимоги до бухгалтерських документів, зокрема до податкової накладної.

На момент складання спірних податкових накладних діяв наказ ДПА України N 165 від 30.05.97р., яким була затверджена форма податкової накладної та порядок її заповнення.

Згідно із затвердженою формою податкова накладна повинна містити посилання на умови постачання (форму цивільно-правового договору).

З посиланням на вимоги ст.181 Господарського кодексу України позивач зазначив про укладання господарської угоди у спрощеній формі, тобто лише шляхом обміну бухгалтерськими документами - видатковими та податковими накладними, без укладання окремого договору постачання.

З пояснень представника відповідача та акту № 580, вбачається, що підставами для прийняття оскаржених повідомлень - рішень слугував вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 р. по справі №1-291/2011р. та відсутність у позивача належних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували реальність господарських операцій.

На підтвердження реального виконання угод із зазначеним контрагентом позивачем надано платіжні документи (Т.2 а.с.21-27), видаткові накладні за 2009-2010 роки ( Т.1 а.с.10-16), податкові накладні ( Т.1 а.с.17-23).

Податкові та видаткові накладні від імені постачальника ПП «Луганськенерголюкс», за твердженням позивача, підписані директором ОСОБА_5

Податкові накладні від 25.02.2010 року, 31.12.2009 року, 30.12.2009 року, 07.12.2009 року (т.1 а.с.19-23), в розділі умови постачання містять посилання на рахунки від відповідної дати, які на виконання вимог ст. 71 КАС України надані позивачем до матеріалів справи (т.2.а.с.21-27) та кореспондуються за сумою, датою та індивідуальними між собою видатковими накладними, складеними за відповідні дати (т.1. а.с.12-16).

Видаткові накладні містять адресу постачальника : м. Луганськ, кв. Комарова, буд.19,кв.81, яка в свою чергу співпадає з юридичною адресою ПП «Луганськенерголюкс», зазначеній в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (Т.2.а.с.1-3).

Що стосується вироку вирок Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 р. по справі №1-291/2011р. суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з вироку, гр. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винними у вчиненні злочинів, передбачених ст..ст.28 ч.3., 205 ч.2 та 15 ч.2, 191 ч.5 КК України.

Згідно з частиною 1 статті 205 КК України фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Частиною 2 статті 205 КК України передбачено, що ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

Відповідно до ч.1 ст. 13 КК України закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу.

Як слідує зі змісту ст. 205 КК України, передбачений нею злочин є злочином з формальним (усіченим) складом, об'єктивна сторона якого вичерпується діянням і не включає як обов'язковий елемент суспільно небезпечні наслідки. Він вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої диспозицією норми дії - створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Про те, що такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього також зазначено у п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 25 квітня 2003 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності». У пункті 20 тієї самої постанови вказано, що у разі, коли створений чи придбаний суб'єкт підприємницької діяльності розпочав незаконну діяльність, що містить ознаки ще й іншого злочину, дії винної особи належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 205 КК і тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за здійснення незаконної діяльності.

З урахуванням цього вирок за вчинення злочину, передбаченого ст. 205 КК України, може свідчити тільки про те, чи мала місце в момент створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) протиправна дія, ким вона вчинена, проте не може встановлювати наслідки цієї дії.

В силу формального складу цього злочину ним не може охоплюватися подальша діяльність створеного (придбаного) субєкта підприємницької діяльності.

Тому посилання відповідача на встановлену вироком Брянківського міського суду Луганської області від 21.10.2011 р. по справі №1-291/2011р. безтоварність (фіктивність) угод стороною у яких був ПП «Луганськенерголюкс» судом до уваги не може братися. Встановлена зазначеним вироком обставина реєстрації вказаного підприємства з метою незаконної діяльності, не може вважатися обов'язковою для суду щодо фактичного укладення та виконання договорів з позивачем. Їх незаконна реєстрація не виключає реальності угод та одержання за ними продукції.

Відповідно до ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідач у Акті перевірки не дійшов висновків про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», вони не визнані недійсними у судовому порядку.

Відповідачем згідно з приписами ст. 71 КАС України не надано належних доказів, які б спростовували наявні у суду відомості про фактичне одержання позивачем товарно-матеріальних цінностей, кошти за які сплачені на банківські рахунки ПП «Луганськенерголюкс», використання у господарській діяльності цих ТМЦ та наявність податкових накладних, які підтверджують право на відповідний податковий кредит.

У вироку суду від 21.10.2011 року не досліджувались спірні господарські операції між позивачем та ПП «Луганськенерголюкс», відповідно не надавалась юридична оцінка первинним бухгалтерським документам, дослідженим в даному судовому засіданні.

З досліджених в судовому засіданні засновницьких документів ПП «Луганськенерголюкс» убачається, що приватне підприємство «Луганськенерголюкс», і.к. 34791182, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 05.12.2006 запис № 1 382 102 0000 011708, керівник підприємства ОСОБА_5, місцезнаходження підприємства: Луганська область, м. Луганськ, Ленінський район, вул.Совєтська,б.40,кім.201, з 15.06.2009 нове місцезнаходження юридичної особи: 91057, м.Луганськ, Жовтневий район, кв.Комарова,б.19,кв.81, що підтверджується довідкою з ЄДР ( Т.2 а.с.1-5), статутом підприємства та свідоцтвом про державну реєстрацію (Т.2 а.с.30, 31 звор.бік).

05 травня 2011 року між ОСОБА_5 (дарувальником) та ОСОБА_8 (обдарованим) було укладено договір дарування частки у статутному капіталі ПП «Луганськенерголюкс». З 06.05.2011 керівником юридичної особи зареєстровано ОСОБА_8

Рішенням власника від 05.05.2011 вирішено звільнити ОСОБА_5 з посади директора з 05.05.2011, обов'язки директора підприємства залишити за собою з 06.05.2011.(Т2. а.с.32).

Тобто зазначені засновницькі документи не містять даних про засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як посадових осіб ПП «Луганськенерголюкс».

При досліджені в судовому засіданні знайшло часткове підтвердження посилання позивача на використання в подальшій господарській діяльності продукції отриманої згідно бухгалтерської документації від ПП «Луганськенерголюкс», оскільки наявне співпадання матеріалів зазначених в актах виконаних робіт та видаткових, податкових накладних.

Зокрема, у видатковій накладній № ЛЄ-250202 від 25.02.2010 року зазначено про отримання позивачем - лічильника електронного прямоток актив-реактив НИК 5-100А (мовою оригіналу ( а.с.12), який за твердженням позивача, за актом № 2 від 16.12.2009 року та накладною № 135 від 16.12.2009 року реалізований на користь Головного Управління ЖКГ Луганської ОГА (а.с.49);

- у видатковій накладна від 30.12.2009 р. відображений:

- товар № 8 пускач магнітній 2 ш. (а.с. 14) співпадає з актом приймання виконаних робіт № 7 (а.с. 77);

- товар № 10 реле РПУ 2 ш. ( а.с. 14) співпадає з актом приймання виконаних робіт № 7 (а.с. 78);

- товар № 12 кабель ВВГ 3х2,5 14 метрів ( а.с.14) співпадає з актом приймання виконаних робіт № 7 ( а.с. 79);

- товар № 11 сальник 2 шт ( а.с.14) співпадає з актом приймання виконаних робіт № 7 ( а.с. 79).

При цьому незаконна діяльність ПП «Луганськенерголюкс» з іншими контрагентами, зазначеними у вироку суду, не є беззаперечним доказом незаконної діяльності у взаємовідносинах з позивачем.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1-ї інстанції. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7911/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7911/2012 - залишити без змін.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 25 січня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко