Постанова

від 09.11.2012 по справі 1570/5020/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/5020/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: представника позивача - Приймачука С.І. (за довіреністю),

представників відповідача - Хлопко В.Ф., Стецюри О.С. (за довіреностями)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС»до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0001302200.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку TOB «СВІКОН-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року , за результатами якої відповідачем складено акт №1216/22-0301/32429211 від 17.07.2012 року, яким встановлено порушення позивачем, зокрема вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 43541 грн. за березень 2011 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001302200 від 27.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43541 грн. -за основним платежем та на 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не згоден, та в обґрунтування його протиправності зазначає, що в п.3.2.2 акту перевірки зазначено, що TOB «СВІКОН-ПЛЮС»включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі факсимільних копій податкових накладних без наявності оригіналів на загальну суму 43541 грн., а саме, за податковою накладною за березень 2011 року, отриманою від контрагента ТОВ «Ніагара», проте вказане посилання в акті перевірки не обґрунтовується посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, або на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які б підтверджували зазначені висновки, адже не вказано ні номер, ні дату конкретної податкової накладної, що у свою чергу є порушенням приписів ст. 75 Податкового кодексу України та п.п.4,5,6 розділу І Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. Разом з цим, позивач вказує на те, що в результаті перевірки реєстру отриманих податкових накладних за березень 2011 року, було виявлено, що за березень 2011 року TOB «Ніагара»на адресу TOB «СВІКОН-ПЛЮС»були виписані лише дві податкові накладні: №16 від 31.03.2011 року на суму 4400415,69 грн. (сума ПДВ - 733402,63 грн.) та №28 від 31.03.2011року на суму 3744921,76 грн. (сума ПДВ - 624153,64 грн.). Тобто, як зазначає позивач, у TOB «СВІКОН-ПЛЮС»за березень 2011 року взагалі відсутня податкова накладна, отримана від TOB «НІАГАРА»на суму ПДВ у розмірі 43451 грн., та на підставі якої факсимільної копії податкової накладної за березень 2011 року відповідачем робився висновок в акті перевірки позивачу взагалі не відомо. Також, позивач зазначив, що при перевірці посадовим особам ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС надавалися лише вказані оригінали податкових накладних, та ніякі факсимільні копії при перевірці не надавалися. Враховуючи викладене, позивач вважає, що ним не порушені вимоги п.п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та просив суд визнати недійсним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення .

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.88-89), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що ДПІ у м. Іллічівську Одеської області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «СВІКОН-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, якою встановлено, що підприємством включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по факсимільним копіям податкових накладних без наявності оригіналів на загальну суму 43541 грн. Отже, як вказує відповідач, в порушення п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ без наявності податкових накладних на суму 43541 грн., сформованого за рахунок операцій, проведених з TOB «Ніагара»(код 30940468), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 43541 грн. за березень 2011 року. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на надані докази.

Представники відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення відповідача, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС» (надалі - TOB «СВІКОН-ПЛЮС», позивач, підприємство) зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 .04.2003 року, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №274460 (а.с.6).

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки та станом на момент розгляду справи підприємство знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Іллічівську Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, TOB «СВІКОН-ПЛЮС»було зареєстровано, в тому числі, платником податку на додану вартість, що підтверджується п.2.4, п.п.2.4.1 акту перевірки (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 25.05.2012 року №01-045/231, №01-045/232, №01-045/233, №01-045/234, №01-045/235, виданих ДПІ у місті Іллічівську, згідно наказу від 14.05.2012 року №145 «Про проведення документальної планової перевірки»(а.с.112,114,116) та наказу №209 від 22.06.2012 року «Про продовження терміну планової виїзної перевірки», посадовими особами ДПС в Одеській області та ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС відповідно до п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та згідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у місті Іллічівську Одеської області ДПС складено акт від 17.07.2012 року №1216/22-0301/32429211 (а.с.8-30), яким встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 43541 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 43541 грн.

На підставі акту перевірки від 17.07.2012 року №1216/22-0301/32429211, ДПІ у місті Іллічівську Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0001302200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43541 грн. -за основним платежем та на 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с.31,127).

Вказане рішення отримано директором ТОВ «СВІКОН-ПЛЮС»03.08.2012 року, що підтверджується матеріалами справи.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість.

Доходячи висновку про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, відповідач у акті перевірки зазначив, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (у рядку 10.1 Декларацій «придбання товарів на території України, які підпадають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою») за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року у загальній сумі 27696748 грн. встановлено, що на формулювання цих показників мали вплив операції з придбання пального за договорами купівлі-продажу, договорами комісії.

Разом з цим, як зазначає відповідач в своєму акті, проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 10.1 Декларацій за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року у загальній сумі 27696748 грн. на підставі таких документів, як: обігово-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 311 «Поточний рахунок в національній валюті», 301 «Каса», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 644 «Податковий кредит», 281 «Товари на складі», 20 «Виробничі запаси», 37 «Розрахунки різними дебіторами», 68 «Розрахунки за іншими операціями», банківських виписок, податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг), реєстрів отриманих податкових, та інших первинних документів встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 сума ПДВ з «придбання з ПДВ на митній території України»у загальній сумі 43541 грн., а саме по періодах: березень 2011 року 43541 грн.

Водночас, відповідачем зазначено, що в ході проведення перевірки встановлено, що підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по факсимільним копіям податкових накладних без наявності оригіналів на загальну суму 43541 грн., у тому числі за березень 2011 року -43541 грн. При цьому, на сторінці 15 акту перевірки зазначається, що позивач отримав податкову накладну від ТОВ «Ніагара»(код 30940468) на суму ПДВ 43541 грн., та включив цю суму до складу податкового кредиту у березні 2011 року.

Враховуючи викладене, ДПІ у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби зазначає в своєму акті, що в порушення вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ без наявності податкових накладних на суму 43541 грн., сформованого за рахунок операцій, проведених з TOB «Ніагара»(код 30940468), що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 43541 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 43541 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі -ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З наданих до суду представником позивача та представником відповідача, копій податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(а.с.54-60,100-105) вбачається, що у березні 2011 року позивач відобразив у складі податкового кредиту по постачальнику з індивідуальним податковим номером 309404615537, яким є ТОВ «Ніагара» (код 30940468), суму ПДВ у розмірі 1357556,24 грн. на підставі податкових накладних, виписаних підприємством у березні 2011 року.

При цьому, позивачем надано до суду належним чином завірені копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Ніагара»(індивідуальний податковий номер 309404615537), на підтвердження факту здійснення господарської операції відповідно до договору комісії №37 від 01.07.2008 року, на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту у березні 2011 року суму ПДВ у розмірі 1357556,24 грн., а саме: податкова накладна №16 від 31.03.2011 року на суму ПДВ - 733402,63 грн. та податкова накладна №28 від 31.03.2011 року на суму ПДВ -624153,64 грн. (а.с.41-42).

Тобто, вказана сума ПДВ у розмірі 1357556,24 грн. відображена у двох податкових накладних №16 від 31.03.2011 року та №28 від 31.03.2011 року, та як вбачається з матеріалів справи, за період березень 2011 року, до складу податкового кредиту не вносилось жодних інших податкових накладних по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Ніагара», крім податкових накладних №16 та №28 від 31.03.2011 року, що підтверджується також реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року (а.с.62-75).

Разом з цим, як вже встановлено судом, в акті перевірки зазначено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по факсимільним копіям податкових накладних без наявності оригіналів на загальну суму 43541 грн., у тому числі за березень 2011 року -43541 грн. При цьому, на сторінці 15 акту перевірки зазначається, що позивач отримав податкову накладну від ТОВ «Ніагара»(код 30940468) на суму ПДВ у розмірі 43541 грн., та включив цю суму до складу податкового кредиту у березні 2011 року.

У судовому засіданні представник відповідача, який був перевіряючим при проведені вищезазначеної перевірки, не спростовував того, що сума ПДВ у розмірі 1357556,24 грн. відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»на підставі податкових накладних»№16 та № 28 від 31.03.2011 року.

При цьому, на вимогу суду надати копію податкової накладної, про яку йдеться мова в акті перевірки, з боку відповідача не було надано такої накладної, з посиланням на те, що копія такої накладної при перевірки перевіряючими не робилась.

Разом із тим, на пропозицію суду зазначити вид господарської діяльності та господарської операції, за результатами якої виписана податкова накладна, назвати дату виписки та порядковий номер такої накладної, представник відповідача - Стецюра О.С., який безпосередньо здійснював перевірку, зазначив суду про відсутність таких даних та неможливість їх зазначити.

Крім того, вказаний представник відповідача на запитання суду стосовно того, чому вказана податкова накладна на суму 43541 грн. за березень 2011 року, отримана позивачем від ТОВ «Ніагара», яка не відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2011 року, була зазначена в акті перевірки, як така, що включена до складу податкового кредиту у березні 2011 року, зазначив, що у нього відповіді не має.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року за №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, відповідно до норм статей 77, 78, 86 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (надалі -Порядок).

Відповідно до п.п. 4,5,6 розд. 1 цього Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп.5.2 п.5 розділу ІІ Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; - зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

Як вже встановлено судом, та не спростовувалось представниками відповідача в судовому засіданні, в акті перевірки відсутнє посилання на вид господарської діяльності та господарської операції, на підставі якої позивачу виписана податкова накладна ТОВ «Ніагара»на суму 43541 грн. за березень 2011 року, відсутні жодні ідентифікуючи реквізити цієї накладної, як то, дата виписки та порядковий номер накладної. Більш того, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що жодних сум ПДВ по податкових накладних по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Ніагара»за період березень 2011 року, окрім сум ПДВ, що відображені у податкових накладних №16 та №28 від 31.03.2011 року до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року не відносилось. Разом з тим, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що після 31.03.2011 року позивач також не отримував жодних податкових накладних від ТОВ «Ніагара», виписаних у березні 2011 року, в тому числі на суму ПДВ у розмірі 43541 грн., що підтверджується даними його податкового обліку з податку на додану вартість, та не заперечувалось в свою чергу, представниками відповідача.

Також, як вже зазначено судом, з боку відповідача не було надано копії податкової накладної на суму ПДВ у розмірі 43541 грн., про яку зазначається в акті перевірки, як і не було на вимогу суду зазначено вид господарської діяльності, на підставі якої виписана ця податкова накладна, дату виписки та порядковий номер такої накладної.

Тобто, на підставі якої саме факсимільної копії податкової накладної за березень 2011 року робився відповідачем висновок в акті перевірки, з боку останнього не було зазначено та надано суду жодних доказів.

При цьому, суд не надає правової оцінки господарським взаємовідносинам ТОВ «СВІКОН-ПЛЮС»та ТОВ «Ніагара» та не досліджує у даній справі питання фактичності і реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, та правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних №16 та №28 від 31.03.2011 року, оскільки за даним фактом відповідачем не було зазначено про порушення податкового законодавства, та даний факт не слугував підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем при визначенні позивачу порушення вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не дотримано вимоги п.п. 4,5,6 розд. І, пп.5.2 п.5 розділу ІІ Порядку Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N 34/18772, оскільки встановлення порушення зроблено без посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності позивача та первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, в акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та посилання на включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по факсимільним копіям податкових накладних без наявності оригіналів за березень 2011 року на суму 43541, ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними документами та доказами з боку відповідача. Натомість, позивачем надані докази на підтвердження віднесення сум податку на додану вартість по господарським операціям з його контрагентом - ТОВ «Ніагара»за березень 2011 року на підставі податкових накладних №16 від 31.03.2011 року, №28 від 31.03.2011 року на суму 1357556,24 грн., а не на суму 43541 грн., що не спростовувалось в судовому засіданні представниками відповідача.

На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Суд вважає за необхідне на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, який необхідно застосувати у даній справі є визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. Такий спосіб захисту на думку суду повністю відповідає тому способу, про який просить позивач в своїх позовних вимогах. Викладення судом в резолютивній частині постанови змісту способу захисту по-іншому, ніж його виклав позивач у позовних вимогах, не свідчить про те, що суд у даній справі вийшов за межі позовних вимог і обрав інший спосіб захисту, ніж просив позивач. Такі відмінності обумовлені тлумаченням суду належного способу захисту, який узгоджується з нормами діючого законодавства та фактичними обставинами справи.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 27.07.2012 року №0001302200 є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Платіжним дорученням від 07.08.2012 року підтверджується сплата позивачем судового збору у сумі 435,40 грн. (а.с.5).

Таким чином, суд вважає, що судові витрати TOB «СВІКОН-ПЛЮС» зі сплати судового збору в сумі 435 грн. 40 коп. підлягають відповідно до вимог ст. 94 КАС України відшкодуванню з Державного бюджету України, оскільки рішення по даній справі ухвалено на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2,7,8, 9,14,70,71,72,79,86,94,103,158 -163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 27.07.2012 року № 0001302200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС»(ідентифікаційний код 32429211) суму сплаченого судового збору в розмірі 435 грн. 40 коп. (чотириста тридцять п'ять гривень 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 09 листопада 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.

.

.