Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-1670/538/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/538/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-1670/538/12

за позовом Приватного підприємства фірми "Спецсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2012 року Приватне підприємство фірма "Спецсервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, і після уточнення позовних вимог, які прийняті судом просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 23.08.2011 р. за №0002052301 та від 11.11.2011 р. за №0002862301 та від 23.08.2011 р. за №0002052301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суд від 21 червня 2012 р. по справі №2а-1670/538/12 позов задоволено.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу в які зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не забезпечення судом повного та всебічного з'ясування обставин адміністративної справи, чим порушено норми ст..159 КАС України, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсягу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Фахівцями ДПІ у м. Полтаві на підставі направлень № 1146, № 1149, № 1158, № 1150, № 1147, № 1148, проведено планову виїзну перевірку ППФ "Спецсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2011 р..

Підстави та порядок здійснення перевірки та дії під час її проведення позивачем не оскаржуються.

За результатами перевірки складено акт від 05.08.2011 року № 6270/23-1/31879117, висновки якого свідчать :

- порушення підприємством п.п.4.1.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 344 616 грн. та завищено податок на прибуток у четвертому кварталі 2010 року на суму 8 579 грн.;

- порушення підприємством п.п.3.1.1. п.3.1 ст.3, п.4.1 ст4, п.5.1, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 23 903 грн. та завищено податок на додану вартість за жовтень 2010 р. на суму 6 863 грн.

-порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦКУ в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснені при придбанні та продажу товарів (послуг) з контрагентами, в результаті чого завищено валові доходи та завищено валові витрати з податку на прибуток в сумі 2 597 850 грн., завищено податкове зобов'язання та завищено податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 519 570 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 23 серпня 2011 р.у № 0002052301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податоку на додану вартість у сумі 18 416,00 грн. в тому числі за основним платежем на суму 17040,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 1376,00 грн.;

- від 11 листопада 2011 року № 0002862301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 266 895,00 грн. в тому числі за основним платежем на суму 215474,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 51 421,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими-повідомленнями рішеннями оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України від 12.01.2012 р. № 785/6/10-2115скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, ПП фірма "Спецсервіс" зареєстровано розпорядженням Виконавчого комітету Полтавської міської ради від 04.02.2002 р. №65-р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 26.08.2008 року, ідентифікаційний код 31879117.Перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 22.02.2002 року та є платником податку на додану вартість з 26.02.2002 р.

У перевіряємий період позивачем було здійснено господарські операції на підставі наступних договорів укладених з ТОВ "ТД "Імекс Трейд Плюс", ТОВ "Сантафек СГ", ТОВ "НВП "Діонея".

Так, 02.02. 2011 р. між позивачем - замовником та ТОВ "Торговий дім "Імекс Трейд Плюс" - виконавцем робіт, укладено договір виконання робіт № 0202-11Р, за умов якого замовник доручає виконати і зобов'язується прийняти та оплатити замовлені роботи, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати їх згідно наданих замовником технічних завдань. Згідно технічного завдання виконавець має виконати розрахунки для підбору величин депресії на продуктовий пласт, необхідний для руйнування кольматаційної зони.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Імекс Трейд Плюс" з виконання робіт, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні № 14 від 28.02.2011 року, № 2 від 03.02.2012 року, накладну № 6 від 03.02.2011 року. За результатами здійснення вказаної господарської операції між ТОВ "Торговий дім "Імекс Трейд Плюс" та ПП фірма "Спецсервіс" 28.02.211 року підписано акт № 1 завдання - приймання послуг за Договором № 0202-11Р від 02.02.2011 року. Крім того, позивачем до суду надано акт на списання хімреактивів, витяг з журналу довіреностей та товарно-транспротну накладну № 0207 від 07.02.2011 року на підтвердження транспортування хімреактивів.

28.01.2011 року між позивачем як покупцем та ТОВ "Торговий дім "Імекс Трейд Плюс" як продавцем укладено договір № 0105-11 П, за умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору хімреагенти, матеріали та обладнання згідно виданих накладних продавця, які є невід'ємною частиною договору. За результатами здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Імекс Трейд Плюс" з придбання хімреагентів, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкову накладну № 4 від 04.03.2011 р., та накладну № 4 від 04.03.2011 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.На підтвердження транспортування та використання придбаних хімреагентів позивачем надано товарно-транспортну накладну № 2708 від 27.07.2011 р. та акти на списання хімреактивів від 31.07.2011 р., 30.06.2011 р., 31.05.2011 р., 28.02.2011 р..

29.04.2009 року між позивачем - замовником та ТОВ "НВП Діонея" - виконавцем, укладено договір № 02/04-09, за умов якого виконавець передає, а замовник приймає і оплачує продукцію, роботи або послуги, відповідно до специфікацій або актів, що додаються до договору і є його невід'ємною частиною. Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "НВП Діонея", останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні № 27/1 від 27.11.2009 р., № 35 від 03.08.2010 р., та накладну № 35 від 03.08.2010 р.. Крім того, ПП фірма "Спецсервіс" та ТОВ "НВП Діонея" 27.11.2009 р. було підписано акт прийому-здачі робіт № 01/11 та надано суду витяг з журналу доручень.На підтвердження транспортування придбаного товару позивачем суду надано товарно-транспортну накладну № 0308 від 20.08.2010 р..

Позивачем у ТОВ "Сантафек СГ" було придбано метанову кислоту, на підтвердження чого позивачем суду надано видаткову накладну № 0809-1 від 08.09.2010 р., податкову накладну № 38 від 07.09.2010 р. та товарно-транспортну накладну № 0809 від 09.09.2010 р.. На підтвердження оплати за отримані послуги та придбані товари позивачем надано копії банківських виписок.

Судом з'ясовано, що однією з підстав для винесення спірних рішень слугувало відображене в акті від 05.08.2011 р. № 6270/23-1/31879117 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ПП фірмою "Спецсервіс" норм податкового законодавства за господарськими операціями котрі мали місце в межах нікчемних правочинів з ТОВ "ТД "Імекс Трейд Плюс", ТОВ "Сантафек СГ", ТОВ "НВП "Діонея". Тобто мотиви, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки відображені у інших актах перевірки, інших податкових служб, про неможливість проведення контрагентами позивача - ТОВ "ТД "Імекс Трейд Плюс", ТОВ "Сантафек СГ", ТОВ "НВП "Діонея" господарської діяльності через відсутність у даних підприємств необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Проте, суд зазначає, що доказів, з якими законодавство ст.203, 215, 228 ЦК України пов'язує визнання нікчемності правочинів не наведено ні в акті перевірки, не надано до суду.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагентів ТОВ "ТД "Імекс Трейд Плюс", ТОВ "Сантафек СГ", ТОВ "НВП "Діонея" не встановлено.

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що повноваження і порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владних функцій контролю та повноти справляння податкових зобов'язань на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Проаналізувавши положення цих актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання акту перевірки податкові органи не були наділені законодавством ані повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст..ст.202,203,215,216,228 Цивільного кодексу України, оскільки їх компетенцією є встановлення порушень актів податкового законодавства, а встановлення фактів порушення суб'єктом господарювання положень цивільного та господарського законодавства з доведеністю вини та обґрунтованістю наявності умислу сторін оцінкою, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, належить до виключної компетенції судових органів.

Колегія суддів, оцінивши зазначені правочини за правилами ст.86 КАС України, переконався , що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами. Правочини за формою та змістом не суперечить закону. Предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Сторони спірних правочинів мають правовий статус платників ПДВ.

Таким чином, договори, укладені ПП фірмою "Спецсервіс" з ТОВ "ТД "Імекс Трейд Плюс", ТОВ "Сантафек СГ", ТОВ "НВП "Діонея" визнані судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача фактів вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши перелічені первинні документи надані відповідачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій за правилами ст.86 КАС України, судом відмічено, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

З акту перевірки вбачається, що податкові накладні випимані контрагентами позивача досліджувалися під час проведення перевірки та порушень у їх оформленні перевіряючими не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, іншого шляху доведеності правомірності прийнятих рішень органом владних повноважень законодавством не надано, так як ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З матеріалів справи вбачається, що 10.11.2008 р. між позивачем та ТОВ "Гелікон-Плюс" укладено договір про погашення заборгованості № 02/11-08, за умов кого ПП фірма "Спецсервіс" в рахунок заборгованості за отримані матеріали передає, а ТОВ "Гелікон-Плюс" приймає простий вексель на суму 795 222,73 грн. На підтвердження передачі векселя суду позивачем надано акт прийому-передачі векселя від 10.11.2008 р., згідно якого векселедавець (позивач) передав, а векселеотримувач (ТОВ "Гелікон-Плюс") прийняв простий вексель Серія АА № 1164241 на суму 795222,73 грн. На підтвердження здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ "Гелікон-Плюс" по придбанню товарів надано накладні № 01.08-8 від 01.08.2008 року, № 03.07-5 від 03.07.2008 року та податкові накладні № 01.08-8 від 01.08.2008 року, № 03.07-5 від 03.07.2008 року.

Придбаний у ТОВ "Гелікон-Плюс" товар позивач реалізував ТОВ "НВП "Технотерра", що підтверджується наявними в матеріалах справи договором № 02/11-07 від 05.11.2007 р., актом приймання-передачі № 805 від 03.08.2008 р., довіреністю від 01.07.2008 р., накладною № 55 від 04.07.2008 року, специфікаціями № 1 від 04.01.2008 р., № 2 від 10.03.2008 р., № 3 від 01.04.2008 р., № 4 від 08.05.2008 р., № 5 від 02.06.2008 р., № 6 від 04.07.2008 р., № 7 від 03.08.2008 р.

В подальшому вказаний простий вексель було пред'явлено до оплати ТОВ "Дніпро-сервіс плюс", а позивачем за цим векселем було сплачено грощі у сумі 186000.00 грн. на підтвердження чого до матеріалів справи надано акт пред'явлення векселя до оплати від 01.06.2011 р., лист № 100403 від 10.04.2012 р. на ім'я директора ПП фірма "Спецсервіс" Мороза В.М. у якому ТОВ "Дніпро-сервіс плюс" повідомляє, що вказаний простий вексель отримано ним за результатами взаєморозрахунків з контрагентами та графік погашення заборгованості затверджений ТОВ "Дніпро-сервіс плюс" та ПП фірма "Спецсервіс".

Колегія суддів не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що виданий позивачем вексель є безнадійною фінансовою допомогою у зв'язку з визнанням постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2008 року ТОВ "Гелікон-Плюс" банкрутом у зв'язку з наступним.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", видавати переказні і трості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, обов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Пpo оподаткування прибутку підприємств", безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною собою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно ч. 3 статті 4 Закону України "Про обіг векселів у Україні" у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, з моменту видачі позивачем векселя № 1164241 кредиторові - ТОВ "Гелікон-Плюс" - зобов'язання позивача з оплати поставленого йому названим постачальником товару припинилися та виникли зобов'язання сплатити за цим векселем.

Відповідно до статті 11 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України від 06.07.1999 № 826-ХІV, будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. ці положення згідно Уніфікованого Закону стосуються і простого векселя.

Статтею 16 цього Закону визначено, що власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів.

Відповідно до статті 77 Закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту.

Крім того, стосовно доводів відповідача щодо спливу строку позовної давності по названим векселям, суд зазначає наступне. Згідно приписів статті 70 Уніфікованого Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають із переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат". Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

За таких обставин відсутні підстави для кваліфікації заборгованості позивача за векселем Серія АА № 1164241, виданим за поставлені йому товари, як безповоротної фінансової допомоги.

Факт ліквідації векселедержателя не впливає на вексельні зобов'язання, оскільки вексель як актив не втрачає своєї правової сили та може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за цим векселем. До того ж податковим органом не було встановлено факту залишення у ліквідованого контрагента позивача вказаного векселя без його подальшої передачі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковий орган безпідставно ставив під сумнів реальність та товарність вказаних договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-1670/538/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б.