Рішення

від 05.11.2012 по справі 5011-51/11264-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/11264-2012 05.11.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелєвраз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат"

про стягнення 219 242, 12 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Арабаджийський Є.Г.

від відповідача: Карауш А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" про стягнення заборгованості за договором № 27/09/10 від 27.09.2010 р. у розмірі 93 600, 00 грн., 77 221, 20 грн. -пені, 46 800, 00 грн. - штрафу, 1 227, 80 грн. -3 % річних, 393, 12 грн. -інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.09.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду спору відповідач подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 5011-52/14130-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелєвраз" про визнання недійсним договору про надання послуг № 27/09/20 від 27.09.2010 р., яке обґрунтовує тим, що вирішення даного спору неможливо до з'ясування обставин у справі № 5011-52/14130-2012.

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача, суд відзначає, що відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Іншим судом, про який йдеться у ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Крім того, за змістом ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів.

Тобто, чинним законодавством України саме на сторін покладено обов'язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх доводів та подання суду відповідних доказів, необхідних для їх підтвердження.

Крім того відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

На підтвердження викладених у клопотанні обставин, відповідач надав ксерокопію ухвали Господарського суду міста Києва від 10.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-52/14130-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелєвраз" про визнання договору недійсним.

Разом з тим, вищевказані ксерокопія ухвали не є доказом у розумінні ст.ст. 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, по-перше, не містить відомостей, що предметом оспорення у справі № 5011-52/14130-2012 є саме договір про надання послуг № 27/09/20 від 27.09.2010 р., а, по-друге, вищевказаний документ не засвідчений в порядку, передбаченому п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003).

Крім того, суд відзначає, що обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування свого клопотання, можуть бути встановлені судом в межах розгляду даної справи.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України та відмовляє відповідачу у задоволенні його клопотання.

Також відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення відсутністю доказів надходження платежів від орендарів приміщень, а також відсутністю у договорі встановленого строку оплати вартості послуг.

Крім того, відповідач заперечує про нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, які, на думку відповідача, не можуть одночасно застосовуватись за одне і теж правопорушення.

Серед іншого, відповідач також стверджує, що договір про надання послуг № 27/09/20 від 27.09.2010 р. є недійсним.

17.10.2012 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач повторно подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 5011-52/14130-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелєвраз" про визнання недійсним договору про надання послуг № 27/09/20 від 27.09.2010 р., яке обґрунтовує тими ж підставами, які були зазначені у попередньому клопотанні, що вже розглянуто судом.

Інших обґрунтувань заявленого клопотання відповідачем не наведено та відповідних доказів не надано.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача, поданого 17.10.2012 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні.

Представник відповідача надав письмові пояснення по справі, у яких зазначає про надходження орендних платежів від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль»у повному обсязі, а також заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки, поданих учасниками процесу документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.11.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелєвраз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агат" укладено договір № 27/09/10, за умовами якого позивач зобов'язався за винагороду надавати позивачу послуги з пошуку потенційних орендарів для здачі в оренду нежитлових приміщень по пр. Московському, 8 у місті Києві.

Відповідно до п. 2.6. договору підставою для оплати послуг позивача є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний сторонами в результаті здачі відповідачем в оренду приміщень потенційним орендарем.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. договору у разі підписання відповідачем договору про здачу в оренду приміщень, відповідач протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг, зобов?язується виплатити позивачу 50 % від суми однієї повної місячної 30 днів орендної плати за кожний підписаний договір оренди приміщень. Сплата залишку у розмірі 50 % від суми однієї пової місячної 30 днів орендної плати за кожен підписаний договір оренди приміщення сплачується відповідачем по сплину 6 календарних місяців з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Винагорода сплачується відповідачем позивачу на підставі рахунків, що виставляється позивачем протягом 3-х банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Згідно з п. 5.1. договору зобов'язання позивача, що випливають із цього договору, вважаються виконаними після укладення відповідачем кожного договору оренди приміщень у період дії даного договору і надходження на розрахунковий рахунок відповідача гарантійного платежу та першого орендного платежу від орендарів приміщень.

Пунктом 5.2. договору при одержанні передбачених п. 5.1. платежів, від знайдених позивачем орендарів, відповідач повідомляє представника позивача шляхом направлення листа протягом 3-х робочих днів з дати отримання відповідних платежів від орендаря. Після чого протягом 2-х робочих днів сторони оформлюють акт прийому-передачі наданих послуг, який позивач передає відповідачу для підписання.

У відповідності до п. 6.1. договору у випадку порушення відповідачем умов та термінів оплати, передбачених цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 2 % від суми, що підлягає виплаті зав кожен день просочення протягом перших 10 календарних днів прострочення та 0, 5 % за кожен наступний календарний день прострочення. У випадку порушення відповідачем строків оплати більш, ніж на 30 календарних днів, він сплачує позивачу штраф у розмірі 50 % від простроченої суми.

Договір, відповідно до п.п. 8.1., 8.2. набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 01.08.2011 р. та продовжується на 12 місяців на тих же умовах, якщо жодна сторона не повідомить іншу сторону про намір припинити дію договору за 1 календарний місяць до настання дати припинення дії договору.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, 09.11.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелєвраз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агат" підписано акт прийому передачі наданих послуг до договору № 27/09/20 від 27.09.2010 р., яким засвідчено, що позивач знайшов потенційного орендаря, який уклав із відповідачем договір оренди нежитлового приміщення площею 1 170 кв.м. приміщення № 16А по пр. Московському, 8 у місті Києві -Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль».

В акті зазначається, що він є підставою для розрахунків та до сплати позивачу підлягає 46 800, 00 грн.

В матеріалах справи міститися договір оренди приміщення № 173-2011 від 25.10.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агат" та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль», предметом якого є оренда нежитлового приміщення площею 1 170 кв.м. приміщення № 16А по пр. Московському, 8 у місті Києві.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелєвраз" послуг за договором про надання послуг № 27/09/20 від 27.09.2010 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 93 600, 00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Умовами договору про надання послуг № 27/09/20 від 27.09.2010 р. встановлено, що у разі підписання договору оренди з орендарем, якого було знайдено позивачем на виконання умов договору про надання послуг, 50 % від суми однієї повної місячної орендної плати відповідач має сплатити позивачу протягом 3-х банківський днів з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

При цьому, договором визначено, що підставою для оплати послуг позивача є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний сторонами в результаті здачі відповідачем в оренду приміщень потенційним орендарем.

Тож, враховуючи, що акт прийому передачі наданих послуг до договору № 27/09/20 від 27.09.2010 р. сторонами підписано 09.11.2011 р., то відповідно до п. 4.1. договору відповідач мав виплатити позивачу 50 % від суми однієї повної місячної орендної плати, що становить 46 800, 00 грн. не пізніше 14.11.2011 р.

Зобов'язанням, відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 статті 510 цивільного кодексу України передбачено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 598, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Тож, проаналізувавши норми цивільного законодавства, що регулюють зобов'язальні відносини, суд дійшов висновку, що виконання зобов'язання однією стороною зумовлює виникнення зустрічного зобов'язання у іншої сторони цивільних правовідносин.

Тобто, у зв'язку з виконанням позивачем свого зобов'язання за договором № 27/09/20 від 27.09.2010 р. щодо надання послуг та, відповідно, їх прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Агат", у відповідача виникло зустрічне зобов'язання щодо їх оплати.

Між тим, договором передбачено, що решту суми винагороди за надані послуги відповідач зобов'язаний сплатити до сплину 6 календарних місяців з моменту підписання акту прийому-передачі наданих послуг на підставі рахунків, що виставляється позивачем протягом 3-х банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі наданих послуг.

Тобто, договором передбачено, що передумовою сплати відповідачем винагороди є виставлення позивачем відповідного рахунку.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження виставлення та надання (вручення, направлення тощо) відповідачу рахунку на оплату наданих послуг, заборгованість за якими є предметом розгляду у даній справі.

Разом з тим, суд відзначає, що відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, а також судовий захист цивільного права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Цивільного кодексу України нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 13 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Матеріалами справи фактично підтверджується виконання позивачем зобов'язань за договором № 27/09/20 від 27.09.2010 р. в частині надання послуг, про що свідчить акт прийому передачі наданих послуг від 09.11.2011 р.

Крім того, присутній у судовому засіданні представник відповідача зазначив про надходження на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" орендних платежів від Товариств з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль»у повному обсязі.

Тож, в силу положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України суд приймакє вищевказані пояснення як доказ по справі.

Таким чином, виходячи із засад розумності, справедливості та добросовісності, а також із закріпленого у Цивільному кодексі України принципу обов'язковості виконання зобов'язання, суд дійшов висновку, що відсутність рахунку позивача на оплату наданих ним послуг, не свідчить про звільнення відповідача від обов'язку здійснити оплату прийнятих ним за актом від 09.11.2011 р. прийому передачі наданих послуг до договору № 27/09/20 від 27.09.2010 р., а відтак -строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати решти суми винагороди за надані позивачем послуги настав зі спливом встановленого договором шестимісячного строку.

Тож, враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був виконати свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг у розумний строк, після спливу встановлених договором 6-ти місяців.

Вищенаведене, зокрема, спростовує твердження відповідача про залежність виконання відповідачем свого зобов'язання від надходження платежів від орендарів приміщень, а також про необґрунтованість вимог позивача з підстави відсутності у договорі встановленого строку оплати вартості послуг.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з принципів змагальності сторін та обов'язку кожної сторони доводити обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 93 600, 00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 77 221, 20 грн. -пені, 46 800, 00 грн. -штрафу, 1 227, 80 грн. -3 % річних та 393, 12 грн. -інфляційних втрат.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.\

Позивач нараховує пеню на суму 46 800, 00 грн. за період з 14.11.2011 р. до 14.05.2012 р. та на суму 93 600, 00 грн. за період з 15.05.2012 р. за ставкою 0, 2 % від суми, що підлягає виплаті за кожен день просочення протягом перших 10 календарних днів прострочення та 0, 5 % за кожен наступний календарний день прострочення, що встановлено п. 6.1. договору.

Разом з тим, суд відзначає, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством.

В свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

За таких обставин, суд не погоджується із визначеною позивачем ставкою нарахування пені та періодом та вважає за необхідне здійснити власний розрахунок пені за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості послуг за договором № 27/09/20 від 27.09.2010 р., надання яких підтверджується актом прийому-передачі від 09.11.2011 р. на суму 46 800, 00 грн. за період з 15.11.2011 р. (виникнення прострочення) до 14.05.2012 р. (дата визначена з урахуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України) та на суму 46 800, 00 грн. (друга частина винагороди) за період з 15.05.2012 р. (виникнення заборгованості з оплати другого платежу) до 10.07.2012 р. (дата визначена позивачем самостійно).

Згідно розрахунку суду, здійсненого у відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" загальний розмір пені становить 4 673, 28 грн.

Штраф суд розраховує виходячи із суми заборгованості 93 600, 00 грн. відповідно до п. 6.1. договору та становить 46 800, 00 грн.

Виходячи із такої ж суми заборгованості, суд нараховує інфляційні втрати та 3 % річних від простроченої суми.

За розрахунком суду розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 15.11.2011 р. до 10.07.2012 р. становить 2 342, 56 грн.

Згідно розрахунку позивача розмір інфляційних втрат за період з 14.11.2012 р. до 14.05.2012 р. становить 327, 60 грн., що не перевищує визначений судом розмір.

Що ж до заперечень відповідача стосовно нарахування одночасно пені і штрафу за прострочення виконання зобов'язань, суд відзначає, що за змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України -видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тобто у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначене викладене в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012 р. № 01-06/908/2012 та узгоджується з позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 09.04.2012 р. № 20/246-08.

Що ж до тверджень відповідач про недійсність договору, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави для визнання правочину недійсним наведені у ст. 215 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження наявності обставин, з якими законом пов'язує недійсність правочину.

Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме -заборгованість у розмірі 93 600, 00 грн., пеня у розмірі 4 673, 28 грн., штраф у розмірі 46 800, 00 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2 342, 56 грн. та 327, 60 грн. -інфляційні втрати.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелєвраз" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелєвраз" заборгованість у розмірі 93 600, 00 грн., пеню у розмірі 4 673, 28 грн., штраф у розмірі 46 800, 00 грн., 3 % річних від простроченої суми у розмірі 2 342, 56 грн., 327, 60 грн. -інфляційних втрат та 2 954, 87 грн. судового збору.

2. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.11.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.