Ухвала

від 05.11.2012 по справі 2/117/176/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/7669/2012Головуючий суду першої інстанції:Ісламгулова О.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Летягіна О. В.

"05" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіЛетягіної О.В. СуддівГорбань В. В. Макарчук Л. В. При секретаріЩегловій Н. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення земельного сервітуту, за апеляційними скаргами ОСОБА_8 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 1 серпня 2012 року

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про встановлення земельного сервітуту.

Позов мотивує тим, що вона є власницею жилого будинку, господарських будівель та присадибної земельної ділянки площею 0,1900 га за адресою: АДРЕСА_1, а її сусідці, ОСОБА_7, належить будинок, господарські будівлі та присадибна земельна ділянка площею 0,0660 га за адресою: АДРЕСА_2.

Будинок, господарські будівлі та земля позивачки розташовані у домоволодінні таким чином, що для того, щоб попасти додому, необхідно проходити по земельній ділянці, яка належить ОСОБА_7, тому ОСОБА_6 та члени її родини, саме таким чином користуються домоволодінням останні 20 років, оскільки іншого проходу немає. Після того, як з 2010 року між сторонами склалися неприязливі відношення, відповідачка стала перешкоджати позивачці ходити по її землі, перегороджує прохід до будинку, намагається збудувати паркан. Обладнати інший прохід немає можливості, тому просить суд встановити постійний земельний сервітут, щоб мати можливість проходу та проїзду до своєї власності. Позивачка намагалася встановити сервітут шляхом укладення договору, однак, в останній момент відповідачка відмовила.

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 1 серпня 2012 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення земельного сервітуту задоволено.

На зазначене рішення ОСОБА_8 та представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 подали апеляційні скарги в яких просять рішення скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_6 відмовити.

У скаргах апелянти посилаються на те, що суд ухвалив необґрунтоване і невмотивоване рішення про задоволення позову, не дав оцінку тому факту, що у позивачки ОСОБА_6 існує можливість безперешкодного проїзда до свого домоволодіння з іншої сторони.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_6 не може здійснювати користування своєю земельною ділянкою та жилого будинку без обтяження сервітутом земельної ділянки ОСОБА_10.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону з цього питання.

Згідно положень статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_6 є власницею жилого будинку, господарських будівель та присадибної земельної ділянки площею 0,1900 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 1 листопада 1994 року ( а.с.16) та копією державного акту на право власності на землю серії ЯЖ№531453 від 20 травня 2009 року (а.с. 6).

ОСОБА_7 на праві власності належить будинок, господарські будівлі та присадибна земельна ділянка площею 0,0660 га за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку виданого 18 травня 2009 року (а.с30) та копією свідоцтва про право власності на житло видане 28 жовтня 1994 року (а.с.64).

Згідно із ч.1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Частинами 1, 2 статті 100 ЗК України визначено, що власник або землекористувач земельної ділянки: має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 статті 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Судом було встановлено, що домовленості щодо встановлення сервітуту сторонами досягнуто не було. Про це свідчить рішення Іванівської сільській ради Сакського району АРКрим від 13.05.2011 року винесено при розгляді заяви ОСОБА_6 про встановлення загальних меж та проходу до її присадибної ділянки. З вказаного рішення слідує, що межова границя проходу між присадибною ділянкою НОМЕР_1 ОСОБА_6 та присадибною ділянкою НОМЕР_2 ОСОБА_11 по АДРЕСА_2 не встановлена, добросусідство не дотримано (а.с.14).

Згідно будівельно - технічного експертного дослідження № 27 від 12.04.2012 року, вбачається, що підхід та під'їзд до земельної ділянки АДРЕСА_1 можливий лише через земельну ділянку АДРЕСА_2, яка знаходиться у власності ОСОБА_7 Експерт вважає, що для проходу та проїзду до земельної ділянки ОСОБА_6 необхідно влаштування сервітуту через земельну ділянку АДРЕСА_2, яка знаходиться у власності ОСОБА_7

Довід апеляційної скарги відносно того, що існує ще один прохід до житлового будинку та земельної ділянки позивачки через землі, які належать до земель Іванівської сільської раді Сакського району не знайшов свого підтвердження.

В обґрунтування своїх доводів апелянти посилаються на висновок будівельно - технічного дослідження від 27.06.2012 року, проведеного за заявою ОСОБА_8, з якого слідує, що з технічного точки зору існує ще один проїзд до земельної ділянки ОСОБА_6 не через земельну ділянку ОСОБА_11 та який не зачіпляє прав власників суміжних ділянок. А саме здійснення проїзду можливо з центральної дороги через землі сільської ради при умові влаштування покриття.

Судом першої інстанції дане питання ретельно було досліджено та встановлено, що зі зворотної сторони домоволодіння ОСОБА_6 дійсно знаходяться землі запасу Іванівської сільради, вулиці з цього боку не має, у низині розташована балка, яка є розвантажувальною для водотоку води, що запобігає підтопленню села, тому Генеральним планом забудови села будівництво дороги на цієї земельної ділянки не передбачене. (довідки сільради а.с.7,116).

Допитаний був з цього питання у суді першої інстанції голова Іванівської сільської ради ОСОБА_12, яки й підтвердив неможливість проведення через балку дороги, оскільки це призведе до підтоплення навколишніх територій та домоволодінь, до забруднення вод.

Актом спостереження № 25 від 5 липня 2012 року, проведеним ведучим інженером -гідротехніком Сакського Міжрайонного управління водного господарства встановлено, що неможливо проведення через балку дороги, оскільки це призведе до підтоплення навколишніх територій та домоволодінь, до забруднення та засолення вод( а.с.117)..

За таких обставин судом у відповідності зі ст. 401, 402 ЦК України, ст.99, 100 ЗК України судом першої інстанції був зроблений обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_6

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують..

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 401, 402 ЦК України, ст.98, 99, 100 ЗК України, колегія суддів,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 1 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

судді