Постанова
від 29.10.2012 по справі 2а/1270/5754/2012
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/5754/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Коршикова С.К.,

при секретарі: Майбороді С.Г.,

за участі прокурора: Бурикіної В.В.,

за участі сторін:

представника позивача: Алфімова О.П.,

представника відповідача: Задворної Г.В.,

Косової Н.Г.,

Коростильвої О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000138022 від 19.06.2012,-

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот" (скорочено-ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", надалі-позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську (скорочено-СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську, надалі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000138022 від 19.06.2012.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначив, що на підставі Акту документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.10 по 31.12.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по 31.12.11 року від 31.05.2012 №38/23-01/33270581 СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську прийнято повідомлення-рішення форми відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. за № 0000138022 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 28 630 609,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 01,00 грн.

Позивач вважає викладені в акті перевірки висновки та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.06.2012 р. №0000138022 необґрунтованими та незаконними, з огляду на наступне.

Так, зазначив позивач, відповідачем в Акті перевірки зроблено необґрунтований та незаконний висновок щодо заниження зобов'язань ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» з податку на додану вартість в розмірі 28 630 609,00 грн. на підставі висновків щодо:

- завищення податкового кредиту внаслідок завищення валових витрат і заниження прибутку через віднесення до складу валових витрат вартості товаро-матеріальних цінностей (ТМЦ) за договорами з ТОВ Полігон», ТОВ «Софтлайн Інтернешнл», ТОВ «РІК СВ-Прилад», ТОВ «Євросвітло-Луганськ», ТОВ "НВП Промтехсінтез», ТОВ «Ідея 2004», ТОВ «Востокметалінвест».

- завищення податкового кредиту за листопад 2010р. на 9 916 055,00 грн., лютий 2011р. на 48 823 480,00 грн., березень 2011р. на 42 666 667,00 грн. по контрагенту ДК «Газ України», у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних.

- завищення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту внаслідок відсутності первинних документів, які підтверджують надання транспортно-експедиційних послуг компанією «GENFERT TRADING SA».

Вищезазначені висновки СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську, на думку позивача, не відповідають чинному законодавству України з огляду на наступне.

Так, в Акті перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську доходить висновку щодо завищення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» податкового кредиту внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості товаро-матеріальних цінностей (ТМЦ) за договорами з ТОВ «Полігон», ТОВ «Софтлайн Інтернешнл», ТОВ «РІК СВ-Прилад», ТОВ «Євросвітло-Луганськ», ТОВ "НВП «Промтехсінтез», ТОВ «Ідея 2004», ТОВ «Востокметалінвест» на підставі нікчемності угод.

Але серед повноважень Державної податкової служби ні у Законі «Про державну податкову службу», ні у Податковому Кодексі, ні в іншому законодавстві України немає повноваження визнавати своїм актом договори нікчемними. При цьому, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, перевіряючи відповідача вийшли за межі своїх службових повноважень, визнаючи актом перевірки договори нікчемними.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) нікчемний правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом. При цьому, в акті перевірки не зазначається яким саме нормативно-правовим актом встановлюється нікчемність зазначених правочинів. Висновок щодо нікчемності правочинів відповідачем зроблено з нібито «умовного постачання». Таким чином, СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську помилково застосовується термін «нікчемний правочин», оскільки «умовне постачання» має бути наслідком фіктивного договору (ст.234 ЦК України). Відповідно до ч.2 ст. 234 ЦК України, правочин визнається фіктивним лише судом. Таким чином, оскільки судом не встановлена фіктивність вищезазначених угод, як вважає позивач, а перевіряючи відповідача зайшли за межі своїх службових повноважень, визнаючи актом перевірки договори нікчемними.

Посилання на нібито встановлену актами перевірок інших суб'єктів неможливість поставки або неможливість здійснення господарської діяльності, відсутність об'єкту оподаткування тощо є лише заявою, не обґрунтованою наведенням конкретних доказів, чим саме вона підтверджується.

Об'єктом оподаткування є господарські операції. Відсутність господарської операції має стверджуватись об'єктивними доказами.

Посилання на відсутність у деяких контрагентів обладнання та достатнього персоналу для безпосереднього виконання робіт теж не свідчить про нікчемність їх правочинів, адже обладнання могло бути орендоване, персонал найнятий за разовими цивільно-правовими договорами, крім того, відсутність обладнання і робочого персоналу на один період часу не означає його відсутність на період, що перевіряється. Крім того, також не наведені об'єктивні докази цих фактів. Саме по собі згадування в акті іншої перевірки не є доказом.

При цьому доказування цих фактів є обов'язком саме податкового органу. Так, у абз. 39 листа ВАСУ відносно однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 зазначається норма [підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України про конфлікт інтересів] поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам». Проте такий факт у проекті акту перевірки не доведено.

Крім того, висновок про умовне постачання спростовується наявними у ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» документальними доказами (первинними документами).

На підставі ст.3,4,7 Закону України від 03.04.1997 №168/97- ВР «Про податок на додану вартість», ст.4,5,7 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ, та на підставі отриманих від контрагентів належним чином оформлених податкових накладних, видаткових накладних ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» обґрунтовано та на законних підставах включило до складу:

а) податкового кредиту 4 кварталу 2010р. суму 5 804,62 грн., та валових витрат 4 кварталу 2010р. суму 56 072 грн., що підтверджується наступними документами:

- ТОВ «Полігон»: податкова накладна від 14.10.2010 №656, податкова накладна від 12.11.2010 № 778, видаткова накладна №РН-0000453 от 15.10.2010, видаткова накладна №РН-0000548 от 24.11.2010р. Витрати по придбанню у сумі 4432,33 грн. були включені до складу валових витрат в 4 кварталі 2010 року, до податкового кредиту жовтня 2010 року було віднесено ПДВ у сумі 146,67 грн., до податкового кредиту листопада 2010 року було віднесено ПДВ у сумі 739,80 грн.;

- ТОВ "Софтлайн Інтернешенел": податкова накладна від 11.10.2010 №2550, видаткова накладна №Л-0002537 от 19.10.2010р. Витрати по придбанню в сумі 4410,00 грн. були включені до складу валових витрат в 4 кварталі 2010 року, до податкового кредиту жовтня 2010 року було віднесено ПДВ у сумі 882,00 грн.;

- ТОВ „РІК СВ-Прилад»: податкові накладні від 07.10.2010р. №191, від 11.11.2010р. №220, від 9.11.2010р. №229, від 27.12.2010р. №261, від 14.01.2011р. №0000006, від 21.01.2011р. № 0000011, видаткова накладна №180 від 11.11.2010, видаткова накладна №00213 від 27.12.2010. Витрати по придбанню частково у сумі 16370,00 грн. були включені до складу валових витрат в 4 кварталі 2010 року, до податкового кредиту листопада 2010 року було віднесено ПДВ у сумі 2 165,00 грн., до податкового кредиту грудня 2010 року було віднесено ПДВ у сумі 1109,00 грн.;

- ТОВ «Евросвітло-Луганськ»: податкові накладні від 07.12.2010 №2992, від 07.12.2010 №3054, видаткова накладна №3493 від 07.12.2010р., №3552 від 07.12.2010р. Витрати по придбанню у сумі 5811,00грн. були включені до складу валових витрат в 4 кварталі 2010 року, до податкового кредиту грудня 2010 року було віднесено ПДВ у сумі 762,15 грн.;

б) податкового кредиту 1 кварталу 2011р. суму 70 348,16 грн., та валових витрат 1 кварталу 2011 р. суму 380 580,00 грн., що підтверджується наступними документами:

- ТОВ НВП «Промтехсінтез»: податкова накладна від 06.01.2011р. №2, податкова накладна від 10.02.2011 №12, видаткова накладна від 10.02.2011р. №РН-0000006, валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Промтехсінтез» визначено у сумі 120 000,00 грн. в 1 кварталі 2011 року, до податкового кредиту лютого 2011 року було віднесено ПДВ у сумі 24 000,00 грн.

- ТОВ «Ідея-2004»: податкова накладна від 31.01.2011 р. №3101011, видаткова накладна від 31.01.2011р. №310111, в податковому обліку підприємства валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Ідея-2004» визначено у сумі 17 125,00 грн. в 1 кварталі 2011 року, до податкового кредиту лютого 2011 року було віднесено ПДВ у сумі 3 425,00грн.

- ТОВ «Востокметалінвест»: податкова накладна від 18.01.2011р. №180104, податкова накладна від 31.01.2011 р. №310103, видаткова накладна №202 від 28.02.2011р., видаткова накладна №301 від 11.03.2011р., в податковому обліку підприємства валові витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Востокметалінвест» визначено у сумі 208 360,00 грн. в 1 кварталі 2011 року, до податкового кредиту січня 2011 року було віднесено ПДВ у сумі 32 003,16 грн.

- ТОВ «РІК СВ-Прилад»: податкова накладна від 14.01.2011р. №6, податкова накладна від 21.01.2011р. № 11. До податкового кредиту січня 2011 року було віднесено ПДВ у сумі 10 920,00 грн.

В акті перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську доходить висновку щодо завищення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» податкового кредиту по контрагенту ДК «Газ України» у зв'язку з відсутністю податкових накладних.

Однак, ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» не погоджується з даним висновком з огляду на наступне.

Відображення у податковій звітності сум, які за думкою СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську є сумами завищення, є наслідком часткового відображення в різних податкових періодах сум ПДВ, підтверджених податковими накладними.

При цьому податкове законодавство України не містить норм, які забороняють здійснювати часткове віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, на підставі отриманих від контрагента ДК «Газ України» податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» обґрунтовано та на законних підставах включило до складу податкового кредиту суми ПДВ, що підтверджується оригіналами наступних податкових накладних та розрахунків коригування:

Так, податкова накладна №8079 від 30.04.2010р. на загальну суму ПДВ 34602039,41 грн.:

- частково відображена у складі податкового кредиту квітня 2010 р. в сумі оплати 23 555566,05 грн. грн. згідно платіжних доручень, підтверджуючих факт сплати податку у зв'язку з придбанням природного газу від ДК «Газ України» №4706 від 06.04.10р. (частково), №4993 від 09.04.10 р., №5159 від 13.04.10 р., №5374 від 15.04.10 р., №5531 від 19.04.10 р., №5597 від 20.04.10 р., №5856 від 23.04.10 р, №5997 від 27.04.10 р., №6178 від 29.04.10 р, №6234 від 30.04.10 р. Згідно п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» було подано до декларації за звітний період 04-2010 р. заяву із скаргою на постачальника ДК «Газ України» про ненадання постачальником податкової накладної;

- частково відображена у складі податкового кредиту листопада 2010 р. в сумі оплати 11 046 473,36 грн.

Так, податкова накладна №9279 від 30.05.2010р. на загальну суму ПДВ 30420 816,11 грн.:

- частково відображена у складі податкового кредиту травня 2010 р. в сумі оплати 22899333,34 грн. грн. згідно платіжних доручень, підтверджуючих факт сплати податку у зв'язку з придбанням природного газу від ДК «Газ України» №6308 від 05.05.10 р., №6423 від 06.05.10 р., №6514 від 07.05.10 р., №6853 від 13.05.10 р., №7071 від 18.05.10 р., №7163 від 19.05.10 р., №7230 від 21.05.10 р., №7286 від 26.05.10 р., №7568 від 31.05.10 р. Згідно п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» було подано до декларації за звітний період 05-2010 р. заяву із скаргою на постачальника ДК «Газ України» про ненадання постачальником податкової накладної;

- частково відображена у складі податкового кредиту листопада 2010 р. в сумі оплати 7521482,77 грн.

Так, розрахунок коригування від 30.11.2010 р. №957/9279 до податкової накладної №9279 від 31.05.2010 р. - відображено у складі податкового кредиту листопада 2010 р. (відкориговано - зменшено податковий кредит у сумі - 2 308 504,52 грн.).

Так, розрахунок коригування від 30.11.2010 р. №956/8079 до податкової накладної №8079 від 30.04.2010 р. - відображено у складі податкового кредиту листопада 2010 р. (відкориговано - зменшено податковий кредит у сумі - 6343396,50 грн.).

Так, податкова накладна №1715 від 28.02.11 р. на загальну суму ПДВ 66669736,81 грн.:

- частково відображена у складі податкового кредиту лютого 2011 р. в сумі оплати 48 823 480,14 грн. згідно платіжних доручень, підтверджуючих факт сплати податку у зв'язку з придбанням природного газу від ДК «Газ України» №2343 від 11.02.11 р., №2394 від 14.02.11 р., №2556 від 16.02.11 р., №2170 від 09.02.11 р., №2891 від 22.02.11 р., №2892 від 22.02.11 р., №3008 від 23.02.11 р.;

- до декларації за лютий 2011 р. ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» було подано заяву зі скаргою на постачальника ДК «Газ України» щодо порушення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових ладних, що дає право ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на включення суми ПДВ 48 823 480,14 грн. до складу податкового кредиту;

- частково відображена у складі податкового кредиту березня 2011 р. в сумі 17 846 257,00 грн. в частині сплати податку згідно платіжних доручень №5620 від 23.03.11 р., №5618 від 23.03.11 р., №5578 від 22.03.11 р., №5576 від 22.03.11 р., №5513 від 21.03.11 р.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» подало до декларації за звітний період 03-2011 р. заяву із скаргою на постачальника ДК «Газ України» про порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ 17 846 257,00 грн.

Так, податкова накладна №1332 від 31.03.11 р. на загальну суму ПДВ 76 990 984,17 грн.:

- частково відображена у складі податкового кредиту березня 2011 р. в сумі 24 820 410,00 грн. в частині сплати податку згідно платіжного доручення №5620 від 23.03.11 р.;

- частково відображена у складі податкового кредиту листопада 2011 р. в сумі 52 170 574,17 грн.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» подало до декларації за звітний період 03-2011 р. заяву із скаргою на постачальника ДК «Газ України» про порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ 24 820 410,00 грн.

Крім того, на думку позивача, СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську зроблено необґрунтований та незаконний висновок щодо завищення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту внаслідок відсутності первинних документів, які підтверджують надання транспортно-експедиційних послуг компанією «GENFERT TRADING SA».

Згідно статті 9 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій е первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

В якості доводів СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську зазначає, що первинні документи не оформлені відповідно до вимог, які ставляться для міжнародних перевезень, а також, правилам FІАТА. Однак послуги надавались щодо організації перевезень на території України.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 №959-ХІІ (зі змінами та доповненнями) - господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території України, регулюється законами України щодо порядку здійснення іноземними особами господарської діяльності на території України.

Тому доводи про необхідність застосування правил для міжнародних перевезень, а також правил FІАТА є необґрунтованими та таким, що суперечать законодавству України.

Твердження СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську про те, що усі акти виконаних робіт підписані особами без розшифровки їх посад та прізвищ, не відповідає дійсності, оскільки посади та прізвища осіб, які вписували акти, наведені в преамбулах відповідних актів.

Не відповідає також діючому законодавству України твердження СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську щодо необхідності наявності у компанії «GENERT TRADING SА» ліцензії з надання послуг з завезення пасажирів та вантажів та сертифікату, оскільки у компанія «GENERT TRADING SА» не є перевізником, а надавала транспортно-експедиційні послуги.

Як зазначається в акті перевірки, факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення з пункту його призначення.

Так факт надання компанією «GENERT TRADING SА» транспортно-експедиційних послуг підтверджується залізничними накладними.

Однак, СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську зроблено висновок, що до актів виконаних робіт за період з 01.10.10 по 31.03.11 не додано копії залізничних накладних, коносаментів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Зазначений висновок відповідач робить, виходячи з того, що в залізничних накладних та залізничних квитанціях про приймання вантажу платниками залізничного тарифу вказані ТОВ «Мінералтранссервіс» (код за ЄДРПОУ 34736540), ТОВ «Металургійна транспортна компанія» (код за ЄДРПОУ 33115436), ТОВ «ТІС -Міндобрива» (код за ЄДРПОУ 36143538).

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», експедитор має право залучати до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування інших осіб від свого імені.

Так, компанією «GENFERT TRADING SA» для виконання покладених договором на нею функцій експедитора були залучені від свого імені ТОВ «Мінералтранссервіс», ТОВ «Металургійна транспортна компанія», оскільки зазначені юридичні особи мали Єдиний цифровий код експедитора згідно з «Інструкцією про порядок надання, використання та захисту кодів експедиторських організацій», затвердженої Наказом Міністерства транспорту України №229 від 23.04.2001.

ТОВ «ТІС -Міндобрива» (код за ЄДРПОУ 36143538) не залучалось до перевезення вантажів ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», що підтверджується залізничними накладними, та залізничними квитанціями про приймання вантажу.

Таким чином, діяльність компанії «GENFERT TRADING SA» відповідала законодавству України, а залізничні накладні та залізничні квитанції про приймання вантажу, в яких платниками тарифу вказані ТОВ Мінералтранссервіс», ТОВ «Металургійна транспортна компанія», підтверджують факт надання транспортно-експедиційних послуг компанією «GENFERT TRADING SA».

Отже, ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» на підставі належно оформлених актів виконаних робіт правомірно було віднесено суми ПДВ до податкового кредиту. З урахуванням викладеного, позивач просив суд, визнати нечинним, протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Р» від 19.06.2012 №0000138022 про збільшення ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість в розмірі 28 630 609,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 01,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсягу, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та наполягав на задоволенні адміністративного позову.

У судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечували в повному обсязі, просили суд відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову, та, обґрунтовуючи свої заперечення, надали суду наступні пояснення.

Так, СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 розділу І, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України (надалі-ПКУ) проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за з 01.10.2010 по 31.12.2011 року, за наслідками якої складено акт від 31.05.12р. №38/23-01/33270581.

За результатами перевірок підприємств-контрагентів ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот" було встановлено, що постачання товарно - матеріальних цінностей на адресу Позивача не можливе по причині відсутності у підприємств-постачальників необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно - матеріальних цінностей в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємств адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Як наслідок, складені первинні бухгалтерські документи по операціям за цими договорами не відповідають дійсності та суперечать вимогам ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять правдивої та неупередженої інформації про результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Встановлені факти також свідчать про порушення вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки порушено принцип превалювання сутності над формою внаслідок того, що формально дотримано обставини складання бухгалтерських документів, однак, при цьому відсутні жодні обставини, які б підтверджували сутність, тобто реальність здійснення відображеній операцій з зазначеними постачальниками.

Постачальниками ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот" було оформлено операції з придбання та продажу ТМЦ, що не мали реального товарного характеру та не пов'язані з господарською діяльністю підприємств з метою штучного формування податкового кредиту по ланцюгу постачання товарів та завищення податкових зобов'язань.

Однак, на думку податкового органу, будь-які документи (у тому числі договори, стадні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів тих документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність, відповідно до закону, правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Про відсутність факту здійснення господарської операції свідчать такі обставини:

- отримання майнової вигоди учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь- кого з учасників такої операції.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує псування змісту умислу учасників такої операції.

Зазначена позиція податкового органу викладена і у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. «742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України".

Крім цього, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 зазначено, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні шарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платником податку, являється необхідною умовою визначення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, цим платником, що є компетенцією податкового органу, у зв'язку з чим позиція позивача, що лише наявні у нього документи стверджують факт реальності господарської операції, являється хибною.

На підставі наданих податкових та видаткових накладних, позивач не має права на формування податкового кредиту у зв'язку з тим, що придбання товарів не відбулося, а формально складені первинні документи не створюють правових наслідків у податковому обліку.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 24.02.11. №К-39755/10, наголосивши на тому, що наслідки у податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображених суб'єктом господарювання договорах. Включення до податкового кредиту сум ПДВ за відсутності факту здійснення господарської операції по суті, штучним створенням у податковому обліку з ПДВ від'ємної різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.02.10 №К-12154/07 вказав, що іншим законодавчо встановленим документом, який прямо підтверджує укладання говору перевезення та його фактичне повне або часткове виконання, є товарно-транспортна накладна. Наявність такої накладної належним чином підтверджує факт здійснення перевезення та відповідні понесені затрати замовником.

В постанові Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року колегія суддів дійшла висновку, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а отже, суду слід було звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки це може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, органом ДПС належним чином досліджено можливість здійснення господарської операції з огляду на відсутність у постачальників обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання поставки у відповідній кількості, зокрема, штату працівників, складських приміщень, транспортних засобів, відсутності у ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» документального підтвердження використання у господарській діяльності отриманих товарів та зроблено правомірні висновки щодо безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за переліченими постачальниками.

Так, в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13 зазначено, що «...з урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається... дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит, або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування...».

Тобто, наявність податкових накладних не є єдиною та безумовною підставою внесення сум до податкового кредиту, встановленню підлягає саме реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

В постанові Верховного Суду України від 8 вересня 2009 року зазначено, що твердження про те, що договір, який не визнано недійсним, породжує для його сторін всі права та обов'язки, є помилковими, оскільки відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено наступні порушення позивачем: п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, згідно з яким: «не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями...», ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» завищено податковий кредит на загальну суму 153 576 776 грн. за листопад 2010р., лютий 2011р., березень 2011р., листопад 2011р. по контрагенту ДК «Газ України», у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних.

Штучне формування податкового кредиту на підставі часткового віднесення сум ПДВ по контрагенту ДК «Газ України» податковим органом встановлено у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних на загальну суму 153 576 776 грн.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на. оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1. статті 201 Податкового Кодексу України обов'язковими реквізитами податкової накладної, зокрема, є:

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України «Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також, суму коштів що надійшли як попередня оплата (аванс).»

За таких обставин, при частковому постачанні товарів/послуг ДК «Газ України НАК "Нафтогаз України» повинно було виписати податкову накладну на ту частину товарів/послуг, які були фактично поставлені.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна вдається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових : зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, :кладених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Платником податку не наведено доказів, або підтверджуючих документів щодо правомірності включення до складу податкового кредиту зазначених податкових накладних. Згідно автоматизованої системи «співставлення реєстру податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних» податкові накладних не зареєстровано.

Однак, при наданні заяви із скаргою на постачальника ДК «Газ України» про порушення порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних обов'язковою вимогою є надання копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на що підприємством не було надано копії маткових накладних, а саме:

- від 30.04.10р. № 0/8079 на загальну суму 66 278 840,16 грн., в т.ч. ПДВ 1 046 473,36 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010р. під № 1688 та датою отримання 30.11.10р.,

- від 30.05.10р. № 0/9279 на загальну суму 45 128 896,62 грн., в т.ч. ПДВ 7 521 482,77 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010р. під № 1689 та датою тримання 30.11.10р.,

- від 28.02.11р. № 1 на загальну суму 244 117 400,70 грн., в т.ч. ПДВ 48 823 480,14 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2011р. під № 417 та датою гримання 28.02.11р. (податкова накладна не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних),

- від 31.03.11р. № 2 на загальну суму 124 102 050,0 грн., в т.ч. ПДВ 24 820 410,0 грн. реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011р. під № 569 та датою гримання 31.03.11р. (податкова накладна не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних),

- від 28.02.11р. № 1715 на загальну суму 89 231 283,35 грн., в т.ч. ПДВ 17 846 256,67 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011р. під № 568 та датою отримання 31.03.11р. (податкова накладна зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 17.03.11р. під № 1715 з датою виписки 28.02.2011р. на загальну суму 133 348 684,05 грн., в т.ч ПДВ 66 669 736,81 грн.),

- від 31.03.11р. № 1332 на загальну суму 260 852 870,85 грн., в т.ч. ПДВ 52 170 574,17 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2011р. під № 286 та дата отримання 30.11.11р. (зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 15.04.11р. під № 1332 з датою виписки 31.03.2011р. на загальну суму 384 954 920,85 грн., в т.ч ПДВ 5 990 984,17 грн.).

Таким чином, ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» у порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ДК «Газ України», які не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Під час проведення перевірки податковим органом було встановлено наступні порушення п. 7.3.6 п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.187.8 ст.187 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено податкові зобов'язання у сумі 24 214 653,88 грн., сума ПДВ 4 035 775,65 грн. по взаємовідносинах з Компанією "GENFERT TRADING SA" (надання транспортно-експедиційних послуг) та в порушення пп.7.5.2 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.190.2 ст.190, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України ПрАТ «Сєверодонецьке :б"єднання Азот» до складу податкового кредиту включено послуги отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України по і взаємовідносинах з Компанією "GENFERT TRADING SA" - надання транспортно-експедиційних послуг, чим завищено суму податкового кредиту за грудень - жовтень 2010 року у розмірі 3 020 581,74 грн., сума ПДВ 503 430,29 грн., за 2011 р. у сумі 19 916 42,43 грн., сума ПДВ 3 319 457,07 грн.

На підставі встановлених порушень ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 157 564 495 грн. та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 125 375 503 грн.

Згідно договору від 04.01.05р. №05/08-тр компанія «GENFERT TRADING SA» надавала експедиційні послуги відповідно до Доручень ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот», які згідно з п.1.2. договору, є невід'ємною частиною Договору (в ході перевірки дані доручення не надавались).

Акти виконаних робіт за цим договором складені у м.Сєверодонецьк та підписані особами без розшифровки їх посад та прізвищ, як з боку замовника - ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот», так і з боку виконавця - компанії «GENFERT TRADING SA» - «Експедитора», що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні даних господарських операціях, що не відповідає нормам п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до вищевказаних актів виконаних робіт та додаткових угод до договору №05/08-тр від 04.01.2005р., компанія «GENFERT TRADING SA» надавала транспортні послуги та отримувала сплату за наданні транспортні послуги у розмірі 30,61 дол. США за тону експедируємого вантажу.

В статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" зазначено, що господарська діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом провадиться на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством.

В ході проведення перевірки ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» не надані документи (ліцензія з надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів або сертифікат), що надають право здійснювати компанії «GENFERT TRADING SA» транспортні послуги на території України.

Крім того, підприємницька діяльність в Україні компанією «GENFERT TRADING SA» здійснювалась з порушенням вимог п.5.5 ст.5 Закону України «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал», відповідно до «того: «якщо особа, інша ніж агент з незалежним статусом, діє від імені підприємства і має, і звичайно використовує в Договірній Державі повноваження укладати контракти від імені підприємства або утримує запаси товарів чи виробів, що належать підприємству, з яких здійснюється регулярний продаж цих товарів чи виробів від імені підприємства, то це підприємство розглядається як таке, що має постійне представництво в цій Державі щодо будь-якої діяльності, яку ця особа здійснює для підприємства».

Оскільки компанія «GENFERT TRADING SA», відповідно до умов договору №05/08-тр від 04.01.05р. на протязі 2005-2011рр. постійно надавала послуги з супроводження вантажів (від ст. Рубіжне Дон залізничної дороги-ст. Чорноморська експорт Одеської залізничної дороги) та доставки продукції (карбамід, селітра аміачна), яка реалізовувалась на експорт ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот», надавала для користування ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» залізничні вагони, то для здійснення підприємницької діяльності в Україні компанія повинна була зареєструвати постійне представництво, яке, згідно з пп.5.1 ст.5 вищевказаного Закону означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

Згідно ст.929 ЦКУ, 316 ЦКУ та ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, "зв'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», :ствердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані об'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу д пункту його відправлення до пункту його призначення.

Такими документами можуть бути:

· авіаційна вантажна накладна (Аіr Wауbill);

· міжнародна автомобільна накладна (СMR);

· накладна СМГС (накладна УМВС);

· коносамент (Вill оf Lаding);

· накладна ЦМ (СІМ);

· вантажна відомість (Саrgo Manifest) та інші документи, визначені законами України.

Тобто, перевезення вантажив супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Згідно з «Інструкцією про порядок надання, використання та захисту кодів експедиторських організацій», затвердженою Наказом Міністерства транспорту України №229 від 23.04.2001 експедиторська організація повинна мати спеціальний код для перевезення вантажів залізницями України.

Єдиний цифровий код експедитора, згідно з п.3.1 Інструкції, використовується для проведення централізованих розрахунків (включаючи складання рахунків) за перевезення вантажів, для інформаційного забезпечення, а також для ведення оперативного обліку щодо даних експедитора на базі електронного обміну даними між підрозділами залізниць.

У перевіряємому періоді в перевізних документах, а саме: накладних, що є основним перевізним документом встановленої форми, що оформляється відповідно до вимог «Статуту залізниць України» та «Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України» і яка надається залізницею відправникові разом з вантажем, а також квитанціях про приймання вантажу, згідно яких продукція ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» (карбамід, селітра аміачна) звантажувалась до ВАТ «Одеський припортовий завод» від ст.Рубіжне Донецької залізничної дороги - ст. Чорноморська - експорт Одеської залізничної дороги, - платниками залізничного тарифу були: ТОВ «Мінералтранссервіс», ТОВ «Металургійна транспортна компанія», ТОВ «ТІС -Міндобрива», крім випадків, коли сплата залізничного тарифу проводилась ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот». Дані підприємства мають Єдиний цифровий код експедитора і , відповідно до п.1.1 інструкції №229, мають право здійснювати транзитні перевезення вантажів залізницями України.

За період з 01.10.10 по 31.03.11 до актів виконаних робіт компанії «GENFERT TRADING SA» не додаються копії залізничних накладних, коносаментів, якими підтверджувалось, що компанія надавала транспортні-експедиційні послуги та узяла на себе відповідальність доставити продукцію ПрАТ «Сєверодонецьке об'єднання Азот» до місця призначення, а також була відповідальна за дії усіх перевізників і третіх сторін, що були залучені компанією до виконання перевезення вантажів.

До актів виконаних робіт були надані лише перелік вагонів, які надавались під завантаження.

Тобто, факт надання послуг експедитора компанією «GENFERT TRADING SA», в порушення ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», не витверджується.

Наданні копії додатків «Рух вагонів по вантажу карбамід» також не є первинними документами, так як не відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не містить обсяги господарських операцій та факт її здійснення, а відображають лише рух залізничних вагонів від станції відправлення до станції призначення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України,, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності із статтею 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв'язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб'єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством; виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти (довідки) про проведення перевірки; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи; повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації); повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця; забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом; допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби, зокрема, мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1).

Зважаючи на великий обсяг документації, яка підлягала дослідженню, та численні клопотання представників сторін, розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідно до наказу №128 від 07.03.2012 відповідачем було призначено проведення планової виїзної документальної перевірки ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.10.2010 по 31.12.2011.

Відповідачем неодноразово вносилися зміни до складу робочої групи, якою проводилася перевірка, зупинявся, поновлювався, продовжувався строк перевірки, що оформлено відповідними наказами.

Позивачем не оспорюється правомірність проведення перевірки та дій податкового органу під час її проведення.

За результатами перевірки було складено акт №38/23-01/33270581 від 31.05.2012.

За висновками акту перевірки позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5, п.п 7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1,198.2,198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 завищено податковий кредит на суму ПДВ 157564495 грн., за:

жовтень 2010 року на суму 1028,67 грн.,

листопад 2010 року на суму 10119657,36 грн.,

грудень 2010 року на суму 304603,24 грн.,

січень 2011 року на суму 263757,46 грн.,

лютий 2011 року на суму 49120441,56 грн.,

березень 2011 року на суму 43135394,39 грн.,

квітень 2011 року на суму 564897,06 грн.,

травень 2011 року на суму 177228,77 грн.,

червень 2011 року на суму 104529,27 грн.,

липень 2011 року на суму 209619,33 грн.,

серпень 2011 року на суму 276232,55 грн.,

вересень 2011 року на суму 330500,00 грн.,

жовтень 2011 року на суму 282224,47 грн.,

листопад 2011 року на суму 52462709 грн.,

грудень 2011 року на суму 211672,10 грн.

В порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 125375503 грн., в т.ч. за:

листопад 2010 року на суму 9816926 грн.,

грудень 2010 року на суму 83769 грн.,

лютий 2011 року на суму 29948833 грн.,

березень 2011 року на суму 33204754 грн.,

серпень 2011 року на суму 14428 грн.,

вересень 2011 року на суму 48276 грн.,

листопад 2011 року на суму 52258517 грн. (а.с.78, т.2).

За наслідками проведеної перевірки, на підставі висновків акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.06.2012 №0000138022, яким ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі за:

листопад 2010 року на суму 9816926 грн.,

грудень 2010 року на суму 83769 грн.,

лютий 2011 року на суму 29948833 грн.,

березень 2011 року на суму 33204754 грн.,

серпень 2011 року на суму 14428 грн.,

вересень 2011 року на суму 48276 грн.,

листопад 2011 року на суму 52258517 грн., разом 125375503 грн. (а.с.79, т.2).

Позивач не погодився з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та 17.07.2012 звернувся до суду з даним позовом.

Висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту побудовані податковим органом на підставі аналізу правовідносин позивача з різними контрагентами, відносно яких відповідачем зазначено різні обставини.

Умовно обставини справи можна поділити на три групи, обставини щодо правовідносин позивача з кількома контрагентами - вітчизняними підприємствами: ТОВ "Полігон", ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "РІК-СВ-Прилад" ТОВ "ПВП "Промтехсінтез", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс-2010", ТОВ "Торговий дім "Труд", СПД ОСОБА_6, ТОВ "Інтерагро", ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія", ТОВ "ДС Електрик Інжинірінг", взаємовідносини з ДК "Газ України", та взаємовідносини з компанією "Genfert Trading SA" (далі по тексту "Генферт" чи компанія "Генферт").

За такою структурою побудований акт перевірки та позовна заява. За такою структурою буде викладена і дана постанова суду.

Так, в акті перевірки податковий орган зазначає, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) пов'язаних з нереальністю здійснення операцій на загальну суму 164833,03 грн., у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними або оформлених з порушенням вимог чи не підтверджених митними деклараціями завищено податковий кредит по контрагенту ДК "Газ України" на суму 153576776 грн. у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних та безпідставно включено до складу податкового кредиту послуги отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на території України по взаємовідносинам з компанією "Генферт" - надання транспортно-експедиційних послуг на суму 3822887 грн.

Слід зазначити, що правовідносини, про які йде мова в акті перевірки відбувалися протягом 2010-2011 років, тобто, як за часів дії Податкового кодексу України, так і до його прийняття, тому при розгляді цієї адміністративної справи, суд буде керуватися щодо спірних правовідносин, як правилами Податкового кодексу України, так і приписами Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Стосовно першої групи правовідносин позивач у позовній заяві зазначає, що ним не приймаються доводи відповідача викладені в акті перевірки щодо "умовного постачання" товарів, оскільки здійснення господарських операцій дійсно мало місце та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З даного приводу на підставі наданих позивачем оригіналів первинних документів, завірені копії яких залучені до матеріалів справи, та наданих відповідачем копій актів перевірок контрагентів, судом встановлено наступні фактичні обставини в розрізі контрагентів.

В акті перевірки податковий орган посилаючись на акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 №556/23/30883726 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Полігон" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.01.2011 зазначає, що згідно матеріалів акту перевірки одним з покупців ТОВ "Полігон" в жовтні та листопаді 2010 року виступало ПрАТ " Сєвєродонецьке об'єднання Азот", податкове зобов'язання з яким в сумі ПДВ 886,47 грн. було визначено згідно податкових накладних від 14.10.2010 №0/656 та від 12.11.2010 №0/778.

У ході перевірки було встановлено, що умовне постачання приборів гучномовців зв'язку ПГС-4 та ПГС-20 ТОВ "Полігон" до ПрАТ " Сєвєродонецьке об'єднання Азот" відбувалося згідно наступних документів: договір від 10.11.2010 №0301/67, укладений між ТОВ "Полігон" та ПрАт " Сєвєродонецьке об'єднання Азот", видаткова накладна №РН-0000453 від 15.10.2010 консоль GK-DSS по ціні 733,33 грн., ПДВ 146,67 грн., видаткова накладна №РН-0000548 від 24.11.2010. пульт ПГС на суму 3699 грн., ПДВ 739,80 грн.

Відповідно до акта перевірки контрагента ТОВ "Полігон" ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, при перевірці було використано наступні документи: реєстраційну справу платника податків, декларації з ПДВ за липень 2010-січень 2011 року, додатки №5 до цих декларацій та відомості бази "Автоматизована система співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів".

На підставі визначеного кола документів, яке не містить жодного первинного документа, а фактично єдиними документами, що досліджувалися були податкові декларації з додатками, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством .

Аналогічним чином в акті перевірки відповідачем у справі з посиланням на акти перевірок інших податкових органів здійснено висновок про умовне постачання товарів та неправомірність віднесення сум по цих операціях до складу податкового кредиту і за іншими контрагентами позивача, а саме: ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "РІК-СВ-Прилад" ТОВ "ПВП "Промтехсінтез", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс-2010", ТОВ "Торговий дім "Труд", СПД ОСОБА_6, ТОВ "Інтерагро", ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія", ТОВ "ДС Електрик Інжинірінг".

Зведені відомості щодо сум податкового кредиту нарахованих за цими операціями протягом періоду перевірки з розбивкою по місяцях та в розрізі контрагентів наведені в акті перевірки.

До матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ "Полігон" надано наступні документи:

- договір №0301/61 від 13.10.2010 відповідно до якого ТОВ "Полігон" зобов'язується поставити одну консоль GK-DSS по ціні без ПДВ 733,33 грн., умови постави за рахунок постачальника транспортною компанією "Нова пошта", 100% передплата.

- договір №0301/67 від 10.11.2010, відповідно до якого ТОВ "Полігон" зобов'язується поставити 4 гучномовця ПГС-4 по ціні 450 грн. без ПДВ, та 3 гучномовця ПГС-20 по ціні 633 грн. без ПДВ, загальна суму договору 4438,80 грн., в т.ч. ПДВ 739,80 грн., умови постави за рахунок постачальника транспортною компанією "Нова пошта", 100% передплата (а.с. 107, 108, т.3).

- платіжне доручення №15969 від 14.10.2010 на здійснення передплати за договором №0301/61 на суму 880 грн. (а.с. 41, т.12),

- платіжне доручення №17912 від 12.11.2010 на здійснення передплати за договором №0301/67 на суму 4438,80 грн. (а.с. 40, т.12),

- податкова накладна №656 від 14.10.2010 на суму 880 грн., з них 146,67 грн. ПДВ, предмет поставки консоль GK-DSS по ціні 733,33 без ПДВ.,

- податкова накладна №778 від 12.11.2010 на суму 4438,80 грн., з них 739,80 грн. ПДВ, предмет поставки чугномовці ПГС-4 по ціні 450 грн. без ПДВ - 4 шт., гучномовці ПГС-20 по ціні 633 грн. без ПДВ - 3 шт.,

- видаткова накладна №РН-0000453 від 15.10.2010 на поставку консолі GK-DSS - сума 880 грн.

- видаткова накладна №РН-0000548 від 24.11.2010 на поставку гучномовців ПГС-4, ПГС-20 ,

- прибутковий ордер №307 від 25.10.2010 про оприбуткування консолі GK-DSS

- прибутковий ордер №363 від 29.11.2010 по оприбуткування гучномовців ,

Довідка про використання матеріальних цінностей на виконання робіт за актом ОЗ-2 №3311 про списання консолі GK-DSS.

До матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл" надано наступні документи:

- договір №СЛД-1009-САА-01 від 17.09.2010 та договір №СЛД-1009-САА-02 від 27.09.2010 про постачання програмного забезпечення, відповідно до договору від 27.09.2010 сума договору складає 5292,00 грн., з них ПДВ - 882 грн., предмет поставки програма Dr WEB для файлових серверів.

- платіжне доручення від 11.10.2010 №15692 на суму 5292,00 грн., відповідно до договору №СЛД-1009-САА-02 від 27.09.2010 - попередня оплата,

- податкова накладна №2550 від 11.10.2010 на суму 5292 грн., з них ПДВ 882 грн.,

- видаткова накладна від 19.10.2010 №СІ-0002537,

- прибутковий ордер №314 від 26.10.2010 про оприбуткування товару за накладною СІ-0002537 від 19.10.2010,

До матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ "Євросвітло-Луганськ" надано наступні документи:

- договір №26 СН/33-328 від 19.07.2010, договір №26 СН/33-490 від 29.10.2010, предметом якого є в тому числі постачання світильника РСП-11-400-002 за ціною 497,86 грн., в т.ч ПДВ 82,98 грн., загальна сума угоди - договір № 26СН/33-518 від 19.11.2010 на постачання 5 прожекторів Варта ЖО-01-400-02 на загальну суму 4075,02 грн., в т.ч. ПДВ - 679,17 грн.,

- видаткові накладні від 07.12.2010 №3493 на постачання світильника РСП-11-400 на суму 497,86 грн. та №3552 на постачання прожекторів Варта ЖО-01-400-02 на суму 4075,02 грн.,

- податкова накладні №2992 від 07.12.2010, світильник РСП-11-400, сума 497,86 грн.. з них ПДВ 82,98 грн.,

- податкова накладна №3054 від 07.12.2010, прожектор Варта на суму 4075,02 грн., з них ПДВ - 679,17 грн.,

- платіжні доручення на оплату придбаних товарів №20038 від 15.12.2010, №249 від 10.01.2011,

- прибутковий ордер №416 від 15.12.2010 про оприбуткування світильника РСП-11-400

- прибутковий ордер №426 від 20.12.2010 про оприбуткування прожекторів Варта ЖО-01-400-02,

- акт списання матеріалів на виробництво цеха М-3 від 15.04.2011 про списання прожекторів Варта у кількості 5 одиниць .

Так само до матеріалів справи залучено договори з іншими з перелічених вище контрагентів , видаткові та податкові накладні на підтвердження факту придбання товарів, платіжні доручення на підтвердження факту оплати, прибуткові ордери, документи складського обліку та списання ТМЦ у виробництво.

Стосовно зазначених вище підприємств сторонами визнається відображення в податковій звітності позивачем сум податку на додану вартість, сплаченої в ціні товарів, у розмірі визначеному первинними документами та відображеному у зведеній таблиці в акті перевірки. Також обставини щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинам в даними контрагентами підтверджується дослідженням відповідних податкових декларацій за періоди, що перевірялися, та розшифровки податкових зобов'язань і кредиту до них в розрізі контрагентів.

Вирішуючи питання про правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося вище, спірні правовідносини відбувалися в 2010-2011 роках та відповідно регламентуються як нормами Податкового кодексу України, щодо відносин 2011 року, так і нормами Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про податок на додану вартість".

Відповідно до статті 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт), вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт), постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Майже аналогічні визначення обставин необхідних для формування податкового кредиту визначалися і законодавством, що діяло до 01.01.2011.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Так само пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

В акті перевірки відповідач в обґрунтування неправомірності формування позивачем податкового кредиту посилається виключно на акти та довідки інших податкових органів, якими проводилися перевірки контрагентів позивача, та в яких здійснено висновки про неможливість реального виконання господарських операцій цими підприємствами, при цьому надані позивачем первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій відповідач називає у своєму акті не інакше, як документи на підставі яких "здійснювалося умовне постачання товарів".

Будь-яких відомостей про відсутність у постачальників права виписувати податкові накладні на момент здійснення взаємовідносин з позивачем (анулювання свідоцтв платника ПДВ), чи встановлення обставин "умовності здійснення поставок" в судовому порядку (відповідні вироки суду) відповідачем надано не було.

Отже, висновки акту перевірки ґрунтуються на таких саме висновках інших податкових органів та не мають будь-якої реальної доказової бази. Натомість, позивачем надано документальні підтвердження придбання товарів у контрагентів з оформленням необхідних документів (накладні, податкові накладні, документи про оплату товарів), їх оприбуткування та використання в господарській діяльності підприємства (складські документи, документи на списання ТМЦ у зв'язку з виробничими потребами).

Будь-яких посилань на порушення податкового законодавства саме позивачем у справі по зазначеним правовідносинам в акті перевірки не наведено.

Оцінивши зазначені обставини справи, суд вважає, що відповідач, всупереч принципу об'єктивності, при проведенні перевірки надав перевагу висновкам іншого податкового органу, та не звернув уваги на документальне підтвердження реальності здійснених господарських операцій. Податкова інформація, будь-то акти перевірок контрагентів чи інші документи, не може мати переваги перед документами, наданими платником податків, та повинна розглядатися податковим органом в сукупності з дослідженням первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з підприємствами: ТОВ "Полігон", ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "РІК-СВ-Прилад" ТОВ "ПВП "Промтехсінтез", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс-2010", ТОВ "Торговий дім "Труд", СПД ОСОБА_6, ТОВ "Інтерагро", ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія", ТОВ "ДС Електрик Інжинірінг".

Наступну групу складають правовідносини позивача з ДК "ГАЗ УКРАЇНИ".

Податковий орган в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту посилається на відсутність оригіналів податкових накладних. Так, на сторінці 148 акту перевірки зазначено на порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно з яким: "не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями...", ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" завищено податковий кредит на загальну суму 153576776 грн.: за листопад 2010р. на суму 9916055 грн., за лютий 2011р. на суму 48823480 грн., за березень 2011р. на суму 42666667 грн., за листопад 2011р. на суму 52170574 грн. по контрагенту ДК «Газ України», у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних, а саме:

від 30.04.10р. № 0/8079 на загальну суму 66 278 840,16 грн., в т.ч. ПДВ 11 046 473,36 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010р. під № 1688 та датою отримання 30.11.10р.,

від 30.05.10р. № 0/9279 на загальну суму 45 128 896,62 грн., в т.ч. ПДВ 7 521 482,77 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010р. під № 1689 та датою отримання 30.11.10р.,

від 28.02.11р. № 1 на загальну суму 244 117 400,70 грн., в т.ч. ПДВ 48 823 480,14 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2011р. під №417 та датою отримання 28.02.11р. (податкова накладна не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних);

від 31.03.11р. № 2 на загальну суму 124 102 050,0 гри., в т.ч. ПДВ 24 820 410,0 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011р. під № 569 та датою отримання 31.03.11р. (податкова накладна не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних);

від 28.02.11р. № 1715 на загальну суму 89 231283,35 грн., в т.ч. ПДВ 17 846 256,67 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011р. під № 568 та датою отримання 31.03.11р. (податкова накладна зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 17.03.11р. під № 1715 з датою виписки 28.02.2011р. на загальну суму 333 348 684,05 грн., в т.ч. ПДВ 66 669 736,81 грн.);

від 31.03.11р. № 1332 на загальну суму 260 852 870,85 грн., в т.ч. ПДВ 52 170 574,17 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2011р. під № 286 та датою отримання 30.11.11р. (зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 15.04.11р. під № 1332 з датою виписки 31.03.2011р. на загальну суму 384 954 920,85 грн., в т.ч. ПДВ 76 990 984,17 грн.).

Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає, що відображення у податковій звітності сум, які на думку податкового органу є сумами завищення, є наслідком часткового відображення в різних податкових періодах сум підтверджених податковими накладними.

При вирішенні цього питання суд керується приписами пункту 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

А також приписами пункту 201.10 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

При цьому Податковим кодексом України встановлено обмеження щодо строку, протягом якого платник податків має право на включення сум ПДВ за податковою накладною до складу податкового кредиту, так п. 198.6 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Законодавством, яке діяло до набрання чинності Податковим кодексом України - Законом України "Про податок на додану вартість" таке обмеження щодо терміну, протягом якого за платником зберігається право на включення суми за податковою накладною до складу податкового кредиту, не визначалося.

З даного приводу судом було встановлено наступні фактичні обставини.

ДК "Газ України" було виписано позивачу 4 податкові накладні на постачання газу та його транспортування:

№8079 від 30.04.2010 на суму 207612236,47, з них ПДВ 34602039,41 грн. та розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №956/8079 до цієї податкової накладної від 30.11.2010,

№9279 від 31.05.2010 на суму 182524896,68 грн., з них ПДВ 30420816,11 грн. та розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №957/9279 до цієї податкової накладної від 30.11.2010,

№1715 від 28.02.2011 на суму 400018420,84 грн., з них ПДВ 66669736,81 грн.,

№1332 від 31.03.2011 на суму 461945905,03 грн., з них ПДВ 76990984,17 грн.

Суми податку на додану вартість за цими накладними включалися позивачем до складу податкового кредиту наступним чином.

Протягом квітня-травня 2010 року позивачем здійснювалася оплата за природний газ ДК "Газ України", втім, податкові накладні за отриманий газ продавцем не виписувалися.

Позивач звертався до податкового органу з заявою № 03 цб-2/517 від 20.05.2010 про надання дозволу на включення до складу податкового кредиту квітня 2010 року суми податку на додану вартість фактично сплаченого за відповідними платіжними дорученнями протягом квітня 2010 року - 23555566,05 грн., у зв'язку з відмовою постачальника ДК "Газ України" надати відповідну податкову накладну.

До складу податкового кредиту квітня 2010 позивачем було включено 23555566,05 грн., що підтверджується відповідної декларацією та додатками до неї .

Позивач звертався до податкового органу з заявою 03 цб-2/622 від 21.06.2010 про надання дозволу на включення до складу податкового кредиту травня 2010 року суми податку на додану вартість фактично сплаченого за відповідними платіжними дорученнями протягом травня 2010 року - 22899333,34 грн., у зв'язку з відмовою постачальника ДК "Газ України" надати відповідну податкову накладну.

До складу податкового кредиту травня 2010 року позивачем було включено суму 22899333,34 грн., що підтверджується відповідної декларацією та додатками до неї.

Лише 30.11.2010 ДК "Газ України" та позивачем у справі було підписано акти приймання-передачі природного газу: за квітень 2010 на суму 169551857,45 грн. (ПДВ 28258642,91 грн.), за травень 2010 року на суму 168673869,55 грн. (ПДВ 28112311 грн.), складено відповідні розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних №8079 від 30.04.2010 сума коригування ПДВ (-) 6343396,50 грн. та №9279 від 31.05.2010 сума коригування ПДВ (-) 2308504,52, та отримано власне податкові накладні №8079 від 30.04.2010 та №9279 від 31.05.2010.

Зазначені події обумовлені тривалим розглядом господарським судом Луганської області спору щодо встановлення розцінок на природний газ у справі №24/36пд.

Коригування показників ПДВ за квітень, травень 2010 року відображені в розрахунку коригування сум ПДВ до декларації за листопад 2010 року .

До складу податкового кредиту листопада 2010 року позивачем було віднесено на підставі накладної №8079 від 30.04.2010 (отримана 30.11.2010) 11046473,36 грн., на підставі накладної №9279 від 31.05.2010 (отримана 30.11.2010) 7521482,77 грн.

Зазначені обставини підтверджуються реєстром отриманих податкових накладних за листопад 2010 року, податковою декларацією за цей місяць та додатками до неї .

Таким чином, позивачем взагалі задекларовано по взаємовідносинам з ДК "Газ України" за квітень 2010 року, в податковій декларації за квітень 2010 року 23555566,05 грн. за заявою про відмову у наданні продавцем податкової накладної на підставі платіжних доручень про фактичну оплату газу, в податковій декларації за листопад 2010 року за податковою накладною №8079 від 30.04.2010 11046473,36 грн. (що складає різницю між сумою податкової накладної 34602039,41 грн. та раніше задекларованою у квітні 2010 року сумою 23555566,05 грн.) та (-) 6343396,50 грн. за цією ж декларацією відповідно до розрахунку коригування від 30.11.2010.

Враховуючи коригування, сума ПДВ за газ отриманий у квітні 2010 складає 23555566,05 + 11046473,36 - 6343396,50 = 28258642,91 грн., що в свою чергу повністю відповідає змісту акту приймання-передачі природного газу за квітень, підписаного сторонами у листопаді 2010 року.

Аналогічним чином відбулося і відображення сум ПДВ за природний газ отриманий у травні 2010 року та в лютому, березні 2011 року.

Так, за податковою накладною №1715 від 28.02.2011 (сума ПДВ 66669736,81 грн.) позивачем на підставі заяви № 03 цб-2/386 від 19.03.2011 було включено до складу податкового кредиту лютого 2011 року суму 48823480,14 грн. - фактично сплачену за платіжними дорученнями, що підтверджується декларацією за лютий 2011 року. Решту суми за цією накладною відображено позивачем в податковій декларації за березень 2011 року на суму 17846256,37 грн. Загальна сума ПДВ задекларована позивачем за природний газ, отриманий у лютому 2011 року складає 66669736,81 грн., та відповідає змісту акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2011.

За податковою накладною №1332 від 31.03.2011 (сума ПДВ 76990984,17 грн.) позивачем до декларації за березень 2011 року було віднесено фактично сплачену за платіжними дорученнями суму податку 24820410 грн. та подано до декларації скаргу на ДК "Газ України" на зазначену суму в порядку статті 201.10 Податкового кодексу України. Решту суми за цією накладною відображено позивачем в податковій декларації за листопад 2011 року на суму 52170574,17 грн. Загальна сума ПДВ задекларована позивачем за природний газ, отриманий у березні 2011 року складає 76990984,17 грн., та відповідає змісту акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2011.

Суми задекларовані за скаргами на ДК "Газ України" в лютому та березні 2011 року були відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних із зазначенням останньої дати місяця, за який такі суми декларувалися, та за порядковими номерами 1 та 2 відповідно.

Суд вважає, що таке відображення сум задекларованих внаслідок порушення продавцем порядку реєстрації податкових накладних не може розцінюватися як порушення норм податкового законодавства, оскільки діючим законодавством не передбачено, яким саме чином повинні відображатися (нумеруватися) в реєстрі отриманих податкових накладних, суми, що відносяться платником податків до складу податкового кредиту на підставі наявних документів про сплату податку у разі відмови продавця надати податкову накладну або порушення ним порядку її реєстрації.

Встановивши фактичні обставини формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ДК "Газ України" за перевіряємий період можна дійти висновку, що під "відсутністю" оригіналів податкових накладних, відповідач в акті перевірки мав на увазі зазначення позивачем в складі податкового кредиту та реєстрах отриманих податкових накладних сум ПДВ менших, ніж ті, що зазначені власне у податкових накладних №№8079 від 30.04.2010, №9279 від 31.05.2010, №1715 від 28.02.2011 та №1332 від 31.03.2011, а також зазначення позивачем сум віднесених до складу податкового кредиту на підставі заяв про порушення ДК "Газ України" порядку оформлення податкових накладних в реєстрах отриманих податкових накладних під номерами №1 від 28.02.2011 за лютий 2011, та №2 від 31.03.2011 за березень 2011 року.

Втім, суд не може погодитися з такими доводами податкового органу, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми, які відповідають сумам ПДВ, зазначеним в податкових накладних, однак, таке включення відбувалося в два етапи, спочатку позивачем вносилася сума фактично здійсненої оплати за газ за даний місяць у зв'язку з відсутністю податкової накладної чи порушенням порядку її реєстрації, а згодом, після оформлення ДК "Газ України" податкової накладної на постачання газу за відповідний місяць, позивачем залишок суми податку на додану вартість, визначеної як різниця між сумою, зазначеною у податковій накладній та раніше включеною сумою фактичної оплати, включався до іншого податкового періоду в межах, визначеного пунктом 198.6 Податкового кодексу України строку (365 днів).

Отже, фактично позивачем до складу податкового кредиту було включено суми, які відповідають змісту оформлених податкових накладних.

Суд вважає, що включення суми податку на додану вартість за однією податковою накладною в кількох податкових періодах не можна ототожнювати з відсутністю оригіналів податкових накладних.

Судом встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту рівно ті суми, які зазначені в 4-х виписаних ДК "Газ України" податкових накладних, та віднесені до податкового кредиту суми, з урахуванням розрахунків коригувань, повністю співпадають зі змістом підписаних актів приймання-передачі природного газу.

Отже, зазначати про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних неможливо.

Якщо податковий орган має певні зауваження щодо порядку складання та оформлення податкової звітності, він має право вжити відповідних заходів, втім, не вдаватися до висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкового кредиту взагалі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з ДК "Газ України" та необґрунтованість висновків податкового органу.

По взаємовідносинам позивача з компанією "Генферт", на підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем було надано суду наступні документи:

- договір № 05/08-тр від 04.01.2005, відповідно до якого позивач -Замовник, доручає, а компанія "Генферт" - Експедитор, бере на себе зобов'язання: за винагороду та за рахунок замовника виконувати чи організовувати відповідно до доручення на експедування виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів; надавати замовнику інструкції з заповнення перевізних документів за умови взаєморозрахунків, визначених даною угодою; за рахунок замовника здійснювати розрахунки з перевізниками за виконані перевезення, а також з іншими третіми особами, що залучені для виконання своїх зобов'язань за цим договором та дорученням на експедування вантажів; здійснювати контроль за рухом завантажених вагонів, цистерн та інших транспортних засобів; щомісячно надавати замовнику акти виконаних робіт. Датою надання послуг вважається дата підписання акта наданих послуг

- додаткові угоди до договору №05/08-тр від 04.01.2005, якими неодноразово вносилися зміни до порядку проведення розрахунків та реквізитів сторін. Договір та додаткові угоди підписані від імені компанії "Генферт" представником ОСОБА_16.

- щомісячні акти виконаних робіт за період жовтень 2010 - грудень 2011 включено (а.с. 185, 201, 210, 226, 239, т.2, 20, 22, 24, 28, 34, 41, 58, 66, 71, 75, т.3), з яких акт за жовтень 2010 підписаний з боку компанії "Генферт" представником за довіреністю ОСОБА_16., з боку замовника головою правління Казаковим В.В., за листопад 2010 - лютий 2011 представником ОСОБА_16. та в.о. голови правління Волоховою І.В., за березень 2011 директором Максимовим Димитри та в.о. голови правління Волоховою, за квітень-червень 2011 директором Максимовим Дмитри та головою правління Бугаєвим Л.С., за липень-грудень 2011директором Максимовим Дмитри та директором по транспорту Андрейчуком К.А.

До кожного акту виконаних робіт додається перелік вагонів надісланих під завантаження за відповідний місяць на виконання договору №05/08-тр від 04.01.2005.

- залізничні квитанції про приймання вантажу та накладні за період жовтень 2010-грудень 2011 року включено, в яких відправником зазначений позивачу у справі ПАТ "Сєвєродонецьке об"єднання Азот", платником - ТОВ "Мінералтранссервіс" по червень 2011 року включно та ТОВ "Металургійна транспортна компанія" починаючи з липня 2011 року.

- податкові накладні за період жовтень 2010 - грудень 2011 року включно.

Також надано платіжні доручення про перерахування коштів в іноземній валюті і факсимільну переписку з компанією "Генферт".

Вирішуючи питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по даним правовідносинам суд керується пунктами 7.3.6, 7.5.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.2. для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

7.3.6. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Також слід враховувати положення статті 208 Податкового кодексу України, відповідно до якої отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається у отримувача послуг - платника податку.

208.3. Якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

В акті перевірки відповідачем зазначене, що в порушення п.п. 7.5.2 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 190.2 ст.190, п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до складу податкового кредиту включено послуги отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України по взаємовідносинах з Компанією "Генферт" - надання транспортно-експедиційних послуг, чим завищено суму податкового кредиту за грудень - жовтень 2010 року у розмірі 3 020 581,74 грн., сума ПДВ 503 430,29 грн., за 2011 р. у сумі 19 916 742,43 грн., сума ПДВ 3 319 457,07 грн. розділ Детальний опис вказаного порушення наведений в п. 3.1.2 акта перевірки та у відокремленій довідці № 26/33270581 від 21.05.2011.

Відповідач посилається на отримання листа від 28.02.2011 №6685/735-0223 від Державної податкової адміністрації в Одеській області до якого було додано копію пояснень громадянина ОСОБА_16., відповідно до яких зазначений громадянин повідомив, що він не приймав участі у відносинах між ПрАТ " Сєвєродонецьке об'єднання Азот" та компанією "Генферт", про довіреності виписані на його ім'я компанією "Генферт" йому невідомо, договори, акти приймання-передачі, додаткові угоди він не підписував.

З урахуванням наведеного, відповідач робить висновок, що первинні документи, акти виконаних робіт, виписані від імені компанії "Генферт" представником ОСОБА_16. не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть, за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, передбачених чинним законодавством, тому вважаються відсутніми.

Також в акті перевірки відповідач посилається на відсутність документів, які б підтверджували здійснення перевезень саме компанією "Генферт", оскільки платниками залізничного тарифу в наданих до перевірки супровідних документах зазначені вітчизняні компанії ТОВ "Мінералтранссервіс" та ТОВ "Металургійна транспортна компанія", компанія "Генферт" не може бути платником залізничного тарифу, оскільки не зареєстрована перевізником в порядку, передбаченому діючим законодавством. Крім цього, відповідач посилається на відсутність у позивача документів, необхідних для оформлення міжнародних перевезень відповідно до правил FIATA, на підтвердження здійснення операції за договором №05/08-тр від 04.01.2005.

Проаналізувавши надані сторонами пояснення та документи суд вважає посилання податкового органу на відсутність документів на міжнародні перевезення безпідставними, оскільки перевезення здійснювалися на території України.

Так само не заслуговують на увагу і доводи податкового органу про відсутність підтверджуючих документів стосовно транспортування вантажів саме компанією "Генферт", з огляду на визначення у наданих залізничних документах платником залізничного тарифу українських компаній, оскільки договором №05/08-тр передбачено організація компанією "Генферт" перевезень, а не саме перевезення нерезидентом власними силами вантажів, та право компанії залучати до виконання договору 3-х осіб, що і відбулося в даному випадку.

Посилання податкового органу на відсутність документів на підтвердження повноважень на підписання договору з боку представника компанії "Генферт" не можуть бути прийняті судом, оскільки діє презумпція правомірності (дійсності) договору. Обставин, які б свідчили про визнання недійсною чи розірвання угоди між компанією "Генферт" та ПрАТ " Сєвєродонецьке об'єднання Азот" відповідачем суду не надано.

Надані сторонами суду ксерокопії довіреностей на ім'я пана ОСОБА_16. за №4487 від 29.11.2004 із зазначенням терміну дії довіреності п'ять та десять років відповідно, не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, оскільки жодною стороною не надано відповідного оригіналу зазначеного документу. Так само, не може бути розцінено як доказ недійсності укладеної угоди і надана відповідачем копія листа Державної податкової адміністрації Одеської області з поясненнями ОСОБА_16., бо взагалі незрозуміло в межах якої процесуальної дії працівниками податкової міліції були отримані ці пояснення, чи попереджався громадянин ОСОБА_16 про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Намагання податкового органу довести суду (надіслання відповідних запитів до інших податкових органів), що перевезення вантажів в вагонах, зазначених у актах виконаних компанією "Генферт" робіт, здійснювалося вітчизняними підприємствами на виконання прямих господарських домовленостей з позивачем у справі, не можуть бути прийняті судом, оскільки в своїх запереченнях відповідач фактично наводить інші - нові обставини та підстави для висновків про завищення позивачем суми податкового кредиту, ніж ті, що зазначені в акті перевірки та на підставі яких приймалося оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Тобто, відповідач намагається на стадії судового розгляду підмінити обґрунтування прийнятого податкового повідомлення-рішення. Однак, суд вирішуючи питання про правомірність прийнятого рішення, повинен виходити з обставин та підстав, які існували саме на момент прийняття цього рішення та покладені відповідачем в його обґрунтування, а не були, згодом, додатково заявлені податковим органом вже під час судового розгляду справи.

Наданий відповідачем висновок спеціаліста №117 від 24.09.2012, не може бути прийнятий судом, як підтвердження правомірності прийнятого позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до цього висновку полковником податкової міліції в межах дослідчої перевірки ПрАТ " Сєвєродонецьке об'єднання Азот" було доручено спеціалісту - науково-дослідного експертного центру при ГУМВС України в Донецькій області вирішити питання, чи мають місце порушення податкового законодавства України службовими особами ПрАТ " Сєвєродонецьке об'єднання Азот", виявлені спеціалістами СДПІ відповідно до акту перевірки №38/23-01/33270581 від 31.05.2012 в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку з прибутку підприємств. За висновком на поставлене запитання було надано позитивну відповідь.

По-перше, цей висновок складений вже після проведення перевірки, він не приймався до уваги при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та фактично надає оцінку обставинам викладеним у акті перевірки, по-друге, він носить статус документа дослідчої перевірки, що проводилася відповідно до статті 97 КПК України, та не є висновком експерта в розумінні статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, і найголовніше, в даному висновку на вирішення спеціаліста поставлене правове питання - щодо наявності порушень податкового законодавства, а не питання, що потребує спеціальних знань в певній галузі. Власне поставлене питання є предметом дослідження судом в межах даної адміністративної справи, і не може бути вирішено висновком спеціаліста.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність обставинами справи необґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для задоволення поданого позову у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 29 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 02 листопада 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000138022 від 19.06.2012 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №0000138022 від 19.06.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, ід. код 33270581 витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 02 листопада 2012 року.

СуддяС.К. Коршиков

СудЛуганський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення29.10.2012
Оприлюднено21.11.2012
Номер документу27537232
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/1270/5754/2012

Ухвала від 22.01.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ястребова Л.В.

Ухвала від 21.12.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ястребова Любов Вікторівна

Ухвала від 22.01.2013

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ястребова Л.В.

Ухвала від 21.12.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Ястребова Л.В.

Постанова від 29.10.2012

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

С.К. Коршиков

Ухвала від 26.07.2012

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

С.К. Коршиков

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні