Постанова

від 16.11.2012 по справі 1570/4529/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4529/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТРОЙ-МАРКЕТ»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2012 року №0000642301, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГСТРОЙ-МАРКЕТ»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2012 року №0000642301.

В судовому засіданні 12.11.2012 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач в перевірені податкові періоди мав господарські відносини з ПП «ВАЙЛІД»та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ», оплатив отримані від нього товарно-матеріальні цінності та послуги, в тому числі суми ПДВ, отримав від нього податкові накладні, в зв'язку із чим, правомірно сформував податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись на те, що вказані підприємства -контрагенти позивача були фіктивно створені, без мети займатись господарською діяльністю, укладали угоди лише з метою надання податкової вигоди контрагентам, що підтверджується протоколом допиту власника вказаних підприємств та іншими матеріалами кримінальної справи, актами проведених перевірок контрагентів, згідно яких вони не могли надавати вказані послуги та поставляти товари на користь позивача, в зв'язку із чим, зазначені угоди є безтоварними, що позбавляло позивача на формування податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу відповідача від 17.01.2012 року №36-п (а.с.85) посадовими особами відповідача, згідно п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, в період з 18.01.2012 року по 20.01.2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ЮГСТРОЙ-МАРКЕТ»з питань дотримання податкового та іншого законодавства у правовідносинах з ПП «ВАЙЛІД»та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №126/23-34/36850946 від 20.01.2012 року (а.с.9-13), на підставі якого, відповідачем 06.03.2012 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000642301 (а.с.8) щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 29272,00 грн., штрафних санкцій 4759,00 грн. за порушення позивачем, на думку посадових осіб відповідача, п.198.3,198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Представники позивача вважає, що на момент здійснення господарських операцій з ПП «ВАЙЛІД»та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»ці підприємства було зареєстровані в ЄДРЮОФОП, окремо зареєстровано податковим органом в якості платника податків в тому числі й мало свідоцтво платника ПДВ, в зв'язку із чим, виписані цими підприємствами податкові накладні були достатньою підставою для включення зазначених у них сум до складу податкового кредиту з ПДВ підприємства за відповідні податкові періоди, а тому повинні бути визнані протиправними дії податкового органу щодо складання акту перевірки та визнані протиправними податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача письмові заперечення проти позову не надав, але в судовому засіданні надав пояснення щодо безпідставності заявлених позовних вимог з огляду на те, що позивачем здійснювались господарські операції з ПП «ВАЙЛІД» та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ», яке були придбані його власником без мети здійсненна господарської діяльності, а укладені з ними угоди мали фіктивний характер, з метою надання податкової вимоги позивачу, адже фактично господарські операції не виконувались, товарно-матеріальні цінності не передавались та не перевозились, а видані документи первинного бухгалтерського та податкового обліку не були підписані особою, яка зазначена в установчих документах та ЄДР як особа, що має право їх підписання, а тому вони не могли бути підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємства у зазначених податкових періодах.

Суд вважає, що оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте в межах вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Між позивачем та ПП «ВАЙЛІД»01.05.2010 року був укладений договір на поставку товарно-матеріальних цінностей №16 (а.с.19-23).

Представником позивача надані докази виконання умов цього договору ПП «ВАЙЛІД», а саме: видаткові накладні (а.с.40-49), податкові накладні (а.с.24-33).

Між позивачем та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»23.05.2012 року був укладений договір продажу товарів №2305 (а.с.14-18).

Представником позивача надані докази виконання умов цього договору ПП «ГРУЗОВОЗОФФ», а саме: видаткові накладні (а.с.50-53), податкові накладні (а.с.34-39), акт прийняття виконаних транспортних послуг від 25.08.2011 року (а.с.54) та товарно-транспортна накладна від 25.08.2011 року Серія ААБ №037575 (а.с.55).

Вказані суми були включені до складу податкового кредиту позивача у відповідних податкових періодах.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду в т.ч. у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи, що на одержані за видатковими накладними товари позивач отримав від постачальника товарів, робіт (послуг) податкові накладні, оплатив ці товари в повному обсязі та використало їх в своїй господарській діяльності, а тому виконав всі передбачені законом умови щодо включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України в редакції, яка діяла на момент здійснення операцій поставки та проведення перевірки, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу).

Виходячи з положень п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України для віднесення відповідним сум податків, сплачених у складі ціни товару, до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету постачальниками товарів/послуг.

Згідно ст..3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємством, а суб'єкти підприємства -підприємцями.

Згідно ст..42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень підприємство -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.13 Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідно до п.2.14 Положення, відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу, терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документа, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Відповідно до 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

В відповідності до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996/XIV від 16.07.1999 року (зі змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Діюче законодавство України гарантує свободу підприємницької діяльності та вибору постачальників, проте, як передбачено ст..43 Господарського кодексу України, така діяльність не повинна порушувати закон.

В відповідності до положень Цивільного кодексу України «…Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників…». В відповідності до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Також в відповідності до ст..17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»№755-IV від 15.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) визначено, що в Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб -підприємців вносяться відомості про осіб, обраних (що призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу в правовідносинах з третіми особами, або особах, що мають право скоювати дії від імені юридичної особи без довіреності, зокрема підписувати документи, договори і інше. Відповідно до ст..19 даного Закону у разі зміни керівника ТОВ зведення про такі зміни підлягають включенню в Єдиний державний реєстр. Повідомлення про внесення таких змін в Єдиний державний реєстр прямують державним реєстратором до відповідних органів державної податкової служби, статистики, Пенсійного фонду і т.п. для однозначної ідентифікації відповідних осіб юридичної особи.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037 податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

Відповідно до акту Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області ДПС від 01.06.2011 року №23-2/36955768 (а.с.92-98) встановлено, що ПП «ВАЙЛІД»не здійснювало господарської діяльності оскільки не мало відповідної матеріальної бази, складських приміщень та відповідної кількості персоналу, а лише видавало документи про оформлення таких операцій, в тому числі й позивачу.

Відповідно до акту Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області ДПС від 15.09.2011 року №6/23-2/35640933 (а.с.100-106) встановлено, що ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»не здійснювало господарської діяльності оскільки не мало відповідної матеріальної бази, складських приміщень та відповідної кількості персоналу, а лише видавало документи про оформлення таких операцій, в тому числі й позивачу. Окрім того, у п.13 акту зазначено, що ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»31.08.2011 року подана уточнююча декларація з ПДВ за червень 2011 року зі станом «Уточнююча»відповідно до якої реалізація товарів та послуг ТОВ «ЮГСТРОЙ-МАРКЕТ»на суму 2508,60 грн. не здійснено.

Відповідно до акту Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області ДПС від 27.09.2011 року №9/23-2/35640933 (а.с.108-112) встановлено, що ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»мало господарські відносини з ТОВ «ЮГСТРОЙ-МАРКЕТ»у липні 2011 року взагалі.

Вказані висновки щодо фіктивності укладених позивачем правочинів з ПП «ВАЙЛІД»та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»підтверджуються наступними письмовими доказами.

Відповідно до постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Федюка О.Т. від 09.09.2011 року була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших №051201100163, які створили та придбали без наміру здійснення підприємницької діяльності низьку підприємств, в тому числі ПП «ВАЙЛІД»та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ».

Згідно протоколу допиту обвинуваченої ОСОБА_3 від 30.11.2011 року (а.с.141-144) підприємства ПП «ВАЙЛІД»та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ»були придбані на підставних осіб, вказані підприємства фактичною господарською діяльністю не займались, директора підприємств лише отримували заробітну платню, фактичною діяльністю не займались.

Надані представником позивача первинні документи бухгалтерського обліку щодо подальшого використання придбаних товарів (а.с.169-266) не спростовують висновки посадових осіб органу ДПС, оскільки не підтверджують факт придбання та отримання цих товарів безпосередньо від постачальників ПП «ВАЙЛІД»та ПП «ГРУЗОВОЗОФФ».

Як встановлено під час офіційного з'ясування обставин справи договір постачання, видаткові накладні та податкові накладні, акт прийняття виконаних робіт, за якими позивач відніс суми до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з ПДВ не були підписані уповноваженою посадовою особою, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, що робить ці податкові накладні недійсними згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037, в зв'язку із чим, позивачем безпідставно сформований податковий кредит відповідних податкових періодів.

Саме на таке застосування судами адміністративної юрисдикції норм податкового законодавства у спірних правовідносинах та з'ясування всіх обставин справи та перевірку доводів податкового органу відповідно до положень ч.4,5 ст.11 КАС України, орієнтує Вищий адміністративний суд України у своєму об зорному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, документально не підтверджені та не відповідають чинному законодавству, отже не підлягають задоволенню повністю на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГСТРОЙ-МАРКЕТ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2012 року №0000642301 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 16 листопада 2012 року

Суддя Єфіменко К.С.

.