Ухвала

від 15.11.2012 по справі 1808.1-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

15.11.2012Справа №5002-16/1808.1-2010

За заявою кредитора Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь

до боржника Державного підприємства «Кримконтракт», м. Сімферополь

про визнання банкрутом

За заявою ліквідатора Державного підприємства «Кримконтракт» - арбітражного керуючого Мєтєлєвої С.Ф. про перегляд ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року у справі № 2-12/1808.1-2010 про банкрутство державного підприємства «Кримконтракт» за ново-виявленими обставинами

Суддя М.О.Білоус

Представники:

Від ініціюючого кредитора - Гайчук М.В, довіреність № 24/10-0 від 15.03.2012, начальник юридичного відділу.

Від Фонду майна АР Крим - Володькіна О.В.., довіреність б/н від 30.12.2011, головний спеціаліст.

Від УПФУ в Залізничному районі - не з'явився.

Від боржника - не з'явився.

Ліквідатор - арбітражний керуючий Мєтєлєва Світлана Федорівна.

Прокурор - Коноваленко А.В., посвідчення № 009332 від 15.10.2012, прокурор відділу.

Обставини справи: В провадженні Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічів М.М.) знаходиться справа за заявою кредитора - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про банкрутство Державного підприємства «Кримконтракт», м. Сімферополь.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.09.2012 була прийнята заява ліквідатора державного підприємства «Кримконтракт» арбітражного керуючого Мєтєлєвої С.Ф. про перегляд ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року у справі № 2-12/1808.1-2010 про банкрутство державного підприємства Кримконтракт» за нововиявленими обставинами та призначено судове засідання на 11.10.2012 (а.с. 147-148 т. 14).

Ухвалою від 11.10.2012 суддя Іллічов М.М. заявив самовідвід, у зв'язку чим за розпорядженням керівника апарату суду № 84 від 12.10.2012 вищевказана заява у справі № 2-12/1808.1-2010 була розподілена автоматичною системою на суддю Білоус М.О. (а.с. 16 т. 15).

Ухвалою від 15.10.2012 заява ліквідатора про перегляд ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року у справі № 2-12/1808.1-2010 за нововиявленими обставинами прийнята до провадження судді Білоус М.О. та призначена до розгляду на 29.10.2012.

Ухвалою від 29.10.2012 розгляд заяви було відкладено на 14.11.2012 для надання кредиторами, боржником та Фондом майна АР Крим письмових пояснень.

Ухвалою від 06.11.2012 у зв'язку відпусткою судді Білоус М.О. судове засідання з розгляду заяви ліквідатора було перенесено на 15.11.2012.

В судовому засіданні ліквідатор Мєтєлєва С.Ф. наполягала на задоволенні заяви за нововиявленими обставинами з посиланням на те, що ліквідатору згідно витягу про державну реєстрацію № 35263007 від 22.08.2012 стало відомо, що право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 3 зареєстровано за власником Автономної Республіки Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Підставою виникнення права власності стало рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АРК № 1255 від 25.06.2004 року із зазначенням комунальної форми власності.

У зв'язку з цим, на думку ліквідатора, право комунальної власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Сімферополь, пров. Елеваторний, 3 існувало на момент прийняття господарським судом ухвали від 10.03.2011. Отже, в даному випадку на це майно не поширюються норми Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», а відтак спірне майно повинно бути включено до складу ліквідаційної маси боржника.

Представник Фонду майна АРК заперечував проти задоволення заяви ліквідатора та вказував, що ухвала суду від 10.03.2011 прийнята відповідно до норм діючого законодавства. В письмових поясненнях звертав увагу суду на те, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» Автономна Республіка Крим не входить до системи місцевого самоврядування, майно, що належить Автономній Республіці Крим не є об'єктом права комунальної власності, що також знайшло відображення у практиці Верховного Суду України.

Боржник явку свого представника у судове засідання 15.11.2012 не забезпечив, але у своєму відзиві вказував, що майно підлягає включенню до ліквідаційної маси, виходячи з того, що спірне майно належить підприємству на праві повного господарського відання. При цьому боржник вказує, що у 2012 році Державному підприємству «Кримконтракт» стало відомо про існування рішення Конституційного Суду України від 27.02.2001 у справі № 1-рн/2011 стосовно статусу майна АР Крим.

Присутній у судовому засіданні прокурор вказував, що відсутні підстави для задоволення заяви ліквідатора, оскільки витяг з реєстру права власності на спірне нерухоме майно існував на момент прийняття ухвали від 10.03.2011, та був предметом дослідження судами апеляційної та касаційної інстанцій.

ДПІ у м. Сімферополі у своїх поясненнях, наданих суду 14.11.2012, підтримує заяву ліквідатора, оскільки спірне майно боржника знаходиться у податковій заставі з 2000 року. Реорганізація підприємства за наявністю податкового боргу та знаходженням майна підприємства в податковій заставі, на думку ДПІ, може бути здійснена тільки при узгодженні з органом податкової служби.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників кредитора, Фонду майна АР Крим, ліквідатора та прокурора, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ліквідатора Мєтєлєвої С.Ф. у зв'язку з наступним.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 за № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», визначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Згідно з пунктом 3 зазначеної постанови виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2-5 частини другої статті 112 ГПК має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Постановою Вищого Господарського суду України у даній справі від 04.10.2011, яким залишена без змін постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.06.2011, суд касаційної інстанції посилався на наявний у справі Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з яким спірне майно належить Автономній Республіці Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим (а.с. 70-74 т. 14).

Із зазначеного витягу від 16.08.2007 вбачається, що нежитлові будівлі, цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, провулок Елеваторний, будинок, 3 визначений власник Автономна Республіка Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим із підставою виникнення права власності - рішення № 1255/ 25.06.2004/ Виконком Сімферопольської міської ради із зазначенням форми власності - комунальна (а.с. 15 т. 6; а.с. 53-54 т. 10).

Отже, на момент прийняття Господарським судом Автономної Республіки Крим ухвали 10.03.2011 ці обставини існували, підтверджені матеріалами справи та не могли бути невідомими ліквідатору. Також ці обставини були досліджені судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Отримання ліквідатором витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.08.2012 не є істотною обставиною при перегляді попередньої ухвали, оскільки врахування цього факту судом не може бути наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято. Так як дані у витягу від 22.08.2012 є ідентичними даним, які містяться у витягу від 16.08.2007, який знаходиться в матеріалах справи (а.с. 15 т. 6; а.с. 53-54 т. 10) та оцінювався судом під час постановлення ухвали від 10.03.2011.

Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради АР Крим «Про склад майна, що належить Автономній Республіці Крим» за № 982-2/2000 від 15.03.2000 визначено, що майно, яке належить Автономній Республіки Крим, складають, зокрема, підприємства, установи, організації, заклади, які належать Автономній Республіці Крим згідно з додатком 1 до вказаної постанови. До переліку підприємства, установ, організацій, закладів, які належать Автономній Республіці Крим під № 300 включено Державне підприємство «Кримконтракт».

Статтею 31 Закону України «Про власність» від 7 лютого 1991 року № 697-XII встановлено, що до державної власності в Україні належить загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно зі статтею 326 ЦК України у державній власності є майно, зокрема грошові кошти, що належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Статтею 138 Конституції України передбачено, що до відання АР Крим належить, між іншим, управління майном, що належить АР Крим. Законами України АР Крим можуть бути делеговані також інші повноваження.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися, розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до змісту статті 5 цього Закону АР Крим не входить до системи місцевого самоврядування, а майно, що належить Автономній Республіці Крим, не є об'єктом права комунальної власності.

Враховуючи наведене, майно, що належить Автономній Республіці Крим, входить до складу державної власності, а Автономна Республіка Крим здійснює управління цим майном.

Саме такої позиції дотримувався Верховний суд України в постановах від 15.05.2007 у справі № 3-1447к07/27/19 та від 10.03.2009 у справі № 3-511к09/27/19.

За таких обставин, посилання ліквідатора на те, що спірне майно входить до складу комунальної форми власності є помилковим.

З огляду на вищевикладене, суд не знаходить підстав для задоволення заяви ліквідатора Державного підприємства «Кримконтракт» - арбітражного керуючого Мєтєлєвої С.Ф. про перегляд ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року у справі № 2-12/1808.1-2010 про банкрутство державного підприємства «Кримконтракт» за ново-виявленими обставинами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Державного підприємства «Кримконтракт» - арбітражного керуючого Мєтєлєвої С.Ф. про перегляд ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2011 року у справі № 2-12/1808.1-2010 про банкрутство державного підприємства «Кримконтракт» за ново-виявленими обставинами.

Суддя М.О. Білоус