Ухвала

від 31.01.2013 по справі 2а-3263/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3263/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Норець В.М.

пр-к позивача Тереня Л.Л.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський хлібопродукт» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт» звернулося до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2012 р. № 0000942301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, норм матеріального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Миронівський хлібопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складений Акт від 01.06.2012 р. № 55/22-011/25412361 (далі -Акт перевірки), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2012 р. №0000942301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 479658,00 грн. і визначено штрафні (фінансові) санкцій у сумі 124428,00 грн.

Відповідно до Акту перевірки контролюючим органом встановлено порушення з боку позивача вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 , пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , частини першої статті 203 , частини першої статті 207 , статті 215 , пункту 1 статті 216 , статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг) відсутністю об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту у сумі 481386,01 грн.

Висновок відповідача про нікчемність укладених позивачем правочинів з ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Альянс центр ББК», ТОВ «Спецрембудсервіс», ТОВ «Буддеталь», ПП «Река», СПД ФО ОСОБА_5, ПП «Арікон», ТОВ «Тетрабудсервіс»і ТОВ «Джонаголд» ґрунтується виеключно на результатах перевірки контрагентів позивача, проведених іншими податковими органами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, а твердження про відсутність факту здійснення господарських операцій ґрунтуються лише на висновках актів перевірки контрагентів позивача та спростовується наявними матеріалами справи доказами, то оскаржуване податкове повідомлення -рішення є неправомірним.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності господарських операцій позивач надав копії видаткових і податкових накладних виписаних позивачу контрагентами, товарно-транспортні накладні, матеріальних звітів, актів приймання виконаних робіт, договірних цін на будівництво інкубаторно - птахівничої станції на ВП «Птахофабрика «Вінницький бройлер», локальних кошторисів, Актів прийому виконаних будівельних робіт і копії виписок банківського рахунку.

Крім того, позивачем на підтвердження виконання ТОВ «Спецрембудсервіс» будівельних робіт надано суду копію ліцензії серії АБ № 219970 видану Державним департаментом пожежної безпеки МНС України на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану, а також копію ліцензії Серії АВ № 479467 виданої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, копію дозволу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки виданого Територіальним управлінням Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Запорізькій області.

Судом першої інстанції встановлено, що для позивача за укладеними договорами мало місце реальне настання правових наслідків, ними обумовлених, позивачем надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та їх використання в господарській діяльності і подальшої реалізації у вигляді переробленої продукції.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем, контрагенти позивача були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано.

Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагенти діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

З матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, а також наявність в діях позивача вини у формі умислу.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі виписаних ПП «Укрторгтранс», ТОВ «Альянс центр ББК», ТОВ «Спецрембудсервіс», ТОВ «Буддеталь», ПП «Река», СПД ФО ОСОБА_5, ПП «Арікон», ТОВ «Тетрабудсервіс»і ТОВ «Джонаголд» податкових накладних.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції в цій частині ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.