Ухвала

від 20.03.2014 по справі 2а-9171/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 р. Справа № 2а-9171/11/1470

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддів - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління МНС України в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління МНС України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління МНС України в Миколаївській області, в якому просив з урахуванням уточнень до позовної заяви, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не видачі речового забезпечення, а саме: кашкет - вартість 140,00 грн., кітель та штани ( 3 комплекти)- 3000.00 грн., куртка та штани ( 4 комплекти) - 3160.00 грн., куртка зимова ( 2 штуки ) - 274,00 грн., шапка зимова ( 3 штуки ) - 156,00 грн., сорочка ( 8 штук) - 800.00 грн., краватка (8 штук) - 320 ,00 грн., напівчоботи хромові утеплені ( 2 пари )- 570,00 грн., напівчеревики хромові ( 4 пари) - 760,00 грн.; стягнути з відповідача 9 040,00 грн. грошової компенсації за неотримане речове забезпечення; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги за період з 2003 по 2005рр. 2009 по 2011 рр. в сумі 18 554,00 грн.; стягнути з відповідача 18 544,00 грн. невиплаченої матеріальної допомоги.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем порушено право позивача на отримання грошової компенсації за речове майно на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у відповідності до якого військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або по їх бажанню грошову компенсацію за них.

Представник відповідача позов не визнав, заперечував з посиланням на те, що Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000, призупинено дію частини другої статті 9 вищенаведеного Закону в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність відповідача щодо не видачі речового забезпечення та невиплати матеріальної допомоги за період з 2009 по 2011 рр. в сумі 6 212,43 грн. Стягнено з Управління МНС України в Миколаївський області речове майно: кашкет, кітель та штани ( 3 комплекти), куртка та штани ( 4 комплекти), куртка зимова ( 2 штуки ), шапка зимова ( 3 штуки ), сорочка ( 8 штук), краватка (8 штук), напівчоботи хромові утеплені ( 2 пари ), напівчревики хромові ( 4 пари) та 6 212, 43грн. матеріальної допомоги за період з 2009 по 2011 р. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, управління МНС України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в який посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду та прийняття нової про відмову у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, в період з 16 червня 1991р. по 25 липня 2011 р. проходив військову службу у Управління МНС України в Миколаївський області.

Наказом начальника Управління МНС України в Миколаївський області № 49 від 25 липня 2011 позивача виключено зі списків особового складу Управління МНС України в Миколаївський області.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про компенсацію речового майна, та виплату матеріальної допомоги, на яку отримав відповідь за №69/5492/02-7-46 від 12 жовтня 2011 року, якою відповідач відмовив у видачі компенсації речового майна пославшись на зупинення дії норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки під час проходження військової служби позивач речовим майном не був забезпечений, тому він має право на компенсацію при звільненні з військової служби, а також відповідачем порушено право позивача на отримання матеріальної допомоги, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Нормами ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено право військовослужбовців на отримання військовослужбовцями речового забезпечення.

Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Частиною 4 статті 9 цього Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог вказаного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято:

- постанову від 12 березня 1996 року №316 "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ";

- постанову від 22 липня 1998 року №1135 "Про забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном у мирний час".

Дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"призупинено Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів"в частині одержання військовослужбовцями речового майна і продовольчих пайків або за бажанням військовослужбовців грошової компенсації замість них. Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.

З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України", якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане речове забезпечення. Тобто грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року.

В силу ст.9-1 Закону №2011, порядок виплати грошової компенсації має визначатись Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 27 Постанови Кабінету Міністрів України №1444 від 28.10.2004 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час"(надалі -Постанова №1444) передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Пунктом 3.2.12 Наказу Міністерства оборони України №45 від 31.01.2006 "Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444"(надалі -Наказ №45) передбачено, що грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі (додаток 4), яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року Департамент постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України надає до Центрального управління речового забезпечення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується із висновком, що єдиними документом, яким визначається розмір грошової компенсації є "Довідка на одержання грошової компенсації, замість предметів належних до видачі", форма та зміст якої передбачені у Додатку 4 Наказу №45, та яка має складатись військовою частиною, в якій військовослужбовець знаходився на речовому забезпеченні, за цінами на день підписання наказу про звільнення останнього.

Відповідачем надано суду довідку №69/541 (а.с.49), яка датована 10.02.2012, в якій грошова компенсація не визначена. Крім того, судом встановлено, і це не запручується сторонами, що позивач дійсно за період проходження служби не отримав зазначене речове майно.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення позовних вимог стосовно стягнення з відповідача речового майна, яке не отримано позивачем.

Стосовно права позивача на отримання матеріальної допомоги апеляційний суд також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги, крім того судом втснаовлено, що право позивача на отримання матеріальної допомоги відповідачем не заперечується.

Позивачем отримано відповідь за №69/5492/02-7-46 від 12.10.2011, якою відповідач повідомив про відсутність підстав для виплати по матеріальній допомозі на розв'язання соціально-побутових питань.

Стаття 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011 гарантує достатнє та в повному обсязі грошове забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей.

Стаття 2 цього ж Закону забороняє обмеження прав на отримання належного грошового забезпечення передбаченого наказом Міністерства оборони №75 від 05.03.2001.

Відповідно до п.33.1, 36.1 Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони №75 від 05.03.2001, передбачено місячний розмір грошового забезпечення та порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги, зокрема, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка базується на тому, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління МНС України в Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпися/ Романішин В.Л.