Ухвала

від 22.01.2013 по справі 2а/1270/5754/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Коршиков С.К.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року справа №2а/1270/5754/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача: Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Полоторацька С.С.

за участі

представника позивача Алфімова О.П.

представників відповідача Задворної Г.В., Тулупової О.А., Коростильової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року по справі № 2а/1270/5754/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Сєвєродонецьке об'єднання "Азот", звернувся до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську (скорочено-СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000138022 від 19.06.2012 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28630609,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн..

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №0000138022 від 19.06.2012. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, ід. код 33270581 витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 коп.).

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Під час апеляційного розгляду представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду встановлено, що відповідно до наказу №128 від 07.03.2012 відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період роботи з 01.10.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт №38/23-01/33270581 від 31.05.2012.

За висновками акту перевірки позивачем в порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5, п.п 7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1,198.2,198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України за період з 01.10.2010 по 31.12.2011 завищено податковий кредит на суму ПДВ 157564495 грн., за:

жовтень 2010 року на суму 1028,67 грн.,

листопад 2010 року на суму 10119657,36 грн.,

грудень 2010 року на суму 304603,24 грн.,

січень 2011 року на суму 263757,46 грн.,

лютий 2011 року на суму 49120441,56 грн.,

березень 2011 року на суму 43135394,39 грн.,

квітень 2011 року на суму 564897,06 грн.,

травень 2011 року на суму 177228,77 грн.,

червень 2011 року на суму 104529,27 грн.,

липень 2011 року на суму 209619,33 грн.,

серпень 2011 року на суму 276232,55 грн.,

вересень 2011 року на суму 330500,00 грн.,

жовтень 2011 року на суму 282224,47 грн.,

листопад 2011 року на суму 52462709 грн.,

грудень 2011 року на суму 211672,10 грн.

В порушення п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 125375503 грн., в т.ч. за:

листопад 2010 року на суму 9816926 грн.,

грудень 2010 року на суму 83769 грн.,

лютий 2011 року на суму 29948833 грн.,

березень 2011 року на суму 33204754 грн.,

серпень 2011 року на суму 14428 грн.,

вересень 2011 року на суму 48276 грн.,

листопад 2011 року на суму 52258517 грн. (а.с.78, т.2).

За наслідками проведеної перевірки, на підставі висновків акту, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 19.06.2012 №0000138022, яким ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 125375503 грн. (а.с.79, т.2).

Суд першої інстанції наводить аналіз як норм Податкового кодексу України, який регулює податкові правовідносини з 01.01.2011 року, так і норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинними до 01.01.2011 року, що є правомірним, оскільки спірні правовідносини охоплюють період 2010-2011 роки.

Відповідно до статті 185.1 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт), вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт), постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Майже аналогічні визначення обставин необхідних для формування податкового кредиту визначалися і законодавством, що діяло до 01.01.2011.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Так само пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до акту перевірки № 38/23-01/33270581 від 31.05.2012 позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг), пов'заних з нереальністю здійснення операцій на загальну суму 164833,03 грн. з контрагентами-вітчизняними підприємствами: ТОВ "Полігон", ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "РІК-СВ-Прилад" ТОВ "ПВП "Промтехсінтез", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс-2010", ТОВ "Торговий дім "Труд", СПД ОСОБА_6 ТОВ "Інтерагро", ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія", ТОВ "ДС Електрик Інжинірінг", завищено податковий кредит по контрагенту ДК "Газ України" на суму 153576776 грн. у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних та безпідставно включено до складу податкового кредиту послуги отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на території України по взаємовідносинам з компанією "Генферт" - надання транспортно-експедиційних послуг на суму 3822887 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до висновків акту перевірки, відповідач зазначає, що правочини, вчинені за договорами, укладеними з контрагентами: ТОВ "Полігон", ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "РІК-СВ-Прилад" ТОВ "ПВП "Промтехсінтез", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс-2010", ТОВ "Торговий дім "Труд", СПД ОСОБА_6 ТОВ "Інтерагро", ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія", ТОВ "ДС Електрик Інжинірінг" за перевіряє мий період не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто є нікчемними.

З даного приводу на підставі наданих позивачем оригіналів первинних документів, завірені копії яких залучені до матеріалів справи, та наданих відповідачем копій актів перевірок контрагентів, колегія суддів встановила наступні фактичні обставини в розрізі контрагентів.

В акті перевірки податковий орган посилаючись на акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 09.03.2011 №556/23/30883726 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Полігон" в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.01.2011 зазначає, що згідно матеріалів акту перевірки одним з покупців ТОВ "Полігон" в жовтні та листопаді 2010 року виступало ПрАТ " Сєвєродонецьке об'єднання Азот", податкове зобов'язання з яким в сумі ПДВ 886,47 грн. було визначено згідно податкових накладних від 14.10.2010 №0/656 та від 12.11.2010 №0/778.

У ході перевірки було встановлено, що умовне постачання приборів гучномовців зв'язку ПГС-4 та ПГС-20 ТОВ "Полігон" до ПрАТ " Сєвєродонецьке об'єднання Азот" відбувалося згідно наступних документів: договір від 10.11.2010 №0301/67, укладений між ТОВ "Полігон" та ПрАт " Сєвєродонецьке об'єднання Азот", видаткова накладна №РН-0000453 від 15.10.2010 консоль GK-DSS по ціні 733,33 грн., ПДВ 146,67 грн., видаткова накладна №РН-0000548 від 24.11.2010. пульт ПГС на суму 3699 грн., ПДВ 739,80 грн.

Відповідно до акту перевірки контрагента ТОВ "Полігон" ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, при перевірці було використано наступні документи: реєстраційну справу платника податків, декларації з ПДВ за липень 2010-січень 2011 року, додатки №5 до цих декларацій та відомості бази "Автоматизована система співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів".

На підставі визначеного кола документів, яке не містить жодного первинного документа, а фактично єдиними документами, що досліджувалися були податкові декларації з додатками, податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарської діяльності підприємством .

Аналогічним чином в акті перевірки відповідачем у справі з посиланням на акти перевірок інших податкових органів здійснено висновок про умовне постачання товарів та неправомірність віднесення сум по цих операціях до складу податкового кредиту і за іншими контрагентами позивача, а саме: ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "РІК-СВ-Прилад" ТОВ "ПВП "Промтехсінтез", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс-2010", ТОВ "Торговий дім "Труд", СПД ОСОБА_6, ТОВ "Інтерагро", ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія", ТОВ "ДС Електрик Інжинірінг".

Зведені відомості щодо сум податкового кредиту нарахованих за цими операціями протягом періоду перевірки з розбивкою по місяцях та в розрізі контрагентів наведені в акті перевірки.

До матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ "Полігон" надано наступні документи:

- договір №0301/61 від 13.10.2010 відповідно до якого ТОВ "Полігон" зобов'язується поставити одну консоль GK-DSS по ціні без ПДВ 733,33 грн., умови постави за рахунок постачальника транспортною компанією "Нова пошта", 100% передплата.

- договір №0301/67 від 10.11.2010, відповідно до якого ТОВ "Полігон" зобов'язується поставити 4 гучномовця ПГС-4 по ціні 450 грн. без ПДВ, та 3 гучномовця ПГС-20 по ціні 633 грн. без ПДВ, загальна суму договору 4438,80 грн., в т.ч. ПДВ 739,80 грн., умови постави за рахунок постачальника транспортною компанією "Нова пошта", 100% передплата (а.с. 107, 108, т.3).

- платіжне доручення №15969 від 14.10.2010 на здійснення передплати за договором №0301/61 на суму 880 грн. (а.с. 41, т.12),

- платіжне доручення №17912 від 12.11.2010 на здійснення передплати за договором №0301/67 на суму 4438,80 грн. (а.с. 40, т.12),

- податкова накладна №656 від 14.10.2010 на суму 880 грн., з них 146,67 грн. ПДВ, предмет поставки консоль GK-DSS по ціні 733,33 без ПДВ.,

- податкова накладна №778 від 12.11.2010 на суму 4438,80 грн., з них 739,80 грн. ПДВ, предмет поставки чугномовці ПГС-4 по ціні 450 грн. без ПДВ - 4 шт., гучномовці ПГС-20 по ціні 633 грн. без ПДВ - 3 шт.,

- видаткова накладна №РН-0000453 від 15.10.2010 на поставку консолі GK-DSS - сума 880 грн.

- видаткова накладна №РН-0000548 від 24.11.2010 на поставку гучномовців ПГС-4, ПГС-20 ,

- прибутковий ордер №307 від 25.10.2010 про оприбуткування консолі GK-DSS

- прибутковий ордер №363 від 29.11.2010 по оприбуткування гучномовців ,

Довідка про використання матеріальних цінностей на виконання робіт за актом ОЗ-2 №3311 про списання консолі GK-DSS.

На підтвердження реальності здійснених операцій з ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл" позивачем надано наступні документи:

- договір №СЛД-1009-САА-01 від 17.09.2010 та договір №СЛД-1009-САА-02 від 27.09.2010 про постачання програмного забезпечення, відповідно до договору від 27.09.2010 сума договору складає 5292,00 грн., з них ПДВ - 882 грн., предмет поставки програма Dr WEB для файлових серверів.

- платіжне доручення від 11.10.2010 №15692 на суму 5292,00 грн., відповідно до договору №СЛД-1009-САА-02 від 27.09.2010 - попередня оплата,

- податкова накладна №2550 від 11.10.2010 на суму 5292 грн., з них ПДВ 882 грн.,

- видаткова накладна від 19.10.2010 №СІ-0002537,

- прибутковий ордер №314 від 26.10.2010 про оприбуткування товару за накладною СІ-0002537 від 19.10.2010,

Реальність здійсненння операцій з ТОВ "Євросвітло-Луганськ" підтверджується наступними документами:

- договір №26 СН/33-328 від 19.07.2010, договір №26 СН/33-490 від 29.10.2010, предметом якого є в тому числі постачання світильника РСП-11-400-002 за ціною 497,86 грн., в т.ч. ПДВ 82,98 грн., загальна сума угоди - договір № 26СН/33-518 від 19.11.2010 на постачання 5 прожекторів Варта ЖО-01-400-02 на загальну суму 4075,02 грн., в т.ч. ПДВ - 679,17 грн.,

- видаткові накладні від 07.12.2010 №3493 на постачання світильника РСП-11-400 на суму 497,86 грн. та №3552 на постачання прожекторів Варта ЖО-01-400-02 на суму 4075,02 грн.,

- податкова накладні №2992 від 07.12.2010, світильник РСП-11-400, сума 497,86 грн.. з них ПДВ 82,98 грн.,

- податкова накладна №3054 від 07.12.2010, прожектор Варта на суму 4075,02 грн., з них ПДВ - 679,17 грн.,

- платіжні доручення на оплату придбаних товарів №20038 від 15.12.2010, №249 від 10.01.2011,

- прибутковий ордер №416 від 15.12.2010 про оприбуткування світильника РСП-11-400

- прибутковий ордер №426 від 20.12.2010 про оприбуткування прожекторів Варта ЖО-01-400-02,

- акт списання матеріалів на виробництво цеха М-3 від 15.04.2011 про списання прожекторів Варта у кількості 5 одиниць .

Так само до матеріалів справи залучено договори з іншими з перелічених вище контрагентів, видаткові та податкові накладні на підтвердження факту придбання товарів, платіжні доручення на підтвердження факту оплати, прибуткові ордери, документи складського обліку та списання ТМЦ у виробництво.

Стосовно зазначених вище підприємств сторонами визнається відображення в податковій звітності позивачем сум податку на додану вартість, сплаченої в ціні товарів, у розмірі визначеному первинними документами та відображеному у зведеній таблиці в акті перевірки. Також обставини щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинам в даними контрагентами підтверджується дослідженням відповідних податкових декларацій за періоди, що перевірялися, та розшифровки податкових зобов'язань і кредиту до них в розрізі контрагентів.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено факту безтоварності господарських операцій або нікчемності правочинів, укладених позивачем з наведеними контрагентами у перевіряємий період, а позивачем, в свою чергу, правомірно було сформовано податковий кредит по господарським операціям з цими контрагентами, оскільки таке право підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами, тобто, фактичним отриманням товару, сплатою цього товару та використанням його у своїй господарській діяльності, з чим колегія суддів погоджується.

Наведені документи відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України. Так, Господарський кодекс України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі вугіллям.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був отриманий позивачем за договорами зі своїми контрагентами не використано ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, відповідачем не зазначено.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи апелянта про нікчемність правочинів.

Відповідачем не надано будь-якого рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з підприємствами: ТОВ "Полігон", ТОВ "Софтлайн Інтернейшнл", ТОВ "Євросвітло-Луганськ", ТОВ "РІК-СВ-Прилад" ТОВ "ПВП "Промтехсінтез", ТОВ "Ідея-2004", ТОВ "Востокметалінвест", ТОВ "ЛК "Укрстальресурс-2010", ТОВ "Торговий дім "Труд", СПД ОСОБА_6, ТОВ "Інтерагро", ТОВ "Дніпропетровська трубна компанія", ТОВ "ДС Електрик Інжинірінг".

Щодо правовідносин позивача з ДК «Газ України», податковий орган в акті перевірки в обґрунтування висновку про завищення позивачем податкового кредиту посилається на відсутність оригіналів податкових накладних. Так, на сторінці 148 акту перевірки зазначено на порушення п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, згідно з яким: "не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями...", ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" завищено податковий кредит на загальну суму 153576776 грн.: за листопад 2010р. на суму 9916055 грн., за лютий 2011р. на суму 48823480 грн., за березень 2011р. на суму 42666667 грн., за листопад 2011р. на суму 52170574 грн. по контрагенту ДК «Газ України», у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних, а саме: від 30.04.10 № 0/8079 на загальну суму 66 278 840,16 грн., в т.ч. ПДВ 11 046 473,36 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010р. під № 1688 та датою отримання 30.11.10, від 30.05.10 № 0/9279 на загальну суму 45 128 896,62 грн., в т.ч. ПДВ 7 521 482,77 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2010р. під № 1689 та датою отримання 30.11.10, від 28.02.11р. № 1 на загальну суму 244 117 400,70 грн., в т.ч. ПДВ 48 823 480,14 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за лютий 2011р. під №417 та датою отримання 28.02.11 (податкова накладна не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних);

від 31.03.11 № 2 на загальну суму 124 102 050,0 грн., в т.ч. ПДВ 24 820 410,0 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011 під № 569 та датою отримання 31.03.11 (податкова накладна не зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних); від 28.02.11 № 1715 на загальну суму 89 231283,35 грн., в т.ч. ПДВ 17 846 256,67 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2011 під № 568 та датою отримання 31.03.11 (податкова накладна зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 17.03.11 під № 1715 з датою виписки 28.02.2011 на загальну суму 333 348 684,05 грн., в т.ч. ПДВ 66 669 736,81 грн.);

від 31.03.11 № 1332 на загальну суму 260 852 870,85 грн., в т.ч. ПДВ 52 170 574,17 грн. У реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2011 під № 286 та датою отримання 30.11.11 (зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних 15.04.11 під № 1332 з датою виписки 31.03.2011 на загальну суму 384 954 920,85 грн., в т.ч. ПДВ 76 990 984,17 грн.).

Згідно пункту 7.2.6 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За приписами пункту 201.10 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

При цьому Податковим кодексом України встановлено обмеження щодо строку, протягом якого платник податків має право на включення сум ПДВ за податковою накладною до складу податкового кредиту, так п. 198.6 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Законодавством, яке діяло до набрання чинності Податковим кодексом України - Законом України "Про податок на додану вартість" таке обмеження щодо терміну, протягом якого за платником зберігається право на включення суми за податковою накладною до складу податкового кредиту, не визначалося.

З даного приводу колегією суддів було встановлено наступні фактичні обставини.

ДК "Газ України" було виписано позивачу 4 податкові накладні на постачання газу та його транспортування: №8079 від 30.04.2010 на суму 207612236,47, з них ПДВ 34602039,41 грн. та розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №956/8079 до цієї податкової накладної від 30.11.2010, № 9279 від 31.05.2010 на суму 182524896,68 грн., з них ПДВ 30420816,11 грн. та розрахунок коригування кількісних та вартісних показників №957/9279 до цієї податкової накладної від 30.11.2010, №1715 від 28.02.2011 на суму 400018420,84 грн., з них ПДВ 66669736,81 грн., №1332 від 31.03.2011 на суму 461945905,03 грн., з них ПДВ 76990984,17 грн.

Суми податку на додану вартість за цими накладними включалися позивачем до складу податкового кредиту наступним чином.

Протягом квітня-травня 2010 року позивачем здійснювалася оплата за природний газ ДК "Газ України", втім, податкові накладні за отриманий газ продавцем не виписувалися.

Позивач звертався до податкового органу з заявою № 03 цб-2/517 від 20.05.2010 про надання дозволу на включення до складу податкового кредиту квітня 2010 року суми податку на додану вартість фактично сплаченого за відповідними платіжними дорученнями протягом квітня 2010 року - 23555566,05 грн., у зв'язку з відмовою постачальника ДК "Газ України" надати відповідну податкову накладну.

До складу податкового кредиту квітня 2010 позивачем було включено 23555566,05 грн., що підтверджується відповідної декларацією та додатками до неї .

Позивач звертався до податкового органу з заявою 03 цб-2/622 від 21.06.2010 про надання дозволу на включення до складу податкового кредиту травня 2010 року суми податку на додану вартість фактично сплаченого за відповідними платіжними дорученнями протягом травня 2010 року - 22899333,34 грн., у зв'язку з відмовою постачальника ДК "Газ України" надати відповідну податкову накладну.

До складу податкового кредиту травня 2010 року позивачем було включено суму 22899333,34 грн., що підтверджується відповідної декларацією та додатками до неї.

Лише 30.11.2010 ДК "Газ України" та позивачем у справі було підписано акти приймання-передачі природного газу: за квітень 2010 на суму 169551857,45 грн. (ПДВ 28258642,91 грн.), за травень 2010 року на суму 168673869,55 грн. (ПДВ 28112311 грн.), складено відповідні розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних №8079 від 30.04.2010 сума коригування ПДВ (-) 6343396,50 грн. та №9279 від 31.05.2010 сума коригування ПДВ (-) 2308504,52, та отримано власне податкові накладні №8079 від 30.04.2010 та №9279 від 31.05.2010.

Коригування показників ПДВ за квітень, травень 2010 року відображені в розрахунку коригування сум ПДВ до декларації за листопад 2010 року .

До складу податкового кредиту листопада 2010 року позивачем було віднесено на підставі накладної №8079 від 30.04.2010 (отримана 30.11.2010) 11046473,36 грн., на підставі накладної №9279 від 31.05.2010 (отримана 30.11.2010) 7521482,77 грн.

Зазначені обставини підтверджуються реєстром отриманих податкових накладних за листопад 2010 року, податковою декларацією за цей місяць та додатками до неї .

Таким чином, позивачем взагалі задекларовано по взаємовідносинам з ДК "Газ України" за квітень 2010 року, в податковій декларації за квітень 2010 року 23555566,05 грн. за заявою про відмову у наданні продавцем податкової накладної на підставі платіжних доручень про фактичну оплату газу, в податковій декларації за листопад 2010 року за податковою накладною №8079 від 30.04.2010 11046473,36 грн. (що складає різницю між сумою податкової накладної 34602039,41 грн. та раніше задекларованою у квітні 2010 року сумою 23555566,05 грн.) та (-) 6343396,50 грн. за цією ж декларацією відповідно до розрахунку коригування від 30.11.2010.

Враховуючи коригування, сума ПДВ за газ отриманий у квітні 2010 складає 23555566,05 + 11046473,36 - 6343396,50 = 28258642,91 грн., що в свою чергу повністю відповідає змісту акту приймання-передачі природного газу за квітень, підписаного сторонами у листопаді 2010 року.

Аналогічним чином відбулося і відображення сум ПДВ за природний газ отриманий у травні 2010 року та в лютому, березні 2011 року.

Так, за податковою накладною №1715 від 28.02.2011 (сума ПДВ 66669736,81 грн.) позивачем на підставі заяви № 03 цб-2/386 від 19.03.2011 було включено до складу податкового кредиту лютого 2011 року суму 48823480,14 грн. - фактично сплачену за платіжними дорученнями, що підтверджується декларацією за лютий 2011 року. Решту суми за цією накладною відображено позивачем в податковій декларації за березень 2011 року на суму 17846256,37 грн. Загальна сума ПДВ задекларована позивачем за природний газ, отриманий у лютому 2011 року складає 66669736,81 грн., та відповідає змісту акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2011.

За податковою накладною №1332 від 31.03.2011 (сума ПДВ 76990984,17 грн.) позивачем до декларації за березень 2011 року було віднесено фактично сплачену за платіжними дорученнями суму податку 24820410 грн. та подано до декларації скаргу на ДК "Газ України" на зазначену суму в порядку статті 201.10 Податкового кодексу України. Решту суми за цією накладною відображено позивачем в податковій декларації за листопад 2011 року на суму 52170574,17 грн. Загальна сума ПДВ задекларована позивачем за природний газ, отриманий у березні 2011 року складає 76990984,17 грн., та відповідає змісту акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2011.

Суми задекларовані за скаргами на ДК "Газ України" в лютому та березні 2011 року були відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних із зазначенням останньої дати місяця, за який такі суми декларувалися, та за порядковими номерами 1 та 2 відповідно.

Колегія суддів вважає, що таке відображення сум задекларованих внаслідок порушення продавцем порядку реєстрації податкових накладних не може розцінюватися як порушення норм податкового законодавства, оскільки діючим законодавством не передбачено, яким саме чином повинні відображатися (нумеруватися) в реєстрі отриманих податкових накладних, суми, що відносяться платником податків до складу податкового кредиту на підставі наявних документів про сплату податку у разі відмови продавця надати податкову накладну або порушення ним порядку її реєстрації.

Встановивши фактичні обставини формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ДК "Газ України" за перевіряємий період можна дійти висновку, що під "відсутністю" оригіналів податкових накладних, відповідач в акті перевірки мав на увазі зазначення позивачем в складі податкового кредиту та реєстрах отриманих податкових накладних сум ПДВ менших, ніж ті, що зазначені власне у податкових накладних №№8079 від 30.04.2010, №9279 від 31.05.2010, №1715 від 28.02.2011 та №1332 від 31.03.2011, а також зазначення позивачем сум віднесених до складу податкового кредиту на підставі заяв про порушення ДК "Газ України" порядку оформлення податкових накладних в реєстрах отриманих податкових накладних під номерами №1 від 28.02.2011 за лютий 2011, та №2 від 31.03.2011 за березень 2011 року.

Втім, колегія суддів не може погодитися з такими доводами податкового органу, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції було встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту суми, які відповідають сумам ПДВ, зазначеним в податкових накладних, однак, таке включення відбувалося в два етапи, спочатку позивачем вносилася сума фактично здійсненої оплати за газ за даний місяць у зв'язку з відсутністю податкової накладної чи порушенням порядку її реєстрації, а згодом, після оформлення ДК "Газ України" податкової накладної на постачання газу за відповідний місяць, позивачем залишок суми податку на додану вартість, визначеної як різниця між сумою, зазначеною у податковій накладній та раніше включеною сумою фактичної оплати, включався до іншого податкового періоду в межах, визначеного пунктом 198.6 Податкового кодексу України строку (365 днів).

Отже, фактично позивачем до складу податкового кредиту було включено суми, які відповідають змісту оформлених податкових накладних.

Колегія суддів вважає, що включення суми податку на додану вартість за однією податковою накладною в кількох податкових періодах не можна ототожнювати з відсутністю оригіналів податкових накладних.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивачем віднесено до складу податкового кредиту рівно ті суми, які зазначені в 4-х виписаних ДК "Газ України" податкових накладних, та віднесені до податкового кредиту суми, з урахуванням розрахунків коригувань, повністю співпадають зі змістом підписаних актів приймання-передачі природного газу.

Отже, зазначати про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту у зв'язку з відсутністю оригіналів податкових накладних неможливо.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з ДК "Газ України" та необґрунтованість висновків податкового органу.

По взаємовідносинам позивача з компанією "Генферт", на підтвердження правомірності формування податкового кредиту позивачем було надано суду наступні документи:

- договір № 05/08-тр від 04.01.2005, відповідно до якого позивач -Замовник, доручає, а компанія "Генферт" - Експедитор, бере на себе зобов'язання: за винагороду та за рахунок замовника виконувати чи організовувати відповідно до доручення на експедування виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів; надавати замовнику інструкції з заповнення перевізних документів за умови взаєморозрахунків, визначених даною угодою; за рахунок замовника здійснювати розрахунки з перевізниками за виконані перевезення, а також з іншими третіми особами, що залучені для виконання своїх зобов'язань за цим договором та дорученням на експедування вантажів; здійснювати контроль за рухом завантажених вагонів, цистерн та інших транспортних засобів; щомісячно надавати замовнику акти виконаних робіт. Датою надання послуг вважається дата підписання акта наданих послуг;

- додаткові угоди до договору №05/08-тр від 04.01.2005, якими неодноразово вносилися зміни до порядку проведення розрахунків та реквізитів сторін. Договір та додаткові угоди підписані від імені компанії "Генферт" представником ОСОБА_9

- щомісячні акти виконаних робіт за період жовтень 2010 - грудень 2011 включено (а.с. 185, 201, 210, 226, 239, т.2, 20, 22, 24, 28, 34, 41, 58, 66, 71, 75, т.3), з яких акт за жовтень 2010 підписаний з боку компанії "Генферт" представником за довіреністю ОСОБА_9, з боку замовника головою правління ОСОБА_8, за листопад 2010 - лютий 2011 представником ОСОБА_9, та в.о. голови правління ОСОБА_10, за березень 2011 директором Максимовим та в.о. голови правління ОСОБА_10, за квітень-червень 2011 директором Максимовим та головою правління ОСОБА_11, за липень-грудень 2011директором Максимовим та директором по транспорту ОСОБА_12

До кожного акту виконаних робіт додається перелік вагонів надісланих під завантаження за відповідний місяць на виконання договору №05/08-тр від 04.01.2005.

- залізничні квитанції про приймання вантажу та накладні за період жовтень 2010-грудень 2011 року включено, в яких відправником зазначений позивачу у справі ПАТ "Сєвєродонецьке об"єднання Азот", платником - ТОВ "Мінералтранссервіс" по червень 2011 року включно та ТОВ "Металургійна транспортна компанія" починаючи з липня 2011 року.

- податкові накладні за період жовтень 2010 - грудень 2011 року включно.

Також надано платіжні доручення про перерахування коштів в іноземній валюті і факсимільну переписку з компанією "Генферт".

Вирішуючи питання щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по даним правовідносинам суд апеляційної інстанції керується пунктами 7.3.6, 7.5.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: 7.5.2. для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

За змістом п.п 7.3.6 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Також слід враховувати положення статті 208 Податкового кодексу України, відповідно до якої отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

При цьому отримувач послуг - платник податку у порядку, визначеному статтею 201 цього Кодексу, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Податкова накладна складається в одному примірнику і залишається у отримувача послуг - платника податку.

Пунктом 208.3 ст. 208 Податкового кодексу передбачено, якщо отримувача послуг зареєстровано як платника податку, сума нарахованого податку включається до складу податкових зобов'язань декларації за відповідний звітний період.

В акті перевірки відповідачем зазначене, що в порушення п.п. 7.5.2 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 190.2 ст.190, п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до складу податкового кредиту включено послуги отримані від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України по взаємовідносинах з Компанією "Генферт" - надання транспортно-експедиційних послуг, чим завищено суму податкового кредиту за грудень - жовтень 2010 року у розмірі 3 020 581,74 грн., сума ПДВ 503 430,29 грн., за 2011 р. у сумі 19 916 742,43 грн., сума ПДВ 3 319 457,07 грн. розділ Детальний опис вказаного порушення наведений в п. 3.1.2 акта перевірки та у відокремленій довідці № 26/33270581 від 21.05.2011.

Відповідач посилається на отримання листа від 28.02.2011 №6685/735-0223 від Державної податкової адміністрації в Одеській області до якого було додано копію пояснень громадянина ОСОБА_9 відповідно до яких зазначений громадянин повідомив, що він не приймав участі у відносинах між ПрАТ " Сєвєродонецьке об'єднання Азот" та компанією "Генферт", про довіреності виписані на його ім'я компанією "Генферт" йому невідомо, договори, акти приймання-передачі, додаткові угоди він не підписував.

З урахуванням наведеного, відповідач робить висновок, що первинні документи, акти виконаних робіт, виписані від імені компанії "Генферт" представником ОСОБА_9 не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть, за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, передбачених чинним законодавством, тому вважаються відсутніми.

Також в акті перевірки відповідач посилається на відсутність документів, які б підтверджували здійснення перевезень саме компанією "Генферт", оскільки платниками залізничного тарифу в наданих до перевірки супровідних документах зазначені вітчизняні компанії ТОВ "Мінералтранссервіс" та ТОВ "Металургійна транспортна компанія", компанія "Генферт" не може бути платником залізничного тарифу, оскільки не зареєстрована перевізником в порядку, передбаченому діючим законодавством. Крім цього, відповідач посилається на відсутність у позивача документів, необхідних для оформлення міжнародних перевезень відповідно до правил FIATA, на підтвердження здійснення операції за договором №05/08-тр від 04.01.2005.

Проаналізувавши надані сторонами пояснення та документи суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що посилання податкового органу на відсутність документів на міжнародні перевезення є безпідставними, оскільки перевезення здійснювалися на території України.

Так само не заслуговують на увагу і доводи податкового органу про відсутність підтверджуючих документів стосовно транспортування вантажів саме компанією "Генферт", з огляду на визначення у наданих залізничних документах платником залізничного тарифу українських компаній, оскільки договором №05/08-тр передбачено організація компанією "Генферт" перевезень, а не саме перевезення нерезидентом власними силами вантажів, та право компанії залучати до виконання договору 3-х осіб, що і відбулося в даному випадку.

Посилання податкового органу на відсутність документів на підтвердження повноважень на підписання договору з боку представника компанії "Генферт" не можуть бути прийняті судом, оскільки діє презумпція правомірності (дійсності) договору. Обставин, які б свідчили про визнання недійсною чи розірвання угоди між компанією "Генферт" та ПрАТ " Сєвєродонецьке об'єднання Азот" відповідачем суду не надано.

Надані сторонами суду ксерокопії довіреностей на ім'я громадянина ОСОБА_9 за №4487 від 29.11.2004 із зазначенням терміну дії довіреності п'ять та десять років відповідно, не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів, оскільки жодною стороною не надано відповідного оригіналу зазначеного документу. Так само, не може бути розцінено як доказ недійсності укладеної угоди і надана відповідачем копія листа Державної податкової адміністрації Одеської області з поясненнями ОСОБА_9, бо взагалі незрозуміло в межах якої процесуальної дії працівниками податкової міліції були отримані ці пояснення, чи попереджався громадянин ОСОБА_9 про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.

Наданий відповідачем висновок спеціаліста №117 від 24.09.2012, не може бути прийнятий колегією суддів, як підтвердження правомірності прийнятого позивачем податкового повідомлення-рішення, оскільки висновок складений вже після проведення перевірки, він не приймався до уваги при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та фактично надає оцінку обставинам викладеним у акті перевірки, по-друге, він носить статус документа дослідчої перевірки, що проводилася відповідно до статті 97 КПК України, та не є висновком експерта в розумінні статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, і найголовніше, в даному висновку на вирішення спеціаліста поставлене правове питання - щодо наявності порушень податкового законодавства, а не питання, що потребує спеціальних знань в певній галузі. Власне поставлене питання є предметом дослідження судом в межах даної адміністративної справи, і не може бути вирішено висновком спеціаліста.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2012 року по справі № 2а/1270/5753, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року задоволений позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000158022 від 19.06.2012 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 125375503,00 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 38/23-01/33270581 від 31.05.2012 за обставинами, що є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст.. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтованою, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року по справі № 2а/1270/5754/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Колегія суддів Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак