Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2-153/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/0591/1349/2012 Головуючий у 1 інстанції Кацаренко І.О.

Категорія 41 Суддя-доповідач Кочегарова Л.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Сорока Г.П. Кочегарової Л.М.

при секретарі Шапар О.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 21червня 2012 року у справі за її позовом до Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Новоазовського району Донецької області (далі КП «БТІ»), про визнання недійсним свідоцтва про право власності на 1/2 частину жилого будинку, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом на 1/6 частину жилого будинку і про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину жилого будинку, внесення змін до договорів довічного утримання і дарування 2/3 частини жилого будинку,

в с т а н о в и л а:

14 грудня 2011 року позивачка звернулася до суду з даним позовом. Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати ОСОБА_5, після якої залишилася спадщина у вигляді жилого будинку АДРЕСА_1. Заповітом від 10 грудня 1986 року мати заповіла їй 1/2 частину зазначеного будинку. 19 серпня 2005 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину зазначеного будинку. 12 жовтня 2011 року в БТІ їй видали витяг з книги державної реєстрації прав власності, де було зазначено, що вона є власницею не 1\2, а 1/3 частини спадкового жилого будинку. Вважає, що чоловік матері - ОСОБА_6, безпідставно отримав свідоцтво про право власності на 2\3 частки спірного будинку. Уточнивши позовні вимоги, просила:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, видане 25 листопада 2004 року на ім'я ОСОБА_6,

- внести зміни у свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину зазначеного жилого будинку, визнавши ОСОБА_6 таким, що прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_5 у вигляді 1/4 частини жилого будинку АДРЕСА_1,

- внести зміни у свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину жилого будинку, видане 19 серпня 2005 року і вважати її такою, що прийняла спадщину за заповітом після смерті її матері ОСОБА_5 у вигляді 1\2 частини зазначеного спадкового жилого будинку, а також такою, що прийняла спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_5 у вигляді 1\4 частини зазначеного спадкового жилого будинку;

- внести зміни до договору довічного утримання, укладеного між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 14 квітня 2005 року та до договору дарування 2/3 частини жилого будинку АДРЕСА_1, укладеного 12 жовтня 2011 року між ОСОБА_3 і його дочкою ОСОБА_4, в частині розміру належного ОСОБА_6, а в подальшому - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - жилого будинку.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 21червня 2012 року у позові ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 120 грн.50 коп.

В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та постановити нове по суті заявлених позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 були повідомлені про час і місце розгляду справи. Від ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності та відсутності ОСОБА_2

На підставі ст.305 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності позивачки та її представника.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти апеляційної скарги ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи ОСОБА_2 у позові, суд першої інстанції виходив з того, що будинок АДРЕСА_1 був спільною сумісною власністю ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що частки подружжя у будинку були рівними, що ОСОБА_6 після смерті дружини у встановленому законом порядку набув право на спадщину і отримав свідоцтво про право власності, а в наступному розпорядився своєю часткою будинку на власний розсуд, уклавши договір довічного утримання. Син ОСОБА_6 - ОСОБА_3, ставши власником 2\3 частки будинку на підставі договору довічного утримання здійснив відчуження свої частки доньці - ОСОБА_4

Висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право приватної власності на споруду від 13 липня 1983 року, будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_5(а.с.5).

З копії свідоцтва про укладення шлюбу вбачається, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 28 вересня 1971 року (а.с.52).

1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 з відповідними надвірними побудовами ОСОБА_5 своїм заповітом від 10 грудня 1986 року заповідала своїй дочці - ОСОБА_2 (а.с.6).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла (а.с.9).

З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися чоловік померлої - ОСОБА_6 і її дочка ОСОБА_2 При цьому, ОСОБА_2 своєю заявою повідомила нотаріуса, що спадкоємцем на обов'язкову частину спадщини є чоловік померлої ОСОБА_6 (а.с.49,50).

25 листопада 2004 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі ст.60 СК України (а.с.55). Цього ж числа на ім'я ОСОБА_6 на той самий жилий будинок державним нотаріусом на підставі ст.535 ЦК України, в редакції 1963 року, видане свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 його частину (а.с.22,56).

19 серпня 2005 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1, в якому зазначено, що вона є спадкоємицею 2\3 частки майна зазначеного у заповіті (а.с.7,57).

Таким чином, судом встановлено, що власником 2/3 частини зазначеного жилого будинку після смерті ОСОБА_5 став її чоловік ОСОБА_6, а власницею 1/3 частини цього будинку стала дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_2, що узгоджується з Витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданими Новоазовським «БТІ» 12 жовтня 2011 року і 13 грудня 2004 року (а.с.8,23).

14 квітня 2005 року ОСОБА_6 уклав договір довічного утримання з ОСОБА_3 і передав йому у власність 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.25).

20 жовтня 2011 року ОСОБА_3 подарував 2/3 частки житлового будинку ОСОБА_4 (а.с.30), яка зареєструвала своє право власності на вказану частку будинку 27 жовтня 2011 року (а.с.29).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін, наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував положення сімейного та цивільного законодавства, яке діяло як на час відкриття спадщини, так і на час вирішення спору та дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для визнання за позивачкою права власності на 1\2 частку будинку АДРЕСА_1 та визнання у зв'язку з цим недійсними свідоцтва про право власності, внесення будь-яких змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, договорів довічного утримання та дарування немає.

Посилання ОСОБА_2 на те, що видача свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6 проведена нотаріусом з порушенням ст.71 Закону України «Про нотаріат», оскільки нотаріус не повідомила її про те, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_6 не є тими обставинами, з якими матеріальний закон пов'язує можливість скасування судового рішення та задоволення позову ОСОБА_2

Не дає підстав для задоволення скарги і той факт, що позивачка весь час вважала себе власницею 1\2 частки будинку, оскільки як вбачається зі справи, вона не відшукувала своє порушене право з лютого 2003 року.

Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_4 пояснила, що вона постійно проживає у спірному будинку, доглядала за ОСОБА_6, в той час, як позивачка ніколи у будинку не проживала, не користувалася ним і реалізувати своє право на спадщину до 2012 року не намагалася.

Інші доводи ОСОБА_2, викладені в скарзі, не спростовують правильності висновків, зроблених судом першої інстанції, зводяться до оцінки доказів, їх належності та допустимості і не містять правових підстав для скасування судового рішення.

Отже, рішення суду про відмову ОСОБА_2 у позові, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 21червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді