Ухвала

від 03.10.2013 по справі 2а-11050/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11050/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

за участю представника позивача - Цендровської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центус" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центус" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центус» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002512202 від 25.04.2012р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70 520,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 630,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Центус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Інфосервіском» за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, на підставі якої складено акт перевірки №140/22-2/32775845 від 10.04.2012р.

Так, податковим органом встановлені порушення позивачем ст. 185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Центус» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на суму 70 520,00 грн., в.т.ч. - за серпень 2011 року на суму 70 520 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002512202 від 25.04.2012р., яким ТОВ «Центус» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70 520,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17 630,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення №0002512202 від 25.04.2012р. винесене відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Центус» (Замовник) та ТОВ «Інфосервіском» (Виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг №87 від 01.07.2011р.

Згідно умов вказаного договору, Виконавець надає для Замовника, а Замовник приймає та оплачує наступні рекламні послуги: розміщення рекламних матеріалів Замовника на інтернет сайтах та в періодичних виданнях; розміщення реклами торгових марок Фіто і Ліерак на виставках косметичної продукції; розробка логотипа Beaute».

Перелік та кількість рекламних заходів, в яких Виконавцем проводиться Рекламна кампанія Замовника, терміни та строки розміщення реклами Замовника наводяться у Додатках, в яких Сторони обумовлюють всі вимоги до кожної окремої Рекламної кампанії. Вказані Додатки є невід'ємною частиною цього Договору.

На виконання даного договору, ТОВ «Інфосервіском» виписано податкову накладну від 31.08.2011р. №665 на загальну суму 423 120,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70520,00 грн.

В підтвердження законності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Інфосервіском» позивач надав суду копію акту здачі-прийняття виконаних послуг від 31.08.2011р.

Згідно з підпунктом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); - отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; - ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до аналізу пункту 200.5 статті 200 ПК України, право на бюджетне відшкодування мають платники податку, які були зареєстровані платником податку на додану вартість більше 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування. При цьому, право платника податку на бюджетне відшкодування виникає лише у разі правомірності формування таким платником податків податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2. ст. 1, п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно п. 2 ст. 3 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

За ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що не є достатньою підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану суму податку на додану вартість сама лише наявність податкових накладних, виданих позивачу контрагентом, адже підставність вимог позивача також повинна бути підтверджена реальністю виконання договору.

Як вірно було зазначено судом першої інстанції, позивачем не надано суду доказів, на підтвердження товарності та реальності операцій, оскільки, за умовами вказаного договору передбачено, що перелік та кількість рекламних заходів, в яких виконавцем проводиться рекламна кампанія замовника, терміни та строки розміщення реклами замовника наводяться у Додатках, в яких сторони обумовлюють всі вимоги до кожної окремої рекламної кампанії. Вказані додатки є невід'ємною частиною цього договору.

Однак, позивач не надав суду вказаних додатків до договору, які б підтверджували, які саме рекламні заходи, в якій кількості та в які строки надавались виконавцем.

В той же час, з акту здачі-прийняття виконаних послуг неможливо встановити, які саме рекламні заходи здійснювались ТОВ «Інфосервіском», в якій кількості та в які строки.

Разом з тим, позивач не надав жодних доказів на підтвердження розміщення рекламних матеріалів, виготовлених ТОВ «Інфосервіском» на замовлення ТОВ «Центус» на інтернет сайтах.

Крім того, на підтвердження законності прийнятого рішення податковим органом було надано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інфосервіском» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за червень - вересень 2011 року від 28.11.2011р. №1432/3-23-40, в якому зазначено, що ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва опитано сусідів директора ТОВ «Інфосервіском» гр. ОСОБА_3, які повідомили, що останній колишній працівник правоохоронних органів, не має досвіду роботи в бізнесовій сфері, працює в даний час в охоронній фірмі у м. Києві та не причетний до фінансово-господарської діяльності.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В частині 2 ст. 9 вказаного Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010р. за № 969 та зареєстрованов Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1401/18696 (надалі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Отже, в зв'язку з викладеним, колегія суддів зазначає, що наведені правові норми не дають підстави вважати податкові накладні, виписані ТОВ «Інфосервіском», первинними бухгалтерськими документами в розумінні Кодексу, тобто документи, які б могли підтверджувати фактичне придбання позивачем послуг у ТОВ «Інфосервіском».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішень, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків, про необґрунтованість позовних вимог.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центус" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Ухвалу в повному тексті виготовлено 08.10.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.