Рішення

від 06.11.2012 по справі 5017/2611/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2012 р.Справа № 5017/2611/2012

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Л.Е. Кришиневській

за участю представників:

від позивача - Нестерова І.В.,

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" до Приватного підприємства „Інком Стіл" про стягнення заборгованості в сумі 13 346,52 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Інком Стіл" про стягнення заборгованості за договором поставки № 1427 від 22.11.2011 р. в розмірі 13 346,52 грн., посилаючись на наступне.

22.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" та Приватним підприємством „Інком Стіл" було укладено договір поставки товару № 1427, згідно з яким позивач зобов'язався передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язався приймати і оплачувати такий товар (алкогольні напої та продукти народного споживання в асортименті).

Так, за ствердженнями позивача, на підставі зазначеного договору у травні та червні 2012 року відповідачу було поставлено позивачем три партії товару на загальну суму 9 657,80 грн., а саме згідно видаткових накладних: № 26844/24931 від 03.05.2012 р. на суму 445,80 грн., № 32697/30513 від 29.05.2012 р. на суму 2 160,00 грн.; № 34931/32859 від 08.06.2012 р. на суму 5 400,00 грн.; № 34932/32860 від 08.06.2012 р. на суму 2 652,00 грн.

При цьому позивач вказує, що згідно п. 6.1 договору відповідач повинен оплачувати отриманий товар по кожній партії протягом 14 календарних днів з моменту отримання партії товару. Однак, за ствердженнями позивача, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач не здійснив оплату в повному обсязі, у зв'язку з чим сума боргу склала 9657,80 грн.

Наразі позивач, посилаючись на ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230-231 Господарського кодексу України та п. 7.1 договору, вказує, що у випадку порушення строків оплати вартості одержаного товару відповідач повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати. Так, позивачем нарахована відповідачу пеня в сумі 338,66 грн.

Також позивачем у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 9.2 договору нараховано відповідачу 20% річних в сумі 452,78 грн.

Крім того, позивачем на підставі п. 7.1 договору та у зв'язку з простроченням оплати товару по всім партіям більш ніж на 30 днів нараховано відповідачу штраф у розмірі 7% від суми боргу, строк розрахунків по якій порушено, що складає 2897,34 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/2611/2012 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців згідно спеціального витягу (а.с. 32-33). Проте, згідно поштових повідомлень, що містяться в матеріалах справи, надіслана судом поштова кореспонденція разом з ухвалами суду повернута за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

22 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" (постачальник) та Приватним підприємством „Інком Стіл" (покупець) було укладено договір поставки № 1427 (а.с. 11-13), згідно п. 1.1 якого позивач як постачальник зобов'язується передати у власність відповідача як покупця алкогольні напої (надалі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити такий товар і порядку, визначеному умовами цього договору. Найменування, кількість, асортимент товару визначається покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору постачання товару здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс" (в редакції 2000 р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару при узгодженні замовлення на товар.

Постачальник зобов'язаний поставити товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру (п. 3.2 договору).

Згідно п. 3.3 договору постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення, при цьому покупець має право здійснити замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку.

Відповідно до п. 3.4 договору при прийманні товару покупець в присутності представника постачальника повинен перевірити: цілісність пакування, наявність марок акцизного збору; відповідність фактичної кількості товару кількості, зазначеній в накладних; термін зберігання. Підпис уповноваженого представника покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий покупцем від постачальника за кількістю та за якістю.

У відповідності з п. 5.1 договору ціна на товар визначена в прайс-листі постачальника, який діє на момент здійснення покупцем замовлення. Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар (п. 5.2 договору).

Порядок розрахунків за товар передбачено розділом 6 договору. Так, відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін -шляхом попередньої оплати.

Датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника (п. 6.2 договору).

Як вказує позивач, умови вказаного договору ним виконувались належним чином, але відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим виник даний спір.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, вищевказаний договір поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як з'ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 10657,80 грн. відповідно до наступних видаткових накладних:

- № 26844/24931 від 03.05.2012 р. на суму 445,80 грн. (а.с. 15);

- № 32697/30513 від 29.05.2012 р. на суму 2 160,00 грн. (а.с. 17);

- № 34931/32859 від 08.06.2012 р. на суму 5 400,00 грн. (а.с. 19);

- № 34932/32860 від 08.06.2012 р. на суму 2 652,00 грн. (а.с. 21).

Також факт поставки відповідачу товару та його отримання підтверджується наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв серії 01 ААБХ № 610239 від 08.06.2012 р. (а.с. 23-25).

Про прийняття відповідачем товару у повному обсязі свідчать також підписи уповноваженої особи відповідача на вищезазначених накладних, завірені печаткою відповідача.

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним з відповідачем договором.

Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відтак, прийняття відповідачем товару від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вищевказану поставлену позивачем продукцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наразі, як з'ясовано судом, відповідач лише 04.09.2012 р. частково оплатив вартість поставленого товару на суму 1000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар по вказаному договору складає 9657,80 грн., що не спростовано відповідачем.

При цьому відповідні докази, які б підтверджували факт оплати відповідачем поставленого позивачем товару у встановлений строк, або неможливості виконання цього зобов'язання з поважних причин, в матеріалах справи відсутні. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, відмовою сплатити позивачу суму заборгованості за вище вказаним договором поставки відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 9657,80 грн.

З огляду на те, що за умовами договору строк оплати товару становив 14 календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару, а відповідачем було здійснено часткову оплату лише 04.09.2012 р. в сумі 1000,00 грн., відповідно суд доходить до висновку про прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару. Зокрема, згідно видаткової накладної № 26844/24931 від 03.05.2012 р. термін оплати сплинув 17.05.2012 р., згідно накладної № 32697/30513 від 29.05.2012 р. - 12.06.2012 р., а згідно накладних від 08.06.2012 р. № 34931/32859 і №34932/32860 - 22.06.2012 р.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, п. 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 30% від суми боргу.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за вказаним договором дистрибуції щодо здійснення оплати за поставлений товар, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню на суму боргу по кожній поставці та штраф за прострочення виконання зобов'язань по договору понад 30 днів з моменту закінчення терміну оплати (14 календарних днів з моменту отримання продукції).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 338,66 грн., який наведено у позовній заяві, судом встановлено правильність проведення розрахунку, а саме:

- за видатковою накладною № 26844/24931 від 03.05.2012 р. сума нарахованої пені за період з 18.05.2011 р. (наступний день за останнім днем сплати) по 04.09.2012 р. (110 дн.) складає 20,10 грн. (445,80 грн./100% х 7,5%х2/366 дн.х110 дн.);

- за видатковою накладною № 32697/30513 від 29.05.2012 р. сума нарахованої пені за період з 13.06.2011 р. (наступний день за останнім днем сплати) по 04.09.2012 р. (84 дн.) складає 74,36 грн. (2160,00 грн./100% х 7,5%х 2/366дн. х 84 дн.);

- за видатковою накладною № 34931/32859 від 08.06.2012 р. сума нарахованої пені за період з 23.06.2011 р. (наступний день за останнім днем сплати) по 04.09.2012 р. (74 дн.) складає 163,77 грн. (5400,00 грн./100% х 7,5%х 2/366дн. х 74 дн.);

- за видатковою накладною № 34932/32860 від 08.06.2012 р. сума нарахованої пені за період з 23.06.2011 р. (наступний день за останнім днем сплати) по 04.09.2012 р. (74 дн.) складає 80,43 грн. (2652,00 грн./100% х 7,5%х 2/366дн. х 74 дн.).

Щодо суми нарахованого позивачем штрафу в сумі 2897,34 грн. (9657,80 грн.* 30%) за прострочення виконання зобов'язань по договору понад 30 календарних днів, слід зазначити, що позивачем здійснено правильний розрахунок, адже відповідачем було порушено строк оплати товару по всім партіям, відповідно сума штрафу може розраховуватись виходячи з загальної суми боргу.

До того ж згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Так, в п. 9.2 договору № 1427 сторони визначили, що у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими грошовими коштами.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на те, що в договорі № 14276 встановлено інший відсоток, відповідно сплаті підлягають 20% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 20% річних в сумі 452,78 грн. (445,80 грн./100% х 3% /365дн. х 110 дн.) + (2160,00 грн./ 100% х 3% /365 дн. х 84 дн.) + (5400,00 грн./100% х 3% /365 дн. х 74 дн.) + (2652,00 грн./100% х 3% /365дн. х 74 дн.), розрахунок яких наведено у позовній заяві.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 13 346,52 грн. (9657,80 грн. основного боргу + 338,66 грн. пені + 2897,34 грн. штрафу + 452,78 грн. 20% річних).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 13 346,52 грн. цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" до Приватного підприємства „Інком Стіл" про стягнення заборгованості в сумі 13 346,52 грн. задовольнити

2. СТЯГНУТИ з Приватного підприємства „Інком Стіл" (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, 65; код ЄДРПОУ 37477469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Баядера Логістик" (84601, Донецька область, м. Горлівка, Центрально-міський район, вул. Озерянівська, буд. 2; код ЄДРПОУ 35871504; п/р 26004304743101 в ПАТ „Філія АБ Південний" в м. Київ, МФО 320917) основний борг в сумі 9657/дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім/грн. 80 коп., пеню в сумі 338/триста тридцять вісім/грн. 60 коп., штраф в сумі 2 897/дві тисячі вісімсот дев'яносто сім/грн. 34 коп., 20% річних в розмірі 452/чотириста п'ятдесят дві/грн. 78 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609/одна тисяча шістсот дев'ять/грн. 50 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2012 р.

Суддя Петров В.С.