Постанова

від 08.11.2012 по справі 9357/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

08 листопада 2012 р. № 2-а- 9357/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання -Романенко Т.С.,

за участю представника позивача -Ємельяненко Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології клімату" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології клімату", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення -рішення №0003542302 від 19.04.2012 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. На підставі Акту ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 370/22-0/36456804 від 06.04.2012 року про результати проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Сучасні технології клімату" з питань взаємовідносин з ТОВ фірма „Ліон" за квітень 2011 року, відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення №0003542302 від 19.04.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ТОВ "Сучасні технології клімату" з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом за квітень 2011 року, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ТОВ "Сучасні технології клімату" податкового кредиту за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарської операції.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких послався на обґрунтованість висновків акту ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС №370/22-0/36456804 від 06.04.2012 про результати проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Сучасні технології клімату" та винесене на підставі зазначеного акту податкове повідомлення-рішення №0003542302 від 19.04.2012 року. Зазначив, що ТОВ "Сучасні технології клімату" безпідставно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ фірма "Ліон" за квітень 2011 року в розмірі 4992,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень. В судове засідання, призначене на 26.10.2012 року, не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології клімату", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, код 36456804, місцезнаходження: 61183, м. Харків, вул. Дружби Народів, буд. 267, кв. 59, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 114, 116), перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 100235434 -а.с. 115).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Сучасні технології клімату" з питань взаємовідносин з ТОВ фірма „Ліон" за квітень 2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 370/22-0/36456804 від 06.04.2012 року (а.с. 8-14).

Згідно висновків акту перевірки ТОВ "Сучасні технології клімату" в порушення ст. 198 Податкового кодексу України безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 4992,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у квітні 2011 року на зазначену суму.

Зазначені висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС були зроблені на підставі акту перевірки ТОВ фірма „Ліон" № 2843/23-212/30590155 від 31.08.2011 року, проведеної ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, за результатами якої встановлено, що податкова звітність ТОВ фірма „Ліон" складена з порушенням норм чинного законодавства, тому не може бути визнана податковою звітністю, як наслідок відповідач прийшов до висновку про недотримання позивачем обов'язкових умов для виникнення права на податковий кредит, а саме: виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено ст.ст. 183-203 Податкового кодексу України, за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ фірма „Ліон".

На підставі акту перевірки ТОВ "Сучасні технології клімату" відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003542302 від 19.04.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4993,00 грн., з яких за основним платежем 4992,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1,00 грн. (а.с. 7).

Суд, перевіряючи висновки вказаного вище акту перевірки, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення -рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ фірма „Ліон" (постачальник) та ТОВ "Сучасні технології клімату" (покупець) був укладений договір поставки № 28041 від 28.04.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару, згідно з умовами договору, форма розрахунків між сторонами угоди -безготівкова (а.с. 76-78).

На виконання умов договору поставки ТОВ фірма „Ліон" передав у власність позивачу товар - кондиціонер канальний -Neoclima NDS 060/NU 060 у кількості 2 штуки на загальну суму 29 953,50 грн., в т.ч. ПДВ 4992,25 грн., що підтверджується видатковою накладною № 28041 від 28.04.2012 року та податковою накладною № 251 від 28.04.2011 року на загальну суму 29 953,50 грн., в т.ч. ПДВ 4992,25 грн. (а.с. 15, 16).

Податкові накладні отримані від ТОВ фірма „Ліон" були відображені позивачем у відповідних реєстрах отриманих податкових накладних (а.с. 23-24).

Вартість придбаного товару була повністю сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ фірма „Ліон", про що свідчить долучена до матеріалів справи виписка з розрахункового рахунку позивача (а.с. 74).

З пояснень представника позивача судом встановлено, що товар на складі не зберігався, а відразу був переміщений позивачем до замовника.

Так, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ фірма „Ліон" товар за вказаним вище договором, був попередньо замовлений позивачу ТОВ "Фактор-Друк" (замовник) за Договором №15/04/11 від 15.04.2011 року, відповідно до умов якого замовник зобов'язує, а ТОВ "Сучасні технології клімату" (підрядник) приймає на себе зобов'язання поставити обладнання та виконати роботи з монтажу системи кондиціювання в приміщеннях замовника (а.с. 17-19). Відповідно до специфікації до зазначеного договору підрядник зобов'язується поставити кондиціонер Mitsushito CMK 36HRS/UMS36HC у кількості 2 шт. на суму 31530,00 грн. (а.с. 20). Крім того, судом із пояснень представника позивача та долучених до матеріалів справи документів встановлено, що 28.04.2011 року між позивачем та ТОВ "Фактор-Друк" укладено додаткову угоду № 1 до договору №15/04/11 від 15.04.2011 року та погоджено специфікацію, відповідно до якої підрядник зобов'язується поставити кондиціонер канальний -Neoclima NDS 060/NU 060 у кількості 2 штуки на загальну суму 31530,00 грн. (а.с. 129, 130).

Позивачем на адресу ТОВ "Фактор-Друк" було виписано видаткову накладну № 26 від 23.05.2011 року на загальну суму 31530,00 грн., в т.ч. ПДВ 5255,00 грн. (а.с. 21) та податкову накладну № 14 від 27.04.2011 року на загальну суму 31530,00 грн.

Вартість вказаного кондиціонеру була сплачена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Фактор-Друк", що підтверджується копією банківської виписки на суму 31530,00 грн. (а.с. 131).

Крім того, судом встановлено, що, позивач має ліцензію серії АВ № 512792 Міністерства регіонального розвитку та будівництва України щодо господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатками до ліцензії) (а.с. 88, 89).

Відповідно до ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту досліджених судом договорів та пояснень представника позивача судом встановлено, що всі витрати з виконання робіт, придбання та перевозки матеріалів ніс підрядник - ТОВ "Сучасні технології клімату". Товари були фізично переміщені на адресу замовника та розвантажені на автомобілі згідно з нотаріальною довіреністю (а.с. 90-96) директором ТОВ "Сучасні технології клімату" Лук'яновим Р.О. та ОСОБА_3, який на час виконання угоди працював у ТОВ "Сучасні технології клімату" за договором підряду.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ фірма „Ліон" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується.

Суд до уваги не приймає посилання відповідача в акті на те, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ фірма „Ліон" анульовано 14.09.2011 року, оскільки перевірка позивача стосувалась питань взаємовідносин з ТОВ фірма „Ліон" лише за квітень 2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ТОВ фірма „Ліон" було виконано вищезазначений договір, що підтверджується первинними документами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Суд зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Пункт 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачає ведення обліку доходів і витрат, інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування, на підставі первинних бухгалтерських та фінансових документів.

Визначення об'єкта оподаткування зазначено у ст. 185 Податкового кодексу України, зокрема підпунктом а) пункту 185.1. статті 185 визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджується податковою накладною.

Суд зазначає, що посилання відповідача в акті перевірки про недотримання позивачем обов'язкових умов для виникнення права на податковий кредит -виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено ст.ст. 183-203 Податкового кодексу України, за угодами, укладеними між позивачем та контрагентом ТОВ фірма „Ліон" спростовується матеріалами справи. Представником відповідача в судовому засіданні належних пояснень та доказів з приводу зазначеного порушення суду не надано.

Висновки, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на посиланнях в акті перевірки ТОВ фірма „Ліон" ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про неможливість зазначеного контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, у зв'язку з тим, що податкова звітність ТОВ фірма „Ліон" складена з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок чого не може бути визнана як податкова звітність. Однак обґрунтованість та правомірність зазначеного не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, тому суд зазначає, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем з ТОВ фірма "Ліон" за договором поставки погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо виконання. Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мали реальний характер, що свідчить про те, що ТОВ "Сучасні технології клімату" правомірно було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суму податку на додану вартість, що підтверджена податковими та видатковими накладними, складеними контрагентом, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які в свою чергу були використані останнім з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншим суб'єктом господарювання, зокрема, ТОВ «Фактор-Друк».

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прийняте ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС податкове повідомлення-рішення за №0003542302 від 19.04.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології клімату" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби за №0003542302 від 19.04.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології клімату" (юридична адреса: вул. Дружби Народів, буд. 267, кв. 59, м. Харків, 61183, код: 36456804) витрати по сплаті судового збору в сумі 107,30 (сто сім грн. 30 коп.) грн.

4. Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2012 року.

Суддя К.О. Севастьяненко