Постанова

від 01.11.2012 по справі 2а-12588/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 листопада 2012 року 17:00 № 2а-12588/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Валмакс Груп" доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі місті Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14 вересня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Валмакс Груп" (далі по тексту -позивач, ТОВ "Валмакс Груп") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі місті Києва Державної податкової служби (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 травня 2012 року №0002082202 та №0002092209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-12588/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02 жовтня 2012 року.

Розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника позивача та з метою надання додаткових доказів.

23 жовтня 2012 року до суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника позивача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23 жовтня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 08 травня 2012 року №0002092202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Валмакс Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 389 021,00 грн., в тому числі за основним платежем -311 217,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -77 804,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 08 травня 2012 року №0002082202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Валмакс Груп" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 311 217,00 грн., в тому числі за основним платежем -248 974,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -62 243,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 20 квітня 2012 року №1603/22-2/34832820 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Валмакс Груп" (код 34832820) з питань дотримання вимог податкового законодавства та своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 29.02.2012 року та податку на прибуток за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Уютторг", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тантал-1", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріора 2010" (далі по тексту -Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 311 217,00 грн., підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 248 974,00 грн., у тому числі за вересень 2010 року -на 67 034,00 грн., за жовтень 2010 року -на 68 085,00 грн., грудень 2010 року -113 855,00 грн.

Зафіксовані в Акті перевірки порушення мотивовані тим, що згідно бази АІС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" по відносинам з ТОВ "Тантал-1" існують розбіжності; відносно створення контрагентів позивача -ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010", порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, під час розслідування якої засновники цих підприємств повідомили про непричетність до фінансово-господарської діяльності; постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року по справі №1-1457/11 засуджено засновника ОСОБА_1 за вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, зокрема, щодо співучасті вчинення з невстановленими особами фіктивного підприємництва, тобто, реєстрації ТОВ "Уютторг" та ТОВ "Тантал-1" з метою прикриття незаконної діяльності.

Наведене, на думку відповідача, позбавляє первинні документи та податкові накладні, виписані ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010", юридичної доказовості та виключає можливість формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість із зазначеними контрагентами.

При цьому в Акті перевірки встановлено відсутність у позивача взаємовідносин з ТОВ "Уютторг" за перевірений період.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки укладені правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, а висновки Акта перевірки не ґрунтуються на нормах законодавства.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Валмакс Груп", виходячи з наступних підстав.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Валмакс Груп", ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010", обставини використання придбаного товару/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "Валмакс Груп" (замовник) та ТОВ "Тантал-1" (виконавець) укладено договір від 10 вересня 2010 року №01/09-2010, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати розробку дизайн-проекту "План приміщення за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3, Діловий Центр "Медінвестпроект", 8-поверх з розміщенням офісних меблів та офісних перегородок", а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах договору.

27 вересня 2010 року між ТОВ "Валмакс Груп" (замовник) та ТОВ "Тантал-1" (виконавець) укладено договір №27/09, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати роботи по монтажу алюмінієвих конструкцій (перегородок), а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах договору.

11 жовтня 2010 року між ТОВ "Валмакс Груп" (замовник) та ТОВ "Тантал-1" (виконавець) укладено договір №11/10-2010, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати роботи по монтажу фальш підлоги, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах договору.

22 грудня 2010 року між ТОВ "Валмакс Груп" (замовник) та ТОВ "Тантал-1" (виконавець) укладено договір №22/12-2010, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати роботи по монтажу алюмінієвих конструкцій, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах договору.

Згідно з актами здачі-прийому робіт, що датовані вереснем, жовтнем та груднем 2010 року, ТОВ "Тантал-1" виконало обумовлені договорами роботи та виписало податкові накладні на загальну суму 735 792,18 грн., у тому числі податок на додану вартість -122 632,00 грн.

21 вересня 2010 року між вказаними сторонами укладено договір №21/09-10, за умовами якого ТОВ "Тантал-1" зобов'язується здійснювати поставку товару, а ТОВ "Валмакс Груп", як покупець, зобов'язується приймати та оплачувати товар, кількість, ціна та асортимент якого зазначений у специфікації.

Відповідно до специфікації та видаткової накладної, що датовані вереснем 2010 року, ТОВ "Тантал-1" поставило позивачу вібропоглинаючу прокладку та виписало податкові накладні на загальну суму 277 021,80 грн., у тому числі податок на додану вартість -46 170,30 грн.

01 грудня 2010 року між ТОВ "Валмакс Груп" (покупець) та ТОВ "Пріора 2010" (постачальник) укладено договір №01/12-10, за умовами якого постачальник зобов'язується здійснювати поставку товару, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар, кількість, ціна та асортимент якого зазначений у специфікації.

Відповідно до специфікації та видаткових накладних, що датовані груднем 2010 року, ТОВ "Пріора 2010" поставило позивачу ущільнювач гумовий, кутки алюмінієві, фурнітуру та виписало податкові накладні на загальну суму 481 030,00 грн., у тому числі податок на додану вартість -80 171,67 грн.

Розрахунки за товар проведені позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунки постачальників грошових коштів, що підтверджується виписками банку, довідками про рух коштів на рахунку.

Вартість придбаного товару віднесена позивачем до складу валових витрат на підставі норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "Валмакс Груп" є монтаж металевих конструкцій, покриття підлог та облицювання стін, про що також можна дізнатись з Інтернет-ресурсів, зокрема http://ooovalmaks-grup.uaprom.net/ .

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач мав ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ №475642 від 07 липня 2009 року.

Як підтверджують матеріали справи, придбані у ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010" матеріали та роботи використані позивачем при виконанні господарських зобов'язань за договорами підряду, що укладені з ПАТ "Банк Кредит Дніпро", ТОВ "Будівельно-консалтингова фірма "Граніт", ВАТ "Державний ощадний банк України", Акціонерним банком "Укргазбанк", зокрема щодо виготовлення та монтажу відгороджувальних конструкцій (захисних перегородок робочих місць касирів) у відділеннях банків, монтажу фальш підлоги на будівництві об'єкту "Реконструкція з надбудовою промислового корпусу №1 (літ "В") по вул. Новокостянтинівській, 18 в Оболонському районі м. Києва в офісно-торговельному центрі" та розробки дизайн-проекту.

На підтвердження реальності господарських операцій позивач надав суду наступні документи: копії господарських договорів із замовниками робіт, специфікацій, актів здачі-прийняття робіт, локальних кошторисів, відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт, видаткових накладних, податкових накладних, виписок банку, технологічної карти облаштування фальш підлоги на будівництві об'єкту "Реконструкція з надбудовою промислового корпусу №1 (літ "В") по вул. Новокостянтинівській, 18 в Оболонському районі м. Києва в офісно-торговельному центрі", довіреностей на отримання товару, дизайн-проекту КРУ банку "Кредит Дніпро", фотознімків збудованих об'єктів, сертифікатів Системи сертифікації "Банківський регістр" на перегородки, виданих ТОВ "Валмакс Груп", дипломів про досягнення ТОВ "Валмакс Груп" у сфері монтажу металевих конструкцій.

Таким чином, на думку суду, господарські операції ТОВ "Валмакс Груп" з ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010" здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу, що в Акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Слід також враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою , крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій підприємства-контрагенти - ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010" - були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також використання позивачем придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності, висновок Акта перевірки про порушення позивачем абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є помилковим, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій -протиправним.

В частині висновків Акту перевірки щодо порушення позивачем підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) .

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010", у зв'язку з придбанням товарів та робіт.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010" - були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено вище, що придбання позивачем товарів та робіт у ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010" безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Тантал-1" та ТОВ "Пріора 2010", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо заниження податку на додану вартість є помилковими.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 15 грудня 2011 року, згідно якого вказана особа пояснила про непричетність до діяльності ТОВ "Пріора 2010" оскільки такий висновок, складений в межах кримінальної справи, виступає доказом відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, на підставі якою орган дізнання, слідчий і суд можуть встановити наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Необґрунтованим є також посилання відповідач на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року по справі №1-1457/11, згідно якої підсудного ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Так у вказаній постанові встановлено, що ОСОБА_1, який значиться засновником ТОВ "Тантал-1", зареєстрував указане підприємство без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. Проте, у згаданій поставі не йде мова про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Тантал-1" не велась взагалі, а здійснювалась невстановленими особами.

Крім того, оцінюючи постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року по справі №1-1457/11 як доказ, суд керується приписами статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не встановлює обов'язковий преюдиціальний характер для постанови суду у кримінальній справі ; обов'язковим для адміністративного суду є лише вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили та лише у питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 25 листопада 2011 року по справі №1-1457/11 не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 08 травня 2012 року №0002082202 та №0002092209 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Валмакс Груп" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Валмакс Груп" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі місті Києва Державної податкової служби від 08 травня 2012 року №0002082202 та №0002092209.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Солом'янському районі місті Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валмакс Груп" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко