Ухвала

від 07.11.2012 по справі 2а/1570/6233/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2012 р.Справа № 2а/1570/6233/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трейд-Юг»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Трейд-Юг»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень №0001722301, №0001712301 та №0001732301 від 26.07.2011 року.

В судовому засіданні 30.05.2012 року представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001722301, №0001712301 та №0001732301 від 26.07.2011 року зазначили, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкові повідомлення - рішення №0001722301, №0001712301 та №0001732301 від 26.07.2011 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у позовних вимогах позивача, пояснивши, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001722301, №0001712301 та №0001732301 від 26.07.2011 року.

ДПІ звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси, згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 , п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 , п.79.1. п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року та відповідно до Наказу ДПІ у Київському районі м.Одеси №607-п від 30.06.2011 року, проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агро-Трейд-ЮГ»код за ЄДРПОУ 32478599, з питань правових відносин з ПП «Евіта Проф», код за ЄДРПОУ 37171021, та TOB «КОРН», код за ЄДРПОУ 14139500, за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений Акт №1681/87/23-02/32478599 від 13.07.2011 року, у висновках якого зазначено, що перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Агро-Трейд-Юг»: - ч.5 ст. 203 , ч.1, ч.2 ст. 215 , ст.. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Агро-Трейд-Юг»при придбанні товарів (послуг). Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані на порушення ст.ст. 662 , 655 та ст. 656 Цивільного кодексу України .

З висновками цього Акту перевірки в.о. генерального директора TOB «Агро-Трейд-Юг»була не згодна.

26 липня 2011року відповідачем на підставі вищевказаного Акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення №0001722301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму всього 2105261,25 грн., у тому числі за основним платежем 1684209,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 421052,25 грн.; №0001712301- про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму всього 186100,00 грн.; №0001732301 - про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму всього 2922357,50 грн..

Наведені рішення суб'єкта владних повноважень оскаржені позивачем до суду. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем за результатами перевірки був прийнятий Акт №1681/87/23-02/32478599 від 13.07.2011 року, але вказаний акт перевірки був підписаний з зауваженнями та з його висновками позивач був не згодний. Таким чином, обставини зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому ці обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи на загальних підставах.

Судова колегія встановила, що на виконання вимог чинного законодавства, між TOB «Агро-Трейд-Юг»та контрагентами: ПП «Евіта Проф»та ТОВ «КОРН»були укладені Договори, на підставі яких здійснювалось постачання товарів, надання послуг. Вищезазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України .

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України , письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств. Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем не спростоване в акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагентів. При цьому всі господарські операції з контрагентами відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до вимог п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договорів, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні. В свою чергу, TOB «Агро-Трейд-Юг»зазначений у податкових накладних товар оплатило.

Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні. Таким чином, фактичне виконання умов Договорів поставки сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону , платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити. Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону , податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в Законі міститься певна норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків, а саме податкову накладну. Як встановлено та підтверджено в самому акті перевірки, всі податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит за період перевірки з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року були надані перевіряючим.

Відповідно до вимог ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року , тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлює, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до вимог ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин). Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Судова колегія погоджується з твердженням представника позивача, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемними, оскільки його нікчемність нічим не встановлена. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такої угоди недійсною.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому судова колегія робить наголос на тому, що відповідач у справі не навів фактів не виконання зобов'язань щодо сплати податків до бюджету контрагентами позивача.

Судом першої інстанції також встановлено, що на підприємстві була проведена планова виїзна перевірка, за результатами якої був складений Акт №818/23-02/32478599/53 від 18.04.2011р. про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Трейд-Юг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., тобто включаючи період, що і в акті перевірки №1681/87/23-02/32478599 від 13.07.2011 року, однак порушень перевіряючими щодо взаємовідносин ТОВ «Агро-Трейд-Юг»з контрагентами ПП «Евіта Проф»та ТОВ «КОРН»встановлено не було.

Крім того, на підставі Акта №818/23-02/32478599 від 18.04.2011 року, ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС 05.05.2011 р. були винесені податкові повідомлення-рішення № 0001012301 та № 0001002301, які були оскаржені позивачем до Одеського окружного адміністративного суду, а тому суд першої інстанції вірно погодився з твердженням представника позивача, що посилання у акті перевірки №1681/87/23-02/32478599 від 13.07.2011 року на дані акту перевірки №818/23-02/32478599 від 18.04.2011 року є безпідставними.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що використані відповідачем в обґрунтування своїх висновків, Акт перевірки ДПІ у м. Херсоні ДПС від 16.03.2011 року №756/23-2/14139500 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КОРН»з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками та з контрагентами-покупцями за період з 01.09.2010 року по 31.11.2010 року»та Довідка ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 01.07.2011 року №1551/23-34/37171021/55 «Про результати документальної перевірки приватного підприємства «Евіта Проф»з питань правових відносин з ТОВ «КОРН»за період з жовтня по грудень 2010 року», хоча і пов'язаний з взаємовідносинами ТОВ «Агро-Трейд-Юг»із ПП «Евіта Проф»та ТОВ «КОРН», але не може бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства саме ТОВ «Агро-Трейд-Юг», оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за порушення податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

З пояснень директора TOB «Агро-Трейд-Юг»вбачається та документально підтверджено, що усі товари та послуги, що були придбані у ПП «Евіта Проф»та ТОВ «КОРН», фактично були використані позивачем в господарській діяльності шляхом прямих поставок на адресу інших контрагентів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями заявок на поставки товару та іншими доказами.

Тому суд першої інстанції вірно вважає необґрунтованими та безпідставними посилання ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС у висновках акту перевірки №1681/87/23-02/32478599 від 13.07.2011 року про порушення TOB «Агро-Трейд-Юг»п.п. 3.1.1 п.3.1. ст. 3 , п.4.1. ст. 4 , п.п.7.3.1. п.7.3. ст. 7 , п.п.7.2.6. п.7.2, пп. 7.3.1. п.7.3, п.п. 7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на вартість» .

Відповідно до вимог п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями, (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року , датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Агро-Трейд-Юг»завищено валові витрати на 9351543 грн., в т.ч. 4 квартал 2010 року -9351543 грн. з чим судова колегія не погоджується, оскільки відповідні розрахункові, платіжні та інші документи, на підставі яких до складу валових витрат включені витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послу), були надані в ході перевірки, що не заперечувалось представником відповідача, та всі вищевказані витрати сплачені (нараховані) протягом відповідних звітних періодів.

Таким чином, необґрунтованим та безпідставним є посилання ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС у висновках акту перевірки №1681/87/23-02/32478599 від 13.07.2011 року про порушення TOB «Агро-Трейд-Юг»п.п.4.1.1. п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 26.12.1994 року із змінами та доповненнями.

Посилання представника відповідача на Постанову Київського районного суду м. Одеси від 22.08.2011 року щодо притягнення директора «Агро-Трейд-Юг»до адміністративної відповідальності за ст. 163-2 ч.1 КпАП України та накладення на неї штрафу у розмірі 85 грн. не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки Постановою Апеляційного суду Одеської області від 24.12.2012 року наведену постанову скасовано.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, які обґрунтовують відомості, викладені у податковій накладній є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивачем та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 12.11.2012 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький