Постанова

від 25.10.2012 по справі 2а-11050/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2012 року № 2а-11050/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центус" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002512202 від 25.04.2012

за участю:

представник позивач - Цендровська В.В.,

представник відповідача -Шило М.Ю.,

У судовому засіданні 25.10.2012р., на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Центус»(надалі -ТОВ «Центус», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС (надалі -ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002512202 від 25.04.2012р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70 520,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 630,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Центус»обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідає дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що всі первинні бухгалтерські документи, зокрема податкова накладна, отримана від ТОВ «Інфосервіском», відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, суми ПДВ по податкових накладних ТОВ «Інфосервіском»правомірно включено позивачем до податкового кредиту відповідних періодів.

Позивач зазначає, що ТОВ «Інфосервіском»під час фінансово-господарських відносин з ТОВ «Центус»не порушувало договірних зобов'язань, надавало послуги належної якості у терміни і в обсязі, передбачені господарським договором, згідно взятих на себе зобов'язань. Відповідно, ТОВ «Центус»як добросовісний контрагент за договором, сплачувало належні грошові кошти за надані послуги.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ТОВ «Центус»зареєстроване 27.11.2003р. Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією. Свідоцтво про державну реєстрацію № 10741050002002131. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 32775845.

ТОВ «Центус»взято на податковий облік у ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.01.2006р № 38027, перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.01.2006р. № 37711544, виданого ДПІ у Печерському районі м. Києва, ТОВ «Центус»є платником ПДВ, індивідуальний податковий номер -327758426551.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Центус»», код за ЄДРПОУ 32775845, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Інфосервіском»(код 37414440) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року

За результатами перевірки складено акт №140/22-2/32775845 від 10.04.2012р. про результати документальної позапланової виїзної перевірки (надалі -Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Центус»по взаємовідносинах з ТОВ «Інфосервіском»ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Центус»занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на суму 70 520,00 грн, в.т.ч:. - за серпень 2011 року на 70 520 грн.

Податковий орган при проведенні перевірки прийшов до висновків про безтоварність господарських відносин між позивачем та контрагентом, а саме:- неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - відсутність первинних документів обліку;- уявне здійснення господарських операцій (вчинення дій з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього), тобто без наміру викликати юридичні наслідки та з метою одержання коштів за рахунок бюджетного відшкодування.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інфосервіском»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за червень - вересень 2011 року від 28.11.2011р. №1432/3-23-40, в якому зазначено, що ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва опитано сусідів директора ТОВ «Інфосервіском»гр. ОСОБА_3, які повідомили, що останній колишній працівник правоохоронних органів, не має досвіду роботи в бізнесовій сфері, працює в даний час в охоронній фірмі у м. Києві та не причетний до фінансово-господарської діяльності.

Оскільки постачальником ТОВ «Інфосервіском», не було включено до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість у відповідних розмірах, яка була відображена ТОВ «Центус»у складі податкового кредиту, право на податковий кредит у ТОВ «Центус»відсутнє.

Враховуючи викладене вище, перевіркою зроблено висновок, що ТОВ «Центус»безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 70 520,00 грн. за серпень 2011 року по нікчемному правочину.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно ТОВ «Центус»винесено податкове повідомлення-рішення №0002512202 від 25.04.2012р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70 520,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 630,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою до Державної податкової служби у м. Києві.

Рішенням ДПС у м. Києві № 4084/10/12-114 від 07.07.2012р. про результати розгляду первинної скарги, залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0002512202 від 25.04.2012р., а скаргу -без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням і рішенням ДПС у м. Києві за результатами розгляду скарги, подав до ДПС України повторну скаргу.

ДПС України своїм рішенням № 13775/6/10-2115 від 03.08.2012 р. залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та рішення ДПС у місті Києві, а скаргу ТОВ «Центус»- без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ «Центус»(Замовник) та ТОВ «Інфосервіском»(Виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг №87 від 01.07.2011р.

На виконання даного договору, ТОВ «Інфосервіском»виписано податкову накладну від 31.08.2011р. №665 на загальну суму 423 120,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70520,00 грн.

Вищезазначена сума ПДВ по податковій накладній включена ТОВ «Центус»до складу податкового кредиту в серпні 2011 року.

В підтвердження законності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інфосервіском»позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, Договору №87 від 01.07.2011р.

Згідно умов вказаного договору, Виконавець надає для Замовника, а Замовник приймає та оплачує наступні рекламні послуги: розміщення рекламних матеріалів Замовника на інтернет сайтах та в періодичних виданнях; розміщення реклами торгових марок Фіто і Ліерак на виставках косметичної продукції; розробка логотипа Beaute».

Перелік та кількість рекламних заходів, в яких Виконавцем проводиться Рекламна кампанія Замовника, терміни та строки розміщення реклами Замовника наводяться у Додатках, в яких Сторони обумовлюють всі вимоги до кожної окремої Рекламної кампанії. Вказані Додатки є невід'ємною частиною цього Договору.

В підтвердження виконання умов цього договору позивач надав суду копії податкової накладної від 31.08.2011р. №665 та акту здачі-прийняття виконаних послуг від 31.08.2011р. .

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстрованов Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі -Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Також, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, визначені вимоги, що пред'являються до первинних документів, зокрема, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції ( пп.2.1. п.2 Положення); первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа»( пп.2.4. п.2 Положення); забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам (пп.2.16. п.2 Положення).

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідно умов договору №87 від 01.07.2011р. про надання рекламних послуг за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року ТОВ «Інфосервіском»надало ТОВ «Центус»рекламні послуги на загальну суму 352600 грн. (акт здачі-прийняття виконаних послуг б/н від 31.08.2011 року на загальну суму 352600 грн., крім того ПДВ 70520грн.).

Суд наголошує, що позивачем не надано суду доказів, на підтвердження товарності та реальності операцій, оскільки, за умовами вказаного Договору передбачено, що перелік та кількість рекламних заходів, в яких Виконавцем проводиться Рекламна кампанія Замовника, терміни та строки розміщення реклами Замовника наводяться у Додатках, в яких Сторони обумовлюють всі вимоги до кожної окремої Рекламної кампанії. Вказані Додатки є невід'ємною частиною цього Договору.

Однак, позивач не надав суду додатків до договору, які є його невід'ємною які б підтверджували, які саме рекламні заходи, в якій кількості та в які строки надавались Виконавцем.

В той же час, з акту здачі-прийняття виконаних послуг неможливо встановити , які саме рекламні заходи здійснювались ТОВ «Інфосервіском», в якій кількості та в які строки.

Суд зазначає, що надані позивачем фото не дають суду можливість встановити, яке відношення позивач чи його контрагент мають до зображених заходів та яким чином вказані фото пов'язані з діяльністю ТОВ «Центус».

Окрім того, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження розміщення рекламних матеріалів, виготовлених ТОВ «Інфосервіском»на замовлення ТОВ «Центус»на інтернет сайтах.

Беручи до уваги вищезазначене, суд вважає, що ДПІ у Печерському районі м. Києва доведено, що зміст зазначеної вище угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70 520,00 грн. та нарахування штрафних санкції в сумі 17 630,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення №0002512202 від 25.04.2012р. винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Центус" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002512202 від 25.04.2012 - відмовити повністю .

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 01.11.2012