Постанова

від 07.11.2012 по справі 2а-14015/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 листопада 2012 року 13 год. 50 хв. № 2а-14015/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Фаберлік-Україна" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України про визнання незаконним та скасування рішення відповідача, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 12 жовтня 2012 року надійшов позов дочірнього підприємства "Фаберлік-Україна" (також далі за текстом - позивач) до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України (також далі за текстом - відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 08 серпня 2012 року № 6373/10/39-147 про те, що податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року № 9045646452 (також далі за текстом - податкова декларація) не вважається податковою декларацією, а також зобов'язання відповідача прийняти податкову декларацію датою її фактичного отримання, а саме 02 серпня 2012 року.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що відповідач, відмовивши позивачу у прийнятті податкової декларації, грубо порушив положення чинного податкового законодавства.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 01 листопада 2012 року представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшло, у зв'язку з чим на підставі ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засідання 01 листопада 2012 року судом прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивну дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

02 серпня 2012 року позивач засобами електронного зв'язку направив відповідачу податкову декларацію в електронній формі з накладенням електронного цифрового підпису, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією № 2, отримавши та перевіривши яку, відповідач прийняв рішення від 08 серпня 2012 року № 6373/10/39-147, яким повідомив позивача про те, що податкова декларація не вважається податковою декларацією (звітністю) (також далі за текстом - оскаржуване рішення) .

Вказане рішення позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення до Державної податкової служби України (також далі за текстом - ДПС України) скарги від 17 серпня 2012 року № 104, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 10 вересня 2012 року № 1680/0161-12/18-8875 про залишення оскаржуваного рішення без змін, а скарги - без задоволення.

Суд погоджується з позицією представника позивача про визнання незаконним та необхідність скасування оскаржуваного рішення, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії, виходячи з наявних у матеріалах справи документів та наступних обставин.

Так, згідно з абзацом 1 п. 49.2, п. 49.3 ст. 49, абзацом 1 п. 46.1 ст. 46, п. 48.1, п.п. 48.2, 48.3, 48.4 ст. 48, п.п. 49.8, 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України) , платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3, 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За умови дотримання вимог, встановлених ст.ст. 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог п. 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року № 1503/12/13-12, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій з перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених п.п. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України та реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

У ході судового розгляду справи з'ясовано, що оскаржуване рішення прийнято на підставі п. 48.7 ст. 48 ПК України, а саме у зв'язку з непроставленням позивачем у полях 4, 6, 7, 9 податкової декларації прочерків, що, на думку відповідача, є порушенням ст. 48 ПК України.

Однак, як вбачається з викладених положень, зазначені у податковій декларації показники, крім передбачених п.п. 48.3, 48.4 ст. 48 ПК України, не підлягають перевірці податковим органом до моменту її прийняття (реєстрації).

Тобто, прийнявши оскаржуване рішення, яке по суті є відмовою у прийнятті податкової декларації, на підставі встановлення факту непроставлення позивачем прочерків у відповідних полях вказаної декларації, відповідач, за переконанням суду, порушив чинне податкове законодавство, оскільки, як з'ясовано судом, у податковій декларації позивачем зазначено усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 48.3 ст. 48 ПК України.

Стосовно формулювання заявлених представником позивача вимог суд зазначає наступне.

У листі Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2012 року № 1503/12/13-12 зазначено, що вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацію, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання податкової декларації податковою звітністю, визнання податкової декларації поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмову у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

У резолютивній частині судового рішення відображається протиправність відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Суди повинні розглянути питання щодо протиправності відмови у прийнятті податкової декларації, незважаючи на те, в якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такої відмови.

Таким чином, зазначені у прохальній частині позову вимоги представника позивача суд повинен розглядати як вимогу про визнання протиправною відмову відповідача у прийнятті податкової декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надав достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Відповідач у судове засідання не прибув, будь-яких доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного рішення суду не надав.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов дочірнього підприємства "Фаберлік-Україна" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України про визнання незаконним та скасування рішення відповідача, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що представником позивача не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на його користь здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов дочірнього підприємства "Фаберлік-Україна" до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України про визнання незаконним та скасування рішення відповідача, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

2. Визнати протиправною відмову Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України у прийнятті податкової декларації дочірнього підприємства "Фаберлік-Україна" (ідентифікаційний код 32104448) з податку на прибуток за І півріччя 2012 року № 9045646452, оформленої рішенням від 08 серпня 2012 року № 6373/10/39-147.

3. Визнати податкову декларацію дочірнього підприємства "Фаберлік-Україна" (ідентифікаційний код 32104448) з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року № 9045646452 поданою у день її фактичного отримання Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України, а саме 02 серпня 2012 року.

4. Копії постанови направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин