Постанова

від 30.10.2012 по справі 2а-3934/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2012 року місто Київ № 2а-3934/12/1070

16.17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Михальчук В.М. відповідача: - Тимошенко А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СИГМА, ЛТД.К» доІрпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СИГМА, ЛТД. К»з адміністративним позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 08.08.2012 року № 00100015019 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, надав суду додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач виходить з того, що на нарахований згідно вказаних у розрахунку декларацій (копії наявні в матеріалах справи) ПДВ сплачувався в тому періоді, за який цей податок нараховувався, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до декларації № 23200 від 12.06.2009 року (рядок 1 розрахунку штрафних санкцій), сума ПДВ за травень 2009 року склала 499, 00 гривень.

Платіжним дорученням № 35 від 15.06.2009 року, копія якого наявна в матеріалах справи, вказана сума була перерахована позивачем у повному обсязі.

Позивач вказує, що термін сплати задекларованого податку за вказаний період закінчувався 30.06.2009 року, будь-якого порушення термінів сплати податку за вищевказаною декларацією не встановлено та позивачем не допускалося.

Що стосується зазначеного у розрахунку штрафних санкцій порядку нарахування штрафних санкцій, шляхом віднесення сум одних платежів в рахунок інших, позивач зазначає, що відповідачем у даному випадку порушено вимоги Інструкції НБУ про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої Постановою Правління від 21.01.2004 року, згідно якої право визначити призначення платежу у платіжному дорученні належить виключно платнику і не може бути змінено будь ким.

Окрім того, відповідно до роз'яснень Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року № 358/13/13-09 віднесення податковим органом сплаченої платником податку суми у рахунок податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податку коштів до бюджету, є неправомірним.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, наданих під час судового розгляду справи, просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача надав суду заяву про уточнення підстав і предмету позову, однак вказана заяву була подана вже після початку розгляду справи по суті і суд відмовив у позивачу у її розгляді, роз'яснивши вимоги статті 51 та 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СИГМА, ЛТД.К»є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 20.08.1991 року Серії А01 № 280182, адреса місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Курортна, будинок 2-Г, ідентифікаційний номер: 13703915.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2012 року Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 1131/15-2/13703915 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету», яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:

- пункти 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником порушено правила сплати (перерахування) ПДВ.

На підставі Акта перевірки від 08.08.2012 року № 1131/15-2/13703915, Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0010001501 від 08.08.2012 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 9 120, 02 гривень.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, тому воно підлягає скасуванню.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, визначальною підставою для застосування норм вказаних і статей і прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є наявність податкового боргу за попередні періоди, який був погашений з порушенням граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Щодо порядку зарахування поточних платежів в погашення податкового боргу минулих періодів суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон № 2181-ІІІ), який був чинний на момент виникнення у позивача обов'язку сплачувати податкові зобов'язання, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпункт 17.1.7 Закону № 2181-ІІІ передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці , що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналогічні положення передбачені Податковим кодексом України, так відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Твердження позивача про те, що право визначити призначення платежу належить виключно платнику, і, якщо платник у платіжному дорученні зазначив конкретний період, то проплата повинна бути зарахована саме за цей період не зважаючи на те, що у платника за минулі роки рахується податковий борг спростовується наступним.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з пунктом 131.2 статті 131 Податкового кодексу України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

За несплату платником самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, відповідальність передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Статтею 57 Податкового кодексу України передбачені строки сплати податкового зобов'язання.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що вказані норми Податкового кодексу України повинні застосовуватися тільки до тих правопорушень, які мали місце починаючи з 01.01.2011 року, а якщо платник податку сплачує у 2011-2012 році грошове зобов'язання за поточний період, то податковий орган не уповноважений змінювати призначення платежу у попередні періоди до 2011 року.

Слід зазначити, що чітке встановлення у Податковому кодексі України обов'язку податкового органу зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків передбачає, що починаючи з 01.01.2011 року всі кошти, які надходять від платника податків на погашення заборгованості зараховуються у погашення податкового боргу за попередні періоди безвідносно до того чи такий податковий борг виник до 01.01.2011 року чи після.

Отже, суд не погоджується з позицією позивача щодо неправомірності дій податкового органу в частині зараховування поточних платежів в погашення податкового боргу минулий періодів, якщо таке зарахування відбулося з 01.01.2011 року

Щодо неправомірності дій податкового органу в частині зараховування поточних платежів в погашення податкового боргу минулих періодів до набрання чинності Податкового кодексу України, слід відмітити, що вказані обставини не були предметом розгляду, оскільки судом було залишено заяву про зміну підстав та предмету позовові без задоволення.

Водночас, з метою з'ясування обставин справи, а саме причин виникнення податкового боргу у позивача, судом витребувано у відповідача зворотній бік облікових карток платника податку на додану вартість з 01.01.2004 року станом на 28.08.2012 року.

Судом встановлено, що ситуація з податковим боргом у позивача виникла ще у 2004 році

Представником позивача надано суду додаткові документи з яких встановлено наступне.

28.11.2005 року ухвалою Господарського суду Київської області було порушено провадження у справі № 428/5-05 за позовом Державної податкової інспекції в місті Ірпені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма, ЛТД.К»про стягнення 52918, 08 гривень.

23.01.2006 року ухвалою Господарського суду Київської області було порушено провадження у справі № 33/5-06 за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «Сигма, ЛТД.К»до Державної податкової інспекції в місті Ірпені про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в місті Ірпені № 0001361610/1, № 0001371610/1, № 0001381610/1 від 13.10.2004 року. На підставі саме вказаних податкових повідомлень-рішень Державна податкова інспекція в місті Ірпені звернулася з позовом про стягнення заборгованості, що було предметом розгляду у справі № 428/5-05.

У справі № 428/5-05 ухвалою Господарського суду Київської області від 17.01.2006 року було зупинено провадження до прийняття рішення за результатами розгляду позовної заяви ТОВ «Сигма, ЛТД.К»до ДПІ в місті Ірпені про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001361610/1, № 0001371610/1, № 0001381610/1 від 13.10.2004 року.

Як вбачається з ухвали Господарського суду Київської області від 01.03.2012 року у справі № 428/5-05/12 ухвалою Господарського суду від 21.09.2006 року провадження у справі №428/5-05/12 зупинено до прийняття Вищим адміністративним судом України рішення за результатами розгляду касаційної скарги ТОВ «Сигма, ЛТД К»на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року у справі № 33/5-05/12 за позовом ТОВ «Сигма ЛТД К»до ДПІ в місті Ірпені про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001361610/1, №0001371610, №0001381610 від 13.10.2004 року.

21.02.2012 року до Господарського суду Київської області від Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області надійшли пояснення. З пояснень Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2008 року у справі №33/5-05/12(К-29556/06) касаційну скаргу ТОВ «Сигма ЛТД К»залишено без задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.07.2006 року у справі за позовом ТОВ «Сигма ЛТД К»до ДПІ місті Ірпені про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишено без змін.

У зв'язку з чим провадження у справі №428/5-05/12 було поновлено.

20.03.2012 року ухвалою Господарського суду Київської області провадження у справі № 428/5-05/12 було закрито.

З ухвали від 20.03.2012 року Господарського суду Київської області вбачається, що позивач (ДПІ у місті Ірпені) повідомив та надав докази погашення відповідачем (ТОВ «Сигма, ЛТД.К») спірної суми заборгованості. Зокрема, позивачем надано суду довідку про податкову заборгованість відповідача, згідно з якою заборгованість за податковими повідомленнями-рішеннями №0001361610/1, №0001371610, №0001381610 від 13.10.2004 року відсутня.

Позивач (ДПІ у місті Ірпені) під час розгляду справи № 428/5-05/12 повідомив, що відповідачем (ТОВ «Сигма, ЛТД.К») з 2004 року проводились проплати по ПДВ, які зараховувались в погашення суми податкового боргу, який існував на дату подачі позову.

Розглянувши подані документи, судом з'ясовано, що податкове зобов'язання, в погашення якого відповідачем зараховувалися поточні платежі, що стало в подальшому підставою для нарахування штрафних санкції за порушення граничних строків сплати не було узгоджено до винесення рішення Київського міжобласного господарського суду від 12.07.2006 року у справі № 33/5-05/12.

Такий висновок судом зроблений на підставі підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статі 5 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до якої процедура адміністративного оскарження закінчується: останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві; днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Отже, починаючи з дня звернення позивача до Господарського суду Київської області та отримання ухвали про відкриття провадження відповідач не мав права вважати вказану суму податкового зобов'язання податковим боргом, і як наслідок не мав права зараховувати поточні платежі в погашення неузгодженої суми податкового зобов'язання.

Водночас, як встановлено з наданих відповідачем зворотного боку облікових карток платника податку саме це стало підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Слід зазначити, що у період, починаючи з дня отримання податкового повідомлення-рішення платником податків і до звернення до суду з позовом про визнання недійсними таких податкових повідомлень-рішень та у період з дня набрання законної сили рішенням справі за позовом ТОВ «Сигма, ЛТД. К»до ДПІ місті Ірпені про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001361610/1, №0001371610, №0001381610 від 13.10.2004 року відповідач мав право вважати вказану суму податковим боргом. Чи мав право податковий орган зараховувати в цей період сплату поточних платежів в погашення податкового боргу, суд зазначає, що вказане питання не є предметом розгляду в цій адміністративній справі.

Водночас, суд дійшов висновку, про неможливість вирахувати суму податкового зобов'язання за порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з урахуванням періоду, в якому податкове зобов'язання за податковими повідомленнями-рішеннями №0001361610/1, №0001371610, №0001381610 від 13.10.2004 року не було узгодженим. Тим більше, таке право відноситься до дискреційних повноважень відповідача.

У зв'язку з цим, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування всіх істотних обставин справи, відтак, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Суд, заслухавши думку сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 08.08.2012 року № 00100015019.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СИГМА, ЛТД.К» понесені ним судові витрати в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04 листопада 2012 р.