Постанова

від 26.10.2006 по справі 20-12/087

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/087

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 19 жовтня 2006 року  

Справа № 20-12/087

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретарів судового засідання                              Алєєва А.М., Долгова М.В.                    за участю представників сторін:

позивача:Полевіков О.В., директор,

                 Тарасова Л.А., довіреність №БВК/075/06 від 20.06.2006,

відповідача: Істягіна Н.М., довіреність №10-004/197 від 30.11.2005,

                  Верхола А.І., довіреність №10-004/186 від 09.08.2005,

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біовіткорм" та Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 16 серпня 2006 року у справі №20-12/087

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біовіткорм" (вул. Ген.Лебедя, 47,Севастополь,99000)

до           Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,Севастополь,99011)

про визнання протиправним донарахування позивачу податкових зобов'язань зподатку на додану вартість в сумі 21456,00 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 10760,00 грн., визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000122310/0 від 16.01.06

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дій відповідача про донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 21.456грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 10.760грн. та про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача про визначення позивачу податкового зобов'язання по вказаним сумам податку і штрафних санкцій.

Позов обґрунтований тим, що: 1) позивач правомірно зменшив свої податкові зобов'язання по операції продажу 4 січня 2002 року  приватному підприємцю Величко м'яса, тому що  строк давності по цим договірним зобов'язанням закінчився у січні 2005 року, а тому заборгованість є безнадійною, 2) позивач правомірно визначив базу податкового зобов'язання по операції продажу у листопаді 2004 року товару (основних засобів) по першої із події –поставці, без обмежень мінімального розміру бази оподаткування (не ніж залишкової вартості товару), тому що такі обмеження були встановлені у 2005 році Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, коли відбулася друга подія –оплата, однак податкові зобов'язання вже були визначені позивачем.  

При розгляді позову судом першої інстанції встановлено, що по договору з Величко не має документів про початок строку давності і тому не закінчився строк позовної давності; позивач по першої із події (оплаті) визначив базу оподаткування по договірній ціні без урахування мінімуму бази –залишкової, балансової вартості основних фондів; податковим органом  у зв'язку з здійсненням позивачем цих операцій прийнято податкове повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість і застосовані штрафні санкції у сумах 21.456грн. і 10.760грн.

Постановою суду позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення і визнані противоправними дії відповідача у частині донарахування податку на додану вартість на 15.236грн. і застосування штрафних санкцій –7.618 грн., у решті позову відмовлено. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 2,41грн. судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що мінімальний розмір бази оподаткування був встановлений після здійснення позивачем по першій із події (оплаті) оподаткування операції продажу цілісного майнового комплексу; по операції продажу позивачем м'яса не має документів про початок строку давності, а тому не можливо визначити термін закінчення такого строку і вважати договірні зобов'язання безнадійними.

Не погодившись з постановою суду, позивач надав апеляційну скаргу, якою просить постанову місцевого господарського суду скасувати у частині незадоволених позовних вимог, позов задовольнити повністю, вважаючи  що судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права і при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідач  також подав апеляційну скаргу, якою просить постанову місцевого господарського суду скасувати у задоволеній частині позову, у позові відмовити тому, що це судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Заперечень на апеляційні скарги не надійшло.

Розпорядженням першого заступника голови суду змінено склад колегії суддів: суддя Дугаренко О.В., замінена на суддю Черткову І.В.

У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи своєї апеляційної скарги  і не погодилися з доводами апеляційної скарги відповідача, представники відповідача підтримали доводи  своєї апеляційної скарги і не погодилися з доводами апеляційної скарги позивача.

На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 155-157), розглянув справу і встановив  наступне.

16 січня 2006 року керівником Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Зумським Я.І. на підставі акту перевірки №206\23-01\30581343 від 28 грудня 2005 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122310\0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21.456грн. і застосування штрафних санкцій –10.760грн., усього 32.216грн. (а.с. 9).

Скарга позивача у адміністративному порядку залишена без задоволення, про що податковим органом своєчасно прийнято і направлено платнику податків рішення про результат розгляду скарги (а.с. 25-30).

З вказаного акту перевірки (а.с. 10-24) вбачається, що підставою для донарахування податку стало те, що:

1) позивач у березні 2005 року продав товариству з обмеженою відповідальністю „Рост-Авто-Крим” основні засоби 1 групи за ціну, що ніж остаточної вартості цих засобів на 76.177,77грн., тобто занизив базу оподаткування операції продажу, що привело до несплати податку у сумі 15.237грн. (а.с. 16, 22);

2) позивач за лютий 2005 року уменшив податкові зобов'язання на 6.164,06грн. по договірним зобов'язанням з приватним підприємцем Величко на 36.984,38грн. у зв'язку з закінченням строку позовної давності, однак платником податку не надано до перевірки документів про початок позовної давності по вказаним договірним зобов'язанням, із-за чого занизив свої податкові зобов'язання  на 6.164грн. (а.с. 15, 22);

3) позивач зависив за червень 2005 року податкові зобов'язання на 64грн. (а.с. 16, 22).

По операції продажу основних фондів.

Відповідно до договору купівлі-продажу №09\27\01 між позивачем (продавцем) і товариством з обмеженою відповідальністю „Рост-Авто-Крим” позивач продав товар (цілісний майновий комплекс) 27 вересня 2003 року за 204.600грн., у тому числі податок на додану вартість 34.100грн. (а.с. 34-35).

При цьому, сторони договору передбачили, що оплата повинна бути здійснена до 27 вересня 2004 року, передача майна від продавця покупцю –протягом одного року з моменту оплати, однак право власності на товар у покупця виникає з моменту підписання договору та повної оплати його вартості.

Як вбачається, з платіжних доручень, покупець оплатив повну вартість товару на рахунок продавця (позивача) 1 листопада 2004 року (а.с. 36-37).

Така подія відповідно до підпункту 7.3.1 Закону України „Про податок на додану вартість” №168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на той час) була підставою для виникнення у продавця товару (позивача) податкових зобов'язань.

Позивач виконав цей обов'язок і оподаткував операцію продажу товару по першої із подій (оплаті), визначив базу оподаткування на підставі існуючого тоді правилу, встановленому пунктом 4.1 Закону України №168\97-ВР, а саме виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами.

Апеляційний господарський суд вважає незаконними вимоги податкового органу до позивача про корегування (збільшення) позивачем його податкових зобов'язань (бази оподаткування) у зв'язку зі зміною на час поставки товару законодавства.

Дійсно, відповідно до витратної накладної і акту прийому-передачі, позивачем товар (цілісний майновий комплекс) передано покупцю 9 березня 2005 року (а.с. 38, 43).

Право власності зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю „Рост-Авто-Крим” 10 травня 2005 року, що слідує з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 44).

Однак Закон України „Про податок на додану вартість” №168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на час виникнення податкових зобов'язань продавця) не ставить у залежність виникнення обов'язку оподаткувати операцію продажу товару від факту державної реєстрації права власності на цей товар за покупцем.

Як вже вказано значення для виникнення у продавця податкового зобов'язання  має здійснення першої із подій –оплата чи поставка товару, по цій справі це була оплата, і тому не має значення та обставина, що позивач до березня 2005 року користувався цим товаром.

У зв'язку з цим, позивач відповідно до діючих тоді вимог спеціального закону про оподаткування визначив базу оподаткування –по  договірній вартості товару.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони не мають зворотної дії в часі.  

А тому апеляційний господарський суд вважає, що не можливо застосовувати до податкових відносин, що малі місто у листопаді 2004 року, вимоги пункту 4.1 Закону України №168\97-ВР зі змінами, внесеними Законами України  N2285-IV від 23 грудня 2004 року,  N2505-IV від 25 березня 2005 року чи    N2771-IV від 7 липня 2005 року.

На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом рішення про визначення податку у сумі 15.237грн. і застосування штрафних санкцій є порушенням вказаних норм Конституції і Закону України №168\97-ВР, судом першої інстанції правильно, без порушень цих норм прийнято рішення про визнання такого акту недійсним і неправомірними дій відповідача.

По корегуванню податкових зобов'язань

по операції продажу товару Величко.

З договору від 4 січня 2002 року між позивачем (постачальником) і суб'єктом підприємницької діяльності Величко О.О. (покупцем) слідує, що позивач зобов'язався поставити, а покупець  Величко О.О. зобов'язався оплатити  товар безготівкою на рахунок продавця (а.с. 31 чи 69).

Рахунки –фактури підтверджують, що поставка товару відбулася у січні-лютому 2002 року на загальну суму 74.141,66грн., у тому числі 7 січня 2002 року на 36.984,38грн. з податком на додану вартість у сумі 6.164,06грн.(а.с. 32, 63-69).

З виданих позивачем податкових накладних слідує, що позивач поставив у січні і лютому 2002 року суб'єкту підприємницької діяльності Величко О.О. товар (м'ясо) на 36.957,28грн. (а.с. 104-109).

Відповідно до абзацу 3 пункту 4.5 Закону України „Про податок на додану вартість” №168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на лютий 2005 року), пункту 1.25 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції Закону України №283\97-ВР від 22 травня 1997 року, зі змінами на лютий 2005 року) постачальник товару має право зменшити суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по заборгованості, за якою минув строк позовної давності (безнадійної заборгованості).

До правовідносин позивача і суб'єкта підприємницької діяльності Величко О.О. застосується загальний строк позовної давності, який відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) і статті 257 Цивільного кодексу України (2003 року) дорівнює трьом рокам.

Сторони спорять про початок перебігу цього трирічного строку позовної давності, так як договором передбачений обов'язок покупця сплатити продавцю вартість товару, але не вказаний строк виконання такого обов'язку.

Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов, а таке право виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Також з частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України слідує, що по зобов'язанням, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

З наданих позивачем рахунків –фактур, вбачається, що позивач (продавець) пред'явив покупцю вимогу про оплату товару, у тому числі 7 січня 2002 року пред'явив вимогу на оплату товару вартістю 36.984,38грн. (а.с. 32).

А тому апеляційний господарський суд вважає, що з цього моменту почався перебіг строку позовної давності, який закінчився через три року. Тобто на час корегування позивачем своїх податкових зобов'язань вказані договірні зобов'язання у розумінні податкового законодавства були безнадійними і позивач мав право на зменшення своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Апеляційний господарський суд вважає, що звітування суб'єктом  підприємницької діяльності Величко О.О. до податкового органу за січень 2002 року з нульовими показниками по господарській діяльності і отриманим доходам (а.с. 76-103) не є перешкодою вважати договірні зобов'язання безнадійними. Такі дії контрагента позивача є підставою для його перевірки і встановлення податкових зобов'язань. Крім того, податковий орган не оспорював вказаний договір як нікчемний правочин.

На підставі  вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом з порушенням вказаних Законів України донарахований позивачу податок у сумі 6.164,06грн. і застосовані штрафні санкції, а місцевим господарським судом рішення у цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення.

У зв'язку з наведеним, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга позивача обґрунтована і підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача не обґрунтована і задоволенню не підлягає, постанова місцевого господарського суду частково прийнята з порушенням норм матеріального права і підлягає зміні, позов слідує задовольнити повністю.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біовіткорм" задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 16 серпня 2006 року у справі № 20-12/087 змінити.

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біовіткорм" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21.456 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 10.760 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя №0000122310/0 від 16 січня 2006 року про визначення товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біовіткорм" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 21.456 грн. і застосування штрафних санкцій у сумі 10.760 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (реквізити не відомі)  на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Біовіткорм" (99000, Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 47, код 30581343) судовий збір у сумі 3,40 грн.

Господарському суду міста Севастополя надати виконавчий документ.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                                  О.Г. Градова

Судді                                                                                В.С. Голик

                                                                                І.В. Черткова