Рішення

від 07.11.2012 по справі 5009/3447/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/70/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.12 Справа № 5009/3447/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром" (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 57, оф. 31, а/с 3001)

до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72)

про стягнення 117 481 грн. 70 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Черкез Є.В., дов. б/н від 28.09.2012р., Плетньов Р.В., директор, наказ № 01-К

Від відповідача : Ніколенко М.М., дов. б/н від 07.08.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 115 342 грн. 21 коп. основного боргу, 92 грн. 16 коп. пені, 1 125 грн. 72 коп. втрат від інфляції, 921 грн. 61 коп. 1 % річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 11.09.2012р., справу № 5009/3447/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 12.09.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/3447/12, присвоєно справі номер провадження 27/70/12 та призначено судове засідання на 03.10.2012р.

У судовому засіданні 03.10.2012р. оголошувалася перерва до 07.11.2012р., у зв'язку з необхідністю надання сторонами оригіналів документів та додаткових доказів, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду спору.

07.11.2012р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/3447/12.

07.11.2012р. до початку розгляду справи представники сторін заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач надав додаткові пояснення до позовної заяви та письмове клопотання, в якому просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 92 грн. 16 коп. пені, 1 125 грн. 72 коп. втрат від інфляції, 921 грн. 61 коп. 1 % річних, у зв'язку з помилково заявленими, оскільки заявлені вимоги вже були предметом розгляду між тими ж сторонами у справі № 5009/1764/12, про що прийняте рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2012р.

Клопотання позивача прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 115 342 грн. 21 коп. основного боргу.

Відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі та надав письмову заяву про відстрочення виконання рішення строком на шість місяців.

Позивач заперечив проти відстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов -це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач та відповідач у справі мають право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 27.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром" (постачальник)та ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (покупець) був укладений договір поставки № 20/2010/1502.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а покупець на умовах даного договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтована кількість якої зазначена в специфікації, яка є невідємною частиною договору.

Згідно із п. 3.1 договору, орієнтовна сума даного договору складає 794 902,66 грн. з врахуванням ПДВ.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що постачальник відвантажує продукцію в адресу покупця автотранспортом. Транспортні витрати сплачує постачальник.

Згідно із п. 4.5 договору, поставка продукції здійснюється на умовах СРТ -ВАТ "Запоріжсталь", згідно "Інкотермс-2000".

На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними від 02.08.2011р. № РН-000106, від 04.08.2011р. № РН-000109, від 05.08.2011р. № РН-000112, від 12.08.2011р. № РН-000117, від 26.08.2011р. № РН-000119.

Всього, за вказаними видатковими накладними поставлено товару на загальну суму 115 342 грн. 21 коп.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію на протязі 35 банківських днів з моменту поставки і приймання продукції у відповідності з розділом 6 на підставі наданих документів, зазначених в п.4.3 цього договору.

Кінцевий строк оплати за накладною від 02.08.2011р. № РН-000106 настав 21.09.2011р.

Кінцевий строк оплати за накладною від 04.08.2011р. № РН-000109 настав 23.09.2011р.

Кінцевий строк оплати за накладною від 05.08.2011р. № РН-000112 настав 24.09.2011р.

Кінцевий строк оплати за накладною від 12.08.2011р. № РН-000117 настав 01.10.2011р.

Кінцевий строк оплати за накладною від 26.08.2011р. № РН-000119 настав 14.10.2011р.

Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та поставив відповідачу продукцію, зазначену у видаткових накладних.

В порушення умов договору, відповідач не здійснив оплату за поставлену продукцію, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 115 342 грн. 21 коп.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На день звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач не здійснив оплату поставленої позивачем продукції у розмірі 115 342 грн. 21 коп.

Факт отримання товару відповідач не заперечує.

За таких обставин , суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 115 342 грн. 21 коп. основного боргу.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача 92 грн. 16 коп. пені, 1 125 грн. 72 коп. втрат від інфляції, 921 грн. 61 коп. 1 % річних підлягає припиненню, на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України, враховуючи заяву позивача, оскільки заявлені вимоги вже були предметом розгляду між тими ж сторонами у справі № 5009/1764/12, про що прийняте рішення господарського суду Запорізької області від 20.06.2012р.

Заперечення відповідача про те, що при поставці продукції позивачем не було надано відповідачу повного пакету документів, передбаченого п. 4.3 договору не приймаються судом до уваги на підставі наступного: при укладанні договору поставки № 0/2010/1502 від 27.08.2010р., сторонами не було узгоджено порядку передачі/вручення вказаного пакету документів позивачем відповідачу (під підпис тощо).

Протягом всього часу з моменту отримання продукції і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо виконання умов договорів та не заперечував існування заборгованості за отриману продукцію.

За змістом пунктів 6.1, 6.2 договору поставки, приймання продукції має здійснюватися відповідачем з дотриманням вимог «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості»№ П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості»№П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р.

Приписами п. 12 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Пунктом 14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості»№ П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., встановлено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

Відповідачем до заперечень не надано жодного доказу про відсутність будь-яких товаросупровідних документів, а саме актів про відсутність документів, що мають складатись при прийнятті продукції за відсутності таких документів. Будь-які претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв.

Строк для передання неотриманих документів відповідно до вимог ст. 666 ЦК України не встановлював. До того ж, відповідач не довів, що він отримав супроводжуючі документи на товар в будь-який інший день, а не в день отримання товару.

В даному випадку, факт неотримання будь-яких товаросупровідних документів в день поставки, на який посилається відповідач, не засвідчений актом, який є належним доказом відсутності товаросупровідних документів відповідно до вимог п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, яку сторони визнали обов'язковою для застосування при прийнятті продукції.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача 115 342 грн. 21 коп. основного боргу.

Крім того, відповідач просить суд відстрочити виконання судового рішення строком на 6 місяців.

Позивач заперечив проти відстрочення виконання судового рішення.

Враховуючи заперечення позивача та дослідивши фінансове становище обох сторін, суд дійшов висновку, що заява відповідача про відстрочення виконання судового рішення строком на 6 місяців слід залишити без задоволення, на підставі наступного:

На підставі статті 121 ГПК, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка платежу - перенесення на більш пізній строк сплати платежу.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Згідно з п. 2 Роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 12.09.1996 р. № 02-5/33 "Про деякі питання практики застосування ст. 121 ГПК України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу і порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, чи роблять неможливим в строк чи встановлений судом спосіб. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на застосування способів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не потребує, і господарський суд законодавчо не обмежений будь якими конкретними строками відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати інтереси сторін, їх фінансове положення, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіки держави та інші обставини справи. Тяжкий фінансовий стан боржника не звільняє його від належного виконання зобов'язань перед кредитором, не робить неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарги на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення ... суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутністю у нього майна, яке має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо).

Важкий фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед кредитором, та не робить неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд не знаходить об'єктивних підстав для надання відповідачу відстрочки виконання рішення, так як сторони мають рівні права перед законом на захист своїх порушених інтересів, відповідач своїми діями спричиняє збитки підприємству позивача.

За таких обставин, заяву відповідача у справі про відстрочення виконання судового рішення суду слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України -07.11.2012року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 2 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром" до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230, п/р 26003032840001 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрометпром"(69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 57, оф. 31, а/с 3001, код ЄДРПОУ 35500071, р/р 26002010000682 в АКБ "Індустріалбанк" м. Запоріжжя, МФО 313849) 115 342 (сто п'ятнадцять тисяч триста сорок дві) грн. 21 коп. основного боргу, 2 306 (дві тисячі триста шість) грн. 86 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 2 139 грн. 49 коп.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 09.11.2012р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва