Постанова

від 09.11.2006 по справі 20-2/323

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-2/323

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

7 листопада 2006 року  

Справа № 20-2/323

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Видашенко Т.С.,

суддів                                                                      Антонової І.В.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

прокурор: не з'явився;

позивача: Ястремська Н.В., довіреність №21 від 6.11.06;

Сергєєв В.Л., довіреність №23 від 6.11.06;

відповідача: Скребець М.А., довіреність б/н від 15.09.06; Пахольчак В.М., Голова;

розглянувши апеляційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів у місті Севастополі на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Шевчук Н.Г.) від 10 липня 2006 року у справі № 20-2/323

за позовом           Прокурора Балаклавського району міста Севастополя (вул. 7 Листопаду, 3, місто Севастополь, 99042)

в інтересах держави в особі  Державного управління екології та природних ресурсів у місті Севастополі (вул. Радянська, 61, місто Севастополь, 99003)  

до           Садівничого товариства "Фіолент" (вул. Юмашева, 13/88, місто Севастополь, 99057)

про відшкодування збитків у сумі 11247,89 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 липня 2006 року у справі №20-2/323 у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, Державне управління екології та природних ресурсів в місті Севастополі звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, у зв'язку з тим, що воно було прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права.  

Під час повторного розгляду справи, в порядку передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, Севастопольський апеляційний господарський суд встановив таке.

Прокурор Балаклавського району міста Севастополя в інтересах держави в особі Державного управління екології та природних ресурсів в місті Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до садівничого товариства "Фіолент" про відшкодування збитків у сумі 11247, 89 грн., спричинених порушенням природоохоронного законодавства.    

Як вбачається із матеріалів справи, 06 липня 2004 року Державним управлінням екології та природних ресурсів в місті Севастополі проведена перевірка дотримання природоохоронного законодавства СТ "Фіолент" та складено акт перевірки від 6 липня 2004 року.

За результатами перевірки встановлено, що СТ "Фіолент" не санкціоновано розмістив будівельні відходи на схилі гори біля моря в районі ділянки №116.

Із акту перевірки вбачається, що звалище будівельних відходів на вказаному місці було зафіксовано 15 квітня 2004 року та займає площу 192 м2, об'ємом 768 м3, не ліквідовано, не виконано припис № 29 від 20 травня 2004 року. Зверху звалище присипано ґрунтом, на час перевірки поверх вище перелічених відходів насипані будівельні відходи площею 35 м2, об'ємом 80 м3 знизу на схилі на ґрунті–будівельні відходи висотою 0,4 м на площі 6 м2.

Даним актом було встановлено порушення відповідачем вимог статті 46 Закону  України "Про охорону  земель", статті 164 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України "Про відходи".

Відповідно до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 року № 171 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 травня 1998 року за №285/2715 відповідачу був нарахований розмір збитків для відшкодування -  11247, 89 грн.

Згідно зі статтею 164 Земельного кодексу України охорона земель включає захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, пересушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів.

Стаття 46 Закону України "Про охорону земель" передбачає, що при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються:  виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними;  максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами;  зняття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій; рекультивація земельних ділянок після ліквідації об'єктів поводження з відходами.

Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.

У районах можливого забруднення земель небезпечними відходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров'я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відходи" встановлено, що відходи -  будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно зі статтею 17 даного Закону, суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів.

Відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про відходи" та статті 46 Закону України "Про охорону земель" забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, у інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Захоронення відходів у надрах допускається у виняткових випадках за результатами спеціальних досліджень з дотриманням стандартів, норм і правил, передбачених законодавством України.

Крім того, у позивача відсутні будь-які належні докази про те, що саме відповідач має відношення до забруднення як ділянки №116 так і схилу.   

Судова колегія розглянувши матеріали справи та прийнявши до уваги висновок судової експертизи №3518 від 23 травня 2006 року, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з тих підстав, що у складі земельної ділянки, розташованої з західної сторони СТ "Фіолент" відходів, у розумінні статті 1 Закону України "Про відходи" нема, а до складу вказаної земельної ділянки входять уламки бетону та керамічної плитки, які не містять  водорозчинних речовин, які  могли б проникати до ґрунту та забруднювати його, а штучно зроблений насип на схилі яру тільки збільшує площу платоподібної поверхні, перешкоджає збільшенню абразивних процесів  та зменшує об'єми яру, а тому спричинення шкоди навколишньому середовищу відповідачем не має місця.

Порушення вищевказаних норм діючого законодавства із наданих позивачем доказів не вбачається та матеріалами справи не підтверджується.

З урахуванням висловленого судова колегія вважає, що позов необґрунтований, та не підлягає задоволенню.

При таких обставинах рішення господарського суду не підлягає скасуванню, оскільки висновки викладенні в рішенні не відповідають встановленим обставинам справи.  

          Керуючись статтями 101, 103 (частина1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів у місті Севастополі залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 липня 2006 року у справі № 20-2/323 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  Т.С. Видашенко

Судді                                                                                І.В. Антонова

                                                                                О.Л. Котлярова