Ухвала

від 15.11.2012 по справі 2а-10138/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10138/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" листопада 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт»-Бойчука Дениса Леонідовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в момент нарахування податкового кредиту контрагент був юридичною особою та платником податку на додану вартість; податковий кредит по спірним господарським операціям підтверджений первинними документами та податковими накладними, а тому висновки акта перевірки про нікчемність правочину не підтверджуються доказами, у зв'язку з чим просив скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте на його підставі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт»-Бойчук Денис Леонідович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 2187879,34 грн., у тому числі за квітень 2011 року в розмірі 2187879,34 грн.

За висновками акта відповідач зазначив наступні обставини: актом перевірки контрагента позивача ТОВ "Хелп Трейд" встановлено, що підписи від імені керівника ТОВ "Хелп Трейд" на податкових деклараціях з податку на додану вартість виконані не ним, а іншою особою; за даними податкової звітності контрагент позивача - ТОВ "Хелп Трейд" не має основних засобів, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, що свідчить про відсутність у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, тобто про відсутність наміру правових наслідків; перевіркою ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, для здійснення будь-якого виду діяльності; за юридичною адресою підприємство не знаходиться, встановити фактичне місцезнаходження немає можливості.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" здійснюється поза межами правового поля, правочини між позивачем та вказаним контрагентом укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

На думку ДПІ у Печерському районі м. Києва, оскільки контрагентом позивача не включено до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, які відображені ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" у складі податкового кредиту за квітень 2011 року, то право на податковий кредит у ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" відсутнє.

На підставі зазначених вище висновків ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС 19 серпня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0007612307.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та просить його скасувати у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів щодо визначення мети, з якою він замовляв рекламні, консультаційні та інформаційні послуги, а також не вказав як ці послуги були ним використані у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, за яким з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" та ТОВ "Хелп Трейд", обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" (замовник) та ТОВ "Хелп Трейд" (виконавець) укладено договір від 01 квітня 2011 року № 17/13, відповідно до якого виконавець надає замовникові рекламні, консультаційні та інформаційні послуги.

Згідно накладних, датованих квітнем 2011 року, що знаходяться в матеріалах справи ТОВ "Хелп Трейд" надано замовникові послуги, зокрема: ремонтні роботи, послуги по тиражуванню флаєрів формату А4, рекламні послуги, друк та розповсюдження рекламних буклетів тощо.

Між ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" (покупець) та ТОВ "Хелп Трейд" (продавець) укладено договір від 01 квітня 2011 року № 1/4, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Податкові накладні, які знаходяться в матеріалах справи, датовані квітнем 2011 року, свідчать про те, що ТОВ "Хелп Трейд" поставило ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" крупу гречану, печінку тріски, картоплю, пасту томатну Чумак, масло вершкове, клей "Момент", компресор, електродвигун тощо.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за квітень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Хелп Трейд".

При цьому колегія суддів зауважує, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Під господарською діяльністю відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Однак, судом першої інстанції встановлено, що надані позивачем господарські договори та податкові накладні не дають можливості встановити з якою метою замовлялись рекламні, консультаційні, інформаційні послуги та придбавались товари саме в такому обсязі та як вони в подальшому використовувались в господарській діяльності позивача.

В матеріалах справи відсутні також докази на підтвердження факту перевезення, зберігання придбаного товару за спірними господарськими операціями, відсутня будь-яка інформація про наявність транспорту та складських приміщень.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження подальшого руху товарів, зокрема, видаткових накладних на поставку продукції, актів виконаних робіт та виписок банку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкова накладна є звітним податковим документом, що підтверджує виникнення податкового зобов'язання платника податку у зв'язку з продажем товарів або послуг та не є первинним документом.

При цьому позивачем не надано первинних документів, зокрема, видаткових накладних, актів виконаних робіт тощо, які б фіксували факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Хелп Трейд".

Враховуючи те, що позивачем на вимогу суду першої інстанції не надано первинних документів та документів на підтвердження наявності та використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "Хелп Трейд" товарів та послуг, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Хелп Трейд" носять реальний характер.

Оскільки позивачем не підтверджено реальності господарських операцій з ТОВ "Хелп Трейд", то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ДПІ у Печерському районі м. Києва довела правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому позов ТОВ "Компанія "Грифон Консалт" не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон Консалт»-Бойчука Дениса Леонідовича- залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.