Рішення

від 30.10.2012 по справі 29/239

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.10.12 р. Справа № 29/239

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват», м.Запоріжжя

до Відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область

про: стягнення заборгованості у сумі 88 057,48грн., інфляційних витрат у сумі 25 712,78грн.

за участю:

від позивача: Дружко С.Ф. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віват», м.Запоріжжя (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 88 057,48грн., інфляційних витрат у сумі 25 712,78грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором поставки №15/874 від 21.05.2008р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №15/874 від 21.05.2008р., специфікацій до договору, видаткових накладних, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар, листів, акту звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 01.12.2008р. складає 88 057,48грн., претензії №0709/3 від 09.07.2009р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 527, 691, 692 Цивільного кодексу України.

15.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії податкових накладних.

Заявою від 25.11.2011р. №1125/1 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення 3% річних у сумі 8 364,97грн., інша частина позовних вимог залишилась незмінною.

Проте, вказане збільшення судом не було прийняте до уваги та не розглядалось, оскільки така заява подана в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що до прийняття рішення Позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті Позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі стягнення заборгованості у сумі 88 057,48грн., пені 25 712,78грн.

Позивач у поданій заяві додатково просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 8364,97грн., ця вимога є новою (додатковою) і повинна пред'являтися у самостійному позові.

29.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі у яких зазначає, що при підготовці тексту позовної заяви була допущена технічна помилка, а саме помилково зазначено про стягнення пені, замість стягнення інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі зупинялось та поновлялось.

Заявою від 10.04.2012р. №0410/1 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог заявивши до стягнення 3% річних у сумі 9 459,28грн., інфляційні витрати у розмірі 32 116,60грн. інша частина позовних вимог в частині стягнення заборгованості залишилась незмінною.

Проте, вказане збільшення судом було прийняте частково, тільки в частині збільшення інфляційних витрат у сумі 32116,60 грн. Щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 9 459,28грн. судом таке збільшення не було прийняте до уваги та не розглядалось, оскільки таке збільшення подане в порушення статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що до прийняття рішення Позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті Позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 88 057,48грн., інфляційних витрат 25 712,78грн.

Позивач у поданій заяві додатково просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 9459,28грн.

23.04.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь».

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 24.04.2012р. справу передано на розгляд судді Левшиній Г.В.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 03.05.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

15.10.2012р.Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що поставка по специфікації №3 від 28.07.2008 року була здійснена декількома етапами, що підтверджується накладними №11/08 від 11.08.2008р., №15/08 від 15.08.2008р. Таким чином, вже з 22.08.2008р. Позивачу повинно було стати відомо, про несплату грошових коштів за поставлений товар. Оскільки позовні вимоги пред'явлені тільки 25.10.2011р., то відносно права вимоги Позивача строк позовної давності вже сплив. Також Позивач посилається на накладну №25/09-3 від 25.09.2008р. відповідно якої він здійснив поставку на суму 36 848,64грн. Проте, за даною накладною на адресу Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» не була поставлена продукція, та первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій на підприємстві Відповідача відсутні. Також зазначає, що листи на які посилається Позивач (15/448.О від 23.03.2009р. ,№15/511 від 16.04.2009р.) не можуть бути прийняті до уваги як докази, які підтверджують заборгованість. Крім того надано заяву про застосування строку позовної давності, передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України.

Заявою від 16.10.2012р. №1016/1 Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат заявивши до стягнення суму у розмірі 32 468,83грн., позовна вимога щодо стягнення заборгованості залишилась незмінною.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 16.10.2012р. №1016/1, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір вимог. Суд приймає вказане збільшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

29.10.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано заперечення на відзив Відповідача в яких зазначає, листи про погашення заборгованості №15/448.0 від 23.03.2009р. оформлені на фірмовому бланку Відповідача та скріплені мокрою печаткою Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь». Відповідно п.1 ст. 264 Цивільного кодексу України, п.23 листа ВГСУ від 07.04.2008 року №01-08/211 переривається строк позовної давності, а у відповідності п.3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання строк позовної давності починається заново. Відповідач у позовній заяві про визнання договору не укладеним №17/568-2325 від 09.04.2012р. визнав себе боржником перед Постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Віват» у зв'язку з неповною оплатою поставленої продукції. Крім того Позивачем було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: видаткової накладної №25/09-3 від 25.09.2008р., податкової накладної, рахунку-фактури 492 від 25.09.2008р., квитанції про приймання вантажу, специфікації-накладної.

Представник Позивача у судове засідання 30.10.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 16.10.2012р. №1016/1

Представник Відповідача у судове засідання 30.10.2012р. не з'явився, про час та місче слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віват» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (Покупець) було укладено договір поставки №15/874, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію (товар), а Покупець зобов'язується у відповідності з умовами даного договору прийняти вказану продукцію (товар) та оплатити її.

Відповідно п.1.2 статуту Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» Товариство змінило свою назву з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Товариства (Протокол річних Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» №1 від 21.04.2011 року).

Згідно п.1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови передачі зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

У розділі 10 договору Сторони дійшли згоди щодо умов оплати:

- оплата здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в національній валюті України (п.10.2 Договору);

- Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 10 календарних днів від дня передачі продукції та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено у специфікаціях (п.10.3 Договору);

Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. (п.14.2 Договору); У випадку невиконання Сторонами своїх зобов'язань за даним договором, він вважається пролонгованим на строк до моменту закінчення виконання сторонами своїх зобов'язань.

21 травня 2008 року між Сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, де визначили найменування, номенклатуру (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), строки та умови поставки, ціну яка склала 111 360,00грн., умови оплати - протягом 10-днів після поставки.

04 липня 2008 року між Сторонами підписано Специфікацію №2 до договору, де визначили найменування, номенклатуру (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), строки та умови поставки, ціну яка склала 71 040,00грн., умови оплати - протягом 10-днів після поставки.

28 липня 2008 року між Сторонами підписано Специфікацію №3 до договору, де визначили найменування, номенклатуру (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), строки та умови поставки, ціну яка склала 334 080,00грн., умови оплати - протягом 10-днів після поставки.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 292 154,88грн., що підтверджується видатковими накладними №25/09-3 від 25.09.2008р. на суму 36 848,64грн., №15/08 від 15.08.2008р. на суму 39 350,02грн., №11/08 від 11.08.2008р. на суму 35 510,40грн., №30/07-2 від 30.07.2008р. на суму 36 358,27грн., №16/07-2 від 16.07.2008р. на суму 37 223,81грн., №16/07-1 від 16.07.2008р. на суму 32 766,34грн., №04/07 від 07.07.2008р. на суму 35 103,74грн., №18/06-2 від 18.06.2008р. на суму 38 993,66грн. Вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставний товар у сумі 204 097,40грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, у зв'язку з чим виникла заборгованість у сумі.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №0709/3 від 09.07.2009р. з вимогою здійснити оплату за поставлений товар.

Відповідач у листах від 22.07.08р. №15/22/07, від 23.03.2009р. №15/448.О, від 16.04.2009р. №15/511, від 21.04.2009р. №0421/1, від 14.09.2009р. №15/1009 посилався на тяжке фінансове становище та гарантував здійснити оплату за поставлений товар.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №15/874 від 21.05.2008р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 292 154,88грн., проте Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата у сумі 204 097,40грн.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 292 154,88грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Проте, статтею 256 ЦК України, встановлений строк позовної давності -строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки - ст.257 ЦК України.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, при цьому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - п.3, п.4 ст.267 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач заявив вимоги про застосування позовної давності, відповідно до ст.267 ЦК України, про що в матеріалах справи міститься відповідна заява.

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починяється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Також згідно п.23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" до дій, які свідчать про визнання боргу можуть відносить повне або часткове визнання претензій, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. Отже судом приймається до уваги листи Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» від 22.07.08р. №15/22/07, від 23.03.2009р. №15/448.О, від 16.04.2009р. №15/511, від 21.04.2009р. №0421/1, від 14.09.2009р. №15/1009, у яких зазначено що ПАТ «Енергомашспецсталь» не заперечує факт заборгованості.

Як вбачається з вищезазначених листів, вони підписані представником Відповідача та завірені печаткою Відповідача.

Будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з приводу втрати, крадіжки або службового розслідування щодо незаконного використання печатки; рішення відповідних органів згідно ст. 97 КПК України за результатами розгляду вказаного звернення, Відповідач до суду не надав

Таким чином, суд встановив, що на день подання позовної заяви не закінчився строк позовної давності щодо вимог про стягнення суми заборгованості у розмірі 88 057,48грн. за договором поставки №15/874 від 21.05.2008р.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 88 057,48грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь».

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення з 12.09.2008р. по 10.04.2012р. становить 32 468,83грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 32 468,83грн.

У зв'язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі судові витрати у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача, а саме: підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача державне мито у сумі 1137,70 грн. (оскільки на момент подачі позову розмір ставок державного мита були встановлені у Декреті Кабінету Міністрів України „Про державне мито" №7-93 від 21.01.93р. та Позивачем було сплачено державне мито у розмірі 1% від суми позову - 1137,70 грн.), судовий збір у розмірі 1411,50 грн. (оскільки при подачі до суду заяви про збільшення розміру позовних вимог діяв Закон України «Про судовий збір» Позивачем було сплачено мінімальний розмір судового збору у розмірі 1411,50 грн.) а також витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват», м.Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 88 057,48грн., інфляційних витрат у сумі 32 468,83грн. задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, м.Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват» (69097, м.Запоріжжя, вул.Ентузіастів, 15/3, ЄДРПОУ 23793322) заборгованість у розмірі 88 057,48грн., інфляційні витрати у сумі 32 468,83грн., державне мито у сумі 1137,70 грн. грн., судовий збір у розмірі 1411,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.10.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 05.11.12р.