Ухвала

від 06.01.2009 по справі 36/1-63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/1-63

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                            У  Х  В  А  Л  А  

         06.01.09 р.                                                                                               № 36/1-63                                                                                                                                                                 

Суддя господарського суду Донецької області:                    Н.В.БУДКО

розглянувши позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство „ЗІП” м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНТЕХКОМ” м.Донецьк   

про: стягнення 2 000грн.

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю промислове підприємство „ЗІП” м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНТЕХКОМ” м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 2 000грн.

          Однак при поданні вищевказаної позовної заяви позивачем було допущено порушення вимог, встановлених розділом VІІІ Господарського процесуального кодексу України.

          Так, за приписами ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і  розмірі, а також докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачеві.

Розміри ставок державного мита встановлені у Декреті Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.93р. (далі – Декрет).

          Стаття 3 п.2 п.п.”а” Декрету передбачає, що розмір ставки державного мита із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, складає 1% ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

          Таким чином, виходячи з ціни позову 2 000грн. 00коп., позивач повинен був оплатити держмито в сумі 102грн. 00коп.

          Однак, всупереч вищевказаних вимог закону, позивач додав до позовної заяви платіжне доручення №11237 від 11.12.08р. про сплату державного мита в сумі 51грн., тобто в меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством.

          За таких обставин, враховуючи те, що позивачем не представлено доказів сплати державного мита у встановленому розмірі, господарський суд повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

          Суд також звертає увагу на те, що позивач помилково зазначив ціну позову – 2 169грн. замість 2000грн., оскільки за приписами ст.55 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошей ціна позову визначається стягуваною сумою, і не включає в себе суму судових витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Керуючись ст. 63 п.4, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство „ЗІП” м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНТЕХКОМ” м.Донецьк про стягнення 2 000грн. з доданими до неї документами повернути позивачу без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

                  Суддя                                                                                         Будко Н.В.