Постанова

від 28.01.2013 по справі 5011-51/11264-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа№ 5011-51/11264-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сухового В.Г.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Арабаджийський Є.Г. (довіреність №3 від 02.01.2013 р.)

від відповідача - Карауш А.О. (довіреність №10/0112-2 від 10.01.2012 р.)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 05.11.2012 р.

у справі № 5011-51/11264-2012 (суддя Пригунова А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелєвраз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат»

про стягнення 219242,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтелєвраз» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» про стягнення основного боргу у розмірі 93600,00 грн., 77221,20 грн. пені, 46800,00 грн. штрафу, 1227,80 грн. 3% річних та 393,12 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 93600,00 грн., 4673,28 грн. пені, 46800,00 грн. штрафу, 2342,56 грн. 3% річних, 327,60 грн. інфляційних втрат та 2954,87 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення з ТОВ «Агат» заборгованості у розмірі 93600,00 грн., 4673,28 грн. пені, 46800,00 грн. штрафу, 2342,56 грн. 3% річних, 327,60 грн. інфляційних втрат та 2954,87 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення в частині стягнення грошових сум було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.09.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелєвраз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат» укладено договір № 27/09/10, за умовами якого позивач зобов'язався за винагороду надавати позивачу послуги з пошуку потенційних орендарів для здачі в оренду нежитлових приміщень по пр. Московському, 8 у місті Києві.

Відповідно до п. 2.6. договору, підставою для оплати послуг позивача є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний сторонами в результаті здачі відповідачем в оренду приміщень потенційним орендарям.

Згідно п.п. 4.1., 4.2. договору, у разі підписання відповідачем договору про здачу в оренду приміщень, відповідач протягом 3-х банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі наданих послуг, зобов'язується виплатити позивачу 50 % від суми однієї повної місячної 30 днів орендної плати з урахуванням ПДВ за кожний підписаний договір оренди приміщень. Сплата залишку у розмірі 50 % від суми однієї пової місячної 30 днів орендної плати за кожен підписаний договір оренди приміщення сплачується відповідачем по сплину 6 календарних місяців з моменту підписання акта прийому-передачі наданих послуг. Винагорода виплачується відповідачем позивачу на підставі рахунків, що виставляються позивачем протягом 3-х банківських днів з дня підписання акта прийому-передачі наданих послуг.

Пунктом 5.1. договору передбачено зобов'язання позивача, що випливають із цього договору, вважаються виконаними після укладення відповідачем кожного договору оренди приміщень у період дії даного договору і надходження на розрахунковий рахунок відповідача гарантійного платежу та першого орендного платежу від орендарів приміщень.

В пункті 5.2. договору зазначено, що при одержанні передбачених п. 5.1. платежів, від знайдених позивачем орендарів, відповідач повідомляє представника позивача шляхом направлення листа протягом 3-х робочих днів з дати отримання відповідних платежів від орендаря. Після чого протягом 2-х робочих днів сторони оформлюють акт прийому-передачі наданих послуг, який позивач передає відповідачу для підписання.

Відповідно до п. 6.1. договору, у випадку порушення відповідачем умов та термінів оплати, передбачених цим договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 2 % від суми, що підлягає виплаті за кожен день просочення протягом перших 10 календарних днів прострочення та 0, 5 % за кожен наступний календарний день прострочення. У випадку порушення відповідачем строків оплати більш, ніж на 30 календарних днів, він сплачує позивачу штраф у розмірі 50 % від простроченої суми.

Договір, відповідно до п.п. 8.1., 8.2. набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 01.08.2011 р. та продовжується на 12 місяців на тих же умовах, якщо жодна сторона не повідомить іншу сторону про намір припинити дію договору за 1 календарний місяць до настання дати припинення дії договору.

09.11.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелєвраз» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат» підписано акт прийому передачі наданих послуг до договору № 27/09/20 від 27.09.2010 р., яким засвідчено, що позивач знайшов потенційного орендаря, який уклав із відповідачем договір оренди нежитлового приміщення площею 1170 кв.м. приміщення № 16А по пр. Московському, 8 у місті Києві -Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль». Пунктом 7.2.2 вказаного договору встановлена орендна плата за місяць за всю орендовану площу у розмірі 93600,00 грн.

У вищевказаному акті також зазначається, що він є підставою для розрахунків та до сплати позивачу підлягає 46800,00 грн. (93600,00 - 50% = 46800,00).

В матеріалах справи наявний договір оренди приміщення № 173-2011 від 25.10.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль», предметом якого є оренда нежитлового приміщення площею 1170 кв.м. приміщення № 16А по пр. Московському, 8 у місті Києві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідач не виконав зобов'язання щодо оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтелєвраз» послуг за договором про надання послуг № 27/09/20 від 27.09.2010 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 93600,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Згідно ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини, відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як зазначалось вище, умовами договору про надання послуг № 27/09/20 від 27.09.2010 р. встановлено, що у разі підписання договору оренди з орендарем, якого було знайдено позивачем на виконання умов договору про надання послуг, 50 % від суми однієї повної місячної орендної плати відповідач має сплатити позивачу протягом 3-х банківський днів з моменту підписання акта прийому-передачі наданих послуг.

Договором визначено, що підставою для оплати послуг позивача є акт прийому-передачі наданих послуг, підписаний сторонами в результаті здачі відповідачем в оренду приміщень потенційним орендарям.

Враховуючи те, що акт прийому передачі наданих послуг до договору №27/09/20 від 27.09.2010 р. сторонами підписано 09.11.2011 р., то відповідно до п. 4.1. договору відповідач мав виплатити позивачу 50 % від суми однієї повної місячної орендної плати, що становить 46800,00 грн. не пізніше 14.11.2011 р.

Зобов'язанням, відповідно до ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 3 ст. 510 ЦК України передбачено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Тобто, у зв'язку з виконанням позивачем свого зобов'язання за договором № 27/09/20 від 27.09.2010 р. щодо надання послуг та, відповідно, їх прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Агат», у відповідача виникло зустрічне зобов'язання щодо їх оплати.

Також, вказаним договором передбачено, що решту суми винагороди за надані послуги відповідач зобов'язаний сплатити по сплину 6 календарних місяців з моменту підписання акта прийому-передачі наданих послуг на підставі рахунків, що виставляються позивачем протягом 3-х банківських днів з дня підписання акта прийому-передачі наданих послуг.

Таким чином, договором передбачено, що передумовою сплати відповідачем винагороди є виставлення позивачем відповідного рахунку.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду доказів на підтвердження виставлення та надання (вручення, направлення тощо) відповідачу рахунку на оплату наданих послуг, заборгованість за якими є предметом розгляду у даній справі.

Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов'язань за договором № 27/09/20 від 27.09.2010 р. в частині надання послуг, про що свідчить акт прийому передачі наданих послуг від 09.11.2011 р.

Крім того, присутній у судовому засіданні 28.01.2013 р. представник відповідача зазначив про надходження на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» орендних платежів від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК-Текстиль» у повному обсязі.

Таким чином, виходячи із засад розумності, справедливості та добросовісності, а також із закріпленого у Цивільному кодексі України принципу обов'язковості виконання зобов'язання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність рахунку позивача на оплату наданих ним послуг, не свідчить про звільнення відповідача від обов'язку здійснити оплату прийнятих ним за актом від 09.11.2011 р. прийому-передачі наданих послуг до договору № 27/09/20 від 27.09.2010 р. Відтак, строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати решти суми винагороди за надані позивачем послуги настав зі спливом встановленого договором шестимісячного строку.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 93600,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнути з відповідача 77221,20 грн. - пені та 46800,00 грн. - штрафу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку позивача, останній нараховує пеню на суму 46800,00 грн. за період з 14.11.2011 р. до 14.05.2012 р. та на суму 93600,00 грн. за період з 15.05.2012 р. за ставкою 0, 2 % від суми, що підлягає виплаті за кожен день просочення протягом перших 10 календарних днів прострочення та 0, 5 % за кожен наступний календарний день прострочення, що встановлено п. 6.1. договору.

Проте, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством.

В свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що розрахунок суми пені повинен бути здійснений відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а відтак загальний розмір пені становить 4673,28 грн.

Сума штрафу розрахована позивачем виходячи із суми заборгованості 93600,00 грн. відповідно до п. 6.1. договору та становить 46800,00 грн.

Що ж до заперечень відповідача стосовно нарахування одночасно пені і штрафу за прострочення виконання зобов'язань, суд відзначає, що за змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, тобто у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012 р. № 01-06/908/2012 та узгоджується з позицією Верховного суду України, що викладена у постанові від 09.04.2012 р. № 20/246-08.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення суми пені підлягають частковому задоволенню на суму 4673,28 грн., а позовні вимоги про стягнення штрафу в сумі 46800,00 грн. підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1227,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 393,12 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції було здійснено арифметично вірний розрахунок розміру 3% річних та суми інфляційний втрат.

За розрахунком суду першої інстанції розмір 3 % річних від простроченої суми за період з 15.11.2011 р. до 10.07.2012 р. становить 2342,56 грн., а розмір інфляційних втрат за період з 14.11.2012 р. до 14.05.2012 р. становить 327,60 грн.

Колегія суддів, не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про стягнення 3% річних на суму 2342,56 грн., оскільки вказане є виходом за межі позовних вимог.

З пояснень позивача вбачається, що клопотань з його боку про вихід суду за межі позовних вимог, як це передбачено ч. 1 ст. 83 ГПК України, не було подано.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі заявленному позивачем до стягнення в сумі 1227, 80 грн., а позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню на суму 327,60 грн. згідно розрахунку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. підлягає зміні в частині стягнення суми 3% річних, в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Статтею 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. у справі №5011-51/11264-2012 змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелєвраз» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агат» (м. Київ, проспект Московський, 8, корпус 16-А, код ЄДРПОУ 30697587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтелєвраз» (04053, м. Київ, Киянівський провулок, 3-7, код ЄДРПОУ 37026472) заборгованість у розмірі 93600,00 грн., пеню у розмірі 4673,28 грн., штраф у розмірі 46800,00 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1227,80 грн., 327,60 грн. інфляційних втрат та 2932,58 грн. судового збору.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Справу №5011-51/11264-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Суховий В.Г.