Ухвала

від 12.06.2013 по справі 1570/5020/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 р.Справа № 1570/5020/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012 року № 0001302200.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку TOB «СВІКОН-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої відповідачем складено акт №1216/22-0301/32429211 від 17.07.2012 року, яким встановлено порушення позивачем, зокрема вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 43 541 грн. за березень 2011 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001302200 від 27.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43 541 грн. - за основним платежем та на 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням не згоден, та в обґрунтування його протиправності зазначає, що в п.3.2.2 акту перевірки зазначено, що TOB «СВІКОН-ПЛЮС» включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі факсимільних копій податкових накладних без наявності оригіналів на загальну суму 43 541 грн., а саме, за податковою накладною за березень 2011 року, отриманою від контрагента TOB «Ніагара», проте вказане посилання в акті перевірки не обґрунтовується посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, або на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які б підтверджували зазначені висновки, адже не вказано ні номер, ні дату конкретної податкової накладної, що у свою чергу є порушенням приписів ст. 75 Податкового кодексу України та п.п.4,5,6 розділу І Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року. Разом з цим, позивач вказує на те, що в результаті перевірки реєстру отриманих податкових накладних за березень 2011 року, було виявлено, що за березень 2011 року TOB «Ніагара» на адресу TOB «СВІКОН-ПЛЮС» були виписані лише дві податкові накладні: № 16 від 31.03.2011 року на суму 4 400 415,69 грн. (сума ПДВ - 733 402,63 грн.) та № 28 від 31.03.2011 року на суму 3 744 921, 76 грн. (сума ПДВ - 624 153,64 грн.). Тобто, як зазначає позивач, у TOB «СВІКОН-ПЛЮС» за березень 2011 року взагалі відсутня податкова накладна, отримана від TOB «НІАГАРА» на суму ПДВ у розмірі 43 451 грн., та на підставі якої факсимільної копії податкової накладної за березень 2011 року відповідачем робився висновок в акті перевірки позивачу взагалі не відомо. Також, позивач зазначив, що при перевірці посадовим особам ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС надавалися лише вказані оригінали податкових накладних, та ніякі факсимільні копії при перевірці не надавалися. Враховуючи викладене, позивач вважає, що ним не порушені вимоги п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та просив суд визнати недійсним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що ДПІ у м. Іллічівську Одеської області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «СВІКОН-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податковою, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року, якою встановлено, що підприємством включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по факсимільним копіям податкових накладних без наявності оригіналів на загальну суму 43 541 грн. Отже, як вказує відповідач, в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ без наявності податкових накладних на суму 43 541 грн., сформованого за рахунок операцій, проведених з TOB «Ніагара» (код 30940468), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 43 541 грн. за березень 2011 року. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві га на надані докази.

Представники відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнали та просили суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби від 27.07.2012 року № 0001302200. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС» суму сплаченого судового збору в розмірі 435 грн. 40 коп.

Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби звернулася з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС» до ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 25.05.2012 року №01-045/231, №01-045/232, №01-045/233, №01-045/234, №01-045/235, виданих ДПІ у місті Іллічівську, згідно наказу від 14.05.2012 року №145 «Про проведення документальної планової перевірки» та наказу №209 від 22.06.2012 року «Про продовження терміну планової виїзної перевірки», посадовими особами ДПС в Одеській області та ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС відповідно до п.77.1, п.77.4 ст.77 Податкового кодексу України та згідно плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІКОН-ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у місті Іллічівську Одеської області ДПС складено акт від 17.07.2012 року №1216/22-0301/32429211, яким встановлено порушення позивачем вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 43541 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 43541 грн.

На підставі акту перевірки від 17.07.2012 року №1216/22-0301/32429211, ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0001302200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43541 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане рішення отримано директором ТОВ «СВІКОН-ПЛЮС» 03.08.2012 року.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість.

Перевіркою достовірності ображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (у рядку 1 Декларацій «придбання товарів на території України, які підпадають оподаткуванню ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою») за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року у загальній сумі 27 696 748 грн. встановлено, що на формулювання цих показників мали вплив операції з придбання пального за договорами купівлі-продажу, договорами комісії.

Крім того, проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 10.1 Декларацій за період з 01.07.2010 року по 31.03.2012 року у загальній сумі 27 696 748 грн. на підставі таких документів, як: обігово-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 311 «Поточний рахунок в національній валюті», 301 «Каса», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 644 Податковий кредит», 281 «Товари на складі», 20 «Виробничі запаси», 37 «Розрахунки різними дебіторами», 68 «Розрахунки за іншими операціями», банківських виписок, податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг), реєстрів отриманих податкових та інших первинних документів, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 сума ПДВ з «придбання з ПДВ на іншій території України» у загальній сумі 43 541 грн., а саме по періодах: березень 111 року 43541 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по факсимільним копіям податкових накладних без наявності оригіналів на загальну суму 43 541 грн., у тому числі за березень 2011 року - 43541 грн. При цьому, на сторінці 15 акту перевірки визначається, що позивач отримав податкову накладну від ТОВ «Ніагара» (код 30940468) на суму ПДВ 43541 грн., та включив цю суму до складу податкового кредиту у березні 311 року.

У зв'язку з викладеним відповідач дійшов висновку, що в порушення вимог п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством включено до складу податкового кредиту суми ПДВ без наявності податкових накладних на суму 43541 грн., сформованого за рахунок операцій, проведених з ТОВ «Ніагара» (код 30940468), що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 43541 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 43541 грн.

Згідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з наданих представниками сторін копій податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», у березні 2011 року позивач відобразив у складі податкового кредиту по постачальнику з індивідуальним податковим номером 309404615537, яким є ТОВ «Ніагара» (код 30940468), суму ПДВ у розмірі 1 357 556,24 грн. на підставі податкових накладних, виписаних підприємством у березні 2011 року.

Апелянтом надано до суду належним чином завірені копії податкових накладних, виписаних ТОВ «Ніагара» (індивідуальний податковий номер 309404615537), на підтвердження факту здійснення господарської операції відповідно до договору комісії №37 від 01.07.2008 року, на підставі яких позивачем віднесено до складу податкового кредиту у березні 2011 року суму ПДВ у розмірі 1 357 556,24 грн., а саме: податкова накладна №16 від 31.03.2011 року на суму ПДВ - 733402,63 грн. та податкова накладна №28 від 31.03.2011 року на суму ПДВ - 624 153,64 грн.

Таким чином, вказана сума ПДВ у розмірі 1 357 556,24 грн. відображена у двох податкових накладних №16 від 31.03.2011 року та №28 від 31.03.2011 року, та як вбачається з матеріалів справи, за період березень 2011 року, до складу податкового кредиту не вносилось жодних інших податкових накладних по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Ніагара», крім податкових накладних №16 та №28 від 31.03.2011 року, що також підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2011 року.

Відповідно до акту перевірки позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по факсимільним копіям податкових накладних без наявності оригіналів на загальну суму 43541 грн., у тому числі за березень 2011 року - 43541 грн. При цьому, на сторінці 15 акту перевірки зазначається, що позивач отримав податкову накладну від ТОВ «Ніагара» (код 30940468) на суму ПДВ у розмірі 43541 грн. та включив цю суму до складу податкового кредиту у березні 2011 року.

Представником відповідача, який був перевіряючим при проведені вищезазначеної перевірки, не було спростовано той факт, що сума ПДВ у розмірі 1 357 556,24 грн. відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі податкових накладних» №16 та № 28 від 31.03.2011 року.

Колегією суддів враховується, що на вимогу суду про надання копії податкової накладної, на яку вказується в акті перевірки, відповідачем не було представлено такої накладної з посиланням на те, що копія такої накладної при перевірці перевіряючими не робилась.

Крім того, на пропозицію суду зазначити вид господарської діяльності та господарської операції, за результатами якої виписана податкова накладна, назвати дату виписки та порядковий номер такої накладної, представник відповідача, який безпосередньо здійснював перевірку, зазначив суду про відсутність таких даних та неможливість їх зазначити.

Разом з тим колегія суддів враховує, що вказаний представник відповідача на запитання суду стосовно того, чому вказана податкова накладна на суму 43541 грн. за березень 2011 року, отримана позивачем від ТОВ «Ніагара», яка не відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та в розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2011 року, була зазначена в акті перевірки, як така, що включена до складу податкового кредиту у березні 2011 року, зазначив, що у нього відповіді не має.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року за №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, відповідно до норм статей 77, 78, 86 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб (резидентів і нерезидентів) та їх відокремлених підрозділів, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до п.п. 4,5,6 розділу 1 цього Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В акті перевірки відсутнє посилання на вид господарської діяльності та господарської операції на підставі якої позивачу виписана податкова накладна ТОВ «Ніагара» на суму 43541 грн. за березень 2011 року, відсутні жодні ідентифікуючи реквізити цієї накладної (дата виписки та порядковий номер накладної).

Крім того, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що жодних сум ПДВ по податкових накладних по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Ніагара» за період березень 2011 року, окрім сум ПДВ, що відображені у податкових накладних №16 та №28 від 31.03.2011 року до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року не відносилось. При цьому, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що після 31.03.2011 року позивач також не отримував жодних податкових накладних від ТОВ «Ніагара», виписаних у березні 2011 року, в тому числі на суму ПДВ у розмірі 43541 грн., що підтверджується даними його податкового обліку з податку на додану вартість, та не заперечувалось в свою чергу, представниками відповідача.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що з боку відповідача не було надано копії податкової накладної на суму ПДВ у розмірі 43541 грн., про яку зазначається в акті перевірки, як і не було на вимогу суду зазначено вид господарської діяльності, на підставі якої виписана ця податкова накладна, дату виписки та порядковий номер такої накладної.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем при визначенні позивачу порушення вимог пп. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не дотримано вимоги п.п. 4,5,6 розділу І, пп.5.2 п.5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Так, встановлення порушення було зроблено за відсутності посилання на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності позивача та первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, які б підтвердили наявність вказаних фактів.

Судом першої інстанції було вірно визначено, що висновки відповідача в акті перевірки про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України та посилання на включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по факсимільним копіям податкових накладних без наявності оригіналів за березень 2011 року на суму 43541 грн., ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються матеріалами справи.

Разом з тим колегією суддів враховується, що позивачем були представлені належні докази на підтвердження віднесення сум податку на додану вартість по господарським операціям з контрагентом - ТОВ «Ніагара» за березень 2011 року на підставі податкових накладних №16 від 31.03.2011 року, №28 від 31.03.2011 року на суму 1 357 556,24 грн., а не на суму 43 541 грн., що не зміг спростувати представник відповідача.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0001302200 є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим апеляційна скарга податкового органу підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року - без змін.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 13.06.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький