Постанова

від 06.11.2012 по справі 2а-2045/12/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.11.12Справа №2а-2045/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

за участю: представників:

позивача - Іванова Анжеліка Вікторівна, довіреність б/н від 06.08.2012, Приватне підприємство «Югремстрой-21»;

відповідача - Бойко Ірина Валеріївна, довіреність № 44/9/10-039 від 15.03.12, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Югремстрой-21" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Югремстрой-21» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 150 374,50грн. та податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 120299,50грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставним визначенням позивачу грошових зобов'язань, оскільки висновки про порушення ним вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на документах первинного обліку. Позивач зазначає, що податковий кредит та валові витрати сформовані ним на підставі наявних належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, які підтверджують придбання підрядних робіт безпосередньо для використання у його господарської діяльності. Роботи дійсно були ним придбані у контрагента та наміру ухилятися від оподаткування у позивача не було. Протилежного відповідачем не встановлено, а тому прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань є протиправним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-2045/12/2770, підготовче провадження по справі закінчене, справа призначена до судового розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, просив у позові відмовити з підстав вказаних у запереченнях, а саме: зазначив, що перевірка проведена податковим органом у спосіб та порядку, передбачені Податковим кодексом України. З приводу прийняття податкових повідомлень-рішень вказує, що, оскільки між сторонами (позивачем та його контрагентом Фірмою «Капітель Плюс») фактично господарські операції не здійснювались, підрядні роботи Фірмою «Капітель Плюс» не виконувались, ПП «Югремстрой-21» грошові кошти за договором з Фірмою «Капітель Плюс» перераховувало без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, тому таки дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тобто спричинили завищення валових витрат та податкового кредиту. Такого висновку відповідач дійшов на підставі акту ДПІ в м. Сімферополі АР Крим ДПС від 11.04.2012 №38/22/31095815 про неможливість проведення зустрічної звірки Фірми «Капітель Плюс» ЄДРПОУ 31095815 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх вигляду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 по 31.03.2012 та матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ «Бренд строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит Груп», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ПП «Сіті буд», ПП «Добре місто», ПП «Нантехімідж», ПП «Кримторг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України. Згідно даним матеріалам, органами Державної податкової служби та досудового слідства внаслідок аналізу фінансово-господарської діяльності, первинних фінансових документів вищезазначених контрагентів та пояснень свідків, наданих в межах порушеної кримінальної справи, зроблено висновок про наявність в їх діяльності ознак фіктивності, передбачених ст.55-1 ГК України, відсутність факту реального придбання або продажу товарів чи послуг, та не підтверджено реальність проведених господарських операцій Фірмою «Капітель Плюс» з контрагентами-покупцями та постачальниками за цей період.

Також відповідач посилається на ненадання позивачем до перевірки документів, що підтверджують виконання робіт (формування витрат) на суму 32500грн. (відсутній акт приймання виконаних робіт по договору від 14.11.2010), та неправомірне включення позивачем до податкового кредиту податкової накладної від 16.01.2011.

Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.08.2012 року ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС складений акт №71/22-2/34301276/10/6076 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Югремстрой-21» з питань взаємовідносин з платниками податків ПП «Фірма «Капітель Плюс» ЄДРПОУ 31095815 за період з 01.01.2009 по 31.03.2012. Перевіркою встановлені порушення:

- занижений податок на прибуток всього у сумі 133048,0грн., в тому числі за 4 квартал 2010 в сумі 69302,0грн., за 1 квартал 2011 в сумі 63746,0грн. в результаті порушень п.1.31 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку з нікчемністю операцій з Фірма «Капітель Плюс» (ЄДРПОУ 31095815 м. Сімферополь), порушуючи ст.ст.203,215,216,228,662,655,656 Цивільного кодексу України в частині недодержання у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених з контрагентом - постачальником Фірма «Капітель Плюс», що в результаті призвело до завищення валових витрат за звітний період 4 квартал 2010 в сумі 277208,0грн., 1 квартал 2011 у сумі 254984,0грн.;

- занижений податок на додану вартість всього у сумі 106438,0грн., в тому числі за листопад 2010 на суму 10667,0грн., грудень 2010 на суму 44775,0грн., січень 2011 на суму 19583,0грн. та лютий 2011 на суму 31413,0грн., в результаті порушень пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з нікчемністю операцій з Фірма «Капітель Плюс», порушуючи ст.ст.203,215,216,228,662,655,656 Цивільного кодексу України в частині недодержання у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених з контрагентом - постачальником Фірма «Капітель Плюс», завищений податковий кредит з ПДВ за звітний період листопад 2010 у сумі 10667,0грн., грудень 2010 у сумі 44775,0грн., січень 2011 у сумі 19583,0грн. та лютий у сумі 31413,0грн., всього на суму 106438,0грн.

28 серпня 2012 року ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення №0000310222 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 150374,50грн., з яких податок - 133048,00грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 17326,50грн. та №0000300222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 120299,50грн., з яких податок - 106438,00грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 13861,50грн.

Позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення в повному об'ємі.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то необхідним є, зокрема, встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат за наслідками взаємовідносин із Фірмою «Капітель Плюс».

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що Приватне підприємство «Югремстрой-21» зареєстровано 18.04.2006 в Ленінської районної державної адміністрації у м. Севастополі, свідоцтво про державну реєстрацію від 18.04.2006 №10771020000002475 ЄДРПОУ 34301276. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.04.2006. Станом на дату підписання акту перебуває на обліку в ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС. Зареєстровано платником податку на додану вартість з 04.05.2006, свідоцтво платника податку на додану вартість 39522190.

05.11.2010 між Приватним підприємством «Югремстрой-21» та Фірмою «Капітель Плюс» укладений договір субпідряду №22/844 на виконання будівельних робіт по ремонту фасаду цеху літ. «Ж» на об'єкті, розташованому в м. Севастополі по Фіолентовському шосе Ѕ.

14.11.2010 між Приватним підприємством «Югремстрой-21» та Фірмою «Капітель Плюс» укладений договір субпідряду №24/845 на виконання робіт по ремонту зливової каналізації ПЛК на об'єкті, розташованому в м. Севастополі по Фіолентовському шосе Ѕ.

06.12.2010 між Приватним підприємством «Югремстрой-21» та Фірмою «Капітель Плюс» укладений договір субпідряду №25/869 на виконання робіт по ремонту покрівлі цеху літ. «Ж-1» на об'єкті, розташованому в м. Севастополі по Фіолентовському шосе Ѕ.

27.12.2010 між Приватним підприємством «Югремстрой-21» та Фірмою «Капітель Плюс» укладений договір субпідряду №27/935 на виконання робіт по ремонту фасаду цеху літ. «Ж-1» на об'єкті, розташованому в м. Севастополі по Фіолентовському шосе Ѕ.

27.01.2011 між Приватним підприємством «Югремстрой-21» та Фірмою «Капітель Плюс» укладений договір субпідряду №21 на виконання робіт по ремонту цеху літ. «Ж-1» на об'єкті, розташованому в м. Севастополі по Фіолентовському шосе Ѕ.

Фірма «Капітель Плюс» ЄДРПОУ 31095815, юридична адреса Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Глінки/Ж.Дерюгіної, 57В/2А, зареєстрована юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру. Станом на момент розгляду справи не перебуває в процесі припинення. У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання був керівник - ОСОБА_4 за період з 01.01.2009 по 20.09.2011. Взята на податковий облік в органах державної податкової служби 14.08.2000, станом на 06.04.2012 перебуває на обліку в ДПI в м. Сімферополі. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.12.2004 №961493, виданого ДПI в м. Сімферополі, індивідуальний податковий номер - 310958101291, Фірма «Капітель Плюс» зареєстровано платником ПДВ з 21.08.2000 по 31.03.2012. Свідоцтво платника ПДВ анульовано за ініціативою податкової 11.04.2012, причина анулювання - в Єдиному державному реєстрі зроблено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Умови договорів субпідряду виконані сторонами, підрядні роботи виконані Фірмою «Капітель Плюс» та прийняті ПП «Югремстрой-21», що підтверджується належним чином оформленими актами прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 за: листопад 2010, грудень 2010, січень 2011 та лютий 2011.

Вартість субпідрядних робіт оплачена позивачем, про що свідчать платіжні доручення: №1034, №1035 від 17.11.2010, №1053 від 06.12.2010, №1056 від 15.12.2010, №1064 від 22.12.2010, №1077 від 28.12.2010, №1079 від 17.01.2011, №1085 від 27.01.2011, №1095 від 10.02.2011, №1096 від 16.02.2011, №1105 від 23.02.2011.

На підтвердження виконання підрядних робіт та отримання коштів Фірмою «Капітель Плюс» на адресу позивача виписані податкові накладні: №2242, №2243 від 17.11.2010, №2330 від 06.12.2010, №2450 від 15.12.2010, №2525 від 22.12.2010, №2616 від 28.12.2010, №29 від 16.01.2011, №79 від 27.01.2011, №258 від 10.02.2011, №276 від 16.02.2011, №300 від 23.02.2011.

Укладення позивачем субпідрядних договорів з Фірмою «Капітель Плюс» пов'язано із його господарською діяльністю, оскільки зумовлено наявністю договірних зобов'язань перед ТОВ «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» за наступними договорами:

02.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» та Приватним підприємством «Югремстрой-21» укладений договір підряду №16 на виконання робіт по ремонту фасаду цеху літ. «Ж» на об'єкті, розташованому в м. Севастополі по Фіолентовському шосе Ѕ.

08.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» та Приватним підприємством «Югремстрой-21» укладений договір підряду №23 на виконання робіт по ремонту зливової каналізації ПЛК на об'єкті, розташованому в м. Севастополі по Фіолентовському шосе Ѕ.

01.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» та Приватним підприємством «Югремстрой-21» укладений договір підряду №24 на виконання робіт по ремонту покрівлі цеху літ. «Ж-1» на об'єкті, розташованому в м. Севастополі по Фіолентовському шосе Ѕ.

27.12.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» та Приватним підприємством «Югремстрой-21» укладений договір підряду №26 на виконання робіт по ремонту фасаду цеху літ. «Ж-1» на об'єкті, розташованому в м. Севастополі по Фіолентовському шосе Ѕ.

27.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Тавріда Електрик Україна» та Приватним підприємством «Югремстрой-21» укладений договір підряду №1 на виконання робіт по ремонту цеху літ. «Ж-1» на об'єкті, розташованому в м. Севастополі по Фіолентовському шосе Ѕ.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлює, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З усіх наданих суду первинних документів вбачається, що від імені контрагента позивача - Фірми «Капітель Плюс», їх підписано керівником ОСОБА_4.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як зазначалось раніше підставою для встановлення нікчемності господарських операцій між позивачем та Фірмою «Капітель Плюс», на думку відповідача, є, в тому числі, матеріали кримінальної справи, порушеної за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності: ТОВ «Бренд строй», ПП «Скипер», ПП «Комманд», ПП «Мобкримторг», ПП «Визит Торг», ТОВ «БК «Акрополь», ПП «Базис Торг», ТОВ «Аквамарин», ПП «Евроградстрой», фірма «Капітель Плюс», КП «Альянс», ПП «Пан Буд», ПП «Ротонда Торг», ПП «Габарит Груп», ТОВ БВП «Строитель Плюс», ТОВ «ВТК «Окнополь», ПП «Гранд-М», ПП «Райс-М», ПП «Грандпродукт», ПП «Сіті буд», ПП «Добре місто», ПП «Нантехімідж», ПП «Кримторг», ПП «Укрторгпартнер», ПП «Кримспецтехнолоджи», ТОВ «Тонар-Крим», ТОВ «Кримстройіндустрія», ПП «Прима Торг», ТОВ «ТМ-Компані», ПП «Беллатрикс», ПП «Севелітстрой», ПП «Мастер Торг», з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягла в сприянні директору ТОВ «Союз КДС» в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків директору ТОВ «Союз КДС», що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 212 КК України.

Однак, на час розгляду справи по суті доказів набрання законної сили вироком суду у кримінальних справах, порушених стосовно ОСОБА_4 чи по факту фіктивного підприємництва - створення Фірми «Капітель Плюс» суду не надано. Отже, враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача на факт порушення кримінальних справ стосовно ОСОБА_4 та по факту фіктивного підприємництва - створення Фірми «Капітель Плюс» є безпідставними, оскільки на даний час обвинувальні вироки у вказаних справах відсутні.

Також, суд не бере до уваги свідчення керівника Фірми «Капітель Плюс» ОСОБА_6, які є лише одним із джерел доказів у кримінальній справі та не засвідчують юридичного факту у даній справі, оскільки на момент укладення та виконання умов спірних правочинів керівником контрагента був ОСОБА_4, який і підписував первинні документи в межах договорів субпідряду.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і Фірмою «Капітель Плюс», що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема укладеними відповідно до вимог чинного законодавства договорами субпідряду, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаних угод, а саме: податковими накладними, актами прийомки виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідками про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, платіжними дорученнями, доказами необхідності отримання послуг ремонту у власній господарській діяльності, договорами підряду тощо. Усі зазначені документи відповідають поняттю первинних, підписані особами, відповідальними за здійснення господарської операції, та їх підписи засвідчені печатками сторін.

За цих обставин, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями.

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача факт невідповідності договорів субпідряду вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 Цивільного кодексу України у зв'язку з наступним.

Згідно з ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як встановлено судом зі змісту (істотних умов) правочинів субпідряду не вбачається їх протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договорів не доведено.

В той же час, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладених угод, зокрема, виконання робіт, оплата їх вартості, використання їх у власній господарській діяльності. Так, факт отримання робіт, їх відображення у звітних документах, подальшого використання у господарській діяльності позивача підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами.

Правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у 2010 році (1 квартал 2011), регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». З 01 січня 2011 року стосовно податкового кредиту з податку на додану вартість регулювалися статтями 198-201 Податкового кодексу України, податкових зобов'язань - статтями 185-188,200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не відносяться до складу валових витрат - витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні положення закріплені також у ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу валових витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.

В свою чергу, відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання.

Аналогічні положення закріплені у п. 184.1, 184.5 ст. 184 Податкового кодексу України,

За змістом наведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази (відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку) про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит і формування валових витрат за правочинами, факт здійснення позивачем розрахунків за отримані роботи, в ціні яких включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту і валових витрат за наслідками взаємовідносин із Фірмою «Капітель Плюс» за укладеними договорами субпідряду.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що Фірма «Капітель Плюс» можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування. Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права валові витрати та на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, яка включена до валових витрат, нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Згідно пп.36.1, пп.36.5 ст. 36, п.38.1 ст. 38, п.44.1 ст.44, п.47.1 ст.47, п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Така позиція обґрунтована захистом прав добросовісних платників податків та принципом особистої відповідальності правопорушника за скоєне порушення вимог податкового законодавства.

Отже, враховуючи той акт, що складений відповідачем акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, або рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 Господарського кодексу України щодо визнання недійсними спірних операції з підстав невідповідності їх вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, або які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тому висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому факти, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі податкові повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами. А тому, суд дійшов висновку, що на порушення наведених норм права в акті перевірки №71/22-2/34301276/10/6076 ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС правочини, вчинені між ПП «Югремстрой-21» та Фірмою «Капітель Плюс», визнано нікчемними з перевищенням повноважень, передбачених ст.20 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби мають право визначати у визначених Податковим кодексом України випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (пп.20.1.27 ст.20 кодексу); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом (пп.20.1.28 ст.20 кодексу).

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, що містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Отже, Податковий кодекс України визначає, що у випадку встановлення заниження або завищення платником податків суми його податкових зобов'язань контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити такому платнику податків суму грошових зобов'язань шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, в якому визначається підстава для такого нарахування.

За цих обставин, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» втратив чинність з 01 січня 2011, тому у січні та лютому 2011 ПП «Югремстрой-21» вже не могло порушити пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000300222 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за січень та лютий 2011 у загальній сумі 50997,0грн. з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій на підставі нормативно-правового акту, який втратив чинність, суперечить вимогам ст.19 Конституції України.

З приводу доводів відповідача про ненадання позивачем до перевірки документів, що підтверджують виконання робіт (формування витрат) на суму 32500грн. (відсутній акт приймання виконаних робіт по договору від 14.11.2010), та неправомірне включення до податкового кредиту податкової накладної від 16.01.2011 суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Платник податку має право на включення до складу валових витрат будь-якої суми витрат, які він поніс в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) за умови їх подальшого використання у власній господарської діяльності, незалежно чи почали таки товари (роботи, послуги) використовуватися на момент перевірки, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. При цьому, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставлять в залежність відсутність на момент перевірки, як це передбачено Законом України «Про податок на додану вартість», первинних документів (платіжних документів), що підтверджують отримання товарів (робіт, послуг), з можливість віднесення них до валових витрат.

Враховуючи той факт, що позивачем при розгляді справи в повному об'ємі надані первинні документи, які підтверджують правомірність формування валових витрат на підставі належним чином оформлених актів прийняття виконаних будівельних робіт, тобто датою фактичного отримання позивачем результатів робіт, що відповідає його податковому обліку, тому доводи відповідача не можуть бути підставою для висновку про правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення №0000310222.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду

За цих обставин, оскільки при розгляді справи судом досліджені податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, в тому числі за січень 2011, згідно висновку акту перевірки №71/22-2/34301276/10/6076 порушенням є саме недодержання у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України), безпосередньо суд не є контролюючим органом згідно Податковому кодексу України та не наділений повноваженнями проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, та встановлювати порушення, інших підстав для визначення відповідачем суми грошових зобов'язань з ПДВ та прийняття податкового повідомлення-рішення актом перевірки від 13.08.2012 не встановлено, тому підстави, викладені відповідачем в запереченнях на позов, не можуть вплинути на визнання спірного податкового повідомлення-рішення №0000300222 протиправним.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого Державна податкова інспекція в Ленінському районі м. Севастополя ДПС зобов'язана діяти на підставі та межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та Законами України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів. Податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на висновках досудового слідства без належної перевірки контрагента позивача, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. А тому суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ПП «Югремстрой-21» суми грошових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 150374,50грн. та податку на додану вартість у сумі 120299,50грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя ДПС від 28.08.2012 №0000310222 та №0000300222 повинні бути скасовані як таки, що прийняті з порушенням частини третьої ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За цих обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складена у повному обсязі та підписана 13.11.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Югремстрой-21» -задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 28 серпня 2012 року №0000310222 про збільшення Приватному підприємству «Югремстрой-21» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 150 374,50грн., в тому числі податок - 133 048,00грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 17326,50грн.

3. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби від 28 серпня 2012 року №0000300222 про збільшення Приватному підприємству «Югремстрой-21» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 120 299,50грн., в тому числі податок - 106 438,00грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 13861,50грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9, ЄДРПОУ 38022717) списати у безспірному порядку з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя Державної податкової служби (99011, м. Севастополь, вул. Кулакова,37, ЄДРПОУ 24691463) на користь Приватного підприємства «Югремстрой-21» (99055, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 34301276) судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення або складання в повному обсязі (у випадку складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України) апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Гавура