Постанова

від 17.10.2012 по справі 2а-3263/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 року 2а-3263/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю представників сторін:

від позивача -Лісовський А.В.,

від відповідача -Харченко Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт»

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт»з позовом до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0000942301.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового про нікчемність укладених між позивачем та ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Альянс центр ББК», ТОВ «Спецрембудсервіс», ТОВ «Буддеталь», ПП «Река», СПД ФО ОСОБА_3, ПП «Арікон», ТОВ «Тетрабудсервіс»і ТОВ «Джонаголд»правочинів є безпідставними, оскільки підприємством було укладено угоди з даними контрагентами, які виконані реально, товар і послуги передані та надані постачальниками і оплачені позивачем, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами. На час укладення угод з позивачем вказані контрагенти були зареєстровані суб'єктами господарської діяльності у встановленому законодавством порядку та перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і мали статус платників податку на додану вартість.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що відповідачем неправомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом з урахуванням вимог чинного податкового законодавства. Зазначив, що господарські взаємовідносини між постачальниками і контрагентами позивача, які у подальшому поставили товар ПАТ «Миронівський хлібопродукт»є фіктивними, про що свідчать дані перевірок проведених іншими податковими органами. Таким чином, на думку відповідача, взаємовідносини позивача із вказаними контрагентами мають протиправний характер.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Миронівський хлібопродукт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 01.06.2012 № 55/22-011/25412361 (далі -Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки (пункт 4 Розділу «Висновки»), за результатами її проведення, податковий орган дійшов висновку про порушення підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг) відсутністю об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту у сумі 481386,01 грн.

Даного висновку податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Відповідно до Акта перевірки, в ході її проведення перевіряючими встановлено, що у лютому і березні 2011 року позивач мав фінансово-господарські відносини з ПП «Укрторгтранс»з приводу придбання запчастин і інструментів.

Суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбаних запчастин і інструментів включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у лютому і березні 2011 року у розмірі 1503,80 і 150,00 грн.

Відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту Державної податкової адміністрації України, станом на дату завершення перевірки по взаємовідносинам між ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ПП «Укрторгтранс»обліковується розбіжність за лютий 2011 року у сумі 1503,80 грн. і березень 2011 року 150,00 грн.

Як зазначає податковий орган в Акті перевірки (сторінка 83 Акта), на адресу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби надійшов Акт про неможливість проведення документальної перевірки від 11.11.2011 № 300/23-214/36043405, який складено Державною податковою інспекцією у Малинівському районі м. Одеси.

Згідно з висновком вказаного Акта, ПП «Укрторгтранс»при здійсненні фінансово-господарських операцій мало місце порушення частини п'ятої статті 203, частин першої і другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, - в момент вчинення правочинів, підприємство не дотримувалось вимог вказаних статтей.

Також, відповідно до Акта Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси встановлено, що питома вага загального придбання товарів (робіт, послуг), сформована у повному обсязі за рахунок підприємств -контрагентів ПП «Ново Ком»і ПП «Ардея - ТЕХ», які знаходяться в стані 23 -«Місцезнаходження не встановлено».

Дослідивши дані вказаного Акта, відповідач дійшов висновку про те, що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені по правочинах як з постачальниками, так і з покупцями внаслідок чого угоди за січень -квітень місяці 2011 року, укладені між ПП «Укрторгтранс»і ПАТ «Миронівський хлібопродукт»є нікчемними.

У подальшому, під час перевірки позивача, відповідачем встановлено (сторінка 87- 90 Акта перевірки), що у перевіряємий період ПАТ «Миронівський хлібопродукт»мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Спецремубдсервіс», предметом яких було виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву інкубаторно -птахівничої станції на ВП «Птахофабрика «Вінницький бройлер».

Перевіркою виявлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податкову на додану вартість, сплачені у складі ціни придбаних послуг у даного контрагента за квітень 2011 року у сумі 328305,58 грн. і травень 2011 року у сумі 185046,77 грн.

Відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту Державної податкової адміністрації України, станом на дату завершення перевірки по взаємовідносинам між ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ТОВ «Спецремубдсервіс»встановлено розбіжність між сумами податку на додану вартість.

На адресу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби надійшла довідка від 13.10.2011 № 208/2302/03330301 про результати зустрічної звірки ТОВ «Спецрембудсервіс»(код ЄДРПОУ 03330301) щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ВКФ «Ост-Гранд»(код ЄДРПОУ 33820987) їх реальності і повноти відображення в обліку за період з 01.04.2011 по 31.05.2011 складена Державною податковою інспекцією у Комунарському районі міста Запоріжжя, відповідно до якої документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «ВКФ «ОСТ -ГРАНД».

Як вбачається із вказаної Довідки, між ТОВ «Спецремубдсервіс»і ПП «ВКФ «ОСТ -ГРАНД»укладено договір субпідряду від 09.09.2010 № 6, предметом якого є виконання загально-будівельних робіт по будівництву інкубаторно-птахівничої станції на території Ладижинської міської ради Тростянецького району Вінницької області.

Проте, під час проведення звірки, витребувані від ПП «ВКФ «ОСТ -ГРАНД»пояснення і документальні підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Спецрембудсервіс»не надані.

Як вбачається із вказаної Довідки Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя, за результатами звірки встановлено відсутність у ПП «ВКФ «ОСТ -ГРАНД» основних засобів, трудових ресурсів, а також транспортних засобів.

Згідно висновку Довідки, звіркою ТОВ «Спецрембудсервіс»документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «ВКФ «ОСТ -ГРАНД».

Дослідивши дані вказаної Довідки Державної податкової інспекції у Комунарському районі міста Запоріжжя, відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені між ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ТОВ «Спецрембудсервіс» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і є нікчемними по ланцюгу вигодонабувача.

Також, відповідно до Акта перевірки, посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби встановлено, що у січні 2011 року ПАТ «Миронівський хлібопродукт»мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Джонаголд»

Як вбачається з Акта перевірки (а.с.126, том 1), відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту Державної податкової адміністрації України, станом на дату завершення перевірки по взаємовідносинам між ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ТОВ «Джонаголд»встановлено розбіжність між сумами податку на додану вартість у розмірі 225,42 грн.

На підставі викладеного та з урахуванням вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відповідачем встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту на 225,42 грн.

Відносно ТОВ «Альянс -центр ББК», в ході проведення перевірки встановлено, що у березні, травні і червні 2011 року ПАТ «Миронівський хлібопродукт» мало фінансово-господарські правовідносини з даним контрагентом з приводу придбання матеріалів (балахи, берети, рукавиці, стрейчплівка, спецодяг).

Суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбаних товарів, включено позивачем до складу податкового кредиту за березень 2011 року, травень 2011 року і червень 2011 року у сумі 4204,34 грн., 3722,23 грн., 7241,22 грн.

На адресу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби надійшов Акт про результати перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства ТОВ «Альянс ББК»(код ЄДРПОУ 37118979) від 23.03.2012 № 65/3-22-30-37118979 складений Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва встановлено, що у ТОВ «Альянс -центр ББК»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Таким чином, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Відповідно до висновку даного Акта перевірки, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва дійшла висновку про не спрямованість правочинів, укладених ТОВ «Альянс -центр ББК»як з постачальниками, так і з покупцями на реальне настання правових наслідків і вони мають ознаки нікчемності.

Дослідивши дані вказаного Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені між ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ТОВ «Альянс -центр ББК»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і є нікчемними.

Як вбачається з Акта перевірки, перевіряючими також встановлено, що у травні -вересні 2011 року позивач мав фінансово-господарські відносини з ФОП ОСОБА_3 з приводу придбання будівельних матеріалів, за результатами яких позивачем включено до складу податного кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару.

Відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту Державної податкової адміністрації України, станом на дату завершення перевірки по взаємовідносинам між ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ФОП ОСОБА_3 встановлено розбіжність між сумами податку на додану вартість.

На адресу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби надійшов Акт про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства ФОП ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 за період з 01.04.2010 по 31.12.2011 від 21.02.2012 № 952/17-311/НОМЕР_2 складений Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області Державної податкової служби.

Відповідно до вказаного Акта ФОП ОСОБА_3 сформував податковий кредит за травень -вересень 2011 року за рахунок контрагентів -постачальників, які мають ознаки фіктивності. У висновку Акта перевірки податковим органом зазначено, що ФОП ОСОБА_3 при здійсненні фінансово-господарських операцій мало місце порушення частини п'ятої статті 203, частин першої і другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, а саме -в момент вчинення правочинів, не дотримано вимог зазначених статтей.

Дослідивши дані вказаного Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені між ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ФОП ОСОБА_3 не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і є нікчемними.

Відносно контрагента позивача -ТОВ «Тетрабедсервіс», під час перевірки ПАТ «Мироінвський хлібопродукт»відповідачем встановлено, що у серпні і вересні 2011 року позивач мав господарські правовідносини з даним підприємством (сторінка 127 Акта перевірки). За результати яких позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбаного товару за серпень 2011 року у сумі 3150,00 грн. і за вересень 2011 року у сумі 2400,00 грн.

На адресу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби надійшов Акт про результати перевірки дотримання вимог податкового і валютного законодавства ТОВ «Тетрабудсервіс»від 20.04.2012 № 94/2209/37508271 складений Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва.

Відповідно до висновку даного Акта податковим органом зазначено, що ТОВ «Тетрабудсервіс»при здійсненні фінансово-господарських операцій мало місце порушення частини п'ятої статті 203, частин першої і другої статті 215, статті 626, статті 628, статті 629, статі 655, статті 656, статі 658, статті 662, статті 689, частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, а саме -в момент вчинення правочинів з суб'єктами підприємницької діяльності, не дотримано вимог зазначених статтей.

Дослідивши дані вказаного Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені між ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ТОВ «Тетрабудсервіс»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і мають ознаки нікчемності.

Крім того, під час проведення перевірки позивача, посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби встановлено у серпні 2011 року позивач мав господарські правовідносини з ПП «Арикон»з приводу поставки брусу, за результатами виконання правочину, позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у складі ціни придбаного брусу за серпень 2011 року у сумі 9600,00 грн. (сторінка 129 Акта перевірки).

На адресу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби надійшов Акт про результати позапланової документальної перевірки ПП «Арикон»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 від 14.11.2011 № 1812/236-37156815 складений Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області.

Відповідно до вказаного Акта ПП «Арикон»при здійсненні фінансово-господарських операцій мало місце порушення частини п'ятої статті 203, частин першої і другої статті 215, статті 626, статті 628, статті 629, статі 655, статті 656, статі 658, статті 662, статті 689, частини другої статті 712 Цивільного кодексу України, а саме -в момент вчинення правочинів з суб'єктами підприємницької діяльності, не дотримано вимог зазначених статтей.

Дослідивши дані вказаного Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що правочини, укладені між ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ПП «Арикон»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків і мають ознаки нікчемності.

Також, під час перевірки позивача, посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби виявлено, що у квітні 2011 року між позивачем і ПП «Река»укладено договір від 18.04.2011 № 733, предметом якого була поставка 3-х сорока футових морських контейнерів (сторінка 104 Акта перевірки).

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі придбаних контейнерів включено до складу податкового кредиту за квітень 2011 року.

На адресу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби надійшов Акт про неможливість проведення документальної перевірки від 14.11.2011 № 303/23-513/36919740-2380 складений Державною податковою інспекцією у Малинівському районі міста Одеси, згідно з яким при здійсненні фінансово-господарських операцій ПП «Река»мало місце порушення частини п'ятої статті 203, частин першої і другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, а саме -в момент вчинення правочинів з суб'єктами підприємницької діяльності, не дотримано вимог зазначених статтей. Крім того, такі правочини не було сформовано на реальне настання правових наслідків, які були обумовлені по право чинах як з постачальниками, так і з покупцями, внаслідок чого угоди за січень -квітень 2011 року між ПП «Река»і ПАТ «Миронівський хлібопродукт»мають ознаки нікчемності.

Відносно ТОВ «Джонаголд», посадовими особами відповідача встановлено, що у січні 2011 року ПАТ «Миронівський хлібопродукт»мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «Джонаголд».

Відповідно до Акта перевірки, відповідачем зазначено, що дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту Державної податкової адміністрації України, станом на дату завершення перевірки по взаємовідносинам між ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ТОВ «Джонаголд»свідчать розбіжність між сумами податку на додану вартість.

Крім того, на сторінці Акта перевірки 108 (том 1, а.с. 126), податковим органом зазначено, що відповідь, яка надійшла на запит щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків по ТОВ «Джонагол»їх реальності і повноти відображення в обліку за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 від ДПІ, на обліку в якій перебуває зазначений контрагент, не підтверджено розбіжність у сумі у сумі 225,42 грн., як виникла в січні 2011 року.

Таким чином, на підставі отриманих результатів перевіркою контрагентів позивача, проведених іншими податковими органами, відповідач дійшов висноку про те, що укладені правочини між позивачем і ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Альянс центр ББК», ТОВ «Спецрембудсервіс», ТОВ «Буддеталь», ПП «Река», СПД ФО ОСОБА_3, ПП «Арікон», ТОВ «Тетрабудсервіс»і ТОВ «Джонаголд» є нікчемними.

За результатом розгляду матеріалів перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0000942301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 479658,00 грн. і визначено штрафні (фінансові) санкцій у сумі 124428,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частині друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і нарахував штрафні (фінансові) санкції виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Альянс центр ББК», ТОВ «Спецрембудсервіс», ТОВ «Буддеталь», ПП «Река», СПД ФО ОСОБА_3, ПП «Арікон», ТОВ «Тетрабудсервіс»і ТОВ «Джонаголд»судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії: видаткових і податкових накладних виписаних позивачу контрагентами, товарно-транспортні накладні, матеріальних звітів, актів приймання виконаних робіт, договірних цін на будівництво інкубаторно -птахівничої станції на ВП «Птахофабрика «Вінницький бройлер», локальних кошторисів, Актів прийому виконаних будівельних робіт і копії виписок банківського рахунку.

Позивачем на підтвердження виконання ТОВ «Спецрембудсервіс»будівельних робіт надано суду копію ліцензії серії АБ № 219970 видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану, а також копію ліцензії Серії АВ № 479467 виданої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, копію дозволу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки виданого Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Запорізькій області.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та їх використання в господарській діяльності і подальшої реалізації у вигляді переробленої продукції. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Вказана інформація не надана відповідачем під час судового розгляду.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем і вказаними контрагентами недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПАТ «Миронівський хлібопродукт»і ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Альянс центр ББК», ТОВ «Спецрембудсервіс», ТОВ «Буддеталь», ПП «Река», СПД ФО ОСОБА_3, ПП «Арікон», ТОВ «Тетрабудсервіс»і ТОВ «Джонаголд».

Крім того, як вбачається з Акта перевірки, встановлюючи нікчемність правочинів податковий орган посилався на акти перевірок інших податкових органів, в яких досліджувались операції контрагентів позивача з іншими суб'єктами господарювання. Тобто, податковим органом не було надано оцінку факту здійснення господарських операцій безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як встановлено судом, факти поставки позивачу товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, висновок відповідача про нікчемність укладених між позивачем і ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Альянс центр ББК», ТОВ «Спецрембудсервіс», ТОВ «Буддеталь», ПП «Река», СПД ФО ОСОБА_3, ПП «Арікон», ТОВ «Тетрабудсервіс»і ТОВ «Джонаголд»угод є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно тверджень податкового органу про безпідставність визнання позивачем суми бюджетного відшкодування і завищення від'ємного значення різниці між сумою податного кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, статті 198 Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так із дати отримання платником податку товарів/послуг або дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктами 200.2 і 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту, зокрема, первинні розрахункові та інші документи, у тому числі товарно-транспортні накладні, акти приймання -виконаних послуг, платіжні доручення.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагенти позивача неправомірно виписали податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів, робіт і послуг.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є безпідставними.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 № 0000942301 підлягає скасуванню як протиправне.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 14.06.2012 № 0000942301.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 жовтня 2012 р.