Постанова

від 15.11.2012 по справі 5017/2257/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р.Справа № 5017/2257/2012 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головей В. М. та Шевченко В. В.,

при секретарі судового засідання - Головань О.М.

за участю представників :

ВАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" -Рябоконь В.І. (за дорученням),

ТОВ „Метекс" -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Метекс" на рішення господарського суду Одеської області

від 05.09.2012 р. по справі № 5017/2257/2012 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Метекс" про стягнення 9 706,23 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

01.08.2012 р. ВАТ „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго" (далі -позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Метекс" (далі - відповідач) 3 969,35 грн. заборгованості за спожиту електроенергію за Договором № 1096С/С № 220 про постачання електричної енергії від 06.02.2004р., а також заборгованість за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 5 625,45 грн., 3% річних у розмірі 18,61 грн., пені у розмірі 92,82 грн. та судові витрати у сумі 1 609,50 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.08.2012р. за вказаним позовом порушено провадження у справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 05.09.2012 р. (повний текст підписано суддею Брагіною Я.В. 10.09.2012 р.) зазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 3969,35 грн ., заборгованість за перевищення договірних величин електроспоживання в сумі 5625,45 грн., пеню в сумі 92,82 грн . , 3% річних в сумі 18,61 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

Рішення господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач покладені на нього за договором зобов'язання вчасно не виконував, тобто порушив умови договору, приписи Правила користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.2006 р. та з посиланням на норми чинного законодавства України.

Відповідач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення господарського суду від 05.09.2012 р. по даній справі та винести ухвалу про припинення виконавчого провадження по справі щодо стягнення з нього заборгованості на користь ВАТ „ЕК" Одесаобленерго".

Скаржник в обґрунтування апеляційної скарга послався на те, що суд не мав права задовольняти позовні вимоги позивача в частині перевищення скаржником договірної величини споживання електричної енергії виходячи тільки з необґрунтованості доказів позивача, скаржник стверджує, що договір про постачання електричної енергії від 06.02.2004р. №1096 є недійсним, оскільки сторони не продовжили термін його дії та з посиланням на те, що господарським судом не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи клопотання про відновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, скаржник послався на те, що конверт з рішенням господарського суду, було отримано 11.10.2012р., проте директор перебував у відрядженні, а повернувся з відрядження лише 22.10.2012 р. та в той же день розгорнули конверт з рішенням суду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 р. строк на подання апеляційної скарги було відновлено, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.11.2012 р. об 11 : 00 год. про що сторони були повідомлені належним чином.

Оскільки представник позивача не з'явився клопотання про технічну фіксацію судового процесу, така фіксація не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

Скаржник в судове засідання не з'явився, однак від його представника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку знаходженням у відрядженні представника скаржника .

Колегія суддів, відхилила це клопотання, оскільки, по-перше зайнятись представника юридичної особи не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки представництво юридичної особи може здійснювати будь-яка інша особа за дорученням або керівник підприємства згідно посадового стану, а по-друге, суддя Мирошниченко М.А. головуючий по цієї справі з 19.11.2012р. йде у відпуску, а тому відкладати справу на іншу дату не можливо, оскільки на час виходу судді з відпустки закінчиться строк розгляду справи встановлений ст. 102 ГПК України .

Представник позивач в усних поясненнях наданих суду просив залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін .

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення представника позивача, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне .

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд, що 06.02.2004 р. між позивачем та відповідачем у укладено Договір № 1096 С/С №220 про постачання електричної енергії ( далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, позивач (постачальник) постачає електричну енергію відповідачу (споживачу), а останній оплачує позивачу її вартість та здійснює інші платежі за умовами Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 9.4 передбачено, що Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2004 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідила матеріали справи та дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що в наявних матеріалах справи відсутні будь-які докази, а саме заява про припинення дії або про перегляд умов договору, а відтак з урахуванням вищевикладеного, зазначений вище договір є чинним і відповідно обов'язковий до виконання обома сторонами.

Слід також зазначити, що відповідач ні в процесі розгляду справи в суді першої інстанції ні в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у порушення приписів ст.33 ГПК України не надав с будь-яких доказів, як б підтвердили факт недійсності Договору, а тому доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі відносно недійсності Договору, не спростовує висновку місцевого суду і не приймаються колегією суддів до уваги.

У додатку № 5 до Договору, про умови „Порядку розрахунків", сторони встановили, що розрахунковим періодом вважається період із 19-20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період" та „календарний місяць" вважати прирівняними.

Пунктом 2 додатку до Договору встановлено, що споживач здійснює оплату за електроенергію на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Розмір суми платежу розраховується споживачем самостійно, як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу на очікуваний обсяг споживання електричної енергії, визначених на наступний розрахунковий період.

У п. 3 додатку до Договору встановлено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за актом про обсяги спожитої електроенергії за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань.

З умов п. 5 додатку до Договору вбачається, що остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі згідно з умовами цього договору здійснюється споживачем самостійно після дати виписки рахунку.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГК України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 6.6. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.2006р. (далі -ПКЕЕ), оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Матеріали справи свідчать та цей факт вірно встановлено господарським судом, що відповідач вартість спожитої електроенергії за період березень 2012 р. - квітень 2012 р. не сплачував вчасно, тому у останнього перед позивачем виникла заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 3 969,35 грн., що підтверджується актами про обсяги спожитої електроенергії, підписаними відповідачем. Тобто відповідач проти виставлених рахунків не заперечував, жодних доказів які б спростували дані викладені в актах про обсяги спожитої електроенергії обсяги рахунків не надав.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач виставлені позивачем рахунки, на зазначену суму боргу не сплатив.

За приписами ст. 629 ЦК України укладений договір є обов'язковим для виконання, тобто сторони повинні добросовісно виконувати узгоджені в ньому умови.

Згідно ст. 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 526 ЦК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає що господарський суд повно дослідив усі обставини справи та дійшов до вірного висновку стосовно того, що у відповідача за спожиту електричну енергію перед позивачем є заборгованість в розмірі 3 969,35грн. за Договором, оскільки доказів сплати зазначеної суми відповідачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не надано.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до п 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3 - 2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі Закон) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а статтею 3 цього Закону встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З наявного у матеріалах справи розрахунку пені за несвоєчасну оплату за електроенергію, вбачається, що позивачем за порушення відповідачем термінів проведення оплати вартості електроенергії нарахована пеня в розмірі 92,82грн., з урахуванням приписів п. 4.2.1. Договору та норм чинного Законодавства.

Колегія суддів за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" перевірила розрахунок пені, за період з березня 2012 р. по травень 2012 р. та дійшла до висновку про те, що місцевим судом правомірно стягнуто з відповідача на користь пеню в сумі 92,82грн., оскільки позивач нарахував пеню відповідно до вимогам чинного законодавства.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач на підставі вказаної норми за порушення термінів сплати заборгованості відповідачем за спожиту активну електроенергію нарахував 3% річних у сумі 18,61грн.

Колегія суддів перевірила за допомогою методики визначеної у програмно-технічному комплексі „Законодавство" правильність нарахування позивачем 3% річних та зазначає, що розрахунок є правильним, а відтак місцевий суд правомірно стягнув з відповідача 3% річних на користь позивача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача 5 625,45 грн. за перевищення договірних величин електроспоживання.

З наявного у матеріалах справи додатку до договору №1096, сторони погодили обсяги споживання електроенергії відповідачем, а саме, по 4000 кВт/год. щомісячно.

Проте, фактично обсяг спожитої електроенергії у січні 2012 року відповідачем становив 5200 кВт/год., а у лютому 2012 року - 9077 кВт/год., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами спожитої електричної енергії останнього.

Таким чином, у січні 2012р. відповідач перевищив договірні величини споживання електричної енергії на 1200 кВт/год., а в лютому на 5077кВтгод.

Пунктом 4.2.2 договору № 1096 від 06.02.2004 року передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно з вимогами розділу 5 Договору, Споживач сплачує постачальнику п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Однак ч. 5 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" ( в новій редакції) встановлено, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності), у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Отже, у випадку перевищення за розрахунковий період договірних величин споживання електричної енергії споживачі, враховуючи зміни внесені до вказаного Закону сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини електроенергії.

Матеріали справи свідчать, що позивач про факт перевищення договірних величин повідомив відповідача, що підтверджується наявним у матеріалах справи, повідомленням про перевищення договірних величин споживання електричної енергії та виставленого рахунку № 1096/1 від 21.02.2012р. та № 1096/1 від 23.03.2012р., які були направлені відповідачу, про що свідчить список поштових відправлень.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми за перевищення плати в розмірі 5625,45грн. є обґрунтованими.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі такими, що не заслуговують на увагу, крім того вони не спростовують висновків господарського суду та наявних у матеріалах справи доказів, а тому висновок місцевого суду є достатньо обґрунтованим та повним.

Скаржник в апеляційній скарзі також просив винести ухвалу про припинення виконавчого провадження по справі.

У п. 8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що згідно з вимогами статті 121-1 ГПК України зупиняти виконання судового рішення має право виключно суд касаційної інстанції, а тому суд апеляційної інстанції за будь-яких обставин не вправі зупиняти або припиняти виконання судового рішення суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів, дійшла висновку проте, що клопотання скаржника про винесення ухвали про припинення виконавчого провадження по справі, щодо стягнення заборгованості з останнього на користь позивача не підлягає задоволенню.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає будь-яких передбачених ст.104 ГПК України правових підстав для скасування рішення місцевого суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України,

колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2012 року по справі №5017/2257/2012 - залишити без змін , а апеляційну скаргу ТОВ „Метекс" -без задоволення .

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 15.11.2012 р.

Головуючий суддя Мирошниченко М.А.

Судді Головей В.М.

Шевченко В.В.