Постанова

від 26.04.2012 по справі 2а-9171/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

26.04.2012 р. Справа № 2а-9171/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання Асафова О.Д.

від позивача: ОСОБА_1, паспорт НМ 113905 , від 17.12.02 ;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 69/1419/01 , від 31.03.11

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

адміністративним позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача : Управління МНС України в Миколаївській області (вул.. Володарського, 1, м. Миколаїв, 54000)

про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі речового забезпечення (форменого одягу ) , продовольчих пайків , зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотриманний формений одяг та продовольчих пайків.

Згідно заяви від 27.02.2012 (а.с.65): 27 584,00 грн.,

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.3 ст.98, ст.ст.158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги : Визнати протиправною бездіяльність Управління МНС України в Миколаївський області, щодо невиплати 9 040,00 грн. грошової компенсації за неотримане речове забезпечення, стягнення з Управління МНС України в Миколаївський області 9 040,00 грн. грошової компенсації за неотримане речове забезпечення, визнаня протиправною бездіяльність Управління МНС України в Миколаївський області, щодо невиплати матеріальної допомоги за період з 2003 по 2005 рр. з 2009 по 2011 рр. в сумі 18 554,00 грн. та стягнення з Управління МНС України в Миколаївський області 18 544,00 грн. невиплаченої матеріальної допомоги, задовольнити частково.

2. Визнати незаконною бездіяльність Управління МНС України в Миколаївський області щодо не видачі речового забезпечення та невиплати матеріальної допомоги за період з 2009 по 2011 рр. в сумі 6 212,43 грн.

3. Стягнути з Управління МНС України в Миколаївський області (вул. Володарського, 1, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 08588843) речове майно:

- кашкет ,

- кітель та штани ( 3 комплекти),

- куртка та штани ( 4 комплекти),

- куртка зимова ( 2 штуки ) ,

- шапка зимова ( 3 штуки ) ,

- сорочка ( 8 штук),

- краватка (8 штук),

- напівчоботи хромові утеплені ( 2 пари ),

- напівчревики хромові ( 4 пари)

та 6 212,43 ( шість тисяч двісті дванадцять грн., 43 коп..) матеріальної допомоги за період з 2009 по 2011 р.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Відшкодувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) понесені ним судові витрати у сумі 56,46 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Миколаїв

26.04.2012 р. Справа № 2а-9171/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання Асафова О.Д.

від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 , від 17.12.02 ;

від відповідача: Кібець В.В., довіреність № 69/1419/01 , від 31.03.11

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

адміністративним позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача : Управління МНС України в Миколаївській області (вул.. Володарського, 1, м. Миколаїв, 54000)

про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невидачі речового забезпечення (форменого одягу ) , продовольчих пайків , зобов'язання відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотриманний формений одяг та продовольчих пайків.

Згідно заяви від 27.02.2012 (а.с.65): 27 584,00 грн.,

в с т а н о в и в:

Позивачем ОСОБА_1, пред'явлено позов до Управління МНС України в Миколаївській області з вимогою про:

1. Визнати протиправною бездіяльність Управління МНС України в Миколаївський області, щодо не видачі речового забезпечення, а саме:

- кашкет - вартість 140,00 грн.,

- кітель та штани ( 3 комплекти)- 3000.00 грн.,

- куртка та штани ( 4 комплекти) - 3160.00 грн.,

- куртка зимова ( 2 штуки ) - 274,00 грн.,

- шапка зимова ( 3 штуки ) - 156,00 грн.,

- сорочка ( 8 штук) - 800.00 грн.,

- краватка (8 штук) - 320 ,00 грн.,

- напівчоботи хромові утеплені ( 2 пари )- 570,00 грн.,

- напівчревики хромові ( 4 пари) -760,00 грн.

2. Стягнути з Управління МНС України в Миколаївський області, 9 040,00 грн грошової компенсації за Неотримане речове забезпечення.

3. Визнати протиправною бездіяльність Управління МНС України в Миколаївський області, щодо невиплати мені матеріальної допомоги за період з 2003 по 2005рр. 2009 по 2011 рр. в сумі 18 554,00 грн.

4. Стягнути з Управління МНС України в Миколаївський області. 18 544,00 грн невиплаченої матеріальної допомоги.

В обґрунтування зазначених вимог позивач посилається на те, що неодноразові звернення позивача з приводу надання йому неотриманного речового забезпечення задоволені не були, при звільненні з військової служби вказаний формений одяг не наданий, грошова компенсація не виплачена, а також позивачу невиплачена матеріальна допомога за період з 2003 по 2005рр. 2009 по 201 1 рр. в сумі 18 554,00 грн., що свідчить про бездіяльність відповідача. Позивач був виключений зі списків особового складу Управління МНС України в Миколаївській області без проведення належних розрахунків і відповідної виплати заборгованостей за усіма видами забезпечень.

Відповідач в своїх запереченнях позов не визнав з посиланням на те, що Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів"№1459-III від 17.02.2000, призупинено дію частини другої статті 9 вищенаведеного Закону в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

За клопотанням позивача, яке було підтримано відповідачем у судовому засіданні, фіксування судового процесу не відбувалось.

У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Позивач, ОСОБА_1, в період з 1991р по 25.07.2011 роки проходив військову службу у Управління МНС України в Миколаївський області.

Наказом начальника Управління МНС України в Миколаївський області №49 від 25.07.2011 (а.с.7) позивача виключено зі списків особового складу Управління МНС України в Миколаївський області.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про компенсацію речового майна, та виплату матеріальної допомоги , на яку отримав відповідь за №69/5492/02-7-46 від 12.10.2011, якою відповідач відмовив у видачі компенсації речового майна пославшись на зупинення дії норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.21).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України»військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

Право на отримання військовослужбовцями речового забезпечення було передбачено і ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№2011 від 20.12.1991 (далі -Закон №2011).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011 (в редакції Закону від 21.09.1999 №1082-ХІV) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

З 11.03.2000, на підставі Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 №1459, дію частини другої статті 9 призупинено в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

У відповідності до Закону №328-V від 03.11.2006, який набрав чинності з 01.01.2007, Закон №2011 доповнено статтею 9-1, частина 2 якої передбачає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 59 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»№489-V від 19.12.2006, який набрав чинності з 01.01.2007, було зупинено на 2007 рік дію пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 3 статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№107-VI від 28.12.2007 (надалі -Закон №107-VI), який набрав чинності з 01.01.2008, пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», було виключено.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 зміни, внесені п.3 ст.67 Закону №107-VI, визнано неконституційними.

Таким чином, починаючи з 22.05.2008, Конституційним судом України відновлено право військовослужбовців на отримання, замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна, грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Враховуючи викладене, правові підстави для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за речове майно, яке мало бути йому видане в період проходження служби у відповідача були відсутні, і відмову відповідача у виплаті грошової компенсації, суд розцінює як незаконну бездіяльність.

В силу ст.9-1 Закону №2011, порядок виплати грошової компенсації має визначатись Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 27 Постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»(надалі -Постанова №1444) передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Пунктом 3.2.12 Наказу Міністерства оборони України №45 від 31.01.2006 «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444»(надалі -Наказ №45) передбачено, що грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі (додаток 4), яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року Департамент постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України надає до Центрального управління речового забезпечення.

Враховуючи викладене, єдиними документом, яким визначається розмір грошової компенсації є «Довідка на одержання грошової компенсації, замість предметів належних до видачі», форма та зміст якої передбачені у Додатку 4 Наказу №45, та яка має складатись військовою частиною, в якій військовослужбовець знаходився на речовому забезпеченні, за цінами на день підписання наказу про звільнення останнього.

Як вбачається з пояснень сторін довідки на одержання грошової компенсації, замість предметів належних до видачі позивачу не видавалась.

Під час розгляду справи, відповідачем надано суду довідку №69/541 (а.с.49), яка датована 10.02.2012, в якій грошова компенсація не визначена. При цьому, представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що відповідач дійсно за період проходження служби не отримав зазначене речове майно.

Посилання позивача на визначеність у позові цін на речове майно та наполягання стягнути з Управління МНС України в Миколаївський області компенсацію у сумі 9 040,00 грн., визначену згідно з розрахунком позивача, відхиляються судом, оскільки єдиним офіційним документом, який підтверджує розмір належної до виплати грошової компенсації є лише довідка військової частини, а не розрахунок, зроблений військовослужбовцем.

Заперечення відповідача з приводу виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, судом відхиляються, зокрема, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка базується на тому, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

За період 2009 по 2011рока позивач звертався до командування частини про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Право позивача на отримання матеріальної допомоги відповідачем не запереченні.

Між тим, позивачу так і не була виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань. в зв'язку з чим він був змушений звернутися до відповідача з заявою про виплату заборгованості по матеріальній допомозі на розв'язання соціально-побутових питань.

Позивачем отримано відповідь за №69/5492/02-7-46 від 12.10.2011, якою відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати по матеріальній допомозі на розв'язання соціально-побутових питань.

Стаття 17 Конституції України передбачає, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їх сімей.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією та не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 № 2011 (далі - Закон №2011) гарантує достатнє та в повному обсязі грошове забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей.

Стаття 2 цього ж Закону забороняє обмеження прав на отримання належного грошового забезпечення передбаченого наказом Міністерства оборони №75 від 05.03.2001.

Відповідно до п.33.1, 36.1 Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони №75 від 05.03.2001, передбачено місячний розмір грошового забезпечення та порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.3 ст.98, ст.ст.158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги : Визнати протиправною бездіяльність Управління МНС України в Миколаївський області, щодо невиплати 9 040,00 грн. грошової компенсації за неотримане речове забезпечення, стягнення з Управління МНС України в Миколаївський області 9 040,00 грн. грошової компенсації за неотримане речове забезпечення, визнаня протиправною бездіяльність Управління МНС України в Миколаївський області, щодо невиплати матеріальної допомоги за період з 2003 по 2005 рр. з 2009 по 2011 рр. в сумі 18 554,00 грн. та стягнення з Управління МНС України в Миколаївський області 18 544,00 грн. невиплаченої матеріальної допомоги, задовольнити частково.

2. Визнати незаконною бездіяльність Управління МНС України в Миколаївський області щодо не видачі речового забезпечення та невиплати матеріальної допомоги за період з 2009 по 2011 рр. в сумі 6 212,43 грн.

3. Стягнути з Управління МНС України в Миколаївський області (вул. Володарського, 1, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 08588843) речове майно:

- кашкет ,

- кітель та штани ( 3 комплекти),

- куртка та штани ( 4 комплекти),

- куртка зимова ( 2 штуки ) ,

- шапка зимова ( 3 штуки ) ,

- сорочка ( 8 штук),

- краватка (8 штук),

- напівчоботи хромові утеплені ( 2 пари ),

- напівчревики хромові ( 4 пари)

та 6 212,43 ( шість тисяч двісті дванадцять грн., 43 коп..) матеріальної допомоги за період з 2009 по 2011 р.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Відшкодувати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) понесені ним судові витрати у сумі 56,46 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя О.В. Малих

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 03 травня 2012 року.