Постанова

від 15.11.2012 по справі 6/237

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.11.2012 р. справа №6/237

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Чернота Л.Ф. секретаря Федорової Ю.І. за участю представників від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2012 року у справі№ 6/237 (суддя Подколзіна Л.Д.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія»м.Шостка, Сумської області до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ, Донецької області простягнення 92044,31грн. ВСТАНОВИВ:

13.09.2011 року до господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія»м. Шостка, Сумської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ, Донецької області про стягнення боргу у розмірі 72216грн., пені у розмірі 9619,17грн., індексу інфляції у розмірі 8232,62грн., 3% річних у розмірі 1976,52грн. (а.с.2-3).

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.09.2012р. позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія»м.Шостка Сумської області борг у розмірі 72216грн., пеню у розмірі 9619,17грн., інфляційні у розмірі 8232,62грн., 3% річних у розмірі 1976,52грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 920,44грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236грн. (а.с.100-103).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту порушення відповідачем умов договору поставки №15/5449 від 14.08.2009р. в частині оплати отриманої продукції та обґрунтованість позовних вимог з посиланням на ст.193 Господарського кодексу України та ст. ст. 526, 629, 692 Цивільного кодексу України.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ Донецької області, звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки суд не всебічно, не в повному обсязі дослідив всі докази по справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник звертає увагу на те, що позивач порушив умови договору, зокрема, п.6.1 та до теперішнього часу не надав відповідачу рахунок на оплату.

В апеляційній скарзі скаржник просив суд скасувати рішення господарського суд Донецької області від 03.09.2012р. по справі №6/237 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.111-113).

24.10.2012 року на адресу Донецького апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 17.10.2012р. №б/н, в якому позивач просить залишити без змін рішення суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення (а.с. 124-125).

Розгляд справи відкладався у зв»язку з неявкою у судове засідання представників сторін, з метою з»ясування фактичних обставин справи, для всебічного, повного і об»єктивного розгляду.

Представники сторін у судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що явка сторін у судове засідання не була визнана обов»язковою, судова колегія ухвалила розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визначається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія»є юридичною особою (ідентифікаційний код 34560391).

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», яке змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь»є юридичною особою (ідентифікаційний код 00210602), що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та Статутом (а.с.81, 82, 83-86).

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія» (за договором -постачальник, далі- позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (за договором -покупець, далі - відповідач) був укладений договір № 15/5449 поставки, за умовами якого, постачальник зобов»язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов»язується відповідно з умовами договору прийняти цей товар та оплатити його (п.1.2 договору).

Найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики товару, його ціна, строки і умови поставки зазначаються у специфікаціях, які є невід»ємними частинами договору (п.1.3).

П»ятим розділом договору сторони зазначили умови поставки і транспортування.

Строки і умови поставки зазначаються у специфікаціях (п.5.1).

Датою поставки товару вважається дата його вручення покупцю з додатком пакету документів, обумовлених в п.6.1 договору. Поставка товару без надання документів вважається непоставкою товару. При цьому санкції за прострочку оплати товару, встановлені в п.10.5 договору в період до моменту надання документів до покупця не застосовуються (п.5.2)

Розділом шостим договору сторони зазначили умови передачі товару.

Так, Постачальник зобов»язується надати покупцю одночасно з товаром наступні документи: а) рахунок, б) сертифікат якості, в) накладну (в накладній обов»язкове посилання на отримувача товару), г) податкову накладну (п.6.1 договору).

У випадку не надання документів протягом строку, зазначеного в п.6.2, постачальник сплачує покупцю за кожний день прострочки пеню в розмірі 0,05% від вартості товару, поставленого без зазначених документів (п.6.3).

Покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів від дня поставки товару і отримання документів на товар, зазначених в п.6.1 договору, якщо інше не передбачено специфікацією (п.9.3 договору).

При прострочці оплати поставленого товару більш ніж на 20 банківських днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.10.5 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р. (п.13.2)

Договір підписаний обома сторонами, скріплений печатками обох підприємств.

Специфікацією №1 від 14.08.2009р. до договору №15/5449 від 14.08.2009р. сторони визначили найменування продукції, ДОСТ, кількість, одиницю виміру, вартість, грн. без ПДВ. Так, сума за вказаною специфікацією №1 складає 866 280грн. Строк поставки -протягом 7 днів після письмової заявки покупця (п.2). Умови поставки -протягом 30 днів після відвантаження товару покупцю і передачі документів, зазначених в п.6.1 договору (п.3) (а.с.12).

Специфікацією №2 від 04.11.2009р. до договору №15/5449 від 14.08.2009р. сторони визначили найменування продукції, ДОСТ, кількість, одиницю виміру, вартість, грн. без ПДВ. Так, сума за вказаною специфікацією №2 складає 25 776грн. Строк поставки -протягом 7 днів після письмової заявки покупця (п.2). Умови поставки -протягом 30 днів після відвантаження товару покупцю і передачі документів, зазначених в п.6.1 договору (п.3) (а.с.13).

Специфікації підписані сторонами, скріплені печатками сторін та є невід»ємною частиною договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, ТОВ «Науково-промислове підприємство «Технологія»на підставі телефонної заявки на адресу відповідача поставило товар на загальну суму 72216грн., що підтверджується видатковою накладною №53 від 21.05.2010р. та рахунком - фактурою №64 від 21.05.2010р. (а.с. 16, 14).

Поставлений товар згідно зазначеної накладної з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується довіреністю №1067 від 19.05.2010р. та підписом останньої на вказаній накладній (а.с. 15, 16).

Відповідач оплату за поставлений товар у розмірі 72216грн. не здійснив, посилаючись на те, що в порушення умов п.9.3 договору позивач до теперішнього часу не надав відповідачу по спірній поставці рахунок на поставлений товар.

12.02.2011р. позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав виконати свої зобов»язання щодо оплати за договором та сплатити суму боргу у розмірі 72216грн. (а.с.18). Докази направлення претензії наявні у матеріалах справи (а.с.19).

Відповідач на означену претензію не відреагував, борг не сплатив, жодних вимог щодо невиконання позивачем п.6.1 договору, останньому не пред»явив.

Позивач наполягає на тому, що у зв»язку з невиконанням своїх обов»язків по сплаті поставленого товару за договором поставки №15/5449 від 14.08.2009р. за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 72216грн.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення боргу у розмірі 72216грн.

Крім того, позивач наполягає на стягненні пені у розмірі 9619,17грн., індексу інфляції у розмірі 8232,62грн. та 3% річних у розмірі 1976,52грн.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу за поставлений товар.

Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вже було встановлено, 14.08.2009 року між ТОВ «Науково-промислове підприємство «Технологія»та ВАТ «Енергомашспецсталь» був укладений договір № 15/5449 поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 параграф 1 Господарського кодексу України та главою 54 параграф 3 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами абзацу 2 ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов»язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку. Зобов»язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.9.3 Договору, покупець здійснює оплату за поставлений товар протягом 30 календарних днів від дати поставки та отримання документів на товар, вказаних в п.6.1 договору, якщо інше не передбачено специфікацією.

Як зазначалось вище, у двох специфікаціях до Договору встановлений строк оплати товару протягом 30 днів після відвантаження товару покупцем та передачі документів, вказаних в п.6.1 договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідач свої обов»язки з урахуванням вимог п.9.3 Договору не виконав, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 72216грн., розмір якої доведений та підтверджений документально.

В той же час, відповідач заперечує проти наявності заборгованості, посилаючись на ненадання позивачем документів, вказаних у п.6.1 договору на оплату товару.

Проте, колегія суддів вважає, що з таким висновком погодитися не можна з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що товар був отриманий відповідачем у повному обсязі, що підтверджується довіреністю №1067 від 19.05.2010р., видатковою накладною №53 від 21.05.2010р. та рахунком-фактурою №64 від 21.05.2010р. Вказана видаткова накладна підписана обома сторонами без будь-яких зауважень щодо недостачі товару чи документів до нього.

Судова колегія зазначає, що рахунок-фактура -це рахунок, який виписує постачальник або продавець на ім»я покупця на партію товару, а також рахунок за роботу або послуги та є підставою для оплати. Отже, рахунок -фактура №64 від 21.05.2010р., наданий відповідачу разом із товаром -є рахунком, в розумінні п.6.1 договору, виписаним постачальником (позивачем) на ім»я платника (відповідача) на партію товару та вважається підставою для оплати.

Крім того, слід зазначити, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов»язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов»язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача щодо відсутності некомплектності товару або супровідних документів до нього, що свідчить про передачу товару відповідачу у повному обсязі відповідно до умов п. 6.1 договору.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню згідно п.10.5 Договору за період з 11.07.2010р. по 08.06.2011р. у розмірі 9619,17грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 03.09.2012р. по справі №6/237 вимоги позивача в цій частині були задоволені у повному обсязі.

Проте, колегія суддів вважає висновок господарського суду щодо задоволення позовних вимог в наведеній частині помилковим виходячи з наступного.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором згідно п.2 ст. 193 ГК України.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання згідно вимог п. 1 ст. 230 ГК України.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою та іншими видами забезпечення згідно ч. 1 ст.546 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання ( ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать надані до суду документи, у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов'язання, які регулюються нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання".

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.5 договору зазначено, що при прострочці оплати поставленого товару більш ніж на 20 банківських днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 232 Господарського кодексу України передбачає порядок застосування штрафних санкцій, зокрема пункт 6 встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною шостою ст. 232 ГК України встановлено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, і який не є строком позовної давності ( Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. № 01-06/1624/2011).

Судова колегія вважає, що початкова дата нарахування пені позивачем визначена неправильно, всупереч п. 10.5 договору, а саме період нарахування пені повинен становити з 19.07.2010р. по 19.01.2011р.

Враховуючи, що за умовами договору у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у сумі 72216грн., період нарахування пені становить з 19.07.2010р. по 19.01.2011р.; обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ згідно норм Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", колегія суддів перерахувала розрахунок пені за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань та дійшла висновку, що до стягнення належить пеня за вказаний період у розмірі 5728,81грн.

Крім того, позивач вимагав стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 8232,62грн. та 3% річних у розмірі 1976,52грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрати матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Позивачем нараховані 8232,62грн. - індекс інфляції за період прострочення з 11.07.2010р. по 08.06.2011р., а також 1976,52грн. -3% річних за період з 11.07.2010р. по 08.06.2011р.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1976,52грн. та інфляційних у розмірі 8232,62грн. за вказаний період є арифметично вірними, доведеними та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2012р. у справі №6/237 в частині стягнення з відповідача пені за період з 11.07.2010р. по 08.06.2011р. підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення вимог зі стягнення пені.

В іншій частині рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ на рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2012 року у справі №6/237 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2012р. у справі №6/237 в частині стягнення пені за період з 11.07.2010р. по 08.06.2011р. у розмірі 9619,17грн. - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе,6, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія»м.Шостка (41100, Сумська область, м.Шостка, вул.Гагаріна,1, а/с 142, код ЄДРПОУ 34560391) суму боргу у розмірі 72216грн., пеню за період з 19.07.2010р. по 19.01.2011р. у розмірі 5728,81коп., індекс інфляції за користування чужими грошима у розмірі 8232,62грн.та 3% річних у розмірі 1976,52грн. за період з 11.07.2010р. по 08.06.2011р., витрати по сплаті держмита у сумі 881,55грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 226,02грн.

В іншій частині позову щодо стягнення пені відмовити.

В решті - рішення господарського суду Донецької області від 03.09.2012р. по справі № 6/237 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-промислове підприємство «Технологія»м.Шостка (41100, Сумська область, м.Шостка, вул.Гагаріна,1, а/с 142, код ЄДРПОУ 34560391) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь»м.Краматорськ (84306, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Орджонікідзе,6, код ЄДРПОУ 00210602) витрати зі сплати судового збору, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, в сумі 38,90грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді

І.В.Зубченко

Л.Ф.Чернота

Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу;1 -відповідачу;1 -ДАГС;1-ГС Донецької обл.