Рішення

від 12.11.2012 по справі 5011-53/12415-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-53/12415-2012 12.11.12 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ СІ ЕЙЧ Інтергрейтед Логістікс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-Маркет»

про стягнення 66 264,47 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Савельєв М.Ю., Савельєв О.Ю. -представники за довіреністю

від відповідача: Салов М.В., Салова В.А. - представники за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-Маркет»заборгованості та штрафних санкцій в сумі 66 264,47 грн. за надання транспортно-експедиційних послуг по договору від 01.06.2009 № 0106/09, з яких: основна заборгованість в сумі 60 199,00 грн., пеня в сумі 4 655,96 грн., 3 % річних в сумі 960,66 грн., інфляційні втрати в сумі 448,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами укладення між сторонами договору доручення № 0106/09 від 01.06.2009 про надання транспортно-експедиторських послуг, внаслідок неналежного виконання якого з боку відповідача утворилась заборгованість. На виконання умов договору позивачем було виставлено та передано відповідачу рахунок № ВS00001082 від 26.12.2011 на оплату 73 501,56 грн. за транспортні послуги, який був оплачений відповідачем в порушення умов п. 6.2. Договору лише частково на суму 51 001,56 грн. Позивач також стверджує про те, що відповідач, в порушення умов договору доручення № 0106/09 від 01.06.2009 про надання транспортно-експедиторських послуг, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 2-1019 не підписав, рахунок-фактуру від 29.12.2011 № ВS00001082 на суму 73 501,56 грн. в повному обсязі не оплатив, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 22 500,00 грн. У зв'язку з виникненням додаткових витрат, позивач надіслав відповідачу рахунок № ВS000000078 від 08.02.2011 на суму 37 699,00 грн. та усі необхідні документи з актами виконаних робіт. Також позивач стверджує, що за порушення строку оплати наданих транспортно-експедиційних послуг з відповідача належить до стягнення пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 4 655,96 грн., інфляційні втрати в сумі 448,85 грн. та 3 % річних в сумі 960,66 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-53/12415-2012, розгляд справи призначено на 01.10.2012. Також вказаною ухвалою відмовлено позивачу у вжитті заходів забезпечення позову.

Представником відповідача через відділ діловодства суду 27.09.2012 подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та зазначив, що позивач порушив умови договору та не зміг забезпечити надання митного перевізника. Виконання цього обов'язку відповідач позивач прийняв на себе та здійснив його власним коштом. Позивач отримав від відповідача всі необхідні документи для митного оформлення в Одеському порту -12.01.2012, а за понаднормативне використання контейнерів з товаром, що належить відповідачу, позивачем нараховано суму в розмірі 29 939,00 з 19.01.2012 до 08.02.2012, у зв'язку з чим відповідач вважає, що його вина відсутня в тому, що у позивача виникли витрати за понаднормативне використання контейнерів в сумі 29 939,00 грн. без ПДВ. В заявці № 10 від 01.12.2011 в пункті, що передбачає штрафні санкції зазначено, що нормативний час для завантаження/розвантаження/митного оформлення вантажу становить 48 годин. Затримка транспорту на завантаженні, розвантаженні, митниці з вини замовника сплачується замовником в розмірі 100 доларів США за кожну почату добу за транспортний засіб. Автотранспортний засіб прибув на митницю 03.02.2012 в останній день робочого тижня -п'ятницю, а в понеділок 06.02.2012 розпочались митні процедури, та 08.02.2012 вантаж був розвантажений. Тому відповідач не вбачає своєї вини в виникненні понаднормативного використання автотранспорту.

Ухвалою від 01.10.2012 розгляд справи відкладався на 22.10.2012 у зв'язку із неявкою представника позивача, неподанням ним витребуваних судом документів.

Представником позивача подано письмові пояснення на відзив відповідача, в яких останній зауважив, що у п. 19 Додатку № 2, який має вигляд Заявки № 10 на транспортування та виконання послуг від 01.12.2011 є посилання на те, що перевезення повинно робитися у вигляді митної гарантії -митний перевізник, що й можливо було зробити якби вантаж почав перевозитись у 2011 році, але оскільки Закон України від 19.10.2010 № 2608-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності»відмінив ліцензування митного перевізника та усі ліцензії перестали діяти на час перевезення про що знав відповідач та його уповноважені особи на декларування вантажу. Крім того, оскільки вантаж був специфічним «шкаралупа какао бобів», що потребує відповідних документів для пропуску на митну територію України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацію/видалення і Жовтого та Зеленого переліків відходів», а саме Висновок спеціального уповноваженого органу виконавчої влади України з питань екології та природних ресурсів, що відходи Зеленого переліку не підпадають під дію п. 6-33 вищезазначеного Положення, що не зробив відповідач. 02.02.2012 представник відповідача самостійно надав необхідні документи для здійснення експедиторських формальностей, що відповідали вимогам пропуску товарів на митну територію України, чим порушив п. 3.2. Договору. Відповідач посилається на те, що він надіслав усі необхідні документи позивачу 11.01.2012, що підтверджується актом приймання-здачі наданих послуг кур'єрського зв'язку до договору № 106108 від 31.01.2012. Однак з даного акту не можливо встановити перелік документів, який саме був направлений позивачу. Крім того, позивач взагалі мав право не приступити до своїх обов'язків доки не отримає повну суму оплати за організацію перевезення та притримувати вантаж з покладанням на відповідача усіх витрат.

В судовому засіданні 22.10.2012 судом в порядку ст. 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 12.11.2012.

Через відділ діловодства суду 07.11.2012 від відповідача надійшли заперечення на пояснення позивача та пояснення щодо вартості перевезення контейнерів.

Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2012 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав роз'яснення до рахунку від 29.12.2011 № ВS00001082 на оплату 73 501,56 грн.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.11.2012 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений між ними 01.06.2009 договір доручення № 0106/09 на транспортно-експедиційне обслуговування (далі договір), відповідно до умов якого ТОВ «ЕЙ СІ ЕЙЧ Інтергрейд Логістікс»(виконавець) зобов'язується за дорученням та за рахунок ТОВ «СКС-Маркет»(замовник) організовувати виконання за цим договором робіт (послуг), пов'язаних з перевезенням вантажів, у відповідності з умовами даного договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити результати робіт (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору перелік робіт (послуг), що підлягає до виконання вказується в додатку до даного договору -Заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.п. 3.11., 3.12. Договору, замовник зобов'язаний зокрема, сплатити належну плату виконавцю, а також відшкодувати документально підтверджені затрати, понесені виконавцем в інтересах замовника з метою виконання даного договору. Замовник зобов'язаний відшкодувати затрати, понесені виконавцем в результаті ненадання необхідної в рамках цього договору інформації (документів) замовником або надання останнім недостовірної інформації (документів).

Згідно з п.п. 3.15., 3.20. Договору виконавець зобов'язаний зокрема, організувати перевезення експортних, імпортних та транзитних вантажів усіма видами транспорту по території України та за її межами відповідно до Заявок замовника, оформлених у вигляді додатків, які після підписання являються невід'ємними частинами даного договору. По окремим дорученням, обумовлених в Заявці замовника та за рахунок замовника організувати додатковий комплекс послуг, пов'язаний з організацією транспортування вантажів замовника, таких як: переупакування, пере маркування, ремонт тари, тимчасове зберігання вантажу на складі, вантажно-розвантажувальні роботи, іншу обробку вантажів та оформлення документів, охорону вантажів на шляху його слідування.

П. 6.1. та 6.2. Договору визначено, що надані замовнику послуги оплачуються замовником шляхом перерахування коштів проти виставлених рахунків виконавця. Вартість послуг узгоджується і вказується сторонами в заявці. Оплата рахунку здійснюється протягом 3 (трьох) днів після його виставлення виконавцем.

Приймання та здавання виконаних робіт здійснюється на підставі акту виконаних робіт. При цьому факт виконання доручення виконавця при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом чи комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів, тощо) (п. 7.1. Договору).

У випадку прострочки оплати належних виконавцю сум згідно з цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочки від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 5.3.6. договору).

Згідно з п. 9.1. Договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання сторонами, але в любому випадку протягом одного року з моменту його підписання сторонами.

Даний договір вважається пролонгованим на такий же строк, якщо жодна з сторін не подасть іншій стороні договору письмову заяву про його розірвання за 30 днів до можливої дати розірвання (п. 9.2. Договору).

У випадку, якщо в Заявці передбачені порядок та умови виконання даного договору, які протирічать визначеним в цьому договорі, то в цьому разі сторони будуть керуватися порядком та умовами, передбаченими в Заявці (п. 9.12. Договору).

Сторонами було погоджено та підписано додаток № 2 від 01.12.2012 до договору № 0106/09 від 01.07.2009, а саме Заявку № 10 на транспортування і виконання послуг, в якій сторони додатково визначили, що позивач організовує перевезення вантажу -шкаралупа какао бобів, фасована у мішках, загальною вагою 50 тонн, що міститься у двох сорока футових контейнерах, FOB порт Tema, Ghana -CFR LO Odessa, Україна (включаючи експедирування в порту) до м. Київ, вул. Новопироговська, 58 ВВ «Центральний». Вартість наданих послуг: 9 200 доларів США за 2х40'НС контейнер з урахуванням ПДВ по безготівковому розрахунку. Оплата здійснюється в гривнях по курсу НБУ на момент оплати. Умови оплати: оплата здійснюється протягом 5 робочих днів до прибуття вантажу в порт призначення.

На виконання п. 6.2. Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок від 26.12.2011 № ВS00001082 на оплату 73 501,56 грн. за транспортні послуги, який був частково оплачений відповідачем на суму 51 001,56 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень: № 14 від 19.01.2012 на суму 13 501,56 грн., № 19 від 25.01.2012 на суму 30 000,00 грн., № 65 від 03.04.2012 на суму 2 500,00 грн., № 89 від 13.04.2012 на суму 2 500,00 грн., № 111 від 26.04.2012 на суму 2 500,00 грн. Несплаченим залишився борг у розмірі 22 500,00 грн.

У зв'язку з понесенням позивачем додаткових витрат позивач виставив відповідачу рахунок №ВS000000078 від 08.02.2011 на суму 37 699,00 грн. На підтвердження здійснення витрат в інтересах замовника позивач надав суду належним чином засвідчені копії: рахунку-фактури № 796 від 09.02.2012 на суму 24 927,66 грн., виставленого ТОВ фірма «ЗІКО», акту № 796 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за підписами позивача та ТОВ фірма «ЗІКО», платіжного доручення № 361 від 07.05.2012 на суму 213 427,66 грн., рахунку № 5608676465 MAERSK LINE щодо вартості зберігання контейнерного обладнання на суму 1 267,20 доларів США, рахунку № 5608677989 MAERSK LINE за понаднормативне використання контейнерного обладнання на суму 2 480,00 доларів США, рахунку ДП «Одеський морський торгівельний порт»№ 320129 від 31.01.2012 на суму 1 130,87 грн. з реєстром догляду автотранспорту, рахунку ДП «Одеський морський торгівельний порт»№ 320881 від 29.02.2012 на суму 2 854,41 грн. з реєстром догляду автотранспорту, квитанцій про сплату проходу та проїзду до Одеського морського торгівельного порту.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з претензію № 1 від 14.05.2012 на суму 64 948,13 грн., на яку відповідач надав відповідь за № 612 від 12.06.2012, в якій вказав, що вантаж було доставлено до порту Одеса 07.01.2012 про що виконавець повідомив замовника листом по факсу та електронною поштою. Отримавши повідомлення замовник відправив виконавцю всі необхідні документи на вантаж кур'єрською поштою 11.01.2012, які виконавець отримав 12.01.2012, про що свідчить акт виконаних робіт та квитанція ТОВ «Курєрська служба доставки «КСД». Таким чином всі претензії, пов'язані з ненаданням замовником необхідних документів та нарахування виконавцем додаткових витрат, пов'язаних з понаднормативним зберіганням вантажу в порту Одеса з вини замовника є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно зі ст.ст. 929 , 930 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004р. № 1955-IV (з наступними змінами та доповненнями) транспортно-експедиторською діяльністю є підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитором (транспортним експедитором) є суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Клієнтом є споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Якщо звернутись до змісту зобов'язань, що виникли на підставі договору 0106/09 від 01.07.2009, вбачається висновок, що названа угода є договором транспортного експедирування, оскільки у позивача виникли зобов'язання щодо надання послуг, пов'язаних з організацією перевезення належного відповідачу вантажу.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 525 , 526 ЦК України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно з п.п. 3.15., 3.20. Договору на виконавця покладено обов'язок, зокрема, організувати перевезення експортних, імпортних та транзитних вантажів усіма видами транспорту по території України та за її межами відповідно до Заявок замовника, оформлених у вигляді додатків, які після підписання являються невід'ємними частинами даного договору. По окремим дорученням, обумовлених в Заявці замовника та за рахунок замовника організувати додатковий комплекс послуг, пов'язаний з організацією транспортування вантажів замовника, таких як: переупакування, пере маркування, ремонт тари, тимчасове зберігання вантажу на складі, вантажно-розвантажувальні роботи, іншу обробку вантажів та оформлення документів, охорону вантажів на шляху його слідування.

Згідно з п.п. 3.11., 3.12. Договору, замовник зобов'язаний зокрема, сплатити належну плату виконавцю, а також відшкодувати документально підтверджені затрати, понесені виконавцем в інтересах замовника з метою виконання даного договору. Замовник зобов'язаний відшкодувати затрати, понесені виконавцем в результаті ненадання необхідної в рамках цього договору інформації (документів) замовником або надання останнім недостовірної інформації (документів).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи копій міжнародних товарно-транспортних накладних, а саме: № 30, 31 та копії заявки відповідача (копії наявні в матеріалах справи) позивачем були надані транспортно-експедиційні послуги відповідачу по перевезенню вантажу, що не заперечується і самим відповідачем.

Як встановлено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. П. 6.1. та 6.2. Договору визначено, що надані замовнику послуги оплачуються замовником шляхом перерахування коштів проти виставлених рахунків виконавця. Вартість послуг узгоджується і вказується сторонами в заявці. Оплата рахунку здійснюється протягом 3 (трьох) днів після його виставлення виконавцем.

П. 21 Заявки сторонами додатково визначено, що оплата здійснюється в гривнях по курсу НБУ на момент оплати. Умови оплати: оплата здійснюється протягом 5 робочих днів до прибуття вантажу в порт призначення.

Згідно з п. 9.12. Договору, у випадку, якщо в Заявці передбачені порядок та умови виконання даного договору, які протирічать визначеним в цьому договорі, то в цьому разі сторони будуть керуватися порядком та умовами, передбаченими в Заявці.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок від 26.12.2011 № ВS00001082 на оплату 73 501,56 грн. за транспортні послуги, який був частково оплачений відповідачем на суму 51 001,56 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином завіреними копіями платіжних доручень: № 14 від 19.01.2012 на суму 13 501,56 грн., № 19 від 25.01.2012 на суму 30 000,00 грн., № 65 від 03.04.2012 на суму 2 500,00 грн., № 89 від 13.04.2012 на суму 2 500,00 грн., № 111 від 26.04.2012 на суму 2 500,00 грн. Несплаченим залишився борг у розмірі 22 500,00 грн.

Матеріали справи також свідчать, що у зв'язку з понесенням позивачем додаткових витрат позивач виставив відповідачу рахунок №ВS000000078 від 08.02.2011 на суму 37 699,00 грн. На підтвердження здійснення витрат в інтересах замовника позивач надав суду належним чином засвідчені копії: рахунку-фактури № 796 від 09.02.2012 на суму 24 927,66 грн., виставленого ТОВ фірма «ЗІКО», акту № 796 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за підписами позивача та ТОВ фірма «ЗІКО», платіжного доручення № 361 від 07.05.2012 на суму 213 427,66 грн., рахунку № 5608676465 MAERSK LINE щодо вартості зберігання контейнерного обладнання на суму 1 267,20 доларів США, рахунку № 5608677989 MAERSK LINE за понаднормативне використання контейнерного обладнання на суму 2 480,00 доларів США, рахунку ДП «Одеський морський торгівельний порт»№ 320129 від 31.01.2012 на суму 1 130,87 грн. з реєстром догляду автотранспорту, рахунку ДП «Одеський морський торгівельний порт»№ 320881 від 29.02.2012 на суму 2 854,41 грн. з реєстром догляду автотранспорту, квитанцій про сплату проходу та проїзду до Одеського морського торгівельного порту.

Посилання відповідача на те, що позивачем не виконано умову п. 19 Заявки: вид митної гарантії -митний перевізник, а також те, що сума в заявці № 10 у розмірі 9 200 доларів США розрахована з урахування митної гарантії до уваги судом не приймається оскільки: по-перше, Закон України від 19.10.2010 № 2608-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності»відмінив ліцензування митного перевізника та усі ліцензії перестали діяти на час перевезення; по-друге, відповідно до наданої позивачем розшифровки рахунку № ВS00001082 від 26.12.2011 на оплату 73 501,56 грн., сума у розмірі 73 501,56 грн. сформована позивачем без урахування митної гарантії, а складається: з ТЕО за межами України, що становить 50 172,80 грн. та містить фрахт (вартість морського перевезення у контейнерах, що належить лінії Маєрск та навантажувально-розвантажувальні роботи у Одеському морському торгівельному порту на користь судноплавної лінії; страхування обладнання, що становить 639,18 грн. та містити страхування контейнерного обладнання, що належить контейнерній лінії Маєрск; ТЕО на території України, що становить 22 689,58 грн. та містить експедирування вантажу.

Посилання відповідача на те, що позивач отримав від відповідача всі необхідні документи для митного оформлення в Одеському порту 12.01.2012, що підтверджується актом приймання-здачі наданих послуг кур'єрського зв'язку від 31.01.2012 не заслуговує на увагу, оскільки з доданого позивачем акту не можливо встановити, яка саме документація була надіслана відповідачем позивачу і чи була вона достатньою. Оскільки, як вказує позивач, вантаж був специфічний: «шкаралупа какао бобів», що потребує відповідних документів для пропуску на митну територію України відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацію/видалення і Жовтого та Зеленого переліків відходів», а саме Висновку спеціального уповноваженого органу виконавчої влади України з питань екології та природних ресурсів, що відходи Зеленого переліку не підпадають під дію п. 6-33 вищезазначеного Положення.

Посилання відповідача на відсутність згоди на додаткові витрати та доказів, які б підтверджували необхідність понесення позивачем витрат саме в інтересах відповідача , судом відхилено, оскільки відшкодування вказаних витрат прямо передбачено п. п. 3.11., 3.12., 4.8., 4.9. Договору, понесення вказаних витрат підтверджуються актами здачі-приймання робіт (надання послуг), виставленими рахунками та платіжними дорученнями на оплату виставлених рахунків. Надання будь-яких інших доказів, які б підтверджували необхідність понесення позивачем витрат саме в інтересах відповідача, умовами договору не передбачені, а відтак їх вимагання є безпідставним.

Доводи відповідача стосовно невідповідності договору доручення № 0106/09 від 01.06.2009 на транспортно-експедиційне обслуговування чинному законодавству до уваги судом не приймаються, оскільки договір підписаний сторонами та скріплений печатками, договір не визнаний судом недійсним, та фактично між сторонами відбулися правовідносини, а саме - позивач вчинив комплекс дій, в інтересах відповідача, результатом яких стало отримання відповідачем контейнерів № MSVU 1322218, TRLV 7634893, а відповідач провів часткову оплату понесених позивачем витрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Суду не подано доказів того, що відповідач оплатив надані позивачем транспортно-експедиційні послуги відповідно до умов договору від 01.06.2009 № 0106/09.

За таких обставин, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язання за договором 01.06.2009 № 0106/09, який полягає у несплаті вартості наданих позивачем послуг в сумі 60 199,00 грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 60 199,00 грн. матеріалами справи підтверджується, є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню.

У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 4 655,96 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України : у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України , нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3.6. договору встановлено, що у випадку прострочки оплати належних виконавцю сум згідно з цим договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочки від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що позивач невірно визначив строк, з якого у нього виникло право на стягнення з відповідача пені, а відтак за розрахунком суду розмір пені, можливий до стягнення з відповідача становить 4 526,61 грн.

В зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 960,66 грн. та інфляційні втрати в сумі 448,85 грн.

Відповідно до частини 2 ст. 546 ЦК України , договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Так, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати товару, встановлені договором;

-відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначену статтею 625 Цивільного кодексу України , суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню частково у розмірі 894,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 297,00 грн. за здійсненим судом перерахунком.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України , покладаються судом на обидві сторони пропорційно від розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 4 , 33 , 35 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКС-Маркет» (04205, м. Київ, пр.-т Оболонський, 16-В, к. 5. код ЄДРПОУ 19031227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ СІ ЕЙЧ Інтергрейтед Логістікс» (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 2, кв. 6, код ЄДРПОУ 36436416) 60 199,00 грн. (шістдесят тисяч сто дев'яносто дев'ять гривень) основного боргу; 4 526,61 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять шість гривень 61 коп.) пені, 297,00 грн. (двісті дев'яносто сім гривень) інфляційних втрат, 894,60 грн. (вісімсот дев'яносто чотири гривні 60 коп.) трьох процентів річних, 1 601,06 грн. (одну тисячу шістсот одну гривню 06 коп.) судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 14.11.2012р.

Суддя О.А.Грєхова