Ухвала

від 13.12.2012 по справі 2а/0570/13908/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року справа №2а/0570/13908/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєва І.А., Казначеєв Е.Г. , Яманко В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/13908/2012 (головуючий І інстанції Кравченко Т.О.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія" "Красноармійськвугілля" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2012 року позивач Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Красноармійськвугілля», в якому просило суд стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2011 році, у сумі 190 761,68 грн. та пеню у сумі 6 599,95 грн., разом - 197 361,63 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 року в задоволені позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з винесеною постановою, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду в якій зазначило на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясуваня обставин, що мають значення для справи , просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875 підприємства самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами І та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Красноармійськвугілля», (код ЄДРПОУ 32880034), набуло статус юридичної особи з 18 лютого 2004 року, про що свідчать свідоцтво про реєстрацію юридичної особи серії А01 № 431848, (а.с.53), та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 209498, (а.с.54).

15 грудня 2009 року директором ТОВ виданий наказ за № 3/1 про створення з 1 січня 2010 року на підприємстві додаткових посад для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю, а саме - секретаря керівника, менеджера зі збуту та прибиральника складських приміщень, (а.с.55).

24 червня 2011 року директором ТОВ виданий наказ за № 2/1, відповідно до якого з 1 липня 2011 року додатково до раніше створених місць для інвалідів створені посади для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями - касира та охоронця, (а.с.61).

10 вересня 2012 року фахівцем Фонду складена довідка № 115 щодо дотримання відповідачем вимог ст.ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зі змісту якої вбачається, що кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 вказаного Закону, становить 4 особи, фактично ж у трудових відносинах з відповідачем особи з обмеженою працездатністю не перебували, (а.с.9).

Відповідач із висновками, викладеними в довідці, не погодився, надав письмові заперечення, (а.с.10), сутність яких полягала в тому, що підприємство протягом 2011 року вживало всіх, залежних від нього заходів, спрямованих на виконання нормативу працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю.

6 січня 2011 року, 11 лютого 2011 року, 10 березня 2011 року, 14 квітня 2011 року, 4 травня 2011 року, 2 червня 2011 року, 1 липня 2011 року, 1 серпня 2011 року, 8 вересня 2011 року, 7 жовтня 2011 року, 4 листопада 2011 року, 2 грудня 2011 року Відповідачем подавалися звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН до Донецького міського центру зайнятості. Відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції свідчать про те, що звіти були отримані центром зайнятості, (а.с.25-40).

Зі змісту вказаних звітів вбачається, що ТОВ інформувало про можливість працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю у кількості від 3 до 5 осіб, зазначаючи в графі 15 «Окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та інші», що на вакантні посади можуть бути працевлаштовані саме інваліди.

Про наявність вакантних посад для працевлаштування осіб з обмеженою працездатністю ТОВ інформувало громадськість шляхом розміщення оголошень в щотижневій газеті «Требуются на работу - Донбасс», про що свідчать випуски газети № 1 (280) за 22 лютого - 1 березня 2011 року та № 5 (284) за 24-31 травня 2011 року, (а.с.41-44).

Зі змісту листа Донецького міського центру зайнятості від 14 листопада 2012 року вбачається, що ТОВ приймало участь у ярмарках вакансій, в тому числі для інвалідів, які відбулися 27 січня 2011 року, 17 лютого 2011 року, 31 березня 2011 року, 28 квітня 2011 року, 26 травня 2011 року, 30 червня 2011 року, 28 липня 2011 року, 4 серпня 2011 року, 8 вересня 2011 року, 6 жовтня 2011 року, 10 листопада 2011 року, 15 грудня 2011 року, (а.с.56).

Судова колегія не приймає доводи апеляційної скарги з урахуванням того, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991року № 1251-XII "Про систему оподаткування", а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ (у редакції до 18 березня 2006року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року №3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування. У зв'язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність у населеному пункті за місцем знаходження підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Аналогічна правова позиція міститься в висновках Верховного Суду України (постанова від 20 червня 2011 року справа 21-60а11) які у відповідності до вимог ст. 161 ч.2 КАС України, суд зобов'язаний враховувати під час вибору правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/13908/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/13908/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: І.А. Васильєва

Судді: В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв