Рішення

від 10.12.2008 по справі 14/108

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м.

Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ 

"10"

грудня 2008 р.                                                                           

Справа  № 14/108

за

позовом         Фермерське господарство

"Санта" Л 

до

відповідача   Приватне підприємство

"Балки"

про

стягнення заборгованості в сумі 549 642 грн. 00 коп.

Суддя 

Представники:

Від

позивача  :    голова ФГ 

Дзядович Л.С.   

Від відповідача :

директор Кітюк В.В.  

Стаття

22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ  СПОРУ : Фермерське господарство "Санта" Л ( надалі

ФГ "Санта" Л) звернулоася в господарський суд з позовом до  приватного підприємства "Балки" (

надалі ПП "Балки") в якому просить стягнути з останнього

заборгованість в сумі 281 000, 00 грн. по невчасно повернутій позиці, отриманій

по договору позики №01/210/07 від 24.12.2007 року, укладеному між позивачем та

відповідачем, та 263 200,00 грн. пені за період з 05.05.2008р. по 01.09.2008

року за несвоєчасне поверненя вказаної позики.

Відповідач

надав суду письмовий відзив на позов в якому проти вимог позивача заперечив пославшись

на наступне.

ПП

„Балки" в рахунок повернення позики перерахувало Позикодавцю кошти на суму

214 500 грн., а саме: травень 2008р.- 37 500 грн., червень - 15 000 грн.,

липень - 50 000 грн., серпень -  92 000

грн., вересень - 20 000 грн..

Крім

того ПП "Балки" поставило ФГ „Санта" Л. продукцію власного

виробництва, а саме:

-

ячмінь 163 тонни по ціні 900 грн./т на суму 146 700 грн,

-

пшеницю 193,060 тонн по ціні 700 грн./т на суму 135 142 грн.,

-

жито 66,350 тонн по ціні 600 грн./т на суму 39 810 грн.,

- ВРХ

(корова) живою вагою 350 кг по ціні 10 грн./кг на суму 3 500 грн.,

-

свині живою вагою 90 кг по ціні 16 грн./кг на суму 1 440 грн.,

-

поросята на суму 800 грн.,

-

автопослуги на суму 1 600 грн.,

-

послуги по очистці зерна вики на суму 2 000 грн.,

- послуги

по навантаженню зерна на суму 1 000 грн..

Разом

на суму 331 992 грн.. Всього ж ПП "Балки " повернуло позивачу кошти

на суму 546 492 грн..

Таким

чином відповідач стверджує, що заборгованість по позиці повернув позивачу

повністю.

До

винесення рішення зі спору позивач подав заяву про уточнення та збільшення

позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 285 000,00 грн.

заборгованості, яка включає 176 000, 00 грн. неповернутої позики, 109 000,00

грн. повернення попередньої оплати за ячмінь, 187 440,00 грн. пені за

несвоєчасне повернення позики за період з 05.06. по 05.12.2008 року, 23 4004,00

грн. інфляційних нарахованих на суму неповерненої  попередньої оплати за ячмінь.

Відповідач

письмового відзиву на вищевказану заяву суду не надав, представник його в

судовому засіданні проти вимог викладених в заяві заперечив, пославшись на те,

що позики у вказаній позивачем сумі не отримував, а на суми передоплати передав

ячмінь на Радивилівський КХП від імені позивача.

Розглянувши

документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом,

заслухавши пояснення предстаників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі

обставини на яких грунтуються  їх вимоги

та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи,

господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому

задоволенню.

При

цьому суд керувався наступним.

24

грудня 2007 року між ФГ 

"Санта" Л, як позикодавцем, та ПП "Балки ", як

позичальником, було укладено договір позики 

№01/210/07 (надалі Договір) . Відповідно до умов Договору позикодавець

зобов"язався надати позичальнику позику в розмірі 500 000 гривень 00

копійок на строк від 24.12.2007р. до 05.05.2008 року, а позичальник, в свою

чергу, зобов"язався повернути позику в термін зазначений у Договорі.

В

обгрунтування того, що позивач виконав свої зобов"язання по договору, а

саме надав відповідачу позику в розмірі 500 000 гривень 00 копійок, позивач

послався на платіжне доручення № 55 від 24.12.2007р. на суму 200 000, 00 грн.,

платіжне доручення № 126 від 22.01.2008р.- 100 000,00 грн., платіжне доручення

№ 236 від 25.02.2008р. - 8 500,00 грн., накладну № 150 від 07.11.2007р., якою

позивач за дорученням ЯОА 773541 передав відповідачу свині на суму 15 000,00

грн., прибуткові касові ордера б/н від 24.12.2007р. в кількості 2 шт. на суму

120 000 грн. та від 25.12.2007 в кількості 1 шт. на суму 56 000, 00 грн..

Відповідно

до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона

(позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові

кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується

повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж

кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно

до умов договору  позики  №01/210/07 (п. 2.1, п.3.2.2) позивач

зобов"язався  надати позичальнику

позику в розмірі 500 000 гривень 00 копійок шляхом перерахування, надання в

готівковому вигляді коштів.

Таким

чином необгрунтованим є твердження позивача про те, що передача відповідачу

свиней по накладній № 150 від 07.11.2007р. на суму 15 000,00 грн. є наданням

позики.

Не

можуть свідчити про надання позики і надані позивачем   платіжні доручення № 55 від 24.12.2007р. на

суму 200 000, 00 грн.,  № 126 від

22.01.2008р.- 100 000,00 грн., № 236 від 25.02.2008р. - 8 500,00 грн. так як,

хоча по вказаних дорученнях кошти перераховані відповідачу, однак  в них (платіжних дорученнях) як призначення

платежу вказано "попередня оплата, оплата за ячмінь".

Таким

чином суд приходить до висновку, що позивач надав відповідачу позику в сумі 176

000 грн. тільки по прибуткових касових ордерах б/н від 24.12.2007р. в кількості

2 шт. на суму 120 000 грн. та від 25.12.2007 в кількості 1 шт. на суму 56 000,

00 грн., так як саме в них як призначення платежу вказано "згідно договору

позики".

Відтак

на підставі наведеного у відповідача виникло зобов"язання по поверненню

позивачу саме 176 000 грн..

Відповідач

в обгрнутування того, що він виконав перед позивачем зобов"язання,  яке виникло на підставі договору позики  №01/210/07, надав суду платіжні доручення

(а.с.106-113  ) по яких він перерахував

ФГ  "Санта" Л кошти в сумі 214

500 грн. та первинні документи (а.с. 114-134) по яких він відпускав продукцую і

послуги позивачу та Радивилівському КХП на загальну суму 331 992 грн..

Однак

вказані матеріали не можуть бути належними доказами того, що відповідач  виконав перед позивачем

зобов"язання,  яке виникло на

підставі договору позики  №01/210/07, а

саме повернув позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Як

уже зазначалося вище, на основі ст.1046 ЦКУ, за договором позики позичальник

зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму

позики). Таким чином поставка позивачу товарно-матеріальних цінностей не може

вважатися виконанням зобов"язань по договору позики, так як позика була

отримана грошовими коштами, а відтак має поветртатися теж грошовими коштами.

Що

стосується платіжних доручень, наданих відповідачем, суд зазначає, що в них як

призначення платежу зазначено 

"повернення заборгованості згідно акту (з вказівкою дати

акта)" та " за  зерно, згідно

договору від 1.05.07р., попередня оплата".

Акту,

на підставі якого відповідач перераховував позивачу кошти, і який міг би бути

підтвердженням того, що сплачується саме заборгованість по позиці, відповідач

суду не надав і представник його в судовому засіданні заявив, що такий взагалі

відсутній.

Враховуючи

те, що між сторонами справи крім правовідносин по наданню позики існували й

інші правовідносини в тому числі по поставці, зберіганню, переробці зернових та

інших ТМЦ і сторони здійснювали предоплату, оплату їх вартості, що

підтверджується матеріалами справи, а саме наданими сторонами накладними,

платіжними дорученнями, тощо, суд не може стовідсотково стверджувати, що кошти

перераховані відповідачем по вищевказаних пллатіжних дорученнях, є поверненням

сум позики, отриманої по договору 

№01/210/07.

Таким

чином з огляду на вищенаведене відповідач не виконав свого зобов"язання по

договору позики  №01/210/07 від

24.12.2007 року.

Відповідно

до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.     

Отже

вимога позивача про стягнення з відповідача 176 000 грн. неповернутої позики

грунтується на законі та договорі, є правомірною та підлягає задоволенню.

Пунктом

7.1 договору позики  №01/210/07 від

24.12.2007 року встановлено, що у випадку несвоєчасного погашення позики

Позикодавець має право стягнути пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної

заборгованості за кожен день прострочки.

Таким

чином правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача 161 040, 00 грн.

пені за період з 05.06. по 05.11.2008 року.

Позовна

вимога позивача про стягнення пені з 05.11. по 05.12.2008 року в сумі 26400,00

грн. не підлягає задоволенню так як нарахована після шести місяців від дня коли

зобов"язання мало бути виконано (05.05.2008р.). Відповідно до п.6 ст.232

Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення

виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як

уже зазначалося вище  між сторонами

справи крім правовідносин по наданню позики існували й інші правовідносини в

тому числі по поставці, зберіганню, переробці зернових та інших ТМЦ і сторони

здійснювали предоплату, оплату їх вартості.

Відповідачу

позивачем відпущено свині по накладній № 150 від 07.11.2007р. на суму 15 000

грн., факт отримання яких відповідачем підтверджується довіреністю ЯОА №773541

від 02.11.2007 року.

Крім

того позивачем перераховано відповідачу по платіжних дорученнях № 55 від 24.12.2007р.

- 200 000 грн., № 126 від 22.01.2008р. - 100 000 грн. та № 236 від 25.02.2008р.

- 8500, 00 грн..

Всього

позивачем відпущено відповідачу ТМЦ та перераховано коштів на суму 323 500,00

грн..

Відповідачем

по платіжних дорученнях (а.с.106-113  )

перераховано позивачу 214 500 грн. з призначенням платежу: "повернення

заборгованості згідно акту".

Позивачем,

враховуючи періодичність поставки ТМЦ та перерахування коштів відповідачу  вказну суму (214 500 грн.) зараховано як

оплату за свині та як повернення коштів, перерахованих по  платіжному дорученню № 55 від 24.12.2007р. (

200 000 грн.).

Таким

чином відповідач не поставив позивачу ТМЦ на суму 109 000 грн., яку отримав як

передоплату по платіжних дорученнях № 55 від 24.12.2007р. - 200 000 грн., № 126

від 22.01.2008р. - 100 000 грн. та № 236 від 25.02.2008р. - 8500, 00 грн. і

коштів отриманої суми передоплати позивачу не повернув.

Відповідно

до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із

дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб,

що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та

обов'язки.

Підставами

виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1)

договори та інші правочини;

2)

створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів

інтелектуальної, творчої діяльності;

3)

завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4)

інші юридичні факти.

Цивільні

права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Враховуючи

те, що позивач перераховував відповідачу грошові кошти, як передоплату за

продукцію і останній їх отримав, то, відповідно, між сторонами виникли

правовідносини (права та обов"язки) по поставці, до яких застосовуються

загальні положення  про купівлю-продаж.

Крім того, відповідно до пункту 6 статті 265 Господарського кодексу до відносин

поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення

Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктом

2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який

одержав суму попередньої оплати товару, не передав у встановлений строк,

покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми

попередньої оплати.

22

січня 2008 року Позивач направив відповдачу вимогу про повернення суми

попередньої оплати, однак відповідач коштів позивачу не повернув, на вимогу не

відреагував.

За

таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача  сум попередньої оплати грунтується на законі,

а відтак підлягає задоволенню.

Вимога

позивача про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 23 404 грн.,

нарахованих на суму неповернутих коштів попередньої оплати, не підлягає

задоволенню з огляду на наступне.

Пунктом

2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми якщо він (боржник)  прострочив

виконання саме грошового зобов'язання. З огляду на правовідносини, що виникли

між сторонами, у відповідача існували зобов"язання перед позивачем по

поставці товарно-матеріальних цінностей. Таким чином за відсутності у

відповідача грошового зобов"язання не може вважатися правомірним

нарахування інфляції та процентів річних.

Посилання

відповідача на те, що він виконав своє зобов"язання перед позивачем, так

як поставив від імені останнього на Радивилівський КХП та самому позивачу

продукцію власного виробництва та надав для позивача автопослуги та послуги по

очистці вики є необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідач

не надав суду будь-яких доказів того, що позивач, в рахунок виконання

зобов"язань, доручав йому передавати продукцію на  Радивилівський КХП чи будь-кому іншому. В

наданих відповідачем накладних, по яких продукція передавалася на КХП та іншим

особам, не зазначено, що ТМЦ відпускаються від ПП "Балки", але на

виконання зобов"язання перед ФГ "Санта" Л. Крім того у вказаних

накладних, як і в накладних по яких відповідач нібито відпускав ТМЦ та надавав

послуги позивачу, відсутній підпис представника ФГ "Санта" Л.  про прийняття вказаних ТМЦ та послуг,

відсутнє посилання на документ (довіреність, тощо) на підставі якого представник

отримує ТМЦ та послуги.

Відповідно

до ст.ст. 1, 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову

звітність”, п. 2 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88,

первинним документом є документ, який містить відомості про господарську

операцію і підтверджує її здійснення, в даному випадку товарна (видаткова)

накладна. В той же час, відповідно до ст. 7 Закону України “Про податок на

додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно

розрахунковим документом, яка виписується продавцем -платником податку на

доданку вартість, зареєстрованим як такий платник в установленому даним Законом

порядку, на кожну повну або часткову поставку товару, і надає йому право на

нарахування податку.

Таким

чином, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, допустимим в силу

закону доказом отримання однією особою товару від іншої є первинний документ

про здійснення господарської операції, в даному випадку товарна накладна,

підписана уповноваженими особами обох сторін, в даному випадку продавця та

покупця.

Інструкцією

про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на

одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16

травня 1996 року № 99 (далі - Інструкція) передбачено, що, зокрема,

товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям тільки за довіреністю

одержувачів.

Відповідно

до пункту 12 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадку відсутності

у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що

засвідчує довірену особу.

У

разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається

накладна з поміткою на ній номера довіреності та дати  видачі. 

В  цих випадках  один 

примірник накладної передається одержувачу цінностей, а другий додається

до залишеної у постачальника довіреності і використовується   для  

спостереження   і   контролю  

за   відпуском   цінностей  

згідно довіреності (пункт 13 Інструкції).

Пунктом

15 Інструкції передбачено, що відповідальність за дотримання встановленого

порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на постачальника

(посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати

первинні документи на відпуск цінностей).

Відповідач

порушив встановлений законодавством порядок видачі матеріальних цінностей в

частині перевірки законності підстав їх отримання представником покупця.

Таким

чином відповідач не довів належними доказами того, що він виконав свої

зобов"язання перед позивачем та поставив останньому товарно-матеріальні

цінності.

Враховуючи

викладене, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

 1.Позов задоволити частково.

Стягнути

з рахунку Приватне підприємство "Балки" Рідків,Радивилівський район,

Рівненська область,35565 р/р 260033015770 ОПЕ РВ Рівненського обласного

управління Ощадбанку МФО 333368 ЗКПО 33727011 на користь Фермерське

господарство "Санта" Л (вул. Щорса 48-а,Полянь,Славутський район,

Хмельницька область,30065,код ЄДРПОУ 33861756) 

176 000,00 (сто сімдесят шість тисяч) грн. неповернутої позички, 161

040,00 (сто шістдесят одна тисяча сорок) грн. пені за несвоєчасне повернення

позички, 109 000,00 (сто дев"ять тисяч) грн., здійсненої позивачем

попередньої оплати, 4460, 40 грн. витрат по держмиту, 106,15 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Наказ

видати після набрання рішенням законної сили.

2. В

решті позову відмовити в задоволенні.

          Суддя                                                                

підписано "16"

грудня 2008 р.