Постанова

від 16.11.2012 по справі 2а/0570/13908/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2012 р. Справа № 2а/0570/13908/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 година 57 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі Аврамченко С.С.

за участю

представника позивача - Чебаненка Є.О. - на підставі довіреності,

представника відповідача - Родіної І.С. - на підставі довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Красноармійськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у сумі 197 361,63 грн., -

встановив:

15 жовтня 2012 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, (далі - Фонд або Позивач), звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Красноармійськвугілля», в якому просило суд стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, у сумі 190 761,68 грн. та пеню у сумі 6 599,95 грн., разом - 197 361,63 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Фонд зазначив, що протягом 2011 року Відповідачем мало бути забезпечене працевлаштування 4 інвалідів, фактично ж у трудових відносинах з ТОВ особи з обмеженими фізичними можливостями не перебували. Оскільки Відповідачем не виконаний норматив по створенню 4 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, яким встановлено інвалідність, чинним законодавством України на нього покладений обов'язок нарахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 190 761,88 грн., однак зазначена сума у добровільному порядку Відповідачем не сплачена. У зв'язку із порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення в сумі 6 599,95 грн. На підставі викладеного просив стягнути з Відповідача на користь Державного бюджету України 197 361,63 грн.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в адміністративному позові.

Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення проти позову, (а.с.23-24), та пояснила, що протягом 2011 року ТОВ вживало заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме щомісячно подавало звіти про наявність вакансій для інвалідів до центру зайнятості, приймало участь у ярмарках вакансій, організованих центром зайнятості, інформувало населення про наявність вакансій для працевлаштування осіб, з обмеженою працездатністю, шляхом розміщення оголошень у засобах масової інформації тощо. Посилаючись на те, що Відповідач здійснив всі залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, зазначила, що на ТОВ не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування на підприємстві і за відсутність у населеному пункті за місцем знаходження Відповідача інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є юридичною особою, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій, (а.с.11).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Красноармійськвугілля», (код ЄДРПОУ 32880034), набуло статус юридичної особи з 18 лютого 2004 року, про що свідчать свідоцтво про реєстрацію юридичної особи серії А01 № 431848, (а.с.53), та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 209498, (а.с.54).

15 грудня 2009 року директором ТОВ виданий наказ за № 3/1 про створення з 1 січня 2010 року на підприємстві додаткових посад для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю, а саме - секретаря керівника, менеджера зі збуту та прибиральника складських приміщень, (а.с.55).

24 червня 2011 року директором ТОВ виданий наказ за № 2/1, відповідно до якого з 1 липня 2011 року додатково до раніше створених місць для інвалідів створені посади для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями - касира та охоронця, (а.с.61).

10 вересня 2012 року фахівцем Фонду складена довідка щодо дотримання Відповідачем вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зі змісту якої вбачається, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 вказаного Закону, становить 4 особи, фактично ж у трудових відносинах з Відповідачем особи з обмеженою працездатністю не перебували, (а.с.9).

ТОВ із висновками, викладеними в довідці, не погодилось, надало письмові заперечення, (а.с.10), сутність яких полягала в тому, що підприємство протягом 2011 року вживало всіх, залежних від нього заходів, спрямованих на виконання нормативу працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю.

6 січня 2011 року, 11 лютого 2011 року, 10 березня 2011 року, 14 квітня 2011 року, 4 травня 2011 року, 2 червня 2011 року, 1 липня 2011 року, 1 серпня 2011 року, 8 вересня 2011 року, 7 жовтня 2011 року, 4 листопада 2011 року, 2 грудня 2011 року Відповідачем подавалися звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН до Донецького міського центру зайнятості. Відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції свідчать про те, що звіти були отримані центром зайнятості, (а.с.25-40).

Зі змісту вказаних звітів вбачається, що ТОВ інформувало про можливість працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю у кількості від 3 до 5 осіб, зазначаючи в графі 15 «Окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та інші», що на вакантні посади можуть бути працевлаштовані саме інваліди.

Про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю ТОВ інформувало громадськість шляхом розміщення оголошень в щотижневій газеті «Требуются на работу - Донбасс», про що свідчать випуски газети № 1 (280) за 22 лютого - 1 березня 2011 року та № 5 (284) за 24-31 травня 2011 року, (а.с.41-44).

Зі змісту листа Донецького міського центру зайнятості від 14 листопада 2012 року вбачається, що ТОВ приймало участь у ярмарках вакансій, в тому числі для інвалідів, які відбулися 27 січня 2011 року, 17 лютого 2011 року, 31 березня 2011 року, 28 квітня 2011 року, 26 травня 2011 року, 30 червня 2011 року, 28 липня 2011 року, 4 серпня 2011 року, 8 вересня 2011 року, 6 жовтня 2011 року, 10 листопада 2011 року, 15 грудня 2011 року, (а.с.56).

Вирішуючи справу по суті та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України, (постанова від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, постанова від 26 червня 2012 року у справі № 21-105а12 тощо), до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, зокрема від порушень з боку органів державної влади.

Фонд соціального інвалідів захисту є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п.п.1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129, (далі - Положення).

Відповідно до п.4 Положення основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення.

Згідно з ч.ч.9-10 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 № 875-ХІІ, (далі - Закон № 875-ХІІ), спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах Фонд виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

Згідно з положеннями ч.3 ст.18 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, (надалі - роботодавці), зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура подання роботодавцями, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості регламентована Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, (далі - Порядок).

П.2 Порядку визначено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.19 Закону № 875-ХII для роботодавців установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Роботодавці самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 цього Закону.

Крім того, згідно з ч.11 ст.19 Закону № 875-ХІІ норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Ч.1 ст.20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Ч.2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до положень ч.3 ст.18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Системне тлумачення зазначених положень Закону № 875-ХІІ дозволяє дійти висновку, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Крім того, аналізуючи норми Конституції та діючого законодавства України, суд відзначає, що основним органом працевлаштування громадян є центри зайнятості; людина самостійно обирає собі працю і не може бути примушена виконувати її; інваліди, реалізуючи своє право на працевлаштування, самостійно звертаються на підприємства або у центр зайнятості, вони є вільними у виборі професії та місця роботи.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ вживало заходів, передбачених законодавством і спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання. У зв'язку з цим покладення на Відповідача відповідальності за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для їх працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись, має узгоджуватися з підставами, передбаченими ч.2 ст.218 Господарського кодексу України.

Позивачем не надано доказів відмови з боку Відповідача в працевлаштуванні інвалідів, не надані докази на підтвердження того, що органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів направляли інвалідів для працевлаштування Відповідачем, а останній відмовляв у працевлаштуванні таких осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні адміністративного позову.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Красноармійськвугілля» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, в сумі 190 761,68 грн. та пені в сумі 6 599,95 грн., разом у сумі - 197 361,63 грн. - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 16 листопада 2012 року.

Постанова складена у повному обсязі і підписана 20 листопада 2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.